Справа №760/11290/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3759/2025 Доповідач: ОСОБА_2
21 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, тобто до 23.06.2025, включно.
Визначено строк дії ухвали до 23.06.2025 включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Або постановити нову ухвалу, якою надати можливість виходу з під варти ОСОБА_7 під заставу.
Або постановити нову ухвалу якою обрати для ОСОБА_7 комбінований запобіжний захід у вигляді виходу з під варти під заставу але з умовою цілодобового домашнього арешту.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною.
Апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Жоден із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не підтверджений.
У матеріалах справи відсутні реальні підтверджуючі докази того, що ОСОБА_7 мав змогу здійснити злочин у якому підозрюється. Особливо важливим є те, що фігурант справи ОСОБА_11 винний велику суму коштів ОСОБА_7 , тож не виключено, що обставини за яких затримали ОСОБА_7 є лише механізмом повернення позичених коштів. Якщо припустити, що ОСОБА_7 дійсно незаконно переправляв осіб через державний кордон, то такі дії ніяким чином не кваліфікуються за статтею 114-1 КК України.
У слідчого судді при розгляді справи з обрання міри запобіжного заходу фактично був обов'язок встановити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Однак з урахуванням обвинувального характеру слідчого судді при винесенні ухвали останнім повністю проігноровано можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, з доповненнями та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з доповненнями захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000188, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 03.03.2025, за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Так, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який достовірно знаючи про те, що на території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що встановлює обмеження на виїзд осіб чоловічої статі та призивного віку за межі України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом сприяння громадянам України чоловічої статі та призивного віку незаконному переправленню через державний кордон України, з метою ухилення від мобілізації та захисту батьківщини, налагодивши отримання за ці послуги незаконної грошової винагороди.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому відводилась роль водія, та невстановленою досудовим розслідуванням особою записаною у телефоні ОСОБА_12 як «ОСОБА_16 з номером мобільного телефону НОМЕР_1 », з корисливих мотивів, з метою збагачення протиправним шляхом, організував незаконний виїзд через державний кордон України в умовах правового режиму воєнного стану ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншим невстановленим на теперішній час особам призивного віку, які ухиляються від мобілізації та проходження військової служби в Збройних Силах України.
Так, за попередньо узгодженою домовленістю, 16.05.2024, близько 23 години, на вул. Автозаводській у м. Києві, ОСОБА_13 за вказівкою організатора незаконного перетину ним кордону України, сів до мікроавтобусу Мерседес «Спрінтер» білого кольору, реєстраційний номер на даний час досудовим розслідуванням не встановлений, на якому його привезли до м. Кам'янець-Подільський Вінницької області. Прибувши до вказаного населеного пункту ОСОБА_13 та ще п'ятьох невідомих осіб біля магазину «АТБ» посадили до чорного легкового автомобіля марки «Форд» за кермом якого знаходився невідомий чоловік одягнутий у військову форму з шевроном прикордонних військ. На вказаному автомобілі ОСОБА_13 та ще п'ятьох невідомих осіб привели у невстановлене місце (ділянку місцевості), де ОСОБА_13 та інші невстановлені на теперішній час досудовим розслідуванням особи, 17.05.2025 безперешкодно перетнули державний кордон України з Республікою Молдова.
За надану змогу незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_13 сплатив ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів СІЛА.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невстановленою досудовим розслідуванням особою записаною у телефоні ОСОБА_12 як «ОСОБА_16 з номером мобільного телефону НОМЕР_1 », починаючи з 31.03.2025, після зустрічі з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , зайнявся за грошову винагороду у сумі 14 500 доларів США організацією незаконного виїзду через державний кордон України в умовах правового режиму воєнного стану ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, 31.03.2025 ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , 31.03.2025 зустрілися з ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 . У ході зустрічі ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_7 що має проблеми з ТЦК та СП і перебуває у розшуку в системі «Резерв+», у зв'язку з чим чи може ОСОБА_7 допомогти йому з виїздом за кордон. ОСОБА_7 у свою чергу повідомив, що є діюча схема переправлення через кордон і він може в цьому допомогти, але за це треба сплатити кошти в сумі 14 500 Євро. На вказану пропозицію ОСОБА_14 погодився, про те повідомив, що йому необхідний час для збору такої суми.
Надалі 24.04.2025 в ході телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_14 , що виїзд відбудеться 25.04.2025 о 05 годині ранку та безпосередньо перед виїздом вранці з ним зв'яжеться по телефону водій, якій його повезе з Києва до місця подальшого перетину державного кордону.
25.04.2025 за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_14 на автомобілі чорного кольору з іноземними реєстраційними номерами (марка автомобіля на теперішній час не встановлена) забрав ОСОБА_12 та поїхав за межі м. Києва у напрямку Житомирської області з метою подальшої доставки до місця перетину державного кордону України.
При цьому ОСОБА_13 поїхав на зустріч до ОСОБА_7 , за адресою місто Київ, Голосіївський проспект, буд. 50 де о 07 год. 40 хв. передав грошові кошти в загальній сумі 14 500 доларів США ОСОБА_7 за організацію незаконного переправлення за кордон ОСОБА_14 та в ході передачі коштів ОСОБА_7 був затриманий співробітниками СБ України та його злочинна діяльність була припинена.
25.04.2025 громадянину України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчиненому усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а також в перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
26.04.2025 старший слідчий в ОВС Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , в межах кримінального провадження №22025101110000188 від 03.03.2025, звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчим в клопотанні зазначено, що причетність ОСОБА_7 , до вчинення вказаних кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами:
- матеріалами проведених НРСД;
- протоколами допиту свідків;
- протоколом затримання та особистого обшуку, а також іншими матеріалами кримінального провадження, отриманими в ході досудового розслідування, у їх сукупності.
У ході досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- в разі необрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна;
- враховуючи специфіку скоєння інкримінованого підозрюваному злочину, а також обставини кримінального провадження, які стали йому відомі в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні останній, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків, які стали йому відомі під час ознайомлення з матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу.
- у разі не застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь- який інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного виходячи з наступного.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки, зважаючи на характер вчинення інкримінованих йому дій, останній не буде позбавлений можливості ухилитися від органу досудового розслідування.
Крім цього, у разі обрання відносно підозрюваного особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави, підозрюваний, продовжуючи проживати на території міста Київ, під час дії таких запобіжних заходів, матиме фактично безперешкодну можливість незаконно впливати на свідків вказаного кримінального правопорушення, з метою зміни ними показів, наданих під час допитів, забезпечити собі доступ до речей та документів для знищення, переховування або спотворення їх, а також, враховуючи тяжкість злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 9 років і конфіскацію майна переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.
Менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам визначеним п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
26.04.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб, тобто до 23.06.2025, включно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» п. 88).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 може бути причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Це підтверджено дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Колегією суддів встановлено, що як слідчим у клопотанні, так і прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчим суддею встановлено, що ризик переховування від правосуддя обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Отже, такі відомості, у своїй сукупності дають достатні підстави для переконання того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, стороною обвинувачення належним чином обґрунтовано наявність ризику, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також спроби знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погодилась з доводами сторони обвинувачення щодо існування ризикуперешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слідчий суддя врахував те, що стороною захисту не надано слідчому судді доказів чи аргументів, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, також не отримано відомостей, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
З урахуванням вище викладеного, слідчий суддя, вірно вважав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави для висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наведеного вбачається, що слідчий суддя врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, за яким підозрюється ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема вік, стан здоров'я, його соціальні зв'язки, сімейний стан, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на даній початковій стадії досудового розслідування підстави для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу відсутні, з огляду на інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, а наведені стороною захисту доводи не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а відповідно до положень зазначеної статті, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для відмови у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон, на даному етапі кримінального провадження, вимагає від слідчого судді. Так, з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися у наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає від слідчого судді встановлювати факт повноти доказів, вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням застави відносно ОСОБА_7 .
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , без задоволення.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3