Справа № 761/47039/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1790/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Приватного акціонерного товариства «ДІПРОБУДМАШИНА» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001113 від 17.08.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
З врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.01.2025 року вирішено наступне.
Накладено арешт та заборонено відчужувати кошти за винятком обов'язкових платежів до державного бюджету та призначених для виплати заробітної плати з банківських рахунків ПРАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» (код 00241212), що відкриті та обслуговуються в АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», а саме:
АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313), а саме:
- НОМЕР_1 ;
- НОМЕР_2 ;
- НОМЕР_3 ;
- НОМЕР_4 ;
АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), а саме:
- НОМЕР_5 ;
- НОМЕР_6 ;
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), а саме:
- НОМЕР_7 ;
- НОМЕР_8 ;
АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме:
- НОМЕР_9 .
АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), а саме:
- НОМЕР_10 , в межах завданих державі збитків - 22 199 943 грн.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000001113 від 17.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що арешт накладено необґрунтовано, безпідставно та незаконно.
Зазначає, що висновки про те, що підприємницька діяльність «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED» здійснюється на території України через незареєстроване постійне представництво зроблені слідчим на тій підставі, що діяльність повірених нерезидентів характеризується нібито як діяльність постійного представництва цих компаній в Україні, оскільки ОСОБА_8 є директором і бенефіціарним власником BIESEF INVESTMENTS LIMITED, має довіреності на підписання правочинів чи відкриття рахунків від імені цієї компанії і при цьому більшу частину часу перебуває в Україні та має доходи і нерухоме майно в України.
Проте такі висновки досудового розслідування є хибними та спростовуються фактичними обставинами.
Скаржник наголошує на тому, що довіреності, на підставі яких від імені нерезидента діяли пан ОСОБА_9 та пан ОСОБА_10 , були спеціальними, а не генеральними.
Зокрема, дії підписантів щодо представництва та підписання документів від імені компанії нерезидента були чітко обмежені умовами договорів, що вже укладені.
Вказане підтверджується текстом Акту перевірки від 05.09.2024 №101572/Ж5/26-15-07-01-05-20/00241212, складеним Головним управлінням ДПС України у м. Києві за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Діпробудмашина».
На сторінці 12 Акту перевірки вказується, що BIESEFINVESTMENTS LIMITEDнадано спеціальні довіреності на ім'я ОСОБА_11 , згідно яких він є Повіреним компанії для конкретних дій та вчинків.
А це означає, що в підписанта були чіткі обмеження щодо представництва та підписання документів та вчинення правочинів від імені компанії нерезидента.
Крім того, як зазначено в Акті перевірки, у довіреності окремо визначено, що всі дії та документи будуть виконуватись у відповідності до умов та положень Договорів застави, договорів майнової поруки, кредитних договорів, які раніше були укладені.
Тобто, довіреністю визначено, що повноваження ОСОБА_11 чітко обмежені умовами договорів, що вже укладені.
Аналогічна ситуація і з довіреностями, виданими повіреному ОСОБА_12 від AMARENA LIMITED .
Обмеження та чітке визначення меж повноважень повірених підтверджується і тим, що рішення про підписання кожної додаткової угоди чи договору приймалося на Кіпрі уповноваженою особою компаній BIESEF INVESTMENTS LIMITED та AMARENA LIMITED, директорами, про що були складені Резолюції до кожної додаткової угоди, договору, з визначенням чітких умов документу, які підписані директором компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED/AMARENA LIMITED.
З огляду на вищевказане, висновки про наявність в діях повірених компаній ознак здійснення діяльності постійного представництва є абсолютно хибними, оскільки самі лише факти видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі не можуть свідчити про здійснення повіреним діяльності постійного представництва у розумінні положень Конвенції.
Скаржник зазначає, що обставин здійснення повіреними компаній - нерезидентів будь-яких дій чи прийняття рішень, які б свідчили про прийняття ними участі у вчиненні грошових переказів з рахунків нерезидентів на рахунки ПрАТ «Діпробудмашина» під час досудового слідства не встановлено.
Віднесення договору позики до різновидів реальних договорів, які вважаються укладеними після передачі майна, спростовує також твердження слідчих щодо розпорядження повіреними особами нерезидентів активами (коштами) позикодавців шляхом укладення договорів позики та, водночас, свідчить про відсутність другої з двох обов'язкових умов незастосування пунктів 1, 2 ст. 11 Конвенції, що передбачені пунктом 4 цієї статті - віднесення боргової вимоги, на підставі якої сплачуються відсотки, до діяльності такого постійного представництва.
З огляду на вказане, слідством не спростовано того факту, що повіреними нерезидентів - контрагентів ПрАТ «Діпробудмашина» - вчинялися виключно підготовчі та/або допоміжні функції, а саме: підписання договорів позики, без здійснення господарської діяльності компаній нерезидентів.
Апелянт зазначає, що Таким чином, застосування конвенції про уникнення подвійного оподаткування можливе лише за умови виконання наступних вимог: отримання довідки, що підтверджує податкове резиденство отримувача доходу - нерезидента; отримувач доходу - нерезидент повинен бути бенефіціарним власником доходу.
ПрАТ «Діпробудмшина» має довідки, що підтверджують податкове резиденство Кіпру компанії AMARENA LIMITED за 2017 та 2018 роки, а також довідки, що підтверджують податкове резиденство Кіпру компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.
Відтак, слідством не доведено, та матеріали кримінальної справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що компанія AMARENA LIMITED та/або компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED не має права користуватися та розпоряджатися доходом, отриманим від ПрАТ «Діпробудмшина», або що такі доходи або переважну його частину компанією AMARENA LIMITED та/або компанією BIESEF INVESTMENTS LIMITED передано на користь іншої особи.
Виходячи з вищенаведеного, компанія AMARENA LIMITED та компанія BIESEF ІVESTMENTS LIMITED відповідають визначенню бенефіціарного власника доходів та відповідно ПрАТ «Діпробудмшина» мало право на застосування положень Конвенції в частині пониженої ставки податку з доходів нерезидента у вигляді відсотків.
При цьому слідча суддя не взяла до уваги, що відповідно до положень Податкового кодексу України та усталеної судової практики акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
На думку скаржника, слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва при винесенні оскаржуваної ухвали не взяла до уваги та не дослідила того факту, що ПрАТ «Діпробудмашина» не погодилося з висновками ГУ ДПС у м. Києві, викладеними в Акті перевірки, та 19.09.2024 року направило до ГУ ДПС у м. Києві заперечення до Акту перевірки.
07 жовтня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві, на підставі Акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення №1125252303, яким контролюючим органом збільшено ПрАТ «Діпробудмашина» суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 22 199 943,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1 936 225,50 грн.
18 жовтня 2024 року ПрАТ «Діпробудмашина» подано до Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2024 року №1125252303, внаслідок чого ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 320/48923/24 (наразі судовий розгляд справи триває).
Таким чином, на сьогоднішній день податкове зобов'язання ПрАТ «Діпробудмашина» за податковим повідомленням рішенням від 07.10.2024 року №1125252303, прийнятим за Актом перевірки, що став підставою для накладення арешту на майно ПрАТ «Діпробудмашина», не узгоджене, а отже відсутній такий елемент об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 212 КК України, як наслідок ненадходження до бюджету коштів, які мають бути сплачені.
Адже якщо платник самостійно не визначив своє зобов'язання щодо сплати податку та наразі узгоджене податкове повідомлення-рішення відсутнє, то у платника не виникає обов'язку сплати податку.
Тож дії платника не утворюють суб'єкта злочину, передбаченого ст. 212 КК України.
Комісійна судова економічна експертиза КНДІСЕ, на яку посилається слідча суддя, не взмозі замінити узгоджене податкове повідомлення-рішення, оскільки ні висновок експерта, ні акт перевірки, згідно з ПК України, не утворюють обов'язку сплати податку платником.
Апелянт також посилається на те, що відсутні будь-які доводи й аргументи, які б вказували на встановлення наявності в діях ПрАТ «Діпробудмашина» вини при здійсненні оподаткування виплачених на користь такого нерезидента процентів за пониженою ставкою.
Оскільки жодна особа не може нести кримінальну відповідальність за діяння, вчинені іншою особою, ПрАТ «Діпробудмашина» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність її контрагентів, в тому числі і за реєстрацію/не реєстрацію постійного представництва нерезидентів в Україні, що спростовує висновки про порушення ПрАТ «Діпробудмашина» норм податкового законодавства при виплаті процентів на користь нерезидентів.
Проте, інформація про вчинення податковими органами дій, передбачених статтями 64, 78 ПК України щодо здійснення відповідної документальної позапланової перевірки щодо створення і виявлення на території України постійного представництва компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED або AMARENA LIMITED відсутня.
Таким чином, стверджуючи про ведення компаніями BIESEF INVESTMENTS LIMITED та AMARENA LIMITED на території України основної комерційної діяльності через постійне представництво, ні досудове слідство, ні ГУ ДПС у м. Києві не вказали на обставини й не підтвердили документально вжиття ними зазначених вище заходів, передбачених статтями 64, 78 ПК України, з метою проведення документальної позапланової перевірки такого постійного представництва нерезидента та взяття його на податковий облік.
Вказує на те, що при вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти слідча суддя виходила з того, що постановою прокурора від 12.12.2024 року грошові кошти на суму 22 199 943,00 грн., які знаходяться на рахунках ПрАТ «Діпробудмашина», визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Проте, як вбачається із оскаржуваної ухвали, підставою для накладення арешту послугувало те, що, на думку слідчої судді, грошові кошти на рахунках ПрАТ «Діпробудмашина» можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано мають статус речових доказів у зазначеному кримінальному провадженні, та з метою їх збереження накладено арешт.
Апелянт наголошує, що чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє накладення арешту на гроші з метою збереження речових доказів виключно у випадку наявності достатніх підстав для їх віднесення до кримінально-процесуальної категорії речових доказів (відповідності критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України).
Зазначає, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов'язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.
За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні ПрАТ «Діпробудмашина» кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Апелянт посилається на те, що на даний час у кримінальному провадженні №42022000000001113 від 17.08.2022 року жодній особі не повідомлено про підозру.
Тож твердження про те, що кошти набуті ПрАТ «Діпробудмашина» кримінально протиправним шляхом, прокурором не обґрунтоване.
Тому позбавлення ПрАТ «Діпробудмашина» права розпоряджатися власними грошовими коштами за умови недоведеності його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні №42022000000001113 від 17.08.2022 року, та їх невідповідності критеріям ст. 98 КПК України є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.
Зважаючи на відсутність підтвердження того, що грошові кошти на рахунках
відповідають ознакам речових доказів та недоведеність причетності ПрАТ
«Діпробудмашина» до вчинення злочину в рамках кримінального провадження
№42022000000001113 від 17.08.2022 року, накладений ухвалою слідчої судді
Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 19.12.2024 року арешт є неспівмірним, і подальше застосування такого виду забезпечення кримінального
провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.
Крім цього зазначає, що прокурором не було доведено підстави для застосування арешту майна.
Прокурором не надано суду доказів наявності обґрунтованої підозри вважати, що незастосування арешту щодо грошових коштів на рахунках ПрАТ «Діпробудмашина» зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні сторони обвинувачення, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Враховуючи вищевикладене, накладення арешту коштів на рахунках ПрАТ «Діпробудмашина» є необгрунтованим, таким, що порушує принцип пропорційності, «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, що передбачені ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, та становить особистий і надмірний тягар для особи, оскільки дане обмеження призводить до багатомільйонних щоденних збитків ПрАТ «Діпробудмашина».
Необгрунтований арешт майна ПрАТ «Діпробудмашина» створює суттєві перешкоди для реалізації ним свого, гарантованого Конституцією України та міжнародно-правовими актами непорушного права власності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власника майна ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів, які надійшли до суду апеляційної інстанції, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001113 від 17.08.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що cлужбові особи ДП «ПОБУТСЕРВІС» (код 23730379), ПРАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» (код 241212), ПРАТ «КМЗІ ІМ.М.Ф.ВАТУТІНА» (код 310539), АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» (код 915122), ПРАТ «МАГАЗИН «КИЯНКА» (код 1564466), АТ «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №751» (код 1387811), ПРАТ «УКРАЇНСЬКЕ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ «ЕТНА» (код 14314073), ПРАТ «НИВА» (код 19253407), АТ «УКРІЗВ» (код 22883891), АТ «МЕБЛІСАМ» (код 31901105), ТОВ «ЄВРОТЕКСТИЛЬ» (код 32043726), ПАТ «БМК» (код 32499163), АТ «ФАБРИКА М'ЯКИХ МЕБЛІВ» (код 32744146), АТ «ЖМК» (код 32744172), ТОВ «ГЛОБАЛ-СЕРВІС» (код 32981553), ТОВ «ТОНЕ» (код 38389536), ТОВ «ЛА ФАРІНА» (38389541), в порушення вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, з урахуванням статті 103 Податкового кодексу України, та положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (далі - Конвенція), при виплаті доходів у вигляді процентів на користь компаній-нерезидентів України «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) та «AMARENA LIMITED» (Республіка Кіпр), фінансово-господарська діяльність яких здійснювалась через незареєстровані на території України постійні представництва, умисно ухилились від сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 2017 по 2021 роки на загальну суму 183 827 000 гривень, шляхом необґрунтованого застосування пониженої ставки оподаткування у розмірі 2% та 5% замість 15%.
Так, встановлено, що у період з 2017 по 2021 роки вищезазначеними українськими підприємствами виплачено доходи у вигляді процентів на користь компаній «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED» на загальну суму 1 584 38 700 гривень.
Частина указаних доходів у вигляді процентів перераховувалась українськими підприємствами на рахунки «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED», відкриті в банківській установі Республіки Кіпр, а саме «ASTROBANK LIMITED-INTERNATIONAL BANKING UNIT» (Piraeus Bank (Cyprus) Ltd).
Кінцевим бенефіціарним власником усіх зазначених українських підприємств, за виключенням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Фаріна», є ОСОБА_8 , громадянин України.
У всіх договорах позики підписантом від імені компанії «AMARENA LIMITED» був ОСОБА_14 (діяв на підставі довіреності), а від компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» - ОСОБА_8 (діяв на підставі довіреності).
Зареєстрований офіс компанії «AMARENA LIMITED» знаходиться за адресою: 1 Stasinou, Mitsi Building, 1st floor, office 4, Plateia Eleftherias, Nicosia 1060, Cyprus.
Пов'язана компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» використовує повністю оснащений і оперативний офіс за адресою: 4 Kadmou, Agios Andreas, S.I. Olympia Business Centre, office 105, Nicosia 1105, Cyprus, загальною площею 18 метрів квадратних. Той самий офіс використовується і компанією «AMARENA LIMITED».
Для встановлення таких обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення та виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України прокурором скеровано запит до компетентних органів Республіки Кіпр з метою проведення таких процесуальних дій, як отримання інформації та документів, що підтверджують протиправну діяльність службових осіб українських підприємств, допит як свідків службових осіб компаній «AMARENA LIMITED», «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» з приводу їх діяльності на території України та фінансово-господарських взаємовідносин з українськими компаніями, а також допит як свідків власників приміщень, які винаймають «AMARENA LIMITED», «BIESEF INVESTMENTS LIMITED».
Відповідно до матеріалів, отриманих від Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр на вищезазначений запит про міжнародну правову допомогу, встановлено, що компанії «AMARENA LIMITED» та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» не здійснювали жодної реальної комерційної діяльності на Кіпрі, що само по собі відповідає на більшість запитань, що були поставлені.
Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» перебуває на стадії виключення з реєстру Реєстратора компаній.
Компанії не мають власного офісу / приміщення на Кіпрі.
Крім того, відповідно до відомостей, отриманих компетентними органами Республіки Кіпр від юридичної фірми та аудитора, що обслуговують компанії «AMARENA LIMITED» та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED», встановлено, що жодних документів з приводу господарської діяльності їх клієнтів вони у своєму розпорядженні не мають. Указана інформація знаходиться у бенефіціарних власників, що перебувають за межами Кіпру.
Бенефіціарним власником компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» є громадянин України ОСОБА_8 , який, у свою чергу, є бенефіціарним власником вищезазначеної групи українських підприємств.
Бенефіціарним власником компанії «AMARENA LIMITED» є громадянин України ОСОБА_15 .
Згідно відомостей, отриманих від Державної прикордонної служби України, встановлено, що у період 2017-2021 років переважну більшість часу ОСОБА_8 перебував на території України.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що особою, яка має право підпису банківських документів компаній «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED» по рахункам, відкритим в банківських установах « Credit Suisse », «Astrobank» та «Bank Lombard Odier & Co Ltd», є ОСОБА_8 .
Указані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що фактична господарська діяльність та безпосереднє управління компаніями «AMARENA LIMITED» та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» здійснювалась з території України.
Таким чином, зважаючи на викладене, досудовим розслідуванням встановлено, що підприємницька діяльність «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED» здійснюється на території України через незареєстроване постійне представництво, а тому, з урахуванням положень статті 7 Конвенції, пов'язані з ними українські підприємства неправомірно застосували пільгову ставку оподаткування при виплаті процентів - 2% у 2017-2019 роках та 5% у 2020-2021 роках, указані операції мали оподатковуватись за ставкою 15%, яка встановлена підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Зазначені дії службових осіб українських підприємств, а також компаній «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та «AMARENA LIMITED» призвели до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 2017 по 2021 роки на загальну суму 183 827 000 гривень, що є особливо великим розміром.
Указані обставини знайшли своє підтвердження у ході проведення співробітниками ГУ ДПС у м. Києві документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» за результатами якої складено акт від 05.09.2024 № 101572/Ж5/26-15-07-01-05-20/00241212.
Так, відповідно до висновків указаного акту, встановлено, що ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» порушено підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме при виплаті доходів із джерел походження з України у вигляді процентів компаніям «AMARENA LIMITED» (Республіка Кіпр) та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22 199 943 грн, у т.ч. за 2017 рік у сумі 89 171 грн, за 2018 рік у сумі 4 407 738 грн, за 2019 рік у сумі 3 247 993 грн, за 2020 рік у сумі 4 601 388 грн, за 2021 рік у сумі 9 853 653 гривень.
Указані висновки акту підтверджено комісійною судовою економічною експертизою КНДІСЕ від 15.11.2024 № 10637/10638/24-71.
Відповідно до реєстраційної картки платника податків ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» встановлено, що у товариства наявні відкриті рахунки в наступних банківських установах:
АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313), а саме:
- НОМЕР_1 ;
- НОМЕР_2 ;
- НОМЕР_3 ;
- НОМЕР_4 ;
АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), а саме:
- НОМЕР_5 ;
- НОМЕР_6 ;
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), а саме:
- НОМЕР_7 ;
- НОМЕР_8 ;
АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме:
- НОМЕР_9 .
АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), а саме:
- НОМЕР_10 .
Постановою прокурора від 12.12.2024 року грошові кошти на суму 22 199 943 грн., які знаходяться на вказаних рахунках, визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
17.12.2024 року (клопотання датоване 16.12.2024 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001113 від 17.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що необхідність накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» зумовлюється тим, що вони набуті кримінально протиправним шляхом, а саме в результаті умисного ухилення від сплати податків, а також являються речовим доказам у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном з метою можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду, визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З огляду на зміст ст. 98 КПК України та враховуючи вище вказане, сторона обвинувачення дійшла висновку, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА», набуті кримінально протиправним шляхом та можуть бути речовим доказом у кримінальному провадженні, що є підставою, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, для накладення арешту.
Метою арешту грошових коштів, які знаходяться на вказаних рахунках, є забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Згідно ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
«Справедливий баланс» та пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, на думку сторони обвинувачення збережено, оскільки втрата державою активів (суми податкових зобов'язань), одержаних кримінально протиправним шляхом, призведе до спричинення тяжких наслідків інтересам суспільства.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Службові особи ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» усвідомлюють свою протиправну діяльність, а тому є достатні підстави вважати про наявність ризику невідкладного використання чи передачі третім особам грошових коштів в сумі 22 199 943 грн. з метою перешкоджання установленню істини у провадженні та приховання майна.
На підставі вищевикладеного, з метою належного зберігання речових доказів, грошових коштів, які знаходяться на вказаних рахунках, прокурор звернувся з даним клопотанням до суду.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001113 від 17.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
З врахуванням ухвали про виправлення описки від 10.01.2025 року вирішено наступне.
Накладено арешт та заборонено відчужувати кошти за винятком обов'язкових платежів до державного бюджету та призначених для виплати заробітної плати з банківських рахунків ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» (код 00241212), що відкриті та обслуговуються в АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», а саме:
АТ «УКРЕКСІМБАНК» (МФО 322313), а саме:
- НОМЕР_1 ;
- НОМЕР_2 ;
- НОМЕР_3 ;
- НОМЕР_4 ;
АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), а саме:
- НОМЕР_5 ;
- НОМЕР_6 ;
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), а саме:
- НОМЕР_7 ;
- НОМЕР_8 ;
АТ «ПУМБ» (МФО 334851), а саме:
- НОМЕР_9 .
АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК» (МФО 322001), а саме:
- НОМЕР_10 , в межах завданих державі збитків - 22 199 943 грн.
Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №42022000000001113 від 17.08.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст.ст. 170-173 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, задля запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею зазначено про те, що беручи до уваги зміст вчиненого кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, з метою збереження речового доказу в стані, придатному для використання у кримінальному провадженні №42022000000001113 від 17.08.2022, та забезпечення схоронності майна, необхідно накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно, заборонивши відчужувати кошти в частині видаткових операцій, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету та призначених для виплати заробітної плати з банківських рахунків ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» (код 00241212), що відкриті та обслуговуються в АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «ПУМБ», АТ «УНIВЕРСАЛ БАНК», в межах завданих державі збитків, а саме 22 199 943 грн.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 12.12.2024 року.
При постановленні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, за якими здійснюється досудове розслідування, містить сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно могло бути здобуте злочинним шляхом, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб та джерела походження грошових коштів.
Отже, всупереч доводам апелянта, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема, збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти на рахунках.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зокрема з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
При цьому, прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вказане майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки може бути набутим кримінально протиправним шляхом, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав товариства, як власника арештованого майна, не порушує.
Посилання апелянта на те, що грошові кошти, на які накладено арешт, не мають жодного відношення до обставин кримінального провадження, колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів.
Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Твердження апелянта про те, що арештовані кошти на банківських рахунках не можуть бути речовими доказами та не відповідають критеріям ст. 98 КПК України, так як стороною обвинувачення не надано конкретних доказів, які б свідчили, що кошти набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що грошові кошти на банківських рахунках ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» набуті кримінально протиправним шляхом, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи адвоката представника ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» про відсутність події кримінального правопорушення, а також те, що підозри в кримінальному провадженні посадовим особам ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» не пред'являлися, доводи про те, що матеріалами кримінального провадження не доведено причетність ПрАТ «ДІПРОБУДМАШИНА» до кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Колегією суддів також перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апелянта про неспівмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, оскільки слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України колегією судів не встановлено. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна Приватного акціонерного товариства «ДІПРОБУДМАШИНА» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4