Ухвала від 15.04.2025 по справі 761/4574/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/4574/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/1976/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

представника: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №22024000000000820 від 17 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року клопотання прокурора прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна - задоволено.

Накладено арешт на майно, вилучене 28 січня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- копії посадових інструкцій генерального директора, заступника генерального директора, головного інженера, головного бухгалтера, заступника генерального директора з рекламно-інформаційного забезпечення, начальника відділу матеріально-технічного постачання, начальника відділу збуту (маркетингу), а також накази про призначення на посади: генерального директора ОСОБА_9 , головного бухгалтера ОСОБА_10 , заступника генерального директора ОСОБА_11 , виконавчого директора (заступника генерального директора з рекламно-інформаційного забезпечення) ОСОБА_12 , заступника генерального директора з маркетингу (згодом - начальник відділу збуту) ОСОБА_13 , а також накази про звільнення з посади заступника генерального директора з рекламно-інформаційного забезпечення ОСОБА_12 , начальника відділу збуту (маркетингу) ОСОБА_13 , всього на 39 арк., (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року);

- жорсткий диск з комп'ютера, серійний номер WMAP96437512;

- виписки по банківському рахунку ТОВ «Житомиртепломаш», відкриті в АТ «Укрексімбанк» щодо руху коштів по взаємовідносинами іноземними контрагентами «MLADINAD COM SRL», «FAF Trade», «EUROGAZCONTROL SRL», всього на 79 арк. (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року);

- вантажно митні декларації з товарно-супровідними документами ТОВ «ЖИТОМИРТЕПЛОМАШ» по взаємовідносинам з іноземними контрагентами «FAF Trade», ООО «ГазКотелБел» всьо на 54 арк. (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року);

- виписки по рахунку з написом «Банк Укрексім валюта, 2022, рублі, євро, долар», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року);

- виписки по рахунку з написом «Банк євро 2022», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року);

- документи щодо взаємовідносин ТОВ «Житомиртепломаш» з «EUROGAZCONTROL SRL», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року) з написом «ООО EUROGAZCONTROL, Молдова, Кишенів, 2022»;

- документи щодо взаємовідносин ТОВ «Житомиртепломаш» з «ІП FAF», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року) з написом «ІП FAF, Казахстан, 2023»;

- документи щодо взаємовідносин ТОВ «Житомиртепломаш» з «BKM-Projekt Sp.z.o.o», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року) з написом «Firma BKM-Projekt»;

- документи щодо взаємовідносин ТОВ «Житомиртепломаш» з «MLADINAD COM SRL», які містяться у папці-швидкозшивач (згідно переліку наведеного у протоколі огляду від 04 лютого 2025 року) з написом «MLADINAD COM SRL Молдова 2023».

Не погоджуючись з указаною ухвалою адвокат ОСОБА_8 в інтересах власника майна ТОВ «Житомиртепломаш» направив до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Уважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з неповним установленням необхідних для вирішення справи обставин та невірним застосуванням матеріальних норм. що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи.

У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею не враховано неправомірності вилучення електронного носія інформації (жорсткого диску) всупереч ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук та у порушення вимог статті 168 КПК України, якою встановлено заборону вилучення мобільних терміналів.

Уважає, що ухвала слідчого судді від 13 січня 2025 року у справі №761/1241/25 свідчить про те, що доводи сторони захисту щодо необхідності вилучення електронних носіїв інформації (жорстких дисків, флеш-накопичувачів тощо) суперечили вимогам частини другої статті 235 КПК України та не містили конкретизації у переліку речей і документів, які підлягали вилученню.

Вказує, що відомості, викладені у протоколі обшуку, свідчать про те, що доступ до вказаного вище носія інформації не обмежувався та був виданий добровільно учасником обшуку - менеджером з персоналу ОСОБА_14 , а відтак орган досудового розслідування мав можливість вилучити інформацію, що містилась на такому носію інформації.

Також зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність вимогам закону постанови про визнання речовими доказами електронного носія інформації, оскільки не зрозуміло яким чином у випадку скоєння ОСОБА_13 правопорушення, передбаченого статтею 111-2 КК України, електронний носій інформації може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містити на ньому сліди, а також не відповідають дійсності відомості про те, що такий носій інформації містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають доказуванню.

Посилається на те, що слідча суддя дійшла хибного висновку про те, що вилучений в ході обшуку жорсткий диск містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям статті 98 КПК України.

Наполягає на тому, що слідча суддя безпідставно дійшла висновку, що у даному кримінальному провадженні було призначено судову комп'ютерну експертизу.

Також указує, що слідчою суддею не враховано, що частина документів, вилучених в ході обшуку, не мають жодного відношення до обставин розслідуваного органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7 в інтересах власника майна ТОВ «Житомиртепломаш», який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління СБ України здійснюється досудове слідство у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024000000000820 від 17 вересня 2024 року за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.

13 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/1241/25 провадження №1-кс/761/1644/2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного розташування офісних, виробничих та складських приміщеннях ТОВ «Житомиртепломаш» (код ЄДРПОУ: 36575373) в будівлях та спорудах за адресою: АДРЕСА_1, які на праві власності належать ТОВ «Житомиртепломаш» (код ЄДРПОУ: 36575373).

28 січня 2025 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі №761/1241/25 в межах даного кримінального провадження проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено наступне майно:

- жорсткий диск з комп'ютера, серійний номер WMAP96437512;

28 січня 2025 року постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_15 вказані речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

30 січня 2025 року постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_15 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу.

30 січня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000820 17 вересня 2024 року.

Накладено арешт на майно, вилучене 28 січня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- жорсткий диск з комп'ютера, серійний номер WMAP96437512;

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене 28 січня 2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі №761/1241/25 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що вказані речі та документи можуть мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, а також містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів, крім того слідчим суддею враховано необхідність проведення експертного дослідження.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що прокурором у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт, і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність вимогам закону постанови про визнання речовими доказами електронного носія інформації, оскільки не зрозуміло яким чином у випадку скоєння ОСОБА_13 правопорушення, передбаченого статтею 111-2 КК України, електронний носій інформації може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містити на ньому сліди, а також не відповідають дійсності відомості про те, що такий носій інформації містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають доказуванню; слідча суддя дійшла хибного висновку про те, що вилучений в ході обшуку жорсткий диск містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям статті 98 КПК України; слідчою суддею не враховано, що частина документів, вилучених в ході обшуку, не мають жодного відношення до обставин розслідуваного органом досудового розслідування кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане у клопотанні та вилучене майно може бути використане, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження, крім того слідчим суддею враховано необхідність проведення експертного дослідження.

Як установлено матеріалами провадження, 28 січня 2025 року вилучене в ході проведення обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22024000000000820 від 17 вересня 2024 року, про що винесено відповідно постанову.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.

Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вилучений жорсткий диск з комп'ютера, серійний номер WMAP96437512 містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, а 30 січня 2025 року постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_15 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, в ході проведення якої, у тому числі, буде досліджено жорсткий диск з комп'ютера, серійний номер WMAP96437512, вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставними є посилання скаржника на те, що слідчим суддею не враховано неправомірності вилучення електронного носія інформації (жорсткого диску) всупереч ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук та у порушення вимог статті 168 КПК України, якою встановлено заборону вилучення мобільних терміналів; ухвала слідчого судді від 13 січня 2025 року у справі №761/1241/25 свідчить про те, що доводи сторони захисту щодо необхідності вилучення електронних носіїв інформації (жорстких дисків, флеш-накопичувачів тощо) суперечили вимогам частини другої статті 235 КПК України та не містили конкретизації у переліку речей і документів, які підлягали вилученню; відомості, викладені у протоколі обшуку, свідчать про те, що доступ до вказаного вище носія інформації не обмежувався та був виданий добровільно учасником обшуку - менеджером з персоналу ОСОБА_14 , а відтак орган досудового розслідування мав можливість вилучити інформацію, що містилась на такому носію інформації; слідча суддя безпідставно дійшла висновку, що у даному кримінальному провадженні було призначено судову комп'ютерну експертизу.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» з доповненнями - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

Попередній документ

127916266

Наступний документ

127916268

Інформація про рішення:

№ рішення:	127916267
№ справи:	761/4574/25
Дата рішення:	15.04.2025
Дата публікації:	09.06.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.02.2025)
Результат розгляду:	клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження:	30.01.2025
Предмет позову:	-

Розклад засідань:

Минулі засідання (1)

05.02.2025 09:15

Шевченківський районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КВАША АНТОНІНА ВАЛЕРІЇВНА

суддя-доповідач:

КВАША АНТОНІНА ВАЛЕРІЇВНА