Справа № 752/6300/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2920/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пугачівка Уманського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого охоронцем, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010000933 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.05.2025 року включно.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_7 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме за межі міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло до цієї особи за адресою: АДРЕСА_2 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
На обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Однак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого, суд першої інстанції жодним чином не навів мотивів свого рішення щодо достатності запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, належним чином не прийняв до уваги ризик впливу на потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваним вчинено злочин із застосуванням насильства стосовно потерпілого. Також, слідчий суддя не врахував, що у підозрюваного ОСОБА_7 відсутні міцні соціальні зв'язки, діти, сім'я.
На переконання прокурора, слідчим суддею при постановленні ухвали стосовно ОСОБА_7 допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. ст. 411, 412 КПК України є підставою для скасування ухвали суду в апеляційному порядку з постановленням нової ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025100010000933 від 13.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
13.03.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
14.03.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
14.03.2025 року старший слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , за погодження з прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010000933 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що у невстановлений слідством час та місці, між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до ст. 509 ЦК України виникло цивільно-правове зобов'язання, яке полягало в тому, що ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на невизначений строк, на усних домовленостях, надали у борг ОСОБА_11 грошові кошти в сумі приблизно 120000,00 доларів США, а ОСОБА_11 зобов'язався повернути вказану грошову суму на протязі певного періоду часу.
Однак, у зв'язку з непередбачуваними подіями ОСОБА_11 не повернув позичену грошову суму вказаним вище особам.
У зв'язку з цим, у ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виник єдиний спільний умисел на примушування ОСОБА_11 до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме повернення їм грошових коштів.
Так, 12.03.2025 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_11 приїхав на автомобілі марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка, буд. 112, де його вже очікували ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
У той час, коли автомобіль ОСОБА_11 зупинився, до його автомобіля підійшов ОСОБА_13 та пошкодив невстановленим слідством предметом, який має колючо-ріжучі властивості, заднє праве колесо автомобіля марки «Audi Q7», шляхом його пробиття. Враховуючи виниклу ситуацію, переживаючи за своє життя та здоров'я, ОСОБА_11 почав рух автомобіля в напрямку проспекту Валерія Лобановського в м. Києві. В свою чергу, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 сіли у автомобілі «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 та «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_3 , та почали переслідувати ОСОБА_11 .
У момент руху ОСОБА_11 по Дніпровській набережній в м. Києві, поблизу магазину «Novus», що за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 7-А, його на автомобілі «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_3 , наздогнав ОСОБА_12 .
З метою зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , зрівнявшись з ним по руху, відчинив праве бокове скло передньої двері свого автомобіля та здійснив постріл з невстановленої слідством зброї в напрямку ОСОБА_11 , чим пошкодив скло передньої лівої двері автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 .
У подальшому, ОСОБА_11 , продовжуючи рух на автомобілі «Audi Q7», р.н. НОМЕР_1 , виїхав на міст Патона в м. Києві, де через деякий час зупинився. Після цього, ОСОБА_11 викликав таксі та попрямував до ТЦ «Ocean Plaza», що за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176. Під час руху в таксі, ОСОБА_11 зателефонував своїй знайомій ОСОБА_14 та повідомив, що їм необхідно зустрітися поблизу ТЦ «Ocean Plaza», що за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176.
Приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_11 прибув до ТЦ «Ocean Plaza», що за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 176, де зустрів ОСОБА_14 . В подальшому, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 пішли в підземний перехід станції метро «Либідська» в м. Києві. В цей момент, у вказаний підземний перехід зайшли ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які, побачивши ОСОБА_11 , одразу підбігли до нього, та реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, за попередньою змовою групою осіб, збили його з ніг та почали наносити хаотичні удари руками та ногами по його голові та тулубу, чим заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді: забоїв та саден м'яких тканин обличчя, закритої травми грудної клітини, забою грудної клітини зліва.
Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали примушувати його до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме повернути їм грошові кошти в сумі 120 000,00 тисяч доларів США.
13.03.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
14.03.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
Слідчий вказав, що обґрунтованість підозри, підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами, а саме: оглядом місця події, допитом потерпілого ОСОБА_11 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 , довідкою КНП «Київська міська клінічна лікарня №17 в м. Києві», протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 , протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , а також іншими доказами в своїй сукупності.
Також у клопотанні слідчий зазначив, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, на думку слідчого, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_7 усвідомлює невідворотність покарання за вчинення вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, у зв'язку з чим ризик втечі для підозрюваного може сприйматись як менш небезпечний, ніж процедура притягнення та відбуття покарання.
Крім того, у підозрюваного ОСОБА_7 відсутні міцні соціальні зв'язки, місце роботи, навчання, офіційні джерела доходів, сім'я.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час підозрюваному ОСОБА_7 стали відомі анкетні дані потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на них, змушуючи надавати бажані для нього показання. Усвідомлюючи вищевказані обставини, підозрюваний шляхом шантажу, умовлянь, погроз може чинити тиск на свідків з метою зміни чи відмови останніх від дачі показань. Показання осіб мають вирішальне значення для повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Актуальність існування такого ризику - до моменту безпосереднього сприйняття показань свідків під час судового засідання.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та попередити ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 задовільний, що не виключає і не унеможливлює його перебування під вартою, орган досудового розслідування просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010000933 від 13.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.05.2025 року включно.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_7 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме за межі міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло до цієї особи за адресою: АДРЕСА_2 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному в цьому кримінальному провадженні ризику є цілодобовий домашній арешт.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, а саме: оглядом місця події, допитом потерпілого ОСОБА_11 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 , довідкою КНП «Київська міська клінічна лікарня №17 в м. Києві», протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_14 , протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , а також іншими доказами в своїй сукупності.
Підтвердженою на думку колегії суддів, є і наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити спроби незаконного впливу на свідків, потерпілого чи інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якої суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.
При цьому, як вірно встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Дійсно, вид покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 355 КК України, визначений як позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, що може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тим, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від слідства і суду, не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При цьому, слідчий суддя врахував наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, зокрема те, що останній має постійне місце проживання, працевлаштований, крім того раніше судимим не був.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, а також враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - без змін, оскільки, на думку колегії, саме такий запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4