Справа № 570/31/25
Номер провадження 2-др/570/7/25
03 червня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заяву (клопотання) представника відповідачки - адвоката Шендери О.М. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала зазначена цивільна справа. 08.04.2025 року у справі було ухвалене рішення.
14.04.2025 року до суду звернулася адвокат Шендера Олена Миколаївна з клопотанням про стягнення витрат, понесених відповідачкою на правничу допомогу, у розмірі 6000 грн. Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 06 лютого 2025 року між адвокатом Шендерою Оленою Миколаївною та ОСОБА_2 було укладено договір № 2/02 про надання правової (правничої) допомоги. На виконання ст. 175 ЦПК України у відзиві на позовну заяву відповідачка вказувала про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 гривень. В розрахунок включено: 3000 грн. - написання відзиву на позовну заяву та/або заперечень (однин процесуальний документ); 1500,00 грн. - представництво у суді (одне засідання). В розрахунок включається два процесуальних документи та два представництва. Відповідачка фактично понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. На підтвердження понесених витрат суду надано: договір про надання правничої допомоги № 2/02 від 06.02.2025р.; рахунок № 2/02 від 06.02.2025 р., виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 3000 грн., рахунок № 11/02 від 25.02.2025 р. виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 1500 грн., рахунок № 2/04 від 08.04.2025 р., виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 1500 грн., акт здачі-приймання виконаних послуг (робіт) від 02.04.2025 р.; платіжною інструкцією № @2PL123107 від 10.02.2025 р. на суму 3000,00 грн.; платіжною інструкцією № @2PL922949 від 25.02.2025 р. на суму 1500 грн.; платіжною інструкцією № @2PL1641142 від 08.04.2025 р. на суму 1500 грн. Зважаючи на наведене заявниця просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 6000 грн.
03.06.2026 року представник позивача - адвокат Пилипчук Леся Минівна подала заперечення на клопотання відповідача про стягнення понесених судових витрат. Зазначає, що визначений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним. Стягнення вказаних витрат з позивача на користь відповідача суперечитиме завданню та основоположним принципам цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, необхідно враховуючи конкретні обставини справи, звернути увагу на правомірність і співмірність розміру цих заявлених вимог та їх справедливість, що відповідає Правовій позиції Верховного суду, яка викладена в Постанові від 13.12.2023 р. у справі № 359/10310/21. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23- рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" протии України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інши хвитрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17). Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Також, представник позивача звертає увагу суду, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, окрім того позивач є військовослужбовцем, та таким, що отримав важке поранення та втрату частини тіла при захисті та обороні Батьківщини від російського загарбника та вже більше півтора року знаходиться на безперервному лікуванні, що тягне за собою понесення значних фінансових витрат (відповідні докази містяться в матеріалах справи). Та і фактично відновлення здоров'я ОСОБА_1 є не можливим. Натомість, витрати які відповідач просить стягнути з позивача, є неспівмірними та несправедливими. З урахуванням вище викладеного, просить залишити заяву ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача - адвокат Пилипчук Л.М. в судове засідання не з'явилася. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без її участі та без участі позивача. Проти задоволення клопотання заперечує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідачки адвокат - Шендера О.М. в судове засідання не з'явилася. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без її участі та без участі відповідачки.
Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з'явилися. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. За наведеного, у суду немає обов'язку викликати сторони у судове засідання. Виклик сторін у судове засідання має проводитися у разі необхідності, для прикладу, з метою заслуховування їх особистих пояснень чи пропозиції надання певних доказів, що матимуть значення для правильного вирішення справи. Але у даному випадку немає необхідності заслуховувати особисті пояснення сторін чи їх представників. Тому суд вважає, що розгляд заяви можна провести без участі сторін та їх представників. При цьому права сторін не будуть порушені.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, у провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала зазначена цивільна справа.
08.04.2025 року у справі було ухвалене рішення, яким позов задоволено частково. Суд вирішив змінити розмір аліментів, що був стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 25.03.2021 року, справа № 569/5290/21. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини від заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням суду законної сили, і до повноліття дитини. У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити. Питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалося.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При ухваленні судового рішення судом не вирішено питання про стягнення судових витрат, які були понесені відповідачкою ОСОБА_2 при розгляді справи. На виконання ст. 175 ЦПК України у відзиві на позовну заяві відповідачка вказувала про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень. В розрахунок включено: 3000 грн. - написання відзиву на позовну заяву та/або заперечень (однин процесуальний документ); 1500 грн. - представництво у суді (одне засідання). В розрахунок включається два процесуальних документи та два представництва. Відповідачка фактично понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч грн. 00 коп.) грн. І саме з приводу цього представник відповідачки подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд зважає на положення ст. 141 ЦПК України.
Зокрема, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В даному випадку відповідачка виконала свій процесуальний обов'язок передбачений ч. 1 ст. 134 ЦПК України, у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідає розміру судових витрат, вказаний нею у заяві про ухвалення додаткового рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернулася у визначений законом строк.
Отже, відповідачкою дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою на підтвердження факту понесення витрат - за надання професійної правничої допомоги в сумі 6 000 грн., одночасно із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі було подано: договір про надання правничої допомоги № 2/02 від 06.02.2025р.; рахунок № 2/02 від 06.02.2025 р. виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 3000 грн., рахунок № 11/02 від 25.02.2025 р. виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 1500 грн., рахунок № 2/04 від 08.04.2025 р. виписаний Адвокатським бюро «Шендера та партнери» на суму 1500 грн., акт здачі-приймання виконаних послуг (робіт) від 02.04.2025 р.; платіжною інструкцією № @2PL123107 від 10.02.2025 р. на суму 3000 грн.; платіжною інструкцією № @2PL922949 від 25.02.2025 р. на суму 1500 грн.; платіжною інструкцією № @2PL1641142 від 08.04.2025 р. на суму 1500 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19 (постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.
В обґрунтування заперечень представника позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що заявлений розмір витрат на правову допомогу відповідачу є неспівмірними та несправедливими. Однак, клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не було подане. Була подана заява про відмову у стягненні таких витрат.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи складність справи, підстави та предмет спору, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених відповідачкою витрат на оплату правової допомоги та беручи до уваги, що зі змісту відзиву на позовну заяву про зміну розміру аліментів вбачається, що значну частину мотивування позовних вимог по суті становить не технічна інформація, та цитування норм законодавства, що потребує значних професійних затрат на їх підготовку та викладення, враховуючи вимоги розумності і справедливості та не заявлення клопотання стороною позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву про ухвалення додаткового рішення - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ).
Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.