Справа № 376/439/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2676/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
14 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велика Загорівка, Борзнянського району, Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , погодженого з начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження № 12025111030000544 від 25.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Задоволено клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22:00 до 07:00 години, без застосування електронних засобів контролю, з покладанням на нього строком на два місяці з дня постановлення даної ухвали, тобто до 25.04.2025 року, наступних обов'язків: невідкладно з'являтися на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не покидати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00 до 07:00 години.
Попереджено підозрюваного ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Також попереджено підозрюваного ОСОБА_7 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням умов та обов'язків, пов'язаних з домашнім арештом, покладено на ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в межах території обслуговування якого проживає обвинувачений.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, старший групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальник Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року про відмову у задоволенні клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251110300000544 від 25 грудня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Крім цього, прокурор просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251110300000544 від 25 грудня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України, щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 та обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Також, на думку прокурора, в ході судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 в разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Скаржник зазначає, що суд не прийняв до уваги ряд обставин, зокрема, що підозрюваний за рішенням суду позбавлений права керувати транспортним засобом, однак продовжував надалі керувати автомобілем, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. А також, те, що ОСОБА_7 втік з місця події та сховав транспортний засіб, не надав і не намагався надати першу медичну допомогу потерпілому, не повідомив про вказану подію відповідні служби.
Також суд зазначив, що у протоколі затримання особи від 25.02.2025 року зазначено «затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України». Однак, вказане є технічною помилкою слідчого, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор у скарзі посилається на те, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 з огляду на наявність високої ступені ризику переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що вказаним злочином спричинено смерть потерпілому, тому відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, виключена можливість у застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені обставини свідчать про неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор зауважує, що сторона захисту погодилась з наявністю ризиків та просила суд застосувати менш тяжкий запобіжний захід - домашній арешт. Крім того, судом не надано ніякої оцінки, що вказане кримінальне правопорушення вчинено підозрюваним в стані наркотичного сп'яніння. Вказана обставина залишились поза увагою суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, пояснення представника потерпілої - ОСОБА_9 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025111030000544, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України.
Встановлено, що 24.02.2025 року близько 19 години 00 хвилин за адресою: Київська область, Білоцерківський район, на автодорозі Т-0203 сполученням «м. Сквира - с. Самгородок», на відстані 500 м. від повороту до с. Токарівка в напрямку до с. Самгородок, електроопора №51 водій ОСОБА_7 , рухаючись в темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги, керуючи технічно-справним автомобілем марки «3A3-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись зі сторони м. Сквира в напрямку до с. Самгородок, порушуючи вимоги
- п.1.3 Правил дорожнього руху України, де вказано, що «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»,
- п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,
- п.2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»,
- п.2.10 (а), (г), (д) Правил дорожнього руху, відповідно до яких «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) «негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди»; г) «вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я»; д) «повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських»;
- п.12.1 Правил дорожнього руху, де вказано «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
- п.12.2 Правил дорожнього руху, де вказано, «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»,
проявив неуважність та безпечність, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, в темну пору доби не вибрав безпечної швидкості у межах видимості дороги, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2,3 б), д), 2.10 а), г), д), 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками у вигляді настання смерті ОСОБА_11 .
Крім того, ОСОБА_7 24.02.2025 року, близько 19 години 00 хвилин, після наїзду на пішохода ОСОБА_11 керованим ним автомобілем марки «ЗАЗ - DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, Білоцерківський район, на автодорозі Т-0203 сполученням «м. Сквира - с. Самгородок», на відстані 500 м. від повороту до с. Токарівка в напрямку до с. Самгородок, електроопора №51, усвідомлюючи те, що своїми протиправними діями він поставив потерпілого у небезпечний для життя та здоров'я стан, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати потерпілому ОСОБА_11 допомогу, ОСОБА_7 не виконав свого громадського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не переконався чи потерпілий ОСОБА_11 потребує допомоги, байдуже поставився до наслідків для останнього, не викликав карету невідкладної медичної допомоги, не доставив потерпілого до медичного закладу, ніяких заходів по наданню допомоги не вжив і з метою уникнення відповідальності, залишив місце пригоди, хоча мав можливість і повинен був прийняти міри по наданню допомоги потерпілому ОСОБА_12 , чим порушив вимоги пунктів 2.10. а), г), д) Правил дорожнього руху, відповідно до яких «в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а у разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду органи чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських».
26.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України у кримінальному провадженні № 12025111030000544 від 25.02.2025 року.
27.02.2025 року (клопотання датоване 26.02.2025 року) т.в.о заступника начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , за погодженням з начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Сквирського районного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження № 12025111030000544 від 25.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2025; протоколом огляду місцевості від 25.02.2025, відповідно до якого виявлено транспортний засіб, марки «3A3-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що має пошкодження передньої лівої частини кузова та лобового скла; висновком медичного обстеження №58 від 25.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_7 на момент його виявлення перебував в стані наркотичного сп'яніння; протоколом затримання від 25.02.2025 року, відповідно до якого в останнього вилучено мобільний телефон; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25.02.2025, оперуповноваженого, який виявив на території домоволодіння, де проживає ОСОБА_7 , автомобіль марки «3A3-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що має пошкодження передньої лівої частини кузова та лобового скла; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25.02.2025 року, відповідно до якого останній повідомив, що він є товаришем ОСОБА_7 , який 25.02.2025 повідомив йому, що він 24.02.2025 року на зазначеній вище в матеріалах ділянці дороги когось збив на власному автомобілі; іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий у клопотанні посилався на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі буде:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду,оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_7 наслідків спонукатиме його змінювати місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання. Крім того, на момент виявлення ОСОБА_7 , він перебував у стані наркотичного сп'яніння, що є обтяжуючою вину обставиною.
Також слід врахувати, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_7 з місця події зник, автомобіль, яким керував, сховав у подвір'ї між будинками, де проживає, таким чином намагаючись уникнути відповідальності за скоєне.
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 , з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об'єктивної картини може впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи змінити свідчення.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_7 мешкає в одному населеному пункті що й свідки та жінка потерпілого ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні впродовж тривалого часу, що може свідчити про можливий вплив на них, з метою зміни їх показань.
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 , будучи причетним до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, розуміючи, що потерпілий отримав значні ушкодження і потребує невідкладної медичної допомоги, нехтуючи тим, що його життя знаходиться під загрозою, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, приховав знаряддя злочину і переховувався до моменту затримання працівниками поліції. Вищевказане свідчить про злочинну схильність та вперте небажання останнього стати на шлях виправлення, що дає підстави вважати, що перебуваючи не під вартою ОСОБА_7 буде продовжувати свою злочинну діяльність.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Наведене вище свідчить про те, що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 , з огляду на наявність високої ступені ризику переховування від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень, наявність яких обґрунтована вище.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного до підозрюваного ОСОБА_7 неможливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З врахуванням наведеного, слідчий у клопотанні просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до підозрюваного у кримінальному провадженні №12025111030000544 від 25.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У разі прийняття судом рішення щодо можливості застосування розміру
застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків,
передбачених КПК України, визначити розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182
КПК України, а саме - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян
для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
У разі прийняття судом рішення щодо можливості застосування застави,
покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 3, п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5
ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання т.в.о заступника начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , погодженого з начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження № 12025111030000544 від 25.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Задоволено клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22:00 до 07:00 години, без застосування електронних засобів контролю, з покладанням на нього, строком на два місяці з дня постановлення даної ухвали, тобто до 25.04.2025 року, наступних обов'язків: невідкладно з'являтися на виклик слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не покидати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.00 до 07:00 години.
Попереджено підозрюваного ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Також попереджено підозрюваного ОСОБА_7 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням умов та обов'язків, пов'язаних з домашнім арештом, покладено на ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в межах території обслуговування якого проживає обвинувачений.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, окрім протоколу допиту свідка ОСОБА_14 відсутня вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя зауважив, що згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_7 було затримано як особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 - 1 КК України, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
За таких обставин та відповідно до вимог ст. 177, 178 КПК України слідчий суддя вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання прокурора та вважав за можливе задовольнити клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегія суддів доходить до висновку про те, що наведені у клопотанні дані та долучені до клопотання докази переконливо свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею взагалі не надано оцінку доводам органу досудового розслідування про наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, та не вмотивовано належним чином, чому слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Наведене свідчить про передчасність висновків слідчого судді про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування та мотивів такого висновку.
Як зазначено вище та встановлено колегією суддів, матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Зокрема, підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.02.2025; протоколом огляду місцевості від 25.02.2025, відповідно до якого виявлено транспортний засіб, марки «3A3-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що має пошкодження передньої лівої частини кузова та лобового скла; висновком медичного обстеження №58 від 25.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_7 на момент його виявлення перебував в стані наркотичного сп'яніння; протоколом затримання від 25.02.2025, відповідно до якого в останнього вилучено мобільний телефон; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25.02.2025, оперуповноваженого, який виявив на території домоволодіння, де проживає ОСОБА_7 , автомобіль марки «3A3-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що має пошкодження передньої лівої частини кузова та лобового скла; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 25.02.2025, відповідно до якого останній повідомив, що він є товаришем ОСОБА_7 , який 25.02.2025 йому повідомив, що він 24.02.2025 на зазначеній вище в матеріалах ділянці дороги когось збив на власному автомобілі; іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
При цьому слід зазначити, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, не обґрунтувавши належним чином такий висновок.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_7 під вартою.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_7 , наслідків спонукатиме його змінювати місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання. Крім того, на момент виявлення ОСОБА_7 , він перебував у стані наркотичного сп'яніння, що є обтяжуючою вину обставиною.
Також слід врахувати, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_7 з місця події зник, автомобіль, яким керував, сховав у подвір'ї між будинками, де проживає, таким чином намагаючись уникнути відповідальності за скоєне.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об'єктивної картини може впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення - умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи змінити свідчення.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_7 мешкає в одному населеному пункті що й свідки та жінка потерпілого ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні впродовж тривалого часу, що може свідчити про можливий вплив на них з метою зміни їх показань.
Також, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Разом із цим, на думку колегії суддів, недоведеним є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), оскільки органом досудового розслідування належним чином існування такого ризику непроцесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 не обґрунтовано та належних доказів на підтвердження існування цього ризику не надано.
Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, даних про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має місце проживання, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, враховуючи його вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 24.04.2025 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Сквирського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 , погоджене начальником Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 24 квітня 2025 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,під варту в залі суду негайно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 24 квітня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де підозрюваний перебуває під вартою, негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4