П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26686/24
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 у справі № 420/26686/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії начальника Військової академії (м. Одеса), що відображено в наказах з вересня 2020 по грудень 2023 року включно про виплату грошового забезпечення, а саме неотримання законної, передбаченої законодавством заробітної плати, не доплати грошового забезпечення у виді премії;
- зобов'язати відповідача в особі начальника Військової академії (м. Одеса) здійснити виплату грошового забезпечення позивачу у сумі 129 852 грн. за період з вересня 2020 по грудень 2023 року включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що йому протиправно виплачувалась надбавка за особливості проходження служби у меншому розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, замість 87%.
Відповідач надав до суду відзив, в якому наголошував на правомірності своїх дій в межах спірних правовідносин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01.01.2025 у справі № 420/26686/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо зменшення розміру надбавки за особливості проходження служби до 65 % при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з вересня 2020 року по грудень 2023 року.
Зобов'язав Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок з вересня 2020 року по грудень 2023 року сум грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням надбавки за особливості проходження служби у розмірі 87,75% та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової академії (м.Одеса) подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач під час проходження навчання у відповідача не звертався до командування щодо невірного встановлення розміру надбавки, та не оскаржував до суду наказ відповідача №189 від 11.09.2020 яким йому було встановлено надбавку за особливості проходження служби в розмірі - 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років;
- суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи та в вищевказаних телеграмах Міністра оборони України відсутні відомості що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу у військовій часині НОМЕР_1 виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі 87,8% посадового окладу;
- позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом;
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 11.09.2020 по грудень 2023 року проходив службу у Військовій академії (м. Одеса).
Сторони не заперечують, що нарахування та виплата надбавка за особливості проходження служби позивачу проводилась у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.
Позивач вважаючи протиправними дії начальника Військової академії (м. Одеса), що відображено в наказах з вересня 2020 по грудень 2023 року включно про виплату грошового забезпечення, а саме неотримання законної, передбаченої законодавством заробітної плати, не доплати грошового забезпечення у виді премії.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 23 Додатку до Порядку № 260 “Перелік окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу на посадах у з'єднаннях, військових частинах і підрозділах Високомобільних десантних військ (Десантно-штурмових військ), військових навчальних закладах, що готують осіб офіцерського складу для Високомобільних десантних військ (Десантно-штурмових військ), десантно-штурмових підрозділах (згідно з переліком органів управління, з'єднань, військових частин і підрозділів, затвердженим Міністром оборони України), у пошуково-рятувальній і парашутно-десантній службах (центрах, групах), штатних спортивних командах з парашутних видів спорту, парашутистів-випробувачів, коефіцієнт надбавки збільшується на 1,35.
Враховуючи зазначене вище та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що нараховуючи та виплачуючи надбавку за особливості проходження служби, відповідач діяв без врахування наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, яким урегульовано порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та відповідно до якого позивач має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби виходячи з 65% із множенням на коефіцієнт 1,35, тобто розмір надбавки має складати 87,75%.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII), яким передбачено, зокрема:
- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. ( частина перша статті 9 Закону 2011-XII)
- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. ( частина друга статті 9 Закону 2011-XII)
- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. ( частина третя статті 9 Закону 2011-XII)
- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. (частина четверта статті 9 Закону 2011-XII)
Відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Порядок № 260 визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Дія цього Порядку № 260 (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Крім того, розділом VІ Порядку № 260 передбачено виплату надбавки за особливості проходження служби.
Пунктом 2 зазначеного розділу Порядку № 260 передбачено, що розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
Залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55.
Так, пунктом 23 Додатку до Порядку № 260 “Перелік окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу на посадах у з'єднаннях, військових частинах і підрозділах Високомобільних десантних військ (Десантно-штурмових військ), військових навчальних закладах, що готують осіб офіцерського складу для Високомобільних десантних військ (Десантно-штурмових військ), десантно-штурмових підрозділах (згідно з переліком органів управління, з'єднань, військових частин і підрозділів, затвердженим Міністром оборони України), у пошуково-рятувальній і парашутно-десантній службах (центрах, групах), штатних спортивних командах з парашутних видів спорту, парашутистів-випробувачів, коефіцієнт надбавки збільшується на 1,35.
Отже, оскільки позивач будучи військовослужбовцем, проходив службу у Військовій академії (м. Одеса) та у спірні періоди був зарахований до факультету Десантно-штурмових підрозділів, Сил спеціальних операції, підрозділів морської піхоти останній має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби виходячи з 65% із множенням на коефіцієнт 1,35, так розмір надбавки має складати 87,75%.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що дії Військової академії (м. Одеса) щодо зменшення розміру надбавки за особливості проходження служби до 65 % при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з вересня 2020 року по грудень 2023 року є протиправними.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апелянта стосовно того, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків.
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)(див. пункт 65.1 постанови Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23).
У пунктах 75-75 вищевказаної постанови Судова палата виснувала, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У вищевказаній постанові Судова палата зазначила, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Повертаючись до обставин цієї справи, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів виходить з таких міркувань
У постанові від 11 липня 2024 року № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду з поміж іншого, указала, що вважає, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі (пункт 56).
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду презюмувала, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права. (див. висновки ВП ВС, наведені у пунктах 101-104 постанови від 27 червня 2024 року у справі № 990/305/23) (пункт 63 постанови).
У контексті обставин справи, що розглядається, варто зазначити, що позов заявлено стосовно невиплаченого грошового забезпечення військовослужбовця.
Себто ключовим питанням є визначення предмету спору та дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
При цьому, позивач стверджує, що про порушення його прав щодо нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі йому стало відомо в липні 2024 року після завершення навчання у Військовій академії(м.Одеса) та ознайомлення з грошово таблицею(а.с. 6-7).
В свою чергу, зі змістом відповіді на адвокатський запит Військової академії (м.Одеса) позивач ознайомився 28.07.2024.
Відтак, оскільки датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав є липень 2024 року, а до суду з позовом останній звернувся в серпні 2024 колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 у справі № 420/26686/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк