Справа № 375/548/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 ,
Провадження № 11-сс/824/2854/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
14 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року задоволено клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 січня 2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 травня 2025 року включно з утримуванням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_7 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 13 березня 2025 року.
Зазначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 закінчується 11 травня 2025 року.
Визначено розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_7 - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
Код ЄДРПОУ: 26268119;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;
р/р UA768201720355259001000018661.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту - міста Узин Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Вказано, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора ОСОБА_8 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
У апеляційній скарзі захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є немотивованою, необґрунтованою, занадто суворою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя Рокитнянського районного суду не встановив і не навів в ухвалі будь-яких конкретних належних, прямих, беззаперечних фактичних даних та/або доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а оцінив їх як цілком ймовірні.
Про наявність таких конкретних належних, прямих і беззаперечних фактичних даних або доказів не зазначено і в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу та не надано їх і прокурором в судовому засіданні.
Так, в ухвалі слідчого судді не наведені дані про надходження до правоохоронних органів заяв чи повідомлень про здійснення ОСОБА_7 підготовки до нового злочину та відсутні посилання на наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дій про здійснення ОСОБА_7 погроз, підкупу, умовляння свідків, схилення їх до дачі неправдивих показань, спроби фальсифікації речових доказів, впливу на спеціалістів та експертів тощо. Про наявність такої інформації не зазначав і прокурор в судовому засіданні.
ОСОБА_7 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягується вперше, в 2014 році виїхав з м. Донецька на підконтрольну Україні територію і вже більше десяти років постійно проживає у м. Узин Білоцерківського району Київської області разом з матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється особою похилого віку та потребує стороннього догляду, що є стримуючими факторами і свідчать про відсутність наміру ухилятися від слідства та суду.
Таким чином, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджуються.
Сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину не може бути підставою для застосування такого суворого запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі.
Також при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не враховано вік та стан здоров'я ОСОБА_7 , який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, з дитинства страждає на бронхіальну астму і потребує постійного застосування інгалятора.
Стороною обвинувачення така інформація про стан здоров'я підозрюваного не спростована і прокурором у судовому засіданні не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_11 за станом здоров'я може утримуватись в умовах слідчого ізолятора.
Водночас, слідчим суддею Рокитнянського районного суду Київської області не наведено жодної підстави, чому до підозрюваного ОСОБА_7 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі із застосуванням електронних засобів контролю.
При цьому, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Таким чином, з урахуванням даних про особу ОСОБА_7 та обставин кримінального правопорушення, застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та не відповідає ступеню ризиків у кримінальному провадженні, а визначений слідчим суддею розмір застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень є завідомо непомірним для нього, оскільки визначений без урахування всіх обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу і не відповідає ступеню ризиків.
Зокрема, наведені у клопотанні т.в.о. начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП у Київській області ОСОБА_9 ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який є винятковим, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Фактично ці ризики, за переконанням сторони захисту, мають незначний ступінь їх здійснення, а прокурор Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 у клопотанні та в судовому засіданні не довів обставини, які свідчать про недостатність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані стосовно невиконання або ухилення підозрюваним від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 ; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним; дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягується вперше; внаслідок російської збройної агресії проти України втратив житло і з 2014 року вимушений винаймати будинок разом з матір'ю похилого віку, яка не має інших піклувальників; стан його здоров'я та усталений спосіб життя в м. Узин Білоцерківського району, де має постійне місце проживання, сторона захисту вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На переконання захисника, саме домашній арешт, як запобіжний захід, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.
Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_7 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.
ОСОБА_7 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав дві оборонні ручні осколкові гранати Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
На початку лютого 2025 року, точної дати в ході досудового розслідування невстановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_7 домовився із ОСОБА_12 про продаж останньому двох оборонних ручних осколкових гранат Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 14 лютого 2025 року близько 11 год, з метою збуту двох оборонних ручних осколкових гранат Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_12 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: вул. Героїв Крут (Котовського), 6, м. Узин Білоцерківського району Київської області та в ході зустрічі ОСОБА_12 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_7 передав ОСОБА_12 дві оборонні ручні осколкові гранати Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово - виготовленими бойовими припасами, вчинивши таким чином збут бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у носінні, зберіганні, придбанні та збуті бойових припасів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
Також, у порушення вище зазначеного Положення ОСОБА_7 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.
ОСОБА_7 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав дві оборонні ручні осколкові гранати Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
На початку березня 2025 року, точна дата в ході досудового розслідування невстановлена, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_7 домовився із ОСОБА_12 про продаж останньому двох оборонних ручних осколкових гранат Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 13 березня 2025 року близько 11 год, з метою збуту двох оборонних ручних осколкових гранат Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_12 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході зустрічі ОСОБА_12 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) гривень, на що ОСОБА_7 передав ОСОБА_12 дві оборонні ручні осколкові гранати Ф-1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово - виготовленими бойовими припасами, вчинивши таким чином збут бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у зберіганні, придбанні та збуті бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Також, у порушення вище зазначеного Положення ОСОБА_7 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.
ОСОБА_7 , маючи намір на придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав одну оборонну ручну осколкову гранату Ф-1 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату РГД-5 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовими припасами, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу, чим розпочав їх незаконне зберігання.
13 березня 2025 року в період часу з 13 год 33 хв по 18 год 30 хв в ході проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року, за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено одну оборонну ручну осколкову гранату Ф-1 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату РГД-5 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово - виготовленими бойовими припасами, вчинивши таким чином зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у зберіганні, придбанні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
13 березня 2025 року ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
14 березня 2025 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
14.03.2025 року т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_9 , за погодження з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 січня 2025 року.
В обґрунтування доводів клопотання слідчий зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що 14.02.2025 придбав у ОСОБА_7 2 бойових припаси - гранати за грошові кошти в сумі 6 000 грн. та 13.03.2025 придбав у ОСОБА_7 2 бойових припаси - гранати за грошові кошти в сумі 7 000 грн.; протоколом отримання речей від 14.02.2025, в ході якого від ОСОБА_12 отримано бойові припаси - 2 гранати Ф-1 із запалами; протоколом отримання речей від 13.03.2025, в ході якого від ОСОБА_12 отримано бойові припаси - 2 гранати Ф-1 із запалами; висновком експерта від 07.03.2025 № СЕ-19/111-25/10380-ВТХ; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 17.02.2025; протоколом обшуку від 13.03.2025, в ході якого було виявлено та вилучено одну оборонну ручну осколкову гранату Ф-1 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату РГД-5 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 від 13.03.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до змісту клопотання слідчого, наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких, окрім як тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 з огляду на наявність високої ступені ризику переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, наявність яких обґрунтована вище.
З огляду на наведене, слідчий у клопотанні просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, українець, освіта середня професійно-технічна, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не депутат, не працює, не судимий - строком на 60 діб.
Крім цього, слідчий просив визначити розмір застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року задоволено клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, у кримінальному провадженні №12025111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 січня 2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 травня 2025 року включно з утримуванням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_7 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 13 березня 2025 року.
Зазначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 закінчується 11 травня 2025 року.
Визначено розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_7 - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
Код ЄДРПОУ: 26268119;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;
р/р UA768201720355259001000018661.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту - міста Узин Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Вказано, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених обов'язків застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками колегія суддів частково не погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80).
У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що 14.02.2025 придбав у ОСОБА_7 2 бойових припаси - гранати за грошові кошти в сумі 6 000 грн. та 13.03.2025 придбав у ОСОБА_7 2 бойових припаси - гранати за грошові кошти в сумі 7 000 грн.; протоколом отримання речей від 14.02.2025, в ході якого від ОСОБА_12 отримано бойові припаси - 2 гранати Ф-1 із запалами; протоколом отримання речей від 13.03.2025, в ході якого від ОСОБА_12 отримано бойові припаси - 2 гранати Ф-1 із запалами; висновком експерта від 07.03.2025 № СЕ-19/111-25/10380-ВТХ; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 17.02.2025; протоколом обшуку від 13.03.2025, в ході якого було виявлено та вилучено одну оборонну ручну осколкову гранату Ф-1 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату РГД-5 із запалом дистанційної дії УЗРГМ-2; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_7 від 13.03.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та вчинити інше правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи слідчого у клопотанні про існування у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, як під час розгляду клопотання у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним слідчим у клопотанні ризикам, та які б виправдовували обмеження права ОСОБА_7 на свободу, що залишилось поза увагою слідчого судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності із конкретними обставинами кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , тяжкістю покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, даними про особу підозрюваного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має на утриманні матір похилого віку, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, враховуючи незадовільний стан здоров'я (з дитинства страждає на бронхіальну астму і потребує постійного застосування інгалятора), виходячи з відсутності обставин необхідності обмеження права особи на свободу, що передбачено кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів приходить висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, здатен більш м'який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 щодо відсутності підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
На переконання колегії суддів, доводи захисника щодо обставин вчинення кримінального правопорушення підлягають перевірці та з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні.
При постановленні нової ухвали колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст. 196 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 11.05.2025 року.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, строком до 11 травня 2025 року включно.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це;
- не відлучатися з населеного пункту - міста Узин Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, встановити до 11 травня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4