Справа № 755/4556/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2995/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 діб, до 19 травня 2025 року, включно.
Визначено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 05 год. 00 хв. 20 березня 2025 року.
Визначено взяти ОСОБА_7 під варту в залі суду та помістити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено підозрюваному розмір застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просивухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2025 року щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що 21.03.2025 року він отримав доручення для здійснення захисту ОСОБА_7 .
Відповідно до доручення та постанови слідчого про призначення захисника, йому необхідно було прибути до Дніпровського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Після прибуття до суду захиснику стало відомо, що судове засідання проведено, клопотання слідчого розглянуто. І це все без захисника, що є прямим порушенням права на захист.
Зазначає, що з огляду на позицію законодавця та судову практику, завдання суду під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу полягає у недопущенні:
1) обмеження конституційних прав та свобод особи за відсутності підстав, передбачених КПК України та наявності ризиків;
2) необґрунтованого застосування до особи певного виду запобіжного заходу за умови, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена шляхом обрання менш суворого виду запобіжного заходу.
З метою забезпечення можливості виконання судом вищевказаних вимог положеннями КПК України на прокурора, слідчого, який звертається із відповідним клопотанням, покладено обов'язок довести:
1) обґрунтованість підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення;
2) наявність реальних ризиків для кримінального провадження, існування яких підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами;
3) неможливість досягнення мети у разі застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж той, про застосування якого ставиться питання у клопотанні.
При розгляді такого клопотання обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Окрім цього, судом має бути проведено аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ, яка відповідно до частини 5 статті 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України (Рішення у справі «Смирнова проти Росії», скарги № 46133/99 та 48183/99, від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини», від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» тощо).
Захисник посилається на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В зазначеній статті законодавець акцентує увагу на тому, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження в будь-якій формі.
З огляду на все вказане вище, одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів обставин про те, що підозрюваний намагатиметься переховуватись від органів досудового розслідування чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню, буде впливати на потерпілого та свідків, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватись відповідними матеріалами, доказами, які має право дослідити суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Жодних належних та допустимих доказів того, що підозрюваний буде впливати на свідків, намагатиметься переховуватись від органів досудового розслідування, вчинятиме інші кримінальні правопорушення, немає.
Скаржник зазначає, що докази, не можуть ґрунтуватись на припущеннях та міркуваннях.
Звертає увагу на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки на території м. Києва, зареєстрований та проживає в м. Києві, неофіційно працевлаштований та раніше не судимий.
В зв'язку з зазначеним вище, беручи до уваги вік підозрюваного, захисник вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На думку захисника, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000967 від 20.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.03.2025 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у житловій кімнаті квартири за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де вживали алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_11 шляхом заподіяння ножових поранень.
Реалізуючи злочинний намір, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій і свідомо допускаючи настання тяжких наслідків, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взяв у праву руку кухонний ніж, яким наніс ОСОБА_11 один удар в область правої гомілки, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді поранення підшкірної вени, що спричинило крововтрату.
У подальшому, внаслідок отриманих від злочинних дій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 померла у житловій кімнаті квартири через короткий проміжок часу.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 020-679 від 20.03.2025, причиною смерті ОСОБА_11 є колото-різане поранення правої гомілки з ушкодженням підшкірної вени, крововтрата.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
20.03.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано на підставі ст. 208 КПК України.
20.03.2025 року у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
20.03.2025 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 звернулась до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, щонаявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом о/у СКП ВП №3 ОСОБА_12 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 20.03.2025; протоколом огляду місця події від 20.03.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 20.03.2025; протоколом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_7 ; речовими доказами, іншими доказами в їх сукупності.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий посилався на те, що на даний час існують ризики, а саме:
- п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;
- п. 2 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі може спотворити сліди злочину на місці події, оскільки місцем його мешкання є житло, в якому скоєно кримінальне правопорушення;
- п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, буде незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх з метою схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні;
- п. 4 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а самене з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій;
- п. 5 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу.
Слідчий зазначав, що гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина підозрюваного у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі; п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров'я підозрюваного (не є неповнолітньою чи особою похилого віку, стан здоров'я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 7 ч. ст. 178 КПК України - майновий стан; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України; п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України - ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений.
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого.
Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Тому, враховуючи перелічені ризики, слідчий у клопотанні зазначив, що саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 діб, до 19 травня 2025 року, включно.
Визначено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 05 год. 00 хв. 20 березня 2025 року.
Визначено взяти ОСОБА_7 під варту в залі суду та помістити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено підозрюваному розмір застави.
З такими висновками колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом о/у СКП ВП №3 ОСОБА_12 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 20.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 20.03.2025; протоколом огляду місця події від 20.03.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 20.03.2025; протоколом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_7 ; речовими доказами, іншими доказами в їх сукупності.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може спотворити сліди злочину на місці події, оскільки місцем його мешкання є житло, в якому скоєно кримінальне правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, буде незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх з метою схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджання кримінальному провадженню), є доведеним, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я людини.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на те, щопідозрюваний має міцні соціальні зв'язки на території м. Києва, зареєстрований та проживає в м. Києві, неофіційно працевлаштований та раніше не судимий, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, з врахуванням положення п. 2 частини 4 статті 183 КПК України, а саме те, що злочин, який інкримінується підозрюваному, спричинив загибель людини, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про необґрунтованість мотивів слідчого судді щодо незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Посилання захисника на порушення права ОСОБА_7 на захист, оскільки розгляд клопотання слідчого відбувся за відсутності адвоката, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що відповідно до журналу судового засідання та змісту оскаржуваної ухвали в судовому засіданні ОСОБА_7 відмовився від залучення захисника, про що ним власноруч написано заяву, яка наявна в матеріалах провадження.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4