Справа №752/7732/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3726/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
22 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025100000000011 від 08.01.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 ч. 4 ст. 368-3 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві в ході проведення обшуку 10.04.2025, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 02.04.2025, у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон «Samsung PO BOX 12987», ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2W22DSHV2R;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2TM1WFGYFH із зарядним пристроєм.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовитив задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025100000000011 від 08.01.2025.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В судове засідання прокурор та представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не з'явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали.
Проте 22.05.2025 від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , до початку розгляду по суті апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, надійшло письмове повідомлення, з якого вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 12.05.2025 скеровано до суду для розгляду по суті. При цьому, 21.05.2025 Солом'янським районним судом м. Києва у справі №760/12727/25 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_10 , згідно з якою останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначено покарання. Крім того, судом вирішено питання про накладені у кримінальному провадженні арешти майна. Враховуючи викладене, прокурор просить залишити без розгляду апеляційну скаргу адвоката, а провадження по справах закрити.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, якими передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. А також, ч. 4 ст. 405 КПК України, якою передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Відтак, колегія суддів з урахуванням зазначеного, прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора та представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100000000011 від 08.01.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 ч. 4 ст. 368-3 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУНП у м. Києві надійшли матеріали з ДЗНД СБУ, щодо фактів протиправних дій ОСОБА_6 , який будучи адвокатом вимагає у військовозобов'язаних громадян України неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення, щодо їх працевлаштування до одного з підприємств критичної інфраструктури для отримання бронювання під час мобілізації і тим самим ухилення від призову на військову службу.
Так, військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_11 маючи намір в законний спосіб оновити військово-облікові документи, при цьому побоюючись бути мобілізованим в ході проходження процедури оновлення своїх даних звернувся до адвоката ОСОБА_6 для отримання кваліфікованої юридичної консультації щодо постановки на облік як військовозобов'язаного, оновлення даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 і подальшому проходженні мобілізаційної процедури у порядку, передбаченому чинним законодавством з метою недопущення порушення своїх прав. Однак ОСОБА_6 замість надання кваліфікованої юридичної допомоги, усвідомлюючи, що його подальші дії є незаконними та кримінально караними, повідомив ОСОБА_11 , що може вирішити питання щодо безперешкодного проходження ним процедури оновлення військово-облікових даних у найкоротші терміни без участі ОСОБА_11 , постановки його на військовий облік та працевлаштування ОСОБА_11 до підприємства, яке відноситься до критично важливих з метою подальшого його бронювання під час мобілізації строком на один рік, при цьому ОСОБА_11 за вирішення вказаних питань необхідно надати ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 доларів США, з яких 5000 доларів США необхідно передати ОСОБА_6 для подальшої передачі невстановленій на даний час уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою безперешкодного проходження процедури оновлення військово-облікових даних та постановки на військовий облік у найкоротші терміни без участі ОСОБА_11 , а 10000 доларів США необхідно передати ОСОБА_6 для подальшої передачі керівнику одного з підприємств, яке відноситься до критично важливих, з метою фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 та подальшого його бронювання під час мобілізації строком на один рік.
В свою чергу, ОСОБА_11 , розуміючи незаконність зазначених умов та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди за вчинення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, 06.01.2025 звернувся із заявою до правоохоронних органів та в подальшому діяв під їхнім контролем.
У подальшому 03.02.2025 ОСОБА_11 виконуючи незаконну вимогу ОСОБА_6 на одержання неправомірної вигоди, для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, передав невстановленій досудовим розслідуванням особі грошові кошти в сумі 5 000 доларів США з метою подальшої передачі їх ОСОБА_6 уповноваженій особі на виконання функцій держави, яка прийме рішення про оновлення військово-облікових документів ОСОБА_12 без відвідування ним ІНФОРМАЦІЯ_3 та внесені відповідних відомостей в реєстр «Оберіг» та їх відображення в додатку «Резерв+».
Після чого, 27.02.2025 ОСОБА_6 в ході особистої зустрічі, яка відбулась у офісному приміщенні де останній здійснює свою адвокатську діяльність, за адресою: АДРЕСА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дії, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду, а саме частину обумовленої раніше грошової винагороди в розмірі 10000 доларів США, з метою подальшої її передачі неустановленій на даний час особі уповноваженій на прийняття рішення, щодо фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 на підприємство, яке відноситься до критично важливих з метою подальшого бронювання під час мобілізації і тим самим ухилення від призову на військову службу строком на один рік.
03.03.2025 відповідно до наказу №05-к ТОВ «Науково-виробнича компанія «технологічні системи» ЄДРПОУ 44673367, ОСОБА_11 прийнято на посаду лицювальника, плиточника.
Крім цього, 27.02.2025 військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_13 маючи намір в законний спосіб оновити військово-облікові документи, при цьому побоюючись бути мобілізованим в ході проходження процедури оновлення своїх даних звернувся до адвоката ОСОБА_6 для отримання кваліфікованої юридичної консультації щодо постановки на облік як військовозобов'язаного, оновлення даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 і подальшому проходженні мобілізаційної процедури у порядку, передбаченому чинним законодавством з метою недопущення порушення своїх прав. Однак, ОСОБА_6 замість надання кваліфікованої юридичної допомоги, усвідомлюючи, що його подальші дії є незаконними та кримінально караними, повідомив ОСОБА_13 , що може вирішити питання щодо безперешкодного проходження ним процедури оновлення військово-облікових даних у найкоротші терміни без участі ОСОБА_13 , постановки його на військовий облік та працевлаштування ОСОБА_13 до підприємства, яке відноситься до критично важливих з метою подальшого його бронювання під час мобілізації строком на один рік, при цьому ОСОБА_13 за вирішення вказаних питань необхідно надати ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 доларів США, з яких 5000 доларів США необхідно передати ОСОБА_6 для подальшої передачі невстановленій на даний час уповноваженій особі одного з ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою безперешкодного проходження процедури оновлення військово-облікових даних та постановки на військовий облік у найкоротші терміни без участі ОСОБА_13 , а 10000 доларів США необхідно передати ОСОБА_6 для подальшої передачі керівнику одного з підприємств, яке відноситься до критично важливих, з метою фіктивного працевлаштування ОСОБА_13 та подальшого його бронювання під час мобілізації строком на один рік.
В свою чергу, ОСОБА_13 , розуміючи незаконність зазначених умов та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди за вчинення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, 27.02.2025 звернувся із заявою до правоохоронних органів та в подальшому буде діяти під їхнім контролем.
Після чого, 10.04.2025 ОСОБА_6 в ході особистої зустрічі, яка відбулась за адресою: м. Київ, проспект В. Лобоновського, 6г, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дії, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, одержав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в розмірі 15000 доларів США, за здійснення ОСОБА_6 впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави щодо безперешкодного проходження ОСОБА_13 процедури оновлення даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 та постановки його на військовий облік, а також на невстановлену досудовим розслідуванням особу, уповноважену на прийняття рішення щодо працевлаштування ОСОБА_13 до критично важливого підприємства з метою подальшого його бронювання від мобілізації строком на один рік.
10.04.2025 згідно ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02.04.2025 слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 проведено обшук у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час обшуку виявлено та вилучено майно, що має значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме:
- мобільний телефон «Samsung PO BOX 12987», ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2W22DSHV2R;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2TM1WFGYFH із зарядним пристроєм.
11.04.2025 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025100000000011 від 08.01.2025, за ознаками кримінальних передбачених ч. 3 ст. 369-2 ч. 4 ст. 368-3 КК України, яке виявлено та вилучено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві в ході проведення обшуку 10.04.2025, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 02.04.2025, у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон «Samsung PO BOX 12987», ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2W22DSHV2R;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2TM1WFGYFH із зарядним пристроєм.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор зазначив, що в ході обшуку органом досудового розслідування прийнято рішення про необхідність у вилученні вказаних речей для забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, а також з'ясування об'єктивної істини по справі, в результаті чого вони були вилучені. Вказані речі та сліди будуть використані під час проведення експертиз допитів свідків та інших слідчих та процесуальних діях.
Потреба у тимчасовому вилученні виявлених під час обшуку електронних носіїв інформації обумовлена необхідністю проведення експертного дослідження у тому числі із можливістю відновлення видаленої інформації, оскільки вказані матеріальні об'єкти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
10.04.2025 вищевказані виявлені та вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження, про що винесено відповідну постанову.
24.04.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві в ході проведення обшуку 10.04.2025, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 02.04.2025, у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- мобільний телефон «Samsung PO BOX 12987», ІМЕІ: НОМЕР_1 ;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2W22DSHV2R;
- Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2TM1WFGYFH із зарядним пристроєм.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12025100000000011 від 08.01.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 ч. 4 ст. 368-3 КК України, слідчий суддя аналізуючи вимоги клопотання у сукупності з відомостями, що містяться у матеріалах, які додані до клопотання, вважав доведеним, що майно, на арешті якого наполягає прокурор, яке вилучено в ході проведення обшуку 10.04.2025, у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон «Samsung PO BOX 12987», ІМЕІ: НОМЕР_1 ; Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2W22DSHV2R; Mac Book Pro, модель A1706, Serial, CO2TM1WFGYFH із зарядним пристроєм, є таким, що відповідає критеріям речового доказу. Воно є тимчасово вилученим майном.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає ч.2 ст. 170 КПК України.
Враховуючи наведене, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а представником власника майна в судовому засіданні не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухані позиція прокурора, який підтримав подане клопотання про арешт майна та думка представника власника майна, який заперечував проти задоволення клопотання прокурора, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому колегія суддів бере до уваги, письмове повідомлення прокурора, про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 12.05.2025 скеровано до суду для розгляду по суті. При цьому, 21.05.2025 Солом'янським районним судом м. Києва у справі №760/12727/25 затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_10 , згідно з якою останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначено покарання, при цьому, судом вирішено питання про накладені у кримінальному провадженні арешти.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому у разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в тому числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.
Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має на це компетенцію на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження як чітко визначеної стадійної процедури.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4