21 травня 2025 року м. Київ
Справа №759/8266/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/1851/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 17 червня 2024 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс», ОСОБА_1 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 , звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь:
- з відповідача ПАТ «Європейський страховий Альянс» різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди в сумі 17553,47 грн;
- з відповідача ОСОБА_1 майнову шкоду, у розмірі 71814,15 грн та моральну шкоду у розмірі 10000 грн;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову посилався на те, що 01 жовтня 2023 року, з вини відповідача ОСОБА_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб «Honda Civic» р/н НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності позивачу, отримав механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №215585466 виданого ПАТ «Європейський страховий Альянс», дійсного на дату ДТП. За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування у розмірі 60857,79 грн.
З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу ФОП ОСОБА_3 яким було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Honda Civic» р/н НОМЕР_1 №1846 та визначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику «Honda Civic» р/н НОМЕР_1 склала 78411,26 грн. Тому позивач вважає, ПАТ «Європейський страховий Альянс» не в повному обсязі здійснена виплата страхового відшкодування, а тому він має право на стягнення різниці у вказаних сумах, що становить 17553,47 грн.
Також відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №1846, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic» р/н НОМЕР_1 визначена в розмірі 150225,41 грн. Оскільки суми належної до виплати не достатньо для здійснення відновлювального ремонту, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним розміром страхового відшкодування, в розмірі 71814,15 грн.
В обґрунтування права на відшкодування моральної шкоди позивач вказує на те, що автомобіль «Honda Civic» р/н НОМЕР_1 , був його основним способом пересування. Пошкодження автомобіля в ДТП завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, таким чином, моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача ОСОБА_1 має бути відшкодована у розмірі 10000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс», ОСОБА_1 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди в сумі 89367,62 грн та 4900,00 грн витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження.
В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення саме з ОСОБА_1 різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком.
Суд першої інстанції відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, вказавши, що такі вимоги позивача не ґрунтуються на законі.
Не погодився із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що оскаржуване рішення суду є неправомірним, незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що він не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що автомобіль належить позивачу на праві власності, оскільки автомобіль позивачем було продано під час розгляду справи судом, що у свою чергу унеможливлює проведення відповідних експертних досліджень щодо такого майна. Це також вказує на те, що позивачем не було понесено жодних реальних фактичних збитків на ремонт автомобіля, оскільки доказів на його ремонт не надано, як і не надано доказів, що він є власником транспортного засобу.
Представник також вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано правові висновки у вказаних спорах, зокрема висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №127/7370/17, в яких вказано на те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Таким чином, саме на страхувальника покладається обов'язок сплати на користь позивача різницю вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що у відповідності до звіту позивача становить 78411,26 грн, та фактично сплаченої страховиком суми страхового відшкодування у розмірі 73029,35 грн із відрахуванням ПДВ, якщо позивачем не надано фактичних доказів понесених збитків і такі кошти перераховуються на рахунок останнього.
У спірному ж рішенні суд сам заперечує собі, посилаючись на доводи того, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників неземних транспортних засобів, можливе за умови якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Щодо посилання суду на постанову Верховного Суду від 20 січня 2016 року у справі № 6- 2808цс15, відповідно до висновків якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, то представник відповідача зазначає, що в подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц відступила від таких висновків. Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення із скаржника різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, вийшовши за межі позовних вимог позивача, порушуючи норми законодавства.
Щодо вимоги про відшкодування витрат позивача, понесених на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 4900,00 грн, то представник позивача вважає його похідним та таким, що також підлягає стягненню у випадку його задоволення з відповідача 1 - ПАТ «Європейський страховий Альянс», однак докази, що були надані позивачем у вигляді квитанції, жодним чином не підтверджують факту понесених витрат позивачем саме за отримання Звіту № 1846 від 21 листопада 2023 року.
Разом з цим, сам Звіт «ФОП ОСОБА_3 » та Акт огляду транспортного засобу не підписані особисто позивачем, а отже такий не погодився та не прийняв такий як належний та допустимий. Водночас Звіт про вартість понесених збитків не є безумовною підставою вважати реальний (фактичний) розмір завданої шкоди, що у свою чергу має доводитись фактично понесеними витратами на проведення ремонтних робіт, придбання запчастин, тощо, що позивачем надано як доказ не було.
На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Стельмах С.М. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили про її задоволення.
Представник позивача - адвокат Сулига С.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач ПАТ «Європейський страховий Альянс» свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується одним з відповідачів ОСОБА_1 , і ним визначені межі апеляційного оскарження, а саме в частині вирішення позовних вимог пред'явлених до них.
В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині вирішення позовних вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального збитку. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується, вони не були позбавлені такого права, проте розпорядились ним на власний розсуд.
По суті спору судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , автомобіль «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 /т.1 а.с.40/.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року у справі № 759/19725/23 встановлено, що 01 жовтня 2023 року, близько 12 год. 50 хв. в м. Київ, просп. Академіка Паладіна, 48, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 був неуважним, не обрав безпечної швидкості руху та бокового інтервалу, не впорався з керуванням, в результаті чого скоїв зіткнення (наїзд) на припаркований транспортний засіб «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3Б, 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст.124 КУпАП /а.с.12-13/.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ «Європейський страховий Альянс», поліс № 215585466, ліміт відповідальності - 160000 грн, франшиза 0 грн, строк дії договору з 07 липня 2023 року по 06 липня 2024 року /т.1 а.с.14,64/.
02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повідомив ПАТ «Європейський страховий Альянс» про подію, яка має ознаки страхового випадку /т.1 а.с.65-70/.
02 жовтня 2023 року ОСОБА_2 також здійснив повідомлення про подію до ПАТ «Європейський страховий Альянс» /т.1 а.с.71-74/.
04 листопада 2023 року TOB «Агенція «Експертиза та оцінка», на замовлення ПАТ «Європейський страховий Альянс», був складений Звіт № 592_23_ESA, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 складає 107533,38 грн (з ПДВ на запасні частини та матеріали), значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ: 0,481, тому вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу КТЗ: 73029,35 грн /т.1 а.с.76-95/.
21 листопада 2023 року ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, був складений Звіт №1846, згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при ДТП, складає 78411,26 грн. З мотивувальної частини висновку вбачається, що вказана сума є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. В мотивувальній частині висновку також визначена ринкова вартість транспортного засобу до ДТП в розмірі 360657,55 грн, на основі якої визначений коефіцієнт фізичного зносу 0,58. Також експертом зазначена вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 150225,41 грн /т.1 а.с.16-38/.
26 грудня 2023 року позивачем була подана заява про здійснення страхового відшкодування у розмірі 78411,26 грн /т.1 а.с.75/.
22 березня 2024 року ПАТ «Європейський страховий Альянс» сплатило шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 60863,22 грн /т.1 а.с.15/.
Головний сервісний центр МВС в листі від 17 червня 2024 року, наданому на адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_1 , надав інформацію, що автомобіль марки «Honda», модель «Civic», д.н.з. НОМЕР_4 , був перереєстрований з ОСОБА_4 на нового власника 17 травня 2024 року /т.1 а.с.149/.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору
В порядку ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В порядку ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ст.1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц роз'яснено, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і в постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц, від 24 лютого 2020 року у справі № 707/2727/18 та інших, що свідчить про усталену судову практику у таких правовідносинах.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц).
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 погодився з висновком судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених на підставі ст.1194 ЦК України вказавши на те, що вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_2 ,до ДТП визначена у сумі 213 423,96 грн, тоді як продаж залишків вказаного транспортного засобу здійснено за 218 605,00 грн, тому відсутні підстави для покладення обов'язку на ОСОБА_2 відшкодувати позивачу різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Доводи касаційної скарги про те, що вартість проданого аварійного транспортного засобу у розмірі 218 605,00 грн судами визначена як компенсація шкоди за рахунок третьої особи - покупця ОСОБА_6 , проте заподіяна позадоговірна шкода жодним чином не залежить від договірної продажної ціни пошкодженого транспортного засобу, що встановлюється домовленістю сторін та законодавчо необмежена, оцінена шкода автомобіля має бути відшкодована незалежно від подальшого продажу, є необґрунтованими та по своїй суті зводяться до неправильного розуміння заявником змісту оскаржуваних судових рішень та норм матеріального права.
У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 525/1592/18 Верховним Судом ухвалено нове рішення, при цьому цим судом зроблені такі висновки.
Взявши за основну для розрахунку розміру майнової шкоди, заподіяної позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, звіт про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 22 серпня 2018 року № 46-D/43/1, складений на замовлення страхової компанії «Провідна», що не заперечувалось учасниками справи, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що вказаним звітом була визначена вартість транспортного засобу Nissan Note E11, реєстраційний номер НОМЕР_5 , до моменту пошкодження у розмірі 130 472,67 грн та не визначалась вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди. Із урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди, неправильно застосував наведені вище положення норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Також колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції у цій частині, оскільки суд першої інстанції не врахував ліміт відповідальності страховика, а також вартість пошкодженого автомобіля після ДТП.
Ураховуючи те, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, реєстраційний номер НОМЕР_5 , визначено судами попередніх інстанцій у розмірі 130 472,67 грн, цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована в СК «Провідна» з лімітом відповідальності у сумі 100 тис. грн, а також беручи до уваги продаж позивачем пошкодженого транспортного засобу за ціною у розмірі 500 євро (згідно офіційного курсу Національного банку України на день продажу (01 серпня 2019 року) становило 13950 грн), колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Nissan Note E11, реєстраційний номер НОМЕР_5 , яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , становить 16522,67 грн (130472,67 грн - 100000 грн - 13950 грн).
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №461/9578/15-ц також звертала увагу на те, що, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
З наведених обставин справи вибачається, що знайшли своє підтвердження обставини дорожньо-транспортної пригоди 01 жовтня 2023 року, за участю автомобіля марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобіля «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач. Вина у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнана за відповідачем ОСОБА_1 . Ці обставини встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідача, тому доведенню в рамках розгляду даної справи не підлягають. Вони не заперечуються і позивачем в доводах апеляційної скарги.
Також встановлено, що транспортний засіб «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, зазнав механічних пошкоджень, вказане не заперечується сторонами у справі.
Позивач на підставі правовідносин за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного між відповідачами у справі, звернувся до ПАТ «Європейський страховий Альянс», якесплатило шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 60863,22 грн.
Разом з тим, ліміт відповідальності страховика був визначений у полісі обов'язкового страхування в розмірі 160000,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу відповідно до Звіту № 592_23_ESA від 04 листопада 2023 року складеним на замовлення TOB «Агенція «Експертиза та оцінка» визначена в розмірі 73029,35 грн, а відповідно до Звіту №1846 від 21 листопада 2023 року складного ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, в розмірі 78411,26 грн. Даних про те в чому полягає невідповідність звіту, складеного в ході розслідування страхового випадку та підстав для звернення позивача до іншого оцінювача матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні дані на підставі яких страхова сума була визначена в розмірі 60863,22 грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні пред'явлених позовних вимог до відповідача ПАТ «Європейський страховий Альянс», і позивач в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржує, відсутні і доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо цієї частини рішення суду.
В порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду оскаржується відповідачем ОСОБА_1 , апеляційний суд здійснює його перегляд в частині вирішення, а саме задоволення позовних вимог пред'явлених до нього. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується, вони не були позбавлені такого права та реалізували його на власний розсуд.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , зводяться до непогодження з визначеним розміром відшкодування матеріальної шкоди, який був визначений судом на підставі висновку наданого стороною позивача в розмірі 89367,62 грн. Разом з тим при зверненні до суду з позовом позивачем були пред'явлені вимоги до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 71814,15 грн та 4900 грн на відшкодування витрат понесених на оплату послуг оцінювача. Таким чином, судом першої інстанції здійснено вихід за межі позовних вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 , що є порушенням принципу диспозитивності визначеного положеннями ст.13 ЦПК України.
Крім того в суді першої інстанції сторона відповідача ОСОБА_1 вказувала і надала докази щодо здійснення позивачем відчуження пошкодженого у ДТП транспортного засобу «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 . Суд першої інстанції ухвалюючи рішення не надав оцінки вказаним доводам. Однак відчуження позивачем автомобіля, як визнано стороною позивача відбулось в пошкодженому стані і вказане свідчить про те, що позивачем не були проведені ремонтні роботи і їх проведення в майбутньому не вбачається можливим.
У Звіті №1846 від 21 листопада 2023 року складного ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, визначена вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 150225,41 грн. Проте визначена оцінювачем вартість відновлювального ремонту не є фактичним розміром шкоди, вона є визначеним розміром шкоди на момент проведення оцінки. Реальність понесення цих витрат у майбутньому, з урахуванням продажу автомобіля позивачем, виключається.
Наведена вище судова практика вказує на те, що у випадку продажу аварійного автомобіля розмір матеріального збитку визначається як різниця між вартістю автомобіля до пошкодження, сумою страхової виплати та вартістю автомобіля після пошкодження і саме таким шляхом визначається різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що визначена положеннями ст.1194 ЦК України.
У цьому звіті оцінювачем визначена ринкова вартість транспортного засобу до ДТП в розмірі 360657,55 грн. Проте у звіті відсутні дані про вартість пошкодженого транспортного засобу і стороною позивача суду не були надані дані про вартість, за яку було здійснено відчуження транспортного засобу позивачем, що не можна вважати добросовісною реалізацію своїх прав. Вказане у свою чергу унеможливлює визначення фактичного розміру шкоди завданого позивачу, який мав становити різницю між вартістю автомобіля до та після пошкоджень у ДТП, спричиненого діями відповідача ОСОБА_1 ..
Виходячи з положень ст. 1194 ЦК України відповідач ОСОБА_1 , як особа винна у ДТП і яка застрахувала свою відповідальність, зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Таким чином з огляду на обставини справи та враховуючи судову практику, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведений розмір матеріального збитку, який становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а отже і відсутні підстави для задоволення пред'явлених ним вимог до відповідача ОСОБА_1 ..
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про неможливість використання Звіту №1846 від 21 листопада 2023 року складного ФОП ОСОБА_3 , на замовлення позивача, як належного та допустимого доказу завданої позивачу матеріальної шкоди, то понесені позивачем витрати на його замовлення не підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 .
Інших доводів апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не містить.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не визначився з характером спірних правовідносин та зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 .. Судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суми грошових коштів в порядку відшкодування матеріальних збитків відсутні.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 ..
З огляду на відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивача, в порядку визначеному ч.ч.1,2,13 ст. 141 ЦПК України, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії розгляду справи судом першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи наявні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 наявні і підстави для компенсації йому за рахунок позивача суми судових витрат понесених на стадії апеляційного перегляду справи.
Так, при звернені до суду з апеляційною скаргою відповідачем ОСОБА_1 сплачена сума судового збору в розмірі 3633,60 грн (т.1 а.с.177). Про інші судові витрати відповідачем в ході перегляду справи апеляційним судом заявлено не було.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: Т.О. Невідома
Н.В. Поліщук
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.