Справа № 359/2321/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2943/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025112100000008 від 21.01.2025 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025112100000008 від 21.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
В задоволенні вимог клопотання в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ»- адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про арешт майна, а саме земельних ділянок загальною площею 3,9618 га з кадастровим номером 3220880900:09:001:0026 та загальною площею 3,6408 га з кадастровим номером 3220880900:09:001:0023, які розташовані в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ" (код ЄДРПОУ: 44397288).
На обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на те, що всупереч вимогам частини 6 статті 132 та частини 2 статті 171 КПК України прокурор не долучив до матеріалів клопотання про арешт майна жодних документів, які б обґрунтовували його припущення про те, що арештовані земельні ділянки набуті ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» у кримінально протиправний спосіб, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди, а відтак відповідають критеріям речових доказів у кримінальному провадженні.
Скаржник зазначає, що виходячи з наведеного вище твердження та внаслідок проведення судового розгляду клопотання прокурора за відсутності уповноваженого представника власника майна, слідчий суддя не був обізнаний із фактом придбання земельних ділянок добросовісним набувачем - ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ», який повністю сплатив попередньому власнику узгоджену вартість таких ділянок у розмірі 91 150 000,00 грн., що спростовує доводи прокурора про нібито протиправний характер угод з купівлі арештованого майна та наявність ознак речових доказів.
Апелянт посилається на те, що через неповноту судового розгляду клопотання прокурора, зумовлену насамперед відсутністю уповноваженого представника власника майна під час вирішення питання про його арешт, слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу, не знаючи про факти визнання права власності на арештовані земельні ділянки за попередніми власниками судом, що підтверджується численними рішеннями, які набрали законної сили.
Зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя не звернув уваги на відсутність в матеріалах такого клопотання постанови про визначення групи прокурорів або іншого документа, який би підтверджував повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42025112100000008, а відтак і право на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Скаржник посилається на те, що аналізуючи висновки та мотиви слідчого судді, наведені в ухвалі від 03.03.2025 року, він дійшов висновку, що вимоги статей 132 та 173 КПК України були цілковито проігноровані, що привезло до незаконного обмеження прав Товариства.
На думку адвоката, узагальнюючи мотиви, наведені в оскаржуваній ухвалі, які вочевидь цілковито відображають хибну і нічим непідкріплену позицію сторони обвинувачення, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про існування достатніх та розумних підстав вважати, що земельні ділянки набуті у тому числі ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» внаслідок вчинення кримінально караного діяння. Отже, слідчий суддя визнав доведеним припущення прокурора про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
Попри те, що на стадії розгляду клопотання прокурора про арешт майна слідчий суддя неуповноважений на вирішення питань, які належать до компетенції суду під час розгляду обвинувального акта по суті, вимоги частини 6 статті 132 КПК України покладають на слідчого суддю обов'язок упевнитись, на підставі проведеної відповідно до положень статті 94 Кодексу оцінки наданих доказів, в доведенні прокурором існування обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення, яке виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зазначає, що за обставин, коли нічим не підтверджене уявлення сторони обвинувачення про кримінально-правовий характер угод з купівлі добросовісним набувачем - ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» земельних ділянок, слідчий суддя вважав наявними підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та обмеження права особи на володіння своїм майном, тобто за відсутності будь-яких правових підстав.
Законність придбання земельних ділянок ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» це важлива обставина, яка не була відома слідчому судді та досліджена ним під час постановлення оскаржуваної ухвали.
На противагу безпідставним припущенням прокурора про фіктивний характер угод з купівлі Товариством земельних ділянок, скаржник зазначає, що 21.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» укладені нотаріально посвідчені договори купівлі - продажу земельних ділянок, за умовами яких АТ «Банк Кредит Дніпро» продало, а ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» придбало такі об'єкти нерухомого майна.
При цьому, для спростування неправдивих тверджень прокурора, які беззастережно відображені слідчим суддею в тексті оскаржуваної ухвали, про нібито відсутність факту оплати ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» вартості земельних ділянок, апелянт звертає увагу апеляційного суду, що 21.12.2021 року, тобто в день укладення нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» переказало на рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро» 43 900 000,00 грн. за придбання земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:001:0023 та 47 250 000,00 грн. - земельної ділянки з кадастровим номером 3220880900:09:001:0026.
Також, апелянт звертає увагу на вказані в описовій частині оскаржуваної ухвали твердження прокурора про фіктивний характер діяльності Товариства, спрямований нібито на приховування участі АТ «Банк Кредит Дніпро» у шахрайському заволодінні земельними ділянками.
З цього приводу зазначив, що починаючи з грудня 2021 року по лютий 2025 року, ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» як власник земельних ділянок сплатило до державного бюджету - 1 491 478,98 грн. земельного податку, що свідчить про дотримання Товариством вимог податкового законодавства та разом з цим, про реальний характер здійснення підприємством господарської діяльності.
Крім того, ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» спеціалізується на будівництві житлових і нежитлових будівель, а земельні ділянки були придбані для подальшої реалізації інвестиційних проектів на території Бориспільського району Київської області, у тому числі для будівництва об'єктів цивільної або промислової інфраструктури. Втім, через початок повномасштабної війни з російським агресором реалізація забудови земельних ділянок була призупинена насамперед з міркувань безпеки, що аж ніяк не ставить під сумнів прозорість намірів Товариства та справжній характер ведення господарської діяльності.
Зрештою, якби Товариство не здійснювало господарську діяльність, то вочевидь не мало б фінансових ресурсів для сплати не лише земельного податку, а й заробітної плати працівникам, а також пов'язаних з її виплатою обов'язкових зборів.
Натомість ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» щомісяця виплачує заробітну плату і неухильно виконує обов'язок податкового агента зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на викладені вище факти скаржник вважає доводи про навіть імовірну причетність ТOB «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» до вчинення будь-яких протиправних дій, які на переконання сторони обвинувачення спрямовані на заволодіння земельними ділянками або приховування незаконної діяльності інших осіб безпідставними та такими, що спростовуються належними і достовірними доказами.
На думку апелянта, слідчий суддя був необізнаний з обставинами, які б могли істотно вплинути на ухвалене ним судове рішення та не допустити порушення вимог співрозмірності обмеження права власності Товариства завданням кримінального провадження.
Зазначає про те, що відсутність у прокурора документально підтверджених повноважень є тією обставиною, що унеможливлювала розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна та постановлення за наслідком його розгляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи наведене, скаржник звертає увагу, що в матеріалах клопотання прокурора про арешт майна (земельних ділянок) міститься лише Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженню №42025112100000008 від 21.01.2025 року, з якого слідує, що у цьому кримінальному провадженні визначена група прокурорів для здійснення процесуального керівництва, до складу якої входить прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 .
Саме прокурор ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про арешт майна (земельних ділянок) у кримінальному провадженні № 42025112100000008.
Проаналізувавши зміст матеріалів клопотання про арешт майна (земельних ділянок) у кримінальному провадженні № 42025112100000008, представник власника майна не виявив жодного документа, який би підтверджував наявність у прокурора ОСОБА_7 процесуальних повноважень прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Матеріали судової справи № 359/2321/25 не містять постанови керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області про призначення (визначення) групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 42025112100000008.
Натомість слідчий суддя залишив поза увагою відсутність документального підтвердження повноважень прокурора ОСОБА_7 та фактично постановив оскаржувану ухвалу за наслідком розгляду клопотання, поданого неналежним (неуповноваженим) суб'єктом, що вочевидь є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ»- адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Бориспільським РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112100000008 від 21.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що між ОСОБА_8 , в особі ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВРІС» (код ЄДРПОУ 32254019) укладено договір купівлі-продажу від 09 березня 2006 року, щодо продажу земельної ділянки, площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, за вартістю 26 945 (двадцять шість тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень) 00 копійок, без ПДВ, з розрахунком протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання договору, шляхом готівкового розрахунку, що Покупець не виконав.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/3929/21, ухваленого в межах кримінального провадження №42020111100000005, встановлено, що ОСОБА_10 , за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою заволодіти земельною ділянкою, площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, власником якої була ОСОБА_8 , підробила довіреність від 13 січня 2006 року щодо своїх повноважень стосовно права розпоряджатися цією ділянкою та щодо права передоручення, на підставі якої надала довіреність ОСОБА_9 на отримання в Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» Державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, замовити та отримати довідку про відсутність обстеження земельної ділянки, підписати договір купівлі-продажу, отримати гроші за продану земельну ділянку замість власниці ОСОБА_8 .
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, щодо заволодіння останніми та невстановленими особами земельною ділянкою, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, шляхом відчуження її на користь ТОВ «ТАВРІС» (код ЄДРПОУ 32254019) за договором купівлі-продажу від 09 березня 2006 року, про що власнику земельної ділянки ОСОБА_11 не було повідомлено.
Вироком встановлено, що ОСОБА_8 не була обізнана про те, що ОСОБА_9 09 березня 2006 року від її імені продав земельну ділянку площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 ТОВ «ТАВРІС», та маючи у своєму розпорядженні оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, серія ЯГ №159980, будучи переконаною, що вона є дійсним та законним власником цієї земельної ділянки - 12 грудня 2006 року уклала з ТОВ «РОСУКРКОМ» (код ЄДРПОУ 34760180) договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/3929/21 також встановлено, що ОСОБА_11 , також не був обізнаний про те, що ОСОБА_9 продав його земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023 ТОВ «ТАВРІС» 09 березня 2006 року, та маючи у своєму розпорядженні оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, серія ЯГ №153182, будучи переконаний, що він є дійсним та законним власником цієї земельної ділянки - 17 листопада 2006 року уклав з ОСОБА_12 , якій уклав договір в інтересах і за кошти ТОВ «МАХ «Атлант-М» та ТОВ «РОСУКРКОМ» (код ЄДРПОУ 34760180) договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023.
Вироком також встановлено, що ОСОБА_9 як представник продавців за договорами купівлі-продажу не отримав від ТОВ «ТАВРІС» грошові кошти, а відповідно не надав їх ні ОСОБА_11 за земельну ділянку, площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, ні ОСОБА_8 за земельну ділянку, площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_10 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, а ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/3929/21, в частині визнання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, залишено без змін та звільнено від покарання на підставі ст.ст.49, 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою заволодіти земельною ділянкою, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, ТОВ «ТАВРІС» (ЄДРПОУ 32254019) та ТОВ «ВАСАГРО» (ЄДРПОУ 33763243), уклали черговий договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 24 березня 2006 року за вартістю 29 660 (двадцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень) 00 копійок, без ПДВ, з розрахунком протягом 60-ти календарних днів з моменту підписання цього договору, шляхом безготівкового розрахунку. Але ТОВ «ВАСАГРО» також не здійснювало оплату продавцю, що вказує на фіктивність оборудки.
Дані дії невстановлених слідством осіб були скеровані на приховування шахрайських дій щодо заволодіння цією земельною ділянкою, бо їм стало відомо про порушення СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київський області кримінальної справи №05-5000 від 12 березня 2006 року, за фактами заволодіння Державними актами на права власності на земельні ділянки мешканців сіл Чубінське та Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.190 КК України, що встановлено у вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року.
З метою подальшого приховування факту заволодіння земельною ділянкою площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, ТОВ «ВАСАГРО» (ЄДРПОУ 33763243) та ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33275218) уклали черговий договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 07 червня 2006 року за вартістю 7 202 552 (сім мільйонів двісті дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві гривень) 40 копійок, без ПДВ, з розрахунком протягом 3-х календарних днів з моменту підписання цього договору шляхом безготівкового розрахунку, з метою реєстрації земельної ділянки за начебто добросовісним набувачем.
Але, покупець ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» також не здійснило оплату за придбану земельну ділянку продавцю ТОВ «ВАСАГРО», з метою уникнення арешту цих коштів в межах кримінального провадження №05-5000 від 12 березня 2006 року, досудове розслідування в якому здійснював слідчий відділ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київський області.
Тобто, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за попередньою змовою довіреними особами ТОВ «ТАВРІС» (код ЄДРПОУ 32254019), ТОВ «ВАСАГРО» (код ЄДРПОУ 33763243) та ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 33275218), об'єднані метою заволодіння земельною ділянкою, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, використали ці товариства з метою приховати злочин шляхом перепродажу земельної ділянки один одному у короткий проміжок часу з 09 березня 2006 року по 07 червня 2006 року, без здійснення оплати за договорами купівлі-продажу та заниження її вартості у декілька десятків разів:
- за договором купівлі-продажу від 09 березня 2006 року, укладеним між ОСОБА_8 , в особі ОСОБА_9 та ТОВ «ТАВРІС» - 26 945,00 гривень;
- за договором купівлі-продажу від 24 березня 2006 року, укладеним між ТОВ «ТАВРІС» та ТОВ «ВАСАГРО» - 29 660,00 гривень;
- за договором купівлі-продажу від 07 червня 2006 року, укладеним між ТОВ «ВАСАГРО» та ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» - 7 202 552,40 гривень.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до висновку від 13 листопада 2006 року, складеного експертом суб'єкту оціночної діяльності Асоціація «УкрЕксПроБуд» (ЄДРПОУ 25194844) ОСОБА_13 (сертифікат №26-386 від 13 вересня 2003 року, виданий Державним комітетом України по земельних ресурсах) виконаний на замовлення ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» - ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 станом на 10 листопада 2006 року становила: 12 951 250 (дванадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятдесят гривень) 00 копійок.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що СВ Бориспільського МРВ ГУ МВС України в Київський області здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014110100000390, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 березня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 та ч.3 ст.190 КК України, щодо вчинення шахрайських дій групою осіб щодо заволодіння земельними ділянками, які розташовані у межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
З метою приховати злочин, завадити конфіскації цієї земельної ділянки та з метою відмивання доходів, одержаних внаслідок заволодіння земельною ділянкою, площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33275218) уклало з ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) кредитний договір №140108-К/2 від 14 січня 2008 року на суму 63 401 000,00 гривень, на забезпечення якого між ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» та ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було укладено іпотечний договір №210515-І, серія та номер;1081, виданий 22 травня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (далі-договір іпотеки №1081 від 22 травня 2015 року), згідно якого в іпотеку було надано земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026.
Через три дні, в порушення статей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 15, 46 Порядку №868, згідно яких процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку не може бути коротшаю ніж 30 днів, - іпотекодержатель ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» набув право власності на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, рішення про державну реєстрацію прав №21565655 від 25 травня 2015 року, номер відомостей про речове право: 9790572.
Таким чином, невстановлені слідством особи у змові з ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» здійснили продаж земельної ділянки, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 за вартістю 63 401 000,00 гривень, яка була придбана за першим договором за 26 945,00 гривень, за другим договором за 29 660,00 гривень, за третім договором за 7 202 552,40 гривень, за якими не було здійснено жодної оплати.
Тобто, було приховано не тільки об'єкт злочину, а й легалізовано 63 401 000,00 гривень, здобутих злочинним шляхом в наслідок заволодіння цією земельною ділянкою, набутою у 2 350 разів дешевше ніж продано банку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що після ухвалення вироку Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/3929/21, кримінальне провадження №42020111100000005, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 22 січня 2020 року, яким ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, з метою приховати участь Банка у шахрайських діях та відмиванні доходів від заволодіння земельною ділянкою, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) уклав з ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» (код ЄДРПОУ 44397288) договір купівлі-продажу №2604 від 21 грудня 2021 року щодо продажу цієї земельної ділянки, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , згідно рішення про державну реєстрацію прав №62464025 від 21 грудня 2021 року, номер відомостей про речове право: 45819166.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що після ухвалення вироку Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/3929/21, кримінальне провадження №42020111100000005, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2020 року, яким ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, з метою приховати участь банка у шахрайських діях та відмиванні доходів від заволодіння земельною ділянкою, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023 - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) уклав з ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» (код ЄДРПОУ 44397288) договір купівлі-продажу №2603 від 21 грудня 2021 року щодо продажу цієї земельної ділянки.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що покупець ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ » (код ЄДРПОУ 44397288) засновано 04 червня 2021 року, є товариством яке у період з 2022 по 2025 рік не здійснювало господарської діяльності, з штатом 2 працівники, у власності якого на даний час знаходяться дві земельні ділянки:
- земельна ділянка, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026;
- земельна ділянка, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023.
Відповідно до фінансової звітності ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» за 2022 рік: вартість оборотних активів (двох земельних ділянок) становить 91 152 700,00 гривень; сума поточних зобов'язань становить 91 152 700,00 гривень; власний капітал становить 3 000,00 гривень.
Відповідно до фінансової звітності ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» за 2023 рік: вартість оборотних активів (двох земельних ділянок) становить 91 160 000,00 гривень; сума поточних зобов'язань становить 92 341 100,00 гривень; збитки становлять 618 100,00 гривень.
Дані обставини, у своїй сукупності вказують на те, що покупець ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» у період з 21 грудня 2021 року по 31 грудня 2024 року (понад чотири роки) не здійснив оплату АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за договором купівлі-продажу №2604 від 21 грудня 2021 року за дві придбані земельні ділянки, а саме: за земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 та за земельну ділянка, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, загальною вартістю 91 152 700,00 гривень, без жодного забезпечення, що вказує на фіктивність оборудки та, крім іншого, має ознаки ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2006-2021 років група осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та невстановлені слідством особи, з використанням ТОВ «ТАВРІС» (код ЄДРПОУ 32254019), ТОВ «ВАСАГРО» (код ЄДРПОУ 33763243), ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33275218), ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» (код ЄДРПОУ 44397288), шахрайським шляхом та шляхом підроблення документів, вводячи в оману та зловживаючи довірою ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ), заволоділи двома земельними ділянками:
- земельною ділянкою, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, яка належала ОСОБА_8 ;
- земельною ділянкою, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, яка належала ОСОБА_11 ;
Загальна вартість цих земельних ділянок, відповідно до договорів купівлі-продажу від 21 грудня 2021 року №2603 та №2604, укладених між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» становить 91 152 700,00 гривень (дев'яносто один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі сімсот гривень) 00 копійок, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Постановою старшого слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції головного управління НП в Київській області ОСОБА_16 від 04.02.2025 року вищевказані земельні ділянки визначні речовими доказами у кримінальному провадженні №42025112100000008 від 21.01.2025 року.
27.02.2025 року прокурор Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025112100000008 від 21.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що відповідно до ст.ст. 316, 319 ЦК України, незважаючи на те, що група осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та невстановлені слідством особи, з використанням ТОВ «ТАВРІС» (код ЄДРПОУ 32254019), ТОВ «ВАСАГРО» (код ЄДРПОУ 33763243), ТОВ «КОНСЕНТ-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33275218), ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) та ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» (код ЄДРПОУ 44397288) шахрайським шляхом заволоділа земельними ділянками з кадастровими номерами: 3220880900:09:001:0026; 3220880900:09:001:0023; - ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» не позбавлене права:
1) здійснити відчуження цих ділянок третім особам; 2) змінити, розпочати будівництво, тощо; 3) поділити чи об'єднати ці земельні ділянки; 4) надати в іпотеку; 5) вчинити інші незаборонені чинним законодавством дії.
Тобто, на даний час існує сукупність підстав та обґрунтованих підозр вважати, що нерухоме майно: земельна ділянка площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026; земельна ділянка площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023; - можуть бути відчужені, надані в іпотеку та умисно обтяжені, змінені, поділені чи об'єднані з іншими ділянками із зміною кадастрових номерів, надані у спільну діяльність, надані під забудову, тощо, що може завадити збереженню їх як речових доказів, завадити відшкодуванню шкоди, завданої потерпілим від протиправних дій та завадити встановленню об'єктивної істини.
Таким чином, протиправні дії групи осіб скеровані на протиправне заволодіння земельною ділянкою, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 та земельною ділянкою, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023.
Як зазначає прокурор у поданому клопотанні, об'єктом злочинних посягань є саме земельна ділянка, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026 та земельна ділянка площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023 та, тому на даному етапі досудового розслідування є необхідність у накладенні арешту на дане нерухоме майно, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні №42025112100000008, з метою уникнення подальшого їх відчуження, протиправного обтяження, надання в заставу (іпотеку), зміни, об'єднання, поділу, зміни кадастрового номеру, забудови, тощо.
З огляду на наведене, прокурор просив накласти арешт на вищезазначені земельні ділянки та заборонити державним органам, органам державної реєстрації, органам нотаріату, банківським установам, юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, зміни, поділу, застави, зміни власників, користувачів та розпорядників щодо вищезазначених земельних ділянок.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025112100000008 від 21.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
В задоволенні вимог клопотання в іншій частині відмовлено.
Частково задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №42025112100000008 від 21.01.2025 року, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на земельні ділянки: загальною площею 3,9618 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0026, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та загальною площею 3,6408 га, кадастровий номер: 3220880900:09:001:0023, що розташована в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів представника власника майна, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено. Слід також зазначити, що накладення арешту є необхідним для збереження майна, оскільки дане майно (дві земельні ділянки) відповідає критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, так як може об'єктом кримінального правопорушення та могло бути набутим кримінально протиправним шляхом, і ненакладення арешту дасть можливість посадовим особам ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» вчинити дії щодо: відчуження цих ділянок третім особам, зміни, забудови, поділу чи об'єднання, передачі в іпотеку, інше обтяження щодо цих земельних ділянок, що позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про те, що ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» є добросовісним власником (набувачем) арештованого майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на законність походження арештованого майна колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування для спростування або підтвердження даних доводів. Беззаперечних доказів, достатніх для висновку про те, що вищезазначені земельні ділянки мають законне походження, колегії суддів надано не було.
Досудове розслідування на даний час ще триває і ці обставини також підлягають перевірці при його проведенні, тому в такому випадку, вбачається за можливе застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Твердження апелянта про те, що арештовані земельні ділянки не можуть бути речовими доказами та не відповідають критеріям ст. 98 КПК України, так як стороною обвинувачення не надано конкретних доказів, які б свідчили, що земельні ділянки набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, так як встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220880900:09:001:0026, та 3220880900:09:001:0023, є об'єктами кримінального правопорушення та могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а отже відповідають ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на те, що прокурором до клопотання про арешт майна не долучено доказів на підтвердження його повноважень на звернення з таким клопотанням не є передбаченою законом підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
При цьому, незгода з процесуальними діями чи рішеннями прокурора у кримінальному провадженні не є предметом розгляду даного апеляційного провадження, а є підставою для оскарження таких дій органу досудового розслідування у визначений законом спосіб.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Колегією суддів перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі представника власника майна.
Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ СІ ЕЙЧ РІТЕЙЛХАБ» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4