Справа № 757/60346/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1090/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дмитров Донецької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.02.2025 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 12 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 36 336 000,00 (тридцять шість мільйонів триста тридцять шість тисяч) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним,так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
р/р UA128201720355259002001012089
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.
МФО 820172;
Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначенодо 16 лютого 2025 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'ясненозаставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2024 року у справі №757/60346/24-к - скасувати та постановити нову ухвалу, визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах, визначених п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК, або застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання із покладенням на нього процесуальних обов'язків.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що не погоджується із резолютивною частиною ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2024 року, якою продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 36 336 000,00 грн. та вважає, що в порушення п.1 ч.1 і ч.2 ст. 194, ч. 4 ст. 193, ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя формально підійшов до дослідження нових доказів, наданих стороною захисту до письмових заперечень на клопотання, не надав жодної оцінки тому, що стороною обвинувачення не було надано жодних інших нових доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, зміна якої повідомлялася вже тричі.
Скаржник зазначає, що 17.12.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме:
- ч. 3 ст. 255 КК, а саме в участі службової особи у злочинній організації;
- ч. 3 ст. 212 КК, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах;
- ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК, а саме у пособництві у доведенні до банкрутства, тобто умисному з корисливих мотивів та іншої особистої заінтересованості, вчиненні службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності суб'єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі;
- ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК, а саме у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах;
- ч. 3 ст. 209 КК, а саме в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції з таким майном, вчинення злочину з таким майном, зміни форми (перетворення) такого майна, та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, вчинене особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю одержано злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі.
Разом із тим, захисник у скарзі посилається на відсутність у діях підозрюваного ОСОБА_7 складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також на необґрунтованість пред'явленої підозри на стадії досудового розслідуванні та на стадії обрання (продовження) запобіжного заходу.
Зазначає про недоведеність у клопотанні тієї обставини, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою без визначення альтернативи застави.
Також вказує на те, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було наведено доводів, не вказано у клопотанні і не надано відповідних матеріалів щодо наявності підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Слідчий, в порушення ст. 184 КПК України, у клопотанні не навів належний виклад обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризику переховування підозрюваного. В умовах запровадженого воєнного стану значно посилені заходи безпеки, запроваджена комендантська година і перевірки на блокпостах, а тому, на переконання захисника, будь-яке намагання сховатись або втекти за кордон, є мінімальним з точки зору реальності.
Слідчий зазначає про ризик переховуватися від органів досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК) та обґрунтовує, що інкриміновані злочини є тяжкими та особливо тяжкими.
Скаржник зазначає, що практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою.
При цьому, стороною захисту з'ясовано, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки. Все життя проживав та працював у місті Покровську Донецької області.
У зв'язку з погіршенням воєнної ситуації у м. Покровську його родина (дружина ОСОБА_12 , двоє дітей, один з яких є неповнолітнім, та її батьки постійно проживають у АДРЕСА_2 (на праві оренди).
Старший син ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) навчається в КПІ ім. І. Сікорського на 2 курсі на очній формі навчання на платній основі. Строк навчання встановлений до 2027 року. Окрім того, вартість одного року навчання старшого сина становить біля 53 тис. грн. Молодший син ОСОБА_32 (ІНФОРМАЦІЯ_4) навчається у Гімназії №48 м. Києва.
Старший син ОСОБА_13 має особливі відзнаки у вивченні математики та інформатики, був гордістю школи у м. Покровську, приймав участь у численних змаганнях та олімпіадах, отримував 1-ші місця, входив в Банк обдарованих дітей та отримував стипендію, також є учасником та призером обласних та міжнародних змагань з бальних танців (Молдова, Словаччина, Болгарія). Молодший син ОСОБА_32 також відзначений особливими заслугами у навчанні, приймає участь у міських олімпіадах, також є учасником та призером змагань з бальних танців.
Також разом з дружиною та дітьми проживають двоє батьків похилого віку: мати ОСОБА_14 , 1953 р.н., та вітчим ОСОБА_15 , 1955 р.н.
Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважає вказаний ризик про переховування від органів досудового розслідування необгрунтованим та надуманим.
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, спростовується тим, що саме сторона захисту та ТОВ «Краснолиманське», керівником якого являється ОСОБА_7 намагаються з'ясувати обставини справи, ініціювали проведення позапланової податкової перевірки. Окрім того, як вбачається з матеріалів досудового розслідування, всі висновки економічних експертиз були отримані на підставі висновків аналітичних досліджень, наданих органами державної влади, та результатів податкової звітності, яка офіційно вже була подана до органів податкового контролю.
У зв'язку з критичною воєнною ситуацією на фронті у м. Покровську, де фактично знаходились ТОВ «Краснолиманське» та ДП «ВК «Краснолиманська», оголошеною ще у вересні 2024 року обов'язковою евакуацією, забороною виїзду до міста Покровська, об'єктивно відсутні будь-які ризики як впливу на можливих свідків, так і ризики знищити будь-які документи.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, шляхом начебто отримання доступу до біографічних даних свідківспростовується по перше, ситуацією на Покровському напрямку, по друге, тим, що ті особи, ідентифікаційні дані яких були отримані разом з цим клопотанням, вже дали показання (зокрема свідки) та вже надали експертні висновки (зокрема судові експерти), відтак незрозуміло яким чином вони відмовляться від своїх експертних висновків. Ідентифікуючої інформації про судових експертів щодо судових експертиз, які заплановані чи проводяться, разом із клопотанням не надано, відтак спростовується ризик впливу на осіб, місце та роль яких у даному кримінальному провадженні не відомі.
На думку скаржника, є нічим необґрунтованим припущення слідчого, що підозрюваний може підкупити вказаних осіб, сам будучи наразі вимушеним переселенцем, втративши все своє майно у місті Покровську, маючи накладений арешт на єдине доступне майно - транспортний засіб, не працюючи та не отримуючи заробітну плату у зв'язку з перебуванням у слідчому ізоляторі, та при цьому маючи на утриманні двох дітей (студента і школяра).
Також є припущенням слідчогоможливість підозрюваного ОСОБА_7 чинити незаконний фізичний і психологічний тиск, оскільки вінсам є інвалідом.
Щодо шантажу експертів, то незрозуміло, яким чином підозрюваний може залякати експерта погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть його скомпрометувати. Стосовно показань свідків, то вони матимуть силу джерел доказів саме під час судового розгляду справи, коли у будь-якому випадку з огляду на обмеження строків тримання під вартою підозрюваний вже буде перебувати на свободі. Окрім того, суд встановивши інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не позбавлений на обмеження підозрюваного в спілкування зі свідками, коло яких визначить орган досудового розслідування.
Також слідчий безпідставно зазначив, що підозрюваний може користуватись зв'язками з правоохоронними органами та представниками Міністерства енергетики України та здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення і суд. Слід зазначити, що слідчий дуже перебільшує, як фінансові можливості ОСОБА_7 , так і його ділові знайомства у м. Києві, враховуючи, що підозрюваний все життя провів у м. Покровську Донецької області, навряд чи має знайомства зі службовими особами Міненерго, працівниками ГСУ ДБР, Печерського районного суду міста Києва тощо. Окрім того, слідчий не обгрунтував, як це може бути реалізовано підозрюваним у випадку, наприклад, визначення йому домашнього арешту.
Щодо ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, слідчим безпідставно не надано орієнтирів, які саме (пов'язані начебто з несплатою податків чи подальше доведення до неплатоспроможності державного підприємства).
Адвокат зазначає, що незрозуміло, яким чином підозрюваний продовжуватиме здійснювати кримінальні правопорушення, передбачені ст. 212 КК, перебуваючи під домашнім арештом, або зможе впливати на ОСОБА_16 , який перебуває під вартою, та враховуючи, що Розпорядженням КМУ від 23 липня 2024 р. № 696-р «Про погодження призначення ОСОБА_17 виконуючим обов'язки генерального директора державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» вирішено погодитися з пропозицією Міністерства енергетики щодо призначення ОСОБА_17 виконуючим обов'язки генерального директора державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська».
Також на думку апелянта, визначена судом застава у розмірі 36 336 000,00 грн. вочевидь є неспіврозмірною із майновим станом підозрюваного та його родини.
Слідчий суддя не надав жодної правової оцінки доводам сторони захисту, що підозрюваний потенційно має наступні фінансові зобов'язання та обмеження: утримання двох дітей (студента та школяра); витрати на оренду квартири у м. Києві, втрата власного житла у м. Покровську, побутових речей, одягу тощо; постійні витрати на лікування за призначенням лікаря; відсутність доходу (заробітної плати) у підозрюваного та дружини; наявне рухоме майно (автомобіль та прицеп арештовані у даному кримінальному провадженні); згідно довідки про доходи за рік, що передував утриманню в слідчому ізоляторі, заробітна плата за рік (травень 2023 - травень 2024 рік) становить 2 098 151,09 гри. (до виплати, за вирахунком податків); дружина неспроможна працювати у зв'язку з необхідністю забезпечення безпеки неповнолітнього сина через переїзд до незнайомого міста та постійні повітряні тривоги.
Також зазначає, що з огляду на 6-місячний строк досудового розслідування після повідомлення про підозру, висновки, що на даний час ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились, не зникли та не змінилися, явно є неспроможними.
Апелянт зауважує, що з моменту застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу, сторона обвинувачення не заявляла про нові реальні ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. ч. 1, 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 255, ст. 219, ч. 2 ст. 367 КК України та за підозрами:
1) ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;
2) ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;
3) ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України;
4) ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України;
5) ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК України;
6) ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ст. 219 КК України.
Так під час досудового розслідування встановлено, що за період з 01.01.2022 року пороку 31.12.2023 року ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 та ОСОБА_20 реалізували свій злочинний умисел,направлений на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом на загальну суму 991 828 887 грн., що відповідно до примітки 2 до статті 209 КК України є особливо великим розміром.
Під час досудового розслідування 17.05.2024 рокуОСОБА_18 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ст. 219, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_19 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_20 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.
Надалі, 27.06.2024 ОСОБА_16 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ст. 219, ч. 3 ст. 212 КК України.
У подальшому, 27.06.2024 та 13.09.2024 та 17.12.2024 вказаним особам, а також ОСОБА_19 25.10.2024повідомлено про зміни раніше повідомлених підозр.
Крім того, 12.12.2024 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ст. 219 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 15.07.2024 рокувключно.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням сторона захисту оскаржувала його в апеляційному порядку. За результатами апеляційного розгляду в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, а вищевказане рішення слідчого судді залишено без змін.
Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2024 рокупродовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 11.09.2024 рокувключно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 151 400 000,00 грн.
Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2024 рокупродовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 02.11.2024 рокувключно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 70 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 121 120 000,00 грн.
Надалі, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2024 рокупродовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 29.12.2024 рокувключно.
Одночасно, слідчим суддею визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 35 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 105 980 000,00 грн.
Також, у разі внесення застави на підозрюваного покладено відповідні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На теперішній час підозрюваним або заставодавцем заставу не внесено.
В той же час, 13.09.2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 року визначено за Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України.
В подальшому, 01.10.2024ркоу заступником Генерального прокурора ОСОБА_22 , у зв'язку із неефективністю досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021року доручено іншому органу досудового розслідування - Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 року,постановленою у справі № 757/29709/24-к, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 9 (дев'яти) місяців, тобто до 17.02.2025 року.
20.12.2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_23 , за погодженням з прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021року, щодопідозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, на думку сторони обвинувачення зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень (злочинів), за один з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, тож тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях (злочинах), у вчиненні яких він підозрюється, є достатньою та співмірною для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вік та стан підозрюваного дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому, завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 неможливе у зв'язку із необхідністю проведення та завершення слідчих та процесуальних дій, які потребують додаткового часу, а саме, необхідно:
- призначити судово-економічну експертизу та отримати відповідний висновок;
- отримати 8 висновків комп'ютерно-технічних експертиз щодо вилучених у ході проведення обшуків електронних носіїв інформації, мобільних телефонів, ноутбуків;
- оглянути інформацію, яка міститься на вилучених у ході проведення обшуків електронних носіїв інформації, мобільних телефонах, ноутбуках, що буде отримана після завершення комп'ютерно-технічних експертиз;
- після отримання висновків указаних вище експертиз провести інші необхідні слідчі (розшукові) дії з урахуванням результатів експертних досліджень, спрямовані на встановлення можливих свідків учинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому провадженні, або співучасників вчинення злочину;
- здійснити допити осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, серед яких працівники ДП «ВК «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське», працівники контролюючих органів, та інші особи;
- встановити інших осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, та у разі достатніх підстав повідомити їм про підозру (-и) у вчиненні кримінального правопорушення;
- здійснити огляди вилучених під час обшуків документів, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та за необхідності призначити судові експертизи;
- провести аналіз інформації, отриманої в операторів транспортних телекомунікаційних мереж;
- прийняти рішення щодо визнання оглянутих речей і документів речовими доказами у кримінальному провадженні;
- вжити заходів щодо скасування грифів секретності з матеріальних носіїв інформації, які стали підставами для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснити детальний аналіз отриманої інформації та вирішити питання про призначення відповідних судових експертиз (за необхідності);
- здійснити інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення істини у справі;
- з урахуванням здобутих відомостей вирішити питання про остаточну кваліфікацію дій підозрюваних ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 та ОСОБА_21 ;
- за результатами зібраних доказів прийняти рішення у порядку ст. 283 КПК України та виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Враховуючи вказані обставини, сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою на шістдесят діб в межах строку досудового розслідування, який є об'єктивно необхідний для проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
На теперішній час ризики, які були враховані судом при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують необхідність продовження строку дії застосованого запобіжного заходу.
Зокрема, підставою для продовження строку тримання підозрюваного під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ст. 219, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, а також наявність ризиків, які не зменшились, продовжують існувати та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
За таких обставин, орган досудового розслідування, вважає за доцільне клопотати перед судом про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , строком 60 днів, у межах строку досудового розслідування з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 35 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 105 980 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчогов особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 року, відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.02.2025 року.
Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначено у межах 12 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 36 336 000,00 (тридцять шість мільйонів триста тридцять шість тисяч) грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним,так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:
Отримувач ТУ ДСАУ у м. Києві
ЄДРПОУ банку: 26268059;
р/р UA128201720355259002001012089
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.
МФО 820172;
Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначенодо 16 лютого 2025 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'ясненозаставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК України.
Відповідно до матеріалів справи, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вказаних кримінальних правопорушеннях підтверджується наявними у справі доказами, які зібрані в ході досудового розслідування, а саме: рапортами оперативних підрозділів щодо виявлення кримінального правопорушення; звітом Міненерго № 05-21 за результатами планового внутрішнього аудиту діяльності ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з 01.01.2018 по 31.12.2021; висновком аналітичного дослідження Державної податкової служби України від 09.05.2024, висновком судово-економічної експертизи від 15.05.2024, яким підтверджено такі висновки аналітичного дослідження Державної податкової служби України від 09.05.2024; випискою з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Краснолиманське» (ЄДРПОУ 32281519); протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукових) дії від 21.12.2023 щодо ОСОБА_21 ; протоколом за результатами проведення спостереження за особою від 14.06.2023; протоколом обшуку за адресою: бульвар Лесі Українки, 7Б, м. Київ, під час якого у належному ОСОБА_18 приміщенні вилучено серверне обладнання ДП «ВК «Краснолиманська»; протоколом допиту свідка - комерційного директора ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_24 від 15.02.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.07.2023 стосовно ОСОБА_20 та додатками до нього, в якому міститься список контактів ОСОБА_20 ; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14.03.2024 стосовно ОСОБА_20 ; іншими протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; висновком експертів від 10.04.2024; висновком аналітичного дослідження Державної податкової служби України від 18.01.2024; висновком експерта від 14.02.2024, яким підтверджено висновки аналітичного дослідження Державної податкової служби України від 18.01.2024; листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 03.04.2024; протоколом огляду від 29.04.2024; відомостями, отриманими з Державної податкової служби щодо службових осіб ТОВ «Краснолиманське»; листом ФОП « ОСОБА_25 »; протоколом допиту як свідка колишнього заступника генерального директора з охорони праці ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ОСОБА_26 від 18.06.2024; протоколом допиту як свідка заступника Міністра енергетики України ОСОБА_27 від 07.06.2024; матеріалами оперативного підрозділу, відповідно до яких установлено отримання доходу ОСОБА_16 від ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Краснолиманське»; висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи документів про економічну діяльність підприємства відповідно до якого встановлено підтвердження наявності ознак у ДП «ВК «Краснолиманська» ознак стійкої фінансової неспроможності станом на 30.09.2023 року, що виникла починаючи з 2021 року; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від від 16.05.2024 стосовно ОСОБА_28 ; протоколом допиту як свідка громадянина ОСОБА_29 від 11.10.2024; рапортом за результатами опитування, проведеного в порядку відеоконференції ОСОБА_30 ; листом Міністра енергетики України від 11.09.2024; протоколами огляду матеріалів НСРД; наказом Міненерго від 30.12.2021 № 364 «Про результати планового внутрішнього аудиту ДП «ВК «Краснолиманська»; листами трудового колективу ДП «ВК «Краснолиманська»; листами головного інженера ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_16 висновком Міністерства юстиції України щодо фінансово - господарського стану ДП «ВК «Краснолиманська»; іншими матеріалами кримінального провадження, які в сукупності підтверджують обґрунтованість підозр.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивна зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому злочинах, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_7 , характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого проте, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, що зумовлює необхідність продовження строку запобіжного щодо підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі, значно меншому ніж розмір застави, який просив визначити слідчий у клопотанні, визначивши заставу у розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 36 336 000,00 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ст. 219 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, передчасними є доводи скарги про недоведеність зібраними у справі доказами причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий обґрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_7 разом з іншими особами у складі організованої групи, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава у розмірі 36 336 000,00 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів. При цьому, слідчий суддя, з урахуванням даних про особу підозрюваного, визначив ОСОБА_7 заставу у значно меншому розмірі, ніж розмір, про який порушував питання слідчий у поданому ним клопотанні.
Посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_7 має на утриманні дружину та двох дітей, один з яких є неповнолітнім, а також батьків дружини, які постійно проживають з ними у місті Києві, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_31 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року закінчився 16 лютого 2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4