Справа №760/9888/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3446/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №42025110000000042 - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні №42025110000000042 від 07.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області полковника юстиції ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.06.2025, включно.
Одночасно визначено розмір застави 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить сумі 2271000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не залишати місце проживання без повідомлення про це слідчого, прокурора, суду в рамках даного кримінального провадження,
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно здійснює розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомляє усно і письмово слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, строк дії яких встановити до 10.06.2025, включно з моменту внесення застави.
Визначено строк дії ухвали до 10.06.2025 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисником ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подано апеляційні скарги, захисником ОСОБА_6 , також подано доповнення до апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі, з доповненнями просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу слідчого судді, відповідно до якої судом визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, визначених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у кримінальному провадженні № 42025110000000042 від 07.02.2025, у вигляді тримання під вартою на строк до 10.06.2025 без визначення розміру застави.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями захисник зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, тому є незаконною.
Апелянт вказує на те, що впорушення вимог закону слідча суддя під час розгляду клопотання не провела судових дебатів, у яких сторони могли висловити свої твердження з приводу досліджених доказів, та висловити доводи на спростування тверджень прокурора.
Також слідча суддя в порушення ч. 4 ст. 95, ч. 4 ст. 193 КПК України не розглянула клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Хоча перед початком розгляду справи захисником було оголошено таке клопотання, а судом вирішено вирішити це питання після дослідження матеріалів справи.
Таким чином слідча суддя не надала належної оцінки обставинам, про відсутність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, заходів до додаткового дослідження цих обставин не вжила.
Про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри свідчать ті факти що жодна із 19 осіб, які зазначені в повідомленні про підозру не притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, що свідчить про законність перетину ними державного кордону. Жодну із 19 осіб, зазначених у повідомленні про підозру, не допитано у даному кримінальному провадженні, та вони не пояснили обставин і причин перетину кордону.
У повідомленні про підозру зазначена, не передбачена ч. 3 ст. 332України кваліфікуюча ознака - вчинення за попередньою групою осіб, хоча законом передбачено відповідальність за вчинення діяння організованою групою.
Попри посилання у повідомленні про підозру про попередню змову ОСОБА_7 із ОСОБА_12 і ОСОБА_11 жодному із цих осіб у кримінальному провадженні №42025110000000042 про підозру не повідомлено.
Також у повідомленні про підозру безпідставно зазначено, як кваліфікуючу ознаку корисливий мотив, яка не підтверджується об'єктивними доказами.
Крім того апелянт зазначає, що увідповідності до приписів ст. 176-177 КПК України, прокурор не надав доказів на реальне існування ризиків на які він посилається у своєму клопотанні, а тільки висловив свої припущення.
В порушення приписів ст. 194 КПК України слідча суддя не надала належної оцінки відсутності ризиків передбачених законом, які є підставою для обрання запобіжного заходу, та прийшла до хибних висновків про наявність зазначених прокурором ризиків.
Також прокурор не довів, що жоден із будь яких м'якших запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Цілком очевидно, що для досягнення цілей досудового розслідування ОСОБА_7 достатньо було обрати запобіжний захід навіть у вигляді особистого зобов'язання.
В порушення вимог ст. 178 КПК України слідча суддя не оцінила в сукупності всіх обставин таких, як відсутність вагомих доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, міцність соціальних зв'язків ОСОБА_13 в місці його постійного проживання; наявність у ОСОБА_14 постійного місця проживання: репутацію підозрюваного - позитивні характеристики та нагороди ОСОБА_7 ; відсутність у ОСОБА_7 судимості та наявність у нього хронічних захворювань.
В порушення вимог ст. 194 КПК України, попри неналежне доведення обґрунтованої підозри та недоведеності наявності ризиків і недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для належної поведінки підозрюваного, слідча суддя застосувала до ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 не заподіяло майнової шкоди, у ході розслідування не встановлено наявності неправомірної вигоди. ОСОБА_7 не працює, є пенсіонером, він хоч і отримує не мінімальну пенсію, однак призначена застава у більше ніж сто разів перевищує щомісячний розмін пенсії, а тому залишається незрозумілим із яких засад розумності та справедливості виходив суд при визначенні саме такого розміру застави. Адже він є заздалегідь неможливим для виконання.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, необґрунтована та невмотивована, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, визначених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що ОСОБА_7 на теперішній час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України. Підозрюваний фактично під час військового стану організував схему по вивезенню чоловіків призовного віку закордон під виглядом волонтерів, при цьому будучи головою Броварської ВЦА забезпечувалось внесення недостовірних відомостей щодо водіїв волонтерських організацій до системи «Шлях», в подальшому частина людей до України не поверталась. При цьому, останній за свої дії від представників благодійного фонду отримував заздалегідь обумовлені матеріальні цінності.
Таким чином, суд не в повній мірі врахував характер вчинених дій підозрюваним упродовж тривалого часу, під час військового стану та взаємодію при цьому з представниками держави агресора та інші суттєві обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема і присутності ризиків. Крім того, підозрюваний неодноразово під час військового стану перебував за кордоном, що вказує на підвищений ризі можливості переховуватись у подальшому від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодекс застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 43 442 Кримінального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту, підтримав апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , та просив її задовольнити з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та апеляційної скарги прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000042 від 07.02.2025, за підозрою зокрема, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , який достовірно знаючи про те, що на території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що встановлює обмеження на виїзд осіб чоловічої статі та призивного віку за межі України, достовірно знаючи про можливість перетину державного кордону України під час воєнного стану водіями, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом сприяння громадянам України чоловічої статі та призивного віку незаконному переправленню через державний кордон України шляхом їх фіктивного оформлення водіями, що здійснюють вищезазначені перевезення за грошову винагороду.
Так, ОСОБА_7 умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , в період липня-вересня 2023 року, за отриманими за місцем роботи трьох листів підписаних ОСОБА_12 , які в подальшому слугували підставою для внесення чоловіків призивного віку розпорядженнями КОДА до системи «шлях», чим останні усунули перешкоди з метою незаконного переправлення осіб призивного віку через державний кордон України в кількості дев'ятнадцяти осіб, а саме ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 .
12.04.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчиненому усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а також в перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
14.04.2025 старший слідчий в ОВС Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області полковник юстиції ОСОБА_10 за погодженням прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42025110000000042 від 07.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
15.04.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 10.06.2025, включно.
Одночасно визначено розмір застави 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить сумі 2271000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, які визначено даною ухвалою, строк дії яких встановлено до 10.06.2025, включно з моменту внесення застави.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що йому загрожує, його майновий стан, наявність відомостей про постійне місце роботи, сімейний стан.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 ,інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 ,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 , до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 ,запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованих ОСОБА_7 ,злочинів, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинених злочинів, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 ,під вартою.
При цьому всупереч твердженням апелянта, слідчим суддею також враховано дані, які характеризують ОСОБА_7 ,як особу, його вік, майновий стан, сімейний стан, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, однак слідчий суддя не вбачав підстав, які б унеможливлювали його тримання під вартою, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, наслідків їх вчинення, що в сукупності вказує на наявність ризиків такої неправомірної поведінки підозрюваного як переховування від органів досудового розслідування та суду.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
А тому, на переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею розмір застави, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Відтак, враховуючи положення КПК України, практику ЄСПЛ, дані про особу підозрюваного, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, на переконання колегії суддів, слідчий суддя правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Твердження прокурора про те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 43 442 Кримінального кодексу України, заслуговують на увагу, однак не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При цьому можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та прокурором не наведено.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкриміновані злочини не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисник та прокурор просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , даних про його особу, застосував відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4