Справа № 183/12473/24
№ 2/183/2190/25
26 травня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д. І.,
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, -
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.
1.Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилаються на те, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1993 року, виданого Житлово-комунальною конторою концерну «Луганскстрой», у порядку приватизації, вони є власниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказану кварту зареєстровано за позивачами в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 587.
Зазначені обставини підтверджуються копією Свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1993 року, виданого Житлово-комунальною конторою концерну «Луганскстрой» та технічним паспортом на зазначене нерухоме майно.
22.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, м. Сєвєродонецьк Луганської області було окуповане російськими військами.
Позивачі зазначають, що у зв'язку з воєнними діями їх сім'я була вимушена покинути житло та виїхати з м. Сєвєродонецька Луганської області.
Станом на теперішній час, в Україні діє державна програма «Відновлення» у рамках якої громадяни України можуть отримати компенсацію за зруйноване або пошкоджене житло.
Право власності на квартиру не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому, з метою реєстрації прав власності на квартиру, позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича.
Під час розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І.В. направлено запит до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» для надання інформації щодо оформлення та/або реєстрації права власності, інших речових прав та обтяжень на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області та Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» державного реєстратора було повідомлено про те, що вся інформація щодо об'єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки на сьогоднішній день територія Сєвєродонецької територіальної громади є окупованою, КП «Сєвєродонецьке БТІ» не може виконувати свої функції, у тому числі, надавати інформацію на запити державних реєстраторів про зареєстровані права на період до 01 січня 2013 року.
19 серпня 2024 року за № 74654045 державним реєстратором прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І.В. ухвалене рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (реєстраційних дій стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно). Підставою для відмови зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Позивачі зазначили у позові, що вони не можуть реалізувати свої права власників нерухомого майна, оскільки неможливо встановити реєстрацію державою права власності, у зв'язку з чим змушені звертатися до суду.
У зв'язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:
-визнати за ними, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , право спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,60 кв.м., яка складається з: 1 кімнати площею 14,8 кв.м.; 2 кімнати площею 12,0 кв.м.; 3 кімнати площею 9,8 кв.м.; кухні площею 4,8 кв.м.; ванної кімнати площею 1,9 кв.м.; вбиральні площею 0,9 кв.м.; коридору площею 7,3 кв.м.; вбудованої шафи площею 0,8 кв.м., обладнаної балконом площею 0,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
.
2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.
Відповідач Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області не звертався до суду з відзивом на позов.
3. Рух справи та процесуальні дії у справі.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, позивачам надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунули недоліки первісної заяви.
Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
4.Судовий розгляд
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник, кожен окремо, в судове засідання не з'явилися, згідно заяви представника останній просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити позов, у разі повторної неявки представника відповідача у судове засідання не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Представник відповідача Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
5.Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 30 листопада 1993 року Житлово-комунальною конторою концерну «Луганскстрой», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 видане Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого у спільну сумісну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказану кварту зареєстровано за позивачами в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 587.
Згідно технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , квартира має загальну площу 53,0кв.м., житлову площу 36,6 кв.м. та складається з: 1 кімнати площею 14,8 кв.м.; 2 кімнати площею 12,0 кв.м.; 3 кімнати площею 9,8 кв.м.; кухні площею 4,8 кв.м.; ванної кімнати площею 1,9 кв.м.; вбиральні площею 0,9 кв.м.; коридору площею 7,3 кв.м.; вбудованої шафи площею 0,8 кв.м., обладнаної балконом площею 0,9 кв.м.
Загальновідомим є те, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, у зв'язку з чим, м. Сєвєродонецьк Луганської області було окуповане російськими військами та на теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
Встановлено, що з метою реєстрації прав власності на квартиру, позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича.
Під час розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І.В. направлено запит до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» для надання інформації щодо оформлення та/або реєстрації права власності, інших речових прав та обтяжень на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області та Комунальним підприємством «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» державного реєстратора було повідомлено про те, що вся інформація щодо об'єктів нерухомого майна станом на 24.02.2022 зберігалася в архіві КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях. Оскільки на сьогоднішній день територія Сєвєродонецької територіальної громади є окупованою, КП «Сєвєродонецьке БТІ» не може виконувати свої функції, у тому числі, надавати інформацію на запити державних реєстраторів про зареєстровані права на період до 01 січня 2013 року.
Встановлено, що 19 серпня 2024 року за № 74654045 державним реєстратором прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І.В. ухвалене рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій (реєстраційних дій стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно). Підставою для відмови зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
6.2 У відповідності до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦПК України визначено, що,
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
На підставі ст. 319 ЦК України,
1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
6.3 Приписами ст. 328 ЦК України визначено, що 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Стаття 355 ЦК України передбачено, що,
1. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
6.4. У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV),цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Згідно вимог ст. 4 Закону № 1952-IV, право власності на нерухоме майно підлягає державної реєстрації.
До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно реєструвалося у відповідних органах Бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
У постанові Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 303/6974/16-ц висловлена правова позиція, відповідно до якої, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
6.5 У відповідності до ст. 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
7.Висновки суду.
В судовому засідання встановлено, що 30 листопада 1993 року Житлово-комунальною конторою концерну «Луганскстрой», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 видане Свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого у спільну сумісну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передано нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на вказану кварту зареєстровано за позивачами в Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 587.
Таки чином, позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був отриманий правовстановлюючий документ про право спільної сумісної власності на вищезазначене нерухоме майно.
Станом на дату видачі свідоцтва про право власності (30.11.1993 року), державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводилася відповідними органами Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомого майна.
Оскільки 24.02.2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, відповідний орган Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомого майна не має можливості підтвердити або спростувати факт державної реєстрації позивачів на нерухоме майно.
У той же час, Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, відповідні правові висновки висловлені у у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.Судові витрати
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, враховуючи відсутність провини відповідача у виниклих правовідносинах, суд приходить до висновку, що судові витрати належить покласти на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 36,60 кв.м., яка складається з: 1 кімнати площею 14,8 кв.м.; 2 кімнати площею 12,0 кв.м.; 3 кімнати площею 9,8 кв.м.; кухні площею 4,8 кв.м.; ванної кімнати площею 1,9 кв.м.; вбиральні площею 0,9 кв.м.; коридору площею 7,3 кв.м.; вбудованої шафи площею 0,8 кв.м., обладнаної балконом площею 0,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати покласти на позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: Сєвєродонецька міська військова адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повне судове рішення складене 26 травня 2025 року.
Суддя Д.І. Городецький