Справа № 757/11763/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2791/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
10 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , погоджене з прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено у кримінальному провадженні № 12025100050000154 від 17.01.2025 року, підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з утриманням останнього у ДУ «Київський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.04.2025 року.
При продовженні строку тримання підозрюваного під вартою розмір застави не визначено.
Зобов'язано уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснити перевірку обставин, викладених у заяві підозрюваного ОСОБА_7 щодо стану здоров'я останнього.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, постановлена без урахування обставин кримінального провадження та не відповідає завданню кримінального процесуального законодавства.
Апелянт зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також стверджує, що судом не враховано стан здоров'я підозрюваного, який значно погіршився та продовжує погіршуватися в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а будь-які клопотання сторони захисту з цього приводу ігноруються даною установою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100050000154 від 17.01.2025 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348, ч. 2 ст. 345 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження, 17.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 18.01.2025 року щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком до 17.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100050000154 продовжено до трьох місяців, тобто до 17.04.2025 року.
13.03.2025 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.10.2024 року військовослужбовець військової служби за мобілізацією ОСОБА_7 під час переміщення із ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив автомобіль, у якому слідував та не з'явився до місця призову, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дислокований за адресою: АДРЕСА_3 та відсутній на військовій службі по теперішній час.
Так, приблизно о 06 год. 00 хв., 17.01.2025 року, старший слідчий ТУ ДБР ОСОБА_11 , начальник сектору полковник СБУ ОСОБА_12 та старший оперуповноважений майор СБУ ОСОБА_13 прибули до буд. АДРЕСА_4 для проведення обшуку на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року (справа № 757/60095/24-к), в рамках кримінального провадження №62024100130003857 від 20.11.2024, з попередньою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України, зареєстроване відносно ОСОБА_7 .
Вказані працівники виконували свої службові обов'язки, перебували з знаками відзнаки і атрибутами СБУ України та в силу ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» здійснювали правозастосовні та правоохоронні функції, тобто були працівниками правоохоронного органу.
Приблизно о 06 год. 00 хв., 17.01.2025 року старший слідчий ТУ ДБР ОСОБА_11 , начальник сектору полковник СБУ ОСОБА_12 , старший оперуповноважений майор СБУ ОСОБА_13 на підставі ухвали суду зайшли на територію земельної ділянки АДРЕСА_4 та підійшли до входу в будинок на вищевказаній земельній ділянці, після чого двері будинку було відчинено та працівники правоохоронного органу представились, показали свої службові посвідчення та повідомили що прибули по факту самовільного залишення місця служби ОСОБА_7 . У цей час у ОСОБА_10 , яка перебувала в будинку, виник умисел, спрямований на заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Після чого, ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, тримаючи в руці газовий балончик, розприскала газ в обличчя начальника сектору полковника СБУ ОСОБА_12 та старшого оперуповноваженого майора СБУ ОСОБА_13 , спричинивши останнім тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 1 ступеню кон'юнктиви склери обох очей та шкіри обличчя, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, чим реалізувала свій умисел.
У тому ж місці, в той же час, у ОСОБА_7 , який перебував в будинку, виник умисел, спрямований на вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, після чого, у порушення вимог ст. ст. 41, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, реалізуючи свій злочинний умисел, тримаючи в правій руці ніж, останній наніс лезом ножа старшому слідчому ТУ ДБР ОСОБА_11 непроникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки, різану рану нижньої поверхні правої кисті, різану рану нижньої поверхні фаланги п'ятого пальця правої кисті з частковим пошкодженням сухожилля п'ятого пальця правої кисті.
Заподіявши вказані тілесні ушкодження, ОСОБА_7 не виконав усі дії, які вважав необхідними для протиправного заподіяння смерті старшому слідчому ТУ ДБР ОСОБА_11 з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_11 почав оборонятися, а начальник сектору полковник СБУ ОСОБА_12 та старший оперуповноважений майора СБУ ОСОБА_13 дістали табельну вогнепальну зброю та повідомили про можливість її застосування у разі не припинення нанесення тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_7 припинив наносити тілесні ушкодження, а слідчому ТУ ДБР ОСОБА_11 було вчасно надано медичну допомогу.
17.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
18.01.2025 року слідчим суддею Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_14 (справа № 756/706/25) ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 17.03.2025 року включно.
Постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100050000154 продовжено до трьох місяців, тобто до 17.04.2025 року.
Слідчий зазначив, що у двомісячний строк, та відповідно, до закінчення дії ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва, відповідно до якої ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.03.2025 року, закінчити досудове розслідування неможливо, у зв'язку із тим, що у кримінальному провадженні необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, зокрема: провести молекулярно-генетичну експертизу; провести судово-медичну експертизу; здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомити з ними сторону кримінального провадження у відповідності до вимог ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
У ході проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій можуть бути отримані додаткові докази злочинної діяльності ОСОБА_7 , а також встановлені як обставини, що пом'якшують, так і обставини, що обтяжують покарання, на підставі яких у ході судового розгляду можливим буде всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження та прийняти обґрунтоване, неупереджене, законне процесуальне рішення.
У клопотанні слідчий також посилався на те, що підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 .
Таким чином, з урахуванням обгрунтованості підозри, наявності ризиків відносно ОСОБА_7 , необхідності проведення великого обсягу додаткових слідчих, розшукових дій у кримінальному провадженні, виняткової складності кримінального провадження, орган досудового розслідування просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_9 , погоджене з прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено у кримінальному провадженні № 12025100050000154 від 17.01.2025 року, підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з утриманням останнього у ДУ «Київський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.04.2025 року.
При продовженні строку тримання підозрюваного під вартою розмір застави не визначено.
Зобов'язано уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснити перевірку обставин, викладених у заяві підозрюваного ОСОБА_7 щодо стану здоров'я останнього.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого 348 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_11 від 17.01.2025;
- протоколом огляду місця події від 17.01.2025, який був проведений в «Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 3;
- обшуком від 17.01.2025, який був проведений за адресою: м. Київ, вул. Продольна 1, буд.10;
- показами свідка ОСОБА_15 від 17.01.2025;
- показами свідка ОСОБА_16 від 17.01.2025;
- оглядом місця події від 17.01.2025, який було проведено в Оболонському УП, за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», буд. 2-А;
- показами потерпілого ОСОБА_12 від 17.01.2025;
- слідчим експериментом з потерпілим ОСОБА_12 від 17.01.2025;
- висновком експертного дослідження № 043-6-2025 від 17.01.2025;
- показами потерпілого ОСОБА_13 від 17.01.2025;
- протоколом слідчого експерименту з потерпілим старшим оперуповноваженим майором СБУ ОСОБА_13 від 17.01.2025;
- висновком експертного дослідження № 043-5-2025 від 17.01.2025;
- затриманням в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- затриманням в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом огляду предмета від 17.01.2025;
- іншими матеріалами наявними в кримінальному провадженні.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 , будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 , під час переміщення із ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану, самовільно залишив автомобіль у якому слідував та не з'явився до місця призову, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , дислокований за адресою: АДРЕСА_3 та відсутній на військовій службі по теперішній час. Відносно чого відкрито кримінальне провадження № 62024100130003857 від 20.11.2024, за попередньою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України.
Так, підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, тому є достатні підстави вважати, що він і наразі буде переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні) підтверджується тим, що підозрюваний разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу отримав додатки, а саме протоколи допитів свідків та потерпілих, і знаючи їх анкетні дані та місця проживання, може впливати на останніх шляхом умовлянь чи погроз, щоб останні змінили покази для уникнення відповідальності за скоєне.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (іншим чином перешкодити кримінальному провадженню), вбачається із того, що підозрюваний, протягом тривалого часу проживає на території м. Києва та має значне коло товаришів, друзів, родичів та з метою уникнення відповідальності може схиляти останніх надати органу досудового розслідування та суду неправдиві показання щодо своєї непричетності до вчинення кримінального правопорушення, створення псевдо алібі, або штучних доказів, що унеможливить встановлення істини у справі.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки також є підозрюваним у кримінальному провадженні № 62025100120000125 від 07.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження щодо ОСОБА_7 строку застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя дослідив доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановив, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, враховуючи те, що у відповідності до положень п.п. 1 п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні органу досудового розслідування дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України мають встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою чи відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи те, що рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4