Справа № 372/6270/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2814/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
14 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Шостка Сумської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, пенсіонерки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Обухівської прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши їй строки тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 22 квітня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10.03.2025 року по справі № 372/6270/24, та ухвалити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити, та в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України обрати більш м'який запобіжний захід підозрюваній - у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , або встановити розмір застави, яка може забезпечити належне виконання підозрюваною обов'язків прибувати до суду.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала про продовження запобіжного заходу прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що в обгрунтування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду сторона обвинувачення зазначила, що «підозрювана ОСОБА_7 скоїла умисний особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи...».
З даним твердженням захисник не згоден та зазначає, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в скоєнні вищевказаного злочину.
Однак, стверджувати про скоєння злочину сторона обвинувачення не має права, оскільки інакше вже було б висунуте обвинувачення. Таким чином, таке твердження сторони обвинувачення порушує презумпцію невинуватості.
По суті, даний ризик обґрунтовується наявністю підозри за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто у скоєнні особливо тяжкого злочину та враховуючи можливу тяжкість покарання.
Також в клопотанні цей ризик обґрунтовується тим, що підозрювана немає постійного місця роботи, а тому може переховуватись від правоохоронних органів.
Скаржник звертає увагу, що підозрювана ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто їй в кінці березня 2025 року виповнюється 62 роки.
При цьому, навіть в повідомленні про підозру та в протоколах допиту, слідчого експерименту вказано, що підозрювана - пенсіонер.
Враховуючи те, що підозрювана є пенсіонером, обставина відсутності постійного місця роботи недоречна.
Жодних доказів обґрунтованості ризиків того, що підозрювана буде переховуватись від органів досудового розслідування і суду слідством не надано.
Апелянт звертає увагу суду, що у підозрюваної є міцні соціальні зв'язки в місці її постійного проживання та наявна родина.
За адресою її проживання, також проживаєчоловік підозрюваної, її син - ОСОБА_11 та його цивільна дружина ОСОБА_12 , які допитані в якості свідків та в якості потерпілої ( ОСОБА_12 ) в даному кримінальному провадженні.
Також в підозрюваної є ще син - ОСОБА_13 (зокрема, передавав передачі підозрюваній).
Обидва сини підозрюваної захищали Вітчизну в складі ЗСУ, є учасниками бойових дій, на даний час звільнені зі служби за станом здоров'я.
Також, в підозрюваної є дочка - ОСОБА_14 .
Вищезазначене свідчить, що підозрювана не лише не буде мати наміру переховуватися від органів досудового розслідування, кинувши сім'ю, а навпаки, зацікавлена у якнайшвидшому розгляді справи та встановленні істини.
Апелянт не погоджується з доводами слідчого про те, що підозрювана зможе незаконно впливати на проживаючих в одній квартирі з нею свідків з метою реабілітації як злочинця.
Згідно слідчого експерименту, повторного допиту підозрюваної, підозрювана визнає, що дитина випала з рук ОСОБА_7 внаслідок недбалості. Проте жодного умислу, як і умисних дій, спрямованих на умисне позбавлення життя дитини, у ОСОБА_7 не було.
Таким чином, фактично реабілітація як злочинця неможлива, проте сторона захисту не погоджується з кваліфікацією діяння стороною обвинувачення за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Адвокат зазначає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, обґрунтовується здебільшого наявністю підозри: «... оскільки ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні умисного злочину проти життя та здоров'я особи в період введення на території України воєнного стану, а тому це прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень. Тому, у разі перебування ОСОБА_7 на волі, наявні передумови для вчинення останньою інших кримінальних правопорушень».
З даною думкою захисник не згоден, оскільки обидва сини підозрюваної брали участь в захисті Вітчизни у складі ЗСУ, таким чином дане твердження сторони обвинувачення є недоречним. До того ж, введення воєнного стану не означає відсутність стримуючих факторів щодо вчинення протиправних діянь, за такою логікою сторони обвинувачення, необхідно всіх посадити за грати, щоб уникнути можливого вчинення злочинів.
Захисник звертає увагу на те, що підозрювана є пенсіонером та раніше не судима, таким чином припущення сторони обвинувачення, що підозрювана може розпочати вчиняти злочини є безпідставним.
Адвокат посилається на те, що сторона захисту не згодна з кваліфікацією за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та вважає, що обставини справи свідчать про вчинення іншого злочину з недбалості, але аж ніяк не умисного вбивства.
На думку захисника, підозрюваній можливо обрати більш м'який запобіжний захід, та вона може проживати в квартирі (підозрювана має право власності на частку квартири) за адресою: АДРЕСА_2 , під час застосування цілодобового домашнього арешту.
Вказує, що підозра є необґрунтованою, та не відповідає обставинам справи.
Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб'єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 119 КК України, вбивство, вчинене через необережність, карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно ст. 128 КК України, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Отже, за вказаними статтями передбачено кримінальну відповідальність строком до 5 років позбавлення волі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Отже, підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності підозри за статтею 119 чи 128 КК України не існувало б.
Доказів наявності умислу, спрямованого на вбивство дитини, в діях підозрюваної немає. Підозрювана не вчиняла спроб втекти.
Також зазначає, що на момент повернення батьків, до приїзду швидкої допомоги, дитина була живою, що підтверджується протоколом огляду від 02.01.2025 року (огляд диску, вилученого з КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицина катастроф», відповідно до якого під час спілкування з оператором дитина дихала.)
Таким чином, якби у підозрюваної був умисел на вбивство дитини, то дитина на момент повернення батьків не була б живою.
На відсутність умислу вбивства дитини вказує та обставина, що дитина після падіння була покладена в люльку.
Крім цього захисник у скарзі зазначає, що сама лише тяжкість вчиненого злочину не може бути покладена в обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою (рішення Мамедов проти Росії, п. 74).
Тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі (Рішення ЄСПЛ у справі "Калашников проти Росії" від 15 липня 2002 p.).
На думку захисника, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, в ухвалі не вказано встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111230002275 від 21 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Розслідуванням встановлено, що 21.11.2024 року, точного часу не встановлено, однак не пізніше 20 год. 42 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо допускаючи та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи раптово виниклий умисел на протиправне заподіяння смерті свого новонародженого малолітнього онука - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись у спальній кімнаті своєї квартири, усвідомлюючи при цьому, що її онук є малолітнім та не може в силу свого віку та пов'язаного з цим фізичного розвитку чинити реальний опір дорослій людині, визначивши при цьому для себе як єдино можливий спосіб дій для досягнення своєї злочинної мети - послідовне та цілеспрямоване застосування зі свого боку фізичної сили до малолітнього онука, взяла до рук дерев'яний стілець з чотирма дерев'яними ніжками, прикладаючи при цьому силу, надавила стільцем на тіло свого новонародженого онука, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під оболонки в речовину та шлуночки головного мозку, перелом кісток основи та склепіння черепа, які призвели до смерті.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Шостка Сумської області, громадянка України, з вищою освітою, заміжня, пенсіонерка, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
22.11.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
22.11.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
22.11.2024 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.01.2025, який 06.01.2025 продовжено до 22.01.2025 року.
14.01.2025 року керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області строк досудового розслідування продовжено до 22.02.2025 року.
20.01.2025 року слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 до 22.02.2025 року.
20.01.2025 року слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області продовжено строк досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження до 5 місяців, тобто до 22.04.2025 року.
20.01.2025 року слідчим суддею Обухівського районного суду Київської області продовжено строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 до 11.03.2025.
06.03.2025 року слідчий СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Обухівської прокуратури Київської області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування вимог даного клопотання, слідчий послався на те, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом проведення невідкладного обшуку від 21.11.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.11.2024; висновком судово-медичної експертизи від 15.01.2025 № 206/П1; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 22.11.2024; картою виклику та виїзду швидкої медичної допомоги від 21.11.2024; протоколом огляду від 02.01.2025; висновком судово-психіатричної експертизи від 22.01.2025 № 27; висновком судово-медичної експертизи № 206/П2 від 27.01.2025; висновком судово-медичної експертизи № 206/ПЗ від 03.02.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слідчий у клопотанні зазначав, що строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 , визначений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області, закінчується 11 березня 2025 року, однак завершити досудове розслідування до вказаної дати неможливо, оскільки на цей час у кримінальному провадженні проводиться ряд судових експертиз, а також існує необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій.
Результати вказаних слідчих та процесуальних дій мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, спрямовані на встановлення тих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, лише після їх проведення можливо визначити належну правову кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення та завершити досудове розслідування.
Крім того, у кримінальному провадженні необхідно:
- з урахуванням висновків проведених судових експертиз та інших здобутих у кримінальному провадженні доказів призначити судову медико-криміналістичну експертизу та отримати її висновок;
- з урахуванням висновків проведених судових експертиз та інших здобутих у кримінальному провадженні доказів, в порядку ст. 279 КПКУкраїни, вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри;
- виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність під час досудового розслідування в кримінальному провадженні;
- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вручити їх підозрюваному та захиснику.
Виконання зазначених слідчих дій та експертиз до закінчення строку застосування тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 об'єктивно є неможливим через великий обсяг та складність досліджень, черговість проведення судових експертиз та слідчих дій.
Проведення слідчих дій, які потребують додаткового часу, та долучення їх результатів до матеріалів кримінального провадження матиме суттєве значення для встановлення істини, доведення вини особи, причетної до вчинення злочину.
У той же час ризики, які слугували підставою застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування на даний час не зменшилися.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ризики, передбачені пунктами п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати, виникла необхідність в продовженні відносно підозрюваної ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Санкція злочину, про підозру у вчиненні якого повідомлено ОСОБА_7 передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі, а тому наявні підстави для застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких, окрім як тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 з огляду на наявність високого ступеня ризику переховування від органів досудового розслідування та перешкоджанням кримінальному провадженню, наявність яких обґрунтована вище.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КГІК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також того, що спричинив загибель людини.
Продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_20 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання нею процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_20 незаконного впливу на потерпілу, свідків.
Слідчий зазначав, що за вказаних обставин наявна об'єктивна необхідність продовжити строк тримання підозрюваної ОСОБА_20 під вартою, який закінчується 11 березня 2025 року, при цьому застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 не зможе запобігти ризикам, які передбачено ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Обухівської прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_7 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши їй строки тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 22 квітня 2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом проведення невідкладного обшуку від 21.11.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.11.2024; висновком судово-медичної експертизи від 15.01.2025 № 206/П1; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 22.11.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 22.11.2024; картою виклику та виїзду швидкої медичної допомоги від 21.11.2024; протоколом огляду від 02.01.2025; висновком судово-психіатричної експертизи від 22.01.2025 № 27; висновком судово-медичної експертизи № 206/П2 від 27.01.2025; висновком судово-медичної експертизи № 206/ПЗ від 03.02.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, є вірогідною, що є підставою для продовження їй строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Так, з матеріалів справи вбачається наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КГІК України (ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду), оскільки підозрювана ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, тому, прогнозуючи неминучість тривалого покарання у вигляді позбавлення волі, вона може переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності.
Крім цього, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі. Вказане дає підстави вважати, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в межах вказаного кримінального провадження, може стати причиною ухилення останньої від явки до слідчого, прокурора чи суду.
Наявність ризику, передбаченого п. 3ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків), обгрунтовується тим, що є підстави вважати, що перебуваючи на волі,підозрювана ОСОБА_7 , яка проживає в одній квартирі разом з потерпілою ОСОБА_12 та свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_21 , може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця.
Наявність ризику, передбаченого н. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного злочину проти життя та здоров'я особи. Так, під час розгляду не встановлено будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь, в тому числі кримінальних правопорушень. Тому, у разі перебування ОСОБА_20 на волі наявні передумови для вчинення останньою інших кримінальних правопорушень.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідний час для того, щоб з урахуванням висновків проведених судових експертиз та інших здобутих у кримінальному провадженні доказів призначити судову медико-криміналістичну експертизу та отримати її висновок;з урахуванням висновків проведених судових експертиз та інших здобутих у кримінальному провадженні доказів, в порядку ст. 279 КПКУкраїни, вирішити питання про зміну раніше повідомленої підозри; виконати інші слідчі дії, в яких виникне необхідність під час досудового розслідування в кримінальному провадженні; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вручити їх підозрюваному та захиснику.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваній ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Крім цього, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчим суддею враховано мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що інкримінується їй органом досудового розслідування, а також інші підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України у сукупності.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення та неправильність кваліфікації дій підозрюваної за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до відсутності у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта, що ризики, заявлені в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрювана може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення нею дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих їй дій, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваної приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував усі обставини, визначені ст. 178 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України мають встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4