Справа № 753/10420/24 Головуючий у І інстанції Шаповалова К.В.
Провадження №22-ц/824/4407/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
21 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - Тіхомірова Олександра Борисовича на рішення Печерськогорайонного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2018 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 70/08-Ф від 24 квітня 2008 року в розмірі 84 686,57 дол. США та 13 773,48 грн, а також понесені судові витрати в сумі 33 619,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2008 року між АТ «Індустріально-Експортний банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 70/08-Ф, згідно пункту 1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 100 000,00 дол. США зі сплатою 12,80 % річних, строком з 24 квітня 2008 року до 23 квітня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 24 квітня 2008 року, між ним, банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній, взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_2 .
Відповідно до договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_2 у рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 70/08-Ф передав в іпотеку банку квартиру у АДРЕСА_1 .
Банком зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі. У свою чергу позичальником умови кредитного договору своєчасно не виконуються, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачуються.
Унаслідок невиконання умов кредитного договору позичальник має заборгованість перед позивачем станом на 19 липня 2018 року в загальному розмірі 84 686,57 дол. США та 13 773,48 грн, яка складається з: строкова заборгованість за кредитом 77 128,88 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом 1 933,90 дол. США; нараховані відсотки за період з 01 липня 2018 року по 19 липня 2018 року - 534,11 дол. США; прострочені відсотки - 5 089,68 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів 13 773,48 грн.
Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути зазначену вище заборгованість в солідарному порядку з позичальника та поручителя.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О. В. від 27 липня 2018 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року зупинено провадження у справі за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до залучення у справі правонаступника(ів) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У липні 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про визнання спадщини, що залишилися після смерті ОСОБА_2 , відумерлою. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц заяву Банку про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі: житлова квартира загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради: житлову квартиру загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року поновлено провадження у справі за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Залучено у якості правонаступника ОСОБА_2 - Територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - Тіхоміров О.Б., який, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні вимог до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки одночасно з переходом права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки та спадкове майно) до територіальної громади перейшов також і обов'язок задовольнити вимоги Банку за кредитним договором у межах вартості цієї квартири, що відповідає положенням ст. 1282 ЦК, а також узгоджується з положеннями частини першої ст. 23 Закону України «Про іпотеку». Також територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що посилання Печерського районного суду м. Києва на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року, у справі № 924/692/21 недоцільні також й тому, що обставини справи № 924/692/21 та справи № 757/36074/18-ц, що наразі розглядається - є відмінними.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в ухвалі від 16 травня 2024 року, по справі № 903/133/23, вказала, «що висновок наведений у пунктах 7.42 та 7.43 постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 924/692/21, стосується обставин, які відрізняються від тих, що мають місце у справі № 903/133/23, оскільки позивач не реалізовував своє право звернути стягнення на предмет іпотеки до правопопередника територіальної громади. Відповідно, у справі №903/133/23 відсутнє виконавче провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки,у межах якого можуть бути відновлені права позивача. Об'єднана палата зазначила, що у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 924/692/21 зауважується, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним саме з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження", які у цій справі апріорі є незастосовними».
Враховуючи вищевикладене, представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - Тіхоміров О.Б. вказує на те, що обставини у справі № 757/36074/18-ц також не містять жодних спірних питань,пов'язаних з будь-якими виконавчими провадженнями й посилання на вимоги Закону України «По виконавче провадження» в справі - не застосовуються, отже це підтверджує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відтак Печерський районний суд м. Києва, на думку АТ «КРЕДІ АГРІКОРЛЬ БАНК», обґрунтовуючи свої висновки закріплені рішенням суду від 15 жовтня 2024 року, помилково застосував правову позицію, наведену упостановіВерховного Суду від 30 червня 2022 року, у справі № 924/692/21.
Щодо безпідставності висновків Печерського районного суду м. Києва в частині відмови АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в задоволенні вимог до ОСОБА_1 представник банку зазначає наступне.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поданням у липні 2018 року позову у цій справі до поручителя та боржника, який на дату позову ще був живим, позивач вчинив дію, спрямовану на недопущення настання обставин, з якими ч. 1ст. 523 та ч. 3 ст.559 ЦК України пов'язує припинення поруки.
При укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, і після припинення боржника.
Представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» вказує на те, що ще за життя ОСОБА_2 , банк направив на адресу останнього та ОСОБА_1 , вимоги про дострокове повне виконання зобов'язань по кредитному договору, а пізніше звернувся до Печерського районного суду м. Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
17 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника Київської міської ради - Мітіна І.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у заявлених вимогах до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки у даній справі мають місце правовідносини, врегульовані іншими положеннями законодавства, ніж ті, що вказані в позові, як підстава позовних вимог. Крім того, Київська міська рада не є належним відповідачем по даному позову, спір не виник на даний момент; право власності на цей час на квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; законодавством передбачено інший ефективний спосіб захисту за наявності спору.
Представник АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - Тіхоміров О.Б. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її.
Представник Київської міської ради - Мітін І.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За правилом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 70/08-Ф, згідно пункту 1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 100 000,00 дол. США зі сплатою 12,80 % річних, строком з 24 квітня 2008 року до 23 квітня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором 24 квітня 2008 року, між позичальником, банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 , взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях позичальник ОСОБА_2 .
Відповідно до договору іпотеки від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_2 у рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 70/08-Ф передав в іпотеку банку квартиру у АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе кредитних зобов'язань у ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 19 липня 2018 року становить 84 686,57 дол. США та 13 773,48 грн, яка складається з: строкова заборгованість за кредитом 77 128,88 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом 1 933,90 дол. США; нараховані відсотки за період з 01 липня 2018 року по 19 липня 2018 року - 534,11 дол. США; прострочені відсотки - 5 089,68 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів 13 773,48 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 березня 2021 року.
11 серпня 2021 року (поза межами визначеного шестимісячного строку) до нотаріуса із заявою про прийняття спадкового майна звернулася громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_3 , яка є донькою померлого ОСОБА_2 . З тексту даної заяви від 11 серпня 2021 року, було вказано, що окрім ОСОБА_4 інших спадкоємців померлого ОСОБА_2 , як за законом, так і за заповітом немає. У подальшому 30 серпня 2021 року громадянка Федеративної Республіки ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу КМНО Михайленку С. А. заяву за № 201/02-14 про відмову від прийняття спадщини залишеної після смерті її батька ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц заяву Банку про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі: житлова квартира загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради: житлову квартиру загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог позивача до ОСОБА_1 , виходив із того, що у зв'язку зі смертю позичальника на поручителя не може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки у позичальника відсутній правонаступник, який прийняв спадщину, крім того, умовами Договору поруки, або будь-яким іншим чином, відповідач ОСОБА_1 не надавав своєї згоди поручатися за виконання кредитних зобов'язань будь -яких інших осіб за Кредитним договором, навіть, в разі спадкування.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
За змістом статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Таким чином, підставою для припинення поруки законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Заміна боржника може відбуватися з різних підстав, у тому числі й з незалежних від нього, зокрема у результаті його смерті.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора стягує заборгованість в межах вартості майна, одержаного у спадщину (стаття 1282 ЦК України).
За змістом зазначеної норми у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який відповідає перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна.
Слід наголосити, що зобов'язання за договором поруки нерозривно пов'язані з особою боржника, тому у разі смерті цього боржника, кредитор, який хоче задовольнити свої вимоги, повинен отримати від поручителів померлого відповідну згоду забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем).
У разі отримання такої згоди правовідносини поруки за своїм змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
У разі ж недосягнення згоди і неотримання кредитором згоди поручителя забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (спадкоємцем), порука та/або іпотека визнаються припиненими.
Подібний за змістом правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 04 липня 2023 року по справі № 570/3891/14.
У даній справі встановлено, що умовами Договору поруки чи іншим правочином відповідач ОСОБА_1 не надавав своєї згоди поручатися за виконання кредитних зобов'язань будь-яких інших осіб за Кредитним договором, навіть, в разі спадкування.
Судом також встановлено, що спадщину після померлого ОСОБА_2 , ніхто не прийняв. Судовим рішення визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі: квартира загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог АТ «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , оскільки зобов'язання за Договором поруки припинились у зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_2 .
Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому, місцевий суд послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 910/11702/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 914/2588/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 914/2637/17, які не можуть бути застосовані у даній справі, через відмінність учасників спірних правовідносин та предмету спору.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Правовідносини, які виникли у даній справі, яка переглядається апеляційним судом, не є подібними (тотожними, аналогічними чи схожими) до правовідносин, які встановлені судами у справах, на які послався суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки.
У даній справі предметом позову є вимога кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явлена до територіальної громади, яка після смерті позичальника, за відсутності спадкоємців, що прийняли спадщину, стала власником відумерлого майна.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до інших осіб - її спадкоємців, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що, у разі смерті боржника за договором, за наявності спадкоємців, відбувається заміна боржника у зобов'язанні на спадкоємців, які несуть відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За змістом частин першої, третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Аналогічні положення містить і частина перша статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
У відповідності до норми статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, позивачем обрано правильний спосіб захисту свого права, оскільки Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України.
У даній справі встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц, яке набрало законної сили, заяву Банку про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у тому числі: житлова квартира загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Передано у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради: житлову квартиру загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на вказане, набувши у власність відумерле майно: квартиру загальною площею 43,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з дня вступу рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у справі № 757/29539/23-ц у законну силу, Київська міська рада набула зобов'язання щодо задоволення вимог кредитора за кредитним договором №70/08-Ф від 24.04.2008 року, однак лише в межах вартості майна, набутого у власність.
При цьому, факт відсутності державної реєстрації права власності на квартиру за Київською міською радою не має правового значення у даній справі, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
Слід зазначити, що законом врегульовано порядок пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, та їх обов'язок задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину (статті 1281-1282 ЦК України).
Так, за змістом частини першої, другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша статті 1282 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд може встановити актуальну ринкову вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 .
Жодним із представників сторін клопотань про призначення по даній справі експертизи для визначення ринкової вартості нерухомого майна не заявлено, звітів про оцінку не надано.
З огляду на вказане, вирішуючи питання обсягу відповідальності Київської міської ради за зобов'язанням перед позивачем, апеляційний суд виходить з вартості квартири, визначеної пунктом 1.5 Договору іпотеки від 24.04.2008 року, укладеного між АТ «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2 , в розмірі 959 500,00 гривень. (том 1 а.с. 20-21)
АТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 70/08-Ф від 24 квітня 2008 року визначена в розмірі 84 686,57 дол. США та 13 773,48 грн, який відповідачами не спростовано, доказів погашення заборгованості суду не надано.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог АТ «Креді Агріколь Банк» до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову на суму, яка відповідає вартості нерухомого майна, набутого відповідачем у власність як відумерлого, а саме в розмірі 959 500 гривень 00 коп.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, як законне та обґрунтоване, з підстав, викладених у цій постанові.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну представника акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» - адвоката Тіхомірова Олександра Борисовича задовольнити частково.
РішенняПечерськогорайонного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, як правонаступника ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором №70/08-Ф від 24.04.2008 р., в межах вартості спадкового майна/спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема квартири АДРЕСА_3 , в розмірі 959 500 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі - відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 05 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.