Справа №761/1686/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1692/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
03 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, яка здобула вищу освіту, працює адміністративним асистентом Посольства Португалія, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим трозслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави у кримінальному провадженні № 22023000000000794 від 04.08.2023 року.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що детальний аналіз доказів у їх сукупності та взаємозв'язку доводить обґрунтованість висунутої підозри та безумовно створює у будь-якого незалежного спостерігача враження того, що ОСОБА_10 причетна до скоєння інкримінованих їй злочинів.
Водночас, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва при винесенні оскарженої ухвали не враховано вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Прокурор зазначає, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва при винесенні 17.01.2025 року оскарженої ухвали не враховано і положення абзацу 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якого під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
При цьому, надані стороною захисту під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу документи та заперечення не виключають зазначених у такому клопотанні ризиків можливого переховування ОСОБА_11 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, не спростовано можливість ОСОБА_11 скористатися наявним у неї паспортом громадянина російської федерації для виїзду за межі території України, навіть за умови здачі нею органу досудового розслідування власного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість переховування ОСОБА_11 на території країни-агресора.
Крім того, під час судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_12 слідчим суддею не враховано характер, період та обставини вчинення нею інкримінованих ій злочинів, що свідчить про ймовірність вчинення ОСОБА_13 інших злочинів проти основ національної безпеки України. Про наявність вказаного ризику також переконливо свідчить зафіксована у матеріалах проведення негласних слідчих (розшукових) дій позиція ОСОБА_11 щодо військово-політичної ситуації, яка склалася в Україні.
Також, слідчим суддею не взято до уваги обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_12 , ступінь їх небезпеки та суспільний інтерес, адже в той час коли російська федерація з 2014 року веде війну на території України, підозрювана не лише періодично виправдовує таку збройну агресію проти України, а й надає країні-агресору та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом перекладу та адаптування текстів статей, в змісті яких наявні ознаки порушення основ національної безпеки в інформаційній сфері, в частині створення негативного іміджу України, дискредитації держави на зовнішній та внутрішній аренах через дискредитацію української влади.
Прокурор посилається на те, що надані стороною захисту копії документів про перенесені ОСОБА_13 у 2010 році оперативні втручання та встановлені у цей же період часу медичні діагнози не свідчать, що такі діагнози є перешкодою для її утримання в умовах слідчого ізолятора.
Більше того, у доданих стороною захисту копіях медичних документів відсутні хвороби, на які страждає ОСОБА_10 та які можуть бути підставою для її звільнення з місць попереднього ув'язнення відповідно до Додатку 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2021 за № 990/25767).
Водночас стороною обвинувачення належним чином доведено наявність передбачених законом ризиків, які в силу вимог ч. 1 ст. 177 КПК України необхідно доводити суду.
Таким чином, зважаючи на тяжкість інкримінованих ОСОБА_12 діянь, обґрунтованість підозри останній та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання ОСОБА_13 покладених на неї обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до Київського апеляційного суду 12.02.2025 року, прокурор ОСОБА_6 вказує на те, що мотивуючи оскаржене судове рішення, слідчий суддя зазначає, що нею враховано факт повідомлення 09.01.2025 року стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Однак, положення КПК України не містять будь-яких обмежень щодо можливості подання клопотання про зміну запобіжного заходу на такій стадії кримінального провадження, а тому факт відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України не може свідчити про відсутність підстав для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу чи його необгрунтованість.
На зазначеній стадії кримінального провадження так само можуть продовжувати існувати ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу. А в даному випадку вони існували та продовжують існувати, що залишилось поза увагою слідчого судді, незважаючи на звернення прокурора уваги на них. Наявність будь-яких ризиків не залежить від стадії кримінального провадження, як зазначено у оскарженому судовому рішенні, а залежить від обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та особи підозрюваної.
Так, у оскарженому рішенні слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_10 має паспорт громадянки російської федерації лише на думку сторони обвинувачення.
Водночас відповідно до матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання про зміну запобіжного заходу, зокрема відповідно до копій протоколів огляду від 25.12.2024 року (а.с. 238-258) та від 26.12.2024 року (а.с. 259-265), підозрювана ОСОБА_10 має паспорт громадянки російської федерації, виданий 27.09.2018 року «умвд россии по тульской области», та фото зазначеного документу підозрювана самостійно скидала кураторам відповідного телеграм-каналу.
Зазначений факт, разом із обставинами вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та іншими відомостями, які характеризують особу підозрюваної, переконливо свідчать про можливість останньої з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності переховуватися від суду, у тому числі на території країни-агресора. А факт здачі підозрюваною паспортів громадянки України для виїзду за кордон не може бути значною перепоною для цього.
На думку апелянта, наведена у оскарженому судовому рішенні поведінка підозрюваної щодо самостійного звернення до працівників поліції для виконання покладеного на неї обов'язку носіння електронного засобу контролю, з'явлення на всі виклики до слідчого, прибуття до суду для розгляду клопотання про зміну їй запобіжного заходу з урахуванням вищевказаних фактів, не скасовує у повній мірі наведеного ризику можливого ухилення від суду та взагалі не скасовує заявлених у клопотанні ризиків можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення.
Мотивуючи оскаржене судове рішення, слідчий суддя зазначає, що не наділена повноваженнями скасовувати судове рішення, яким ОСОБА_12 визначено розмір застави, який на думку слідчого судді є достатнім для виконання покладених на неї обов'язків.
Водночас у клопотанні про зміну запобіжного заходу підозрюваній прокурором не порушувалося питання про скасування будь-яких рішень слідчого судді, у тому числі про продовження дії запобіжного заходу та визначення їй іншого розміру застави.
З огляду на викладене такий висновок слідчого судді також не може бути підставою для визнання клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу необгрунтованим та прийняття рішення про відмову у його задоволенні.
Крім того, мотивуючи оскаржуване рішення, слідчий суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу враховано вік та стан здоров'я підозрюваної.
При цьому у оскарженому судовому рішенні слідчим суддею не зазначено, яким саме чином вік підозрюваної може свідчити про неможливість вчинення нею дій, спрямованих на реалізацію зазначених у клопотанні прокурора ризиків.
Більше того, у оскарженому судовому рішенні не обгрунтовано жодним чином чому стан здоров'я підозрюваної свідчить про відсутність заявлених у клопотанні ризиків і чому він є перешкодою для утримання її під вартою.
Надані стороною захисту копії документів про перенесені ОСОБА_13 ще у 2010 році оперативні втручання та встановлені у цей же період часу медичні діагнози не свідчать, що такі діагнози є перешкодою для її утримання в умовах слідчого ізолятора.
Більше того, у доданих стороною захисту копіях медичних документів, відсутні хвороби, на які страждає ОСОБА_10 та які можуть бути підставою для її звільнення з місць попереднього ув'язнення відповідно до Додатку 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.08.2021 за№ 990/25767).
Таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження є і висновок слідчого судді у оскарженому судовому рішенні про відсутність обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
При оцінці зазначених обставин, на переконання сторони обвинувачення, треба виходити суто з фактичних відомостей кримінального провадження, відповідно до яких 07.01.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_11 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.02.2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
09.01.2025 року ОСОБА_12 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
13.01.2025 року ОСОБА_14 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, та покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Таким чином, факт повідомлення про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який і обумовлював необхідність звернення з клопотанням про зміну обраного їй запобіжного заходу, настав через 2 дні після попереднього рішення слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Саме з моментом настання такого факту, на переконання сторони обвинувачення, необхідно пов'язувати наявність підстав для звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на тяжкість інкримінованих ОСОБА_12 діянь, обґрунтованість підозри останньої та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання ОСОБА_13 покладених на неї обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
У запереченнях на апеляційну скаргу, які подані в інтересах ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_9 , останній просив у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити та залишити ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2025 року без змін.
У запереченнях захисник просив суд врахувати, що Шевченківським районним судом м. Києва 17.01.2025 року було винесено законне та обґрунтоване рішення.
Так, судом було вірно встановлено, що 14.08.2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч. 1, 2 ст. 436-2 КК України.
16.08.2024 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і визначено розмір застави 3 028 000 грн.
В подальшому при продовженні строку тримання під вартою судами зменшувалася сума застави.
07.01.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.02.2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
09.01.2025 року ОСОБА_12 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
13.01.2025 року ОСОБА_14 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави та на останню покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_11 , органами досудового розслідування досліджувалися обставини щодо вчинення останньою злочину проти основ національної безпеки України.
Захисник вважає, що пред'явлена ОСОБА_12 підозра за ст. 436-2 КК України необгрунтована, оскільки наведене мовлення не належить їй, а є висловлюваннями іншої особи. Так само є необгрунтованою і підозра за ст. 111 КК України, оскільки фактично підзахисна здійснила переклад тексту, не змінюючи та не доповнюючи його зміст.
Вказує, що 13.01.2025 року пізно ввечері ОСОБА_10 була звільнена з-під варти, а 14.01.2025 року останній було вручено клопотання про зміну запобіжного заходу.
15.01.2025 року та 16.01.2025 року ОСОБА_10 з'явилася на виклики до слідчої, де ознайомилася із матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Вказане свідчить про належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_11 , добросовісність виконання покладених на неї судом обов'язків, у той же час 15.01.2025 року остання здала на зберігання слідчій свій закордонний паспорт.
Після звільнення з-під варти ОСОБА_10 не вчиняла дій, спрямованих на переховування, натомість добровільно з'явилася на виклик до слідчої та прибула в Шевченківський районний суд м. Києва для розгляду клопотання.
Адвокат звертає увагу, що і зараз ОСОБА_10 прибула до апеляційного суду в судове засідання, також 20.02.2025 року відвідувала апеляційний суд, де ознайомилася із матеріалами даного провадження, яке розглядається.
Все це свідчить про те, що ОСОБА_10 не має жодної мети переховуватися від слідства та суду, а має на меті як найшвидше розглянути дану справу, оскільки винуватою себе не вважає.
Звертає увагу і на те, що відомості про ймовірне вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, були відомі стороні обвинувачення ще з 28.11.2024 року, після отримання результатів лінгвістичної експертизи, тобто станом на 07.01.2025 року, коли орган досудового розслідування звертався до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Таким чином, твердження прокурора у апеляційній скарзі про те, що органу досудового розслідування не було відомо про наявність таких обставин на момент прийняття рішення слідчим суддею про продовження строку дії раніше застосованого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_11 не відповідає дійсності.
На думку сторони захисту, визначений (та наразі вже внесений) розмір застави є достатнім запобіжником для ОСОБА_11 для виконання покладених на неї судом обов'язків в рамках даного кримінального провадження.
На даний час, з моменту виходу із СІЗО 13.01.2025 року під заставу у розмірі 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень, ОСОБА_10 жодного разу не порушувала покладених на неї обов'язків, завжди прибувала за першою вимогою до суду.
Зауважує на те, що з 09.01.2025 року, в порядку ст. 290 КПК України, стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження №22023000000000794 від 04.08.2023 року, а також речових доказів.
Вказує, що при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу слідча суддя не була наділена повноваженнями щодо скасування судового рішення, яким ОСОБА_7 визначена застава та покладено на неї обов'язки.
При цьому, прокурор не подавав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою ОСОБА_12 було зменшено заставу до 1 514 000 грн. і вже після того, як вона вийшла під заставу із СІЗО, зразу прокурором було подано клопотання про зміну запобіжного заходу.
На даний час, сторона захисту та ОСОБА_10 ознайомились із матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, та отримали обвинувальний акт.
Обвинувальний акт надійшов до Печерського районного суду м. Києва і підготовче судове засідання у справі № 757/3043/25-к під головуванням судді ОСОБА_15 було призначено до розгляду на 13.03.2025 року об 15:50 год.
Тобто у ОСОБА_11 змінився процесуальний статус із підозрюваної, який був у неї на досудовому розслідуванні на обвинувачену, для слухання справи по суті. А прокурор звертався до апеляційного суду коли ще було досудове розслідування, яке вже закінчилося, а тому не можливо розглядати зараз апеляційну скаргу, яка була подана на досудовому розслідуванні.
Захисник вважає, що неможливо застосовувати до особи два запобіжних заходи - заставу, яка вже була внесена 13.01.2025 року, і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, оскільки ці два запобіжних заходи суперечать один одному.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив подану апеляційну скаргу з доповненнями задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000794 від 04.08.2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
В рамках даного провадження з урахуванням здобутих органом досудового розслідування доказів, 14.08.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
16.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.10.2024 року із визначенням розміру застави у розмірі 1 000 (однієї тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 000 (три мільйона двадцять вісім тисяч) гривень.
07.10.2024 року на підставі постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_16 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000794 від 04.08.2023 року продовжено до 3 місяців.
09.10.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.11.2024 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 700 (сімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 119 600 (два мільйона сто дев'ятнадцять тисяч шістсот) гривень.
07.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців, тобто до 13.02.2025 року включно.
11.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.01.2025 включно із визначенням розміру застави у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 968 200 (один мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень.
07.01.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.02.2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Також встановлено, що з 09.01.2025 року в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження №22023000000000794 від 04.08.2023, а також речових доказів.
09.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
13.01.2025 року ОСОБА_7 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави та на останню покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
14.01.2025 року прокурор першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладенням на підозрювану обов'язків у випадку внесення застави останньою, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання слідчий вказував, що на момент прийняття рішення про звернення до слідчого судді із клопотанням про продовження строку застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, ОСОБА_7 підозрювалась у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема, в ході досудового розслідування під час прийняття попереднього рішення не було встановлено обставин та фактів, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення особливо тяжкого злочину, тобто до вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 111 КК України.
Зокрема, під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави відносно підозрюваної ОСОБА_7 досудовим розслідуванням досліджувалися обставини щодо вчинення останньою злочину проти основ національної безпеки України.
Так, зібрані в ході досудового розслідування докази вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення особливо тяжкого злочину, а саме вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, шляхом надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності на шкоду інформаційній безпеці України, що в подальшому стало підставами для повідомлення про нову підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
Отже, сторона обвинувачення мотивує своє рішення про звернення до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою із визначенням розміру застави на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обґрунтовуючи це тим, що за вищевикладених фактичних обставин слідчий, прокурор не знав та не міг знати про обставини, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Прокурор зазначив, що з огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги тяжкість та специфіку інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких остання обґрунтовано підозрюється, дані про особу підозрюваної, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, необхідно застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступні обставини.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як зазначено у ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відмовляючи у зміні запобіжного заходу із запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою застави на більш суворий - запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя виходив з того, що зі змісту наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження не вбачається наявність таких підстав, з існуванням яких законодавець безпосередньо пов'язує право прокурора звертатись до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Зокрема, слідчим суддею зазначено про те, що покладені в основу клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу твердження про невстановленість обставин та фактів, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ст. 111 КК України, під час прийняття попереднього рішення слідчим суддею про продовження строку дії запобіжного заходу із визначенням розміру застави для підозрюваної ОСОБА_7 , суперечать наявним матеріалам кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на зміст поданого прокурором клопотання та долучені до нього копії матеріалів кримінального провадження, з яких вбачається, що фактичні обставини, відображені у повідомленні про нову підозру від 09.01.2025 року, були відомі і досліджувались органом досудового розслідування задовго до повідомлення про нову підозру та вирішення слідчим суддею 07.01.2025 року питання про продовження запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , а тому беззаперечно не є такими, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та/або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, і про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Що стосується безпосередньо застосованого підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу, то слідчий суддя, всупереч твердження прокура, вірно прийшов до висновку про те, що прокурором жодним чином не доведено та належним чином не обгрунтовано доводів клопотання про те, що застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави буде недостатнім для запобігання ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчим суддею в повній мірі досліджено дані, які характеризують особу підозрюваної ОСОБА_7 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, яким слідчим суддею дана належна оцінка в оскаржуваній ухвалі і до яких, крім іншого, відноситься, стан здоров'я підозрюваної, наявність у неї постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, враховуючи також і стадію кримінального провадження, оскільки з 09.01.2025 року в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження №22023000000000794 від 04.08.2023 року, а також речових доказів.
Відповідно до змісту поданого клопотання прокурора метою застосування підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , та тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винною у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Разом із тим, з огляду на розмір внесеної ОСОБА_7 застави, який, враховуючи майновий стан її сім'ї, є великим, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що такий запобіжний захід буде достатнім запобіжником, який убезпечить орган досудового розслідування від настання негативних наслідків у вигляді переховування ОСОБА_7 від слідства та у подальшому суду, перешкоджання провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального провадження або продовження вчинення тих, у вчиненні яких ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється.
На переконання колегії суддів, правильним є висновок слідчого судді про те, що застосовний до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, здатен запобігти ризикам, які існують у кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави на тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки встановлені судом обставини свідчать, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням альтернативи - застави в повній мірі забезпечить виконання покладених на підозрювану обов'язків, а наведені прокурором підстави для зміни запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Доводи прокурора про те, що при розгляді клопотання слідчим суддею не враховані положення ч. 6 ст. 176 та абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Відповідно до наведних положень до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 111 КК України, застосувуєтья запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та передбачено право суду не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу.
Слід звернути увагу, що відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає положенням наведених статей.
При цьому, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя надав об'єктивну оцінку доцільності такого запобіжного заходу, та дійшов до висновку про те, що разом із триманням під вартою застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є допустимим, і підстави для зміни в цій частині обраного запобіжного заходу відсутні, що також, не суперечить вищенаведеним нормим кримінального процесуального закону.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статей 194, 201 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для зміни запобіжного заходу, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваної, в тому числі ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про відсутність підстав для зміни підозрюваній запобіжного заходу з тримання під вартою із альтернативою застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою відмовлено прокурору у зміні запобіжного заходу, застосованого щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 200, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення,а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4