Єдиний унікальний № 371/534/25
Номер провадження № 2-а/371/22/25
"06" червня 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Кириленко М.О.
за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Божок Михайло Іванович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, суд
встановив:
У квітні 2025 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а саме - не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці. 01 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500, 00 грн, роз'яснено, що у разі несплати штрафу він подвоюється до 51 000, 00 грн. ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 через те, що перебував на лікуванні, про що завчасно повідомив відповідача. Вважає постанову №743/3 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 01.04.2025 винесено відносно ОСОБА_1 - незаконною, та просив її скасувати, а провадження закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 11.04.2025 було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
13.05.2025 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 50-54), який обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, а відтак користується правами та має обов'язки згідно Конституції України. Згідно ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. 01.04.2025 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №62, оскільки військовозобов'язаний не з'явився за викликом по повістці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. 01.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено постанову №743/3 про накладення штрафу в сумі 25 500, 00 гривень. Отже, на думку представника відповідача, процесуальні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позивача вчинені правомірно, в межах його компетенції та з дотриманням норм законодавства. Просили в задоволенні позовних відмовити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Божок М.І. позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, обґрунтувавши вимоги вищевикладеними фактами. Просили суд визнати постанову №743/3 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 01.04.2025 винесено відносно ОСОБА_1 - незаконною та скасувати її, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211, 20 грн. Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. зазначив, що подасть докази після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Божок М.І., дослідивши письмові докази додані до позовної заяви та відеозапис наданий позивачем, приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є військовозобов'язаний (а.с. 17-22).
Згідно даних військово-облікового документу «Резерв+» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є військовозобов'язаним (а.с. 23).
З 27.02.2025 ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Лисянська територіальна лікарня» ЛСР ЧО МКСХ №822. Діагноз: К 62.1 - Аноректальний абсцес. Операція 28.02.2025 - дренування періанального абсцесу, що підтверджується довідкою від 28.02.2025 (а.с. 30).
01.03.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказано заяви вбачається, що ОСОБА_1 повідомив відділ про поважність його неявки до підрозділу, через перебування на лікуванні, що підтверджується заявою, рекомендованим повідомленням про вручення, довідкою про перебування на лікуванні (а.с. 27,28,29,30).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №822, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 28.02.2025 по 17.03.2025 (а.с. 31).
01.04.2025 на ОСОБА_1 складено протокол №62 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. В графі пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що в належний спосіб, а саме через відділення Укрпошти, повідомив РТЦК про перебування ним на лікарняному (а.с. 24).
01.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесено постанову №743/3 про накладення штрафу в сумі 25 500, 00 гривень, що підтверджується постановою (а.с. 25-26).
Згідно до тексту оскаржуваної постанови №743/3 від 01.04.2025 встановлено, що 01.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , 1989 року народження не з'явився, за викликом по повістці на зазначено дату, а саме 02.03.2025, до ІНФОРМАЦІЯ_2 без поважних причин, чим порушив ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, оскільки завчасно повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про свою неявку, в зв'язку з перебування на лікарняному.
Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву 20.02.2025 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на ім'я ОСОБА_1 була сформована повістка №2538923 про необхідність прибуття о 14-00 годині 02.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка) для уточнення даних (а.с. 66).
Відповідно до наданої копії поштового відправлення вказану повістку направлено засобами поштового зв'язку (номер відправлення 06 102 320 975 50) на адресу: АДРЕСА_1 , про що свідчить повідомлення про особисте вручення (а.с. 65).
Суд звертає увагу, що направлення повістки ОСОБА_1 відбулося за належним адресом, повістка направлена 19.02.2025, та повернута 26.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка) з відміткою про «вручено особисто 26.02.2025».
За таких обставин, оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) відбулося з дотримання норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560. Таким чином, матеріали справи містять докази щодо належного повідомлення позивача.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви ОСОБА_1 від 01.03.2025 адресованої Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка), останньому було відомо, що йому необхідно з'явитися 02.03.2025 на 14-00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка), проте прибути на визначений час не має можливості через перебування на лікуванні, про що надав підтвердження перебування на лікуванні.
Вказану заяву ОСОБА_1 направив на адресу відділу рекомендованим повідомленням, який було отримано 04.03.2025 (а.с. 29).
Щодо доводів ОСОБА_1 про його перебування на лікарняному з 28.02.2025 по 17.03.2025, через що він не мав можливості своєчасно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка), то суд зазначає, що ці обставини підтверджуються належними та достатніми доказами. Долучена до матеріалів справи виписка з медичної картки стаціонарного хворого №882 від 17.03.2025 містить інформації про характер стаціонарного лікування позивача, а також вказує тривалість його перебування на лікуванні.
Також судом встановлено, що 27.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до медичної установи КНП «Лисянська територіальна лікарня». Із наданої медичної документації вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні.
Отже, за наявності належних та достатніх доказів, ОСОБА_1 не мав об'єктивну можливість своєчасно, а саме - 02.03.2025 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Миронівка), про що повідомив відділ.
Таким чином, наявні в матеріалах справи медичні документи підтверджують наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що останній належним чином повідомив.
Вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та суб'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури, та відповідно підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено ні факту правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, ні вини позивача у його вчиненні.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити.
Відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При подачі адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн, який підлягає стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Божок Михайло Іванович - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № №743/3 від 01 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 000 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1 211, 20 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.О. Кириленко