06.06.2025 Єдиний унікальний № 371/561/25
провадження № 3/371/286/25
06 червня 2025 року м. Миронівка
ЄУН 371/561/25
Провадження 3/371/286/25
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця перебування : будинок під номером АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , не працює
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ВАВ № 475214 про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За змістом протоколу, ОСОБА_1 , яка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_2 , 2012 року народження, неналежно виконує батьківські права, в результаті чого 03 квітня 2025 року о 19 годині 30 хвилин в громадському місці на вулиці Яблуневій села Росава Обухівського району Київської області її дочка виражалася нецензурними словами.
В судовому засідання ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що їй стало відомо про описані в протоколі події зі слів працівника поліції, в поясненнях вона записала так як їй продиктував працівник поліції. Вона не була свідком вказаний подій, тому не може підтердити той факт, що її донька висловлювалася нецензурними словами в громадському місці. Дочка ОСОБА_3 їй з цього приводу нічого не пояснює. Вона належно виконує свої батьківські обов'язки, оскільки піклується про фізичний та моральний розвиток своїх дітей, достатньо часу приділяє їх вихованню. Нарікань на поведінку дітей ніколи не отримувала.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція ст. 184 КУпАП є бланкетною, а особа, яка визначена ст. 255 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов'язана зазначити в ньому закон/норму закону, яку порушила особа, відносно якої складено протокол.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст.ст. 150 і 180 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Зі змісту положень ст. 150 СК України вбачається, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Зміст складеного протоколу не містить відомостей про те, які дії було вчинено чи не вчинено ОСОБА_1 , які розцінено як невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини. Крім того, протокол взагалі не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків щодо своєї дитини.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 у провину поставлено ухилення від виконання своїх батьківських прав відносно громадянки ОСОБА_2 , а не передбачених законом обов'язків.
Крім цього, до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 03 квітня 2025 року в громадському місці виражалася нецензурними словами як це зазначено у протоколі. Свідки вказаної події такі обставини не підтвердили. ОСОБА_1 свідком цієї події не була, інформацію про подію отримала від працівників поліції.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За умов відсутності належних і допустимих доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків по вихованню своєї дитини, провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного строку з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О. Капшук