Справа №761/8867/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2626/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116130000548 від 04 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Накладено арешт на зернову культуру - кукурудзу, загальною масою близько 1077 т, яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, в смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007), з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12024116130000548 від 04.12.2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Платон.003» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна, поданого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024116130000548 від 04.12.2024 року.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постановлена слідчим суддею ухвала від 05.03.2025 року є такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку із чим відповідна ухвала підлягає скасуванню із одночасним постановленням ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора.
Зазначає, що оскаржуваною ухвалою від 05.03.2025 року накладено арешт на кукурудзу, загальною масою близько 1077 т., яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, смт Велика Димерка, Броварський район, Київська область (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007).
Вказане зерно (кукурудза) в повному обсязі на праві власності належить ТОВ «Платон.003».
Основними видами діяльності ТОВ «Платон.003» є: (1) вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; (2) діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (післяурожайна діяльність і допоміжна діяльність у рослинництві).
У ТОВ «Платон.003» є всі необхідні ресурси для ведення вказаних видів діяльності: земля для ведення сільського господарства, транспорт, техніка, обладнання тощо.
Так, з 25.09.2023 року і станом на сьогоднішній день, на підставі договору № 43 від 25.09.2023 року земельної ділянки з приміщеннями та обладнаннями, ОСОБА_8 здає в оренду ТОВ «Платон.003» земельну ділянку з кадастровим номером 3221281201:01:075:0007 та розташованими на ній об'єктами.
Відповідно до акту приймання-передачі об'єктів оренди, ОСОБА_8 передала, а ТОВ «Платон.003» отримало: (1) земельну ділянку з кадастровим номером 3221281201:01:075:0007; (2) навіс для соломи; (3) зерно сушка 2 шт.; (4) силоса /для зберігання зерна 4 шт.: (5) офісне приміщення зі складом 680 м2 та недобудований склад 1280 м2; (6) бетонна площадка для вологого зерна; (7) тепло обмінник з електричним обладнанням; (8) завальна яма для зерна на 120 м2; (9) охолоджувачі для майна - 2 шт., ЗАВ для очистки зерна з усім наявним обладнанням та морійне обладнання та транспортери; (9) генератор 100 КВ.
У 2023 році ТОВ «Платон.003» засіяло 350,00 га площ кукурудзи (зібрали приблизно 3 563 тон), у 2024 році підприємство засіяло 200,00 га площ кукурудзи.
При цьому, станом на грудень 2024 року встановлено приблизно 1 000 тон залишку кукурудзи з 2023 року, що в тому числі, підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 2023 рік та актами огляду складських приміщень ГОВ «Платон.003», які розташовані за адресою: вул. Соборна, 102, смт Велика Димерка, Броварський район, Київська область.
Таким чином, ухвалою від 05.03.2025 року накладено арешт на кукурудзу, загальною масою близько 1077 т., яка знаходиться на складських приміщеннях ТОВ «Платон.003» та належить вказаному підприємству.
Враховуючи викладене, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05.03.2025 року постановлено з порушенням вимог щодо здійснення належного контролю слідчим суддею за дотриманням прав та свобод особи у кримінальному провадженні, за відсутності об'єктивної необхідності та виправданості застосування заходу забезпечення кримінального провадження, його відповідності характеру суспільного інтересу.
Також апелянт зазначив про те, що розгляд клопотання про арешт майна у справі № 761/8867/25 здійснювався судом без повідомлення та участі представника власника майна - ТОВ «Платон.003».
Представник власника майна ТОВ «Платон.003» - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності представника власника майна, який не прибув в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №1202411613000548 від 04.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
04.12.2024 року до Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_9 щодо самоправних дій ОСОБА_10 , який станом на 03.12.2024 року незаконно утримує та незаконно розпоряджається належним майном заявника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_9 , останній склав договір про реалізацію зерна - кукурудзи між ТОВ «Трубіж Агро північ» та ФОП « ОСОБА_11 » шляхом доопрацювання її до базових показників відповідно до ГОСТУ за допомогою обладнання для сушки зернових культур, яке знаходиться за адресою: Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Соборна, 102, якою користується ТОВ «Платон.003», в особі директора ОСОБА_10 . У подальшому, ТОВ «Трубіж Агро північ» за допомогою вантажних автомобілів привезли та вивантажили 908 тон 580 кг кукурудзи на територію елеватора, що розташований за адресою: Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Соборна, 102. Також, ФОП « ОСОБА_11 » за допомогою вантажних автомобілів привезли та вивантажили на дану територію 466 тон 700 кг кукурудзи. Після доопрацювання зерна, потерпілий ОСОБА_9 домовився з власником території ОСОБА_10 щодо перебування вказаної зернової культури - кукурудзи в ангарі на елеваторі.
У подальшому 04.12.2024 року на спецлінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те що, за адресою: АДРЕСА_1 , невідомими особами, за допомогою трьох вантажних автомобілів, здійснено крадіжку кукурудзи, що знаходилась в ангарі за вищевказаною адресою.
Зазначені обставини підтверджені показами свідків.
Під час огляду місця події, проведеного 04.12.2024 року на відкритій ділянці місцевості, а саме: траси по вул. Соборна в смт. Велика Димерка Броварського району Київської області, за координатами 50.5962594, 30.8494240, виявлено та вилучено транспортні засоби з зерновою культурою - кукурудза.
Також, 04.12.2024 року проведено огляд місця події за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221281201:01:075:0007 в критому складському приміщенні, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.09.2023 року належить ОСОБА_8 , яким на підставі договору оренди №43 земельної ділянки з приміщенням та обладнанням від 28.09.2023 року користується ТОВ «Платон.003» в особі директора ОСОБА_10 , виявлено зернову культуру - кукурудза, масою близько 1077 т.
Постановою дізнавача СД Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 05.12.2024 року вказана зернова культура, а саме: кукурудза, загальною масою близько 1077 т, визнана речовим доказом.
Крім цього, 20.12.2024 року до чергової частини Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що невідомі особи, намагаються здійснити заволодіння зерном кукурудзи, яке належить останньому, з території, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
20.12.2024 у період часу з 21:58 по 00:11 год 21.12.2024 року проведено огляд місця події, а саме території, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221281201:01:0007, за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення огляду місця події було виявлено: автомобіль марки «DAF XF 480 FT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «Mega Light», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 25 300 кг; автомобіль марки «MAN TGX», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом «Kelberg», реєстраційний номер НОМЕР_4 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 24 980 кг; автомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_5 , з причепом «Kelberg», реєстраційний номер НОМЕР_6 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 24 320 кг; автомобіль марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_7 , з причепом «Маса», реєстраційний номер НОМЕР_8 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 26 240 кг; автомобіль марки «MAN TGX», реєстраційний номер НОМЕР_9 , з причепом «Berger N-31», реєстраційний номер НОМЕР_10 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 24 800 кг; автомобіль марки «DAF XF 480 FT», реєстраційний номер НОМЕР_11 , з причепом «Mega Light», реєстраційний номер НОМЕР_12 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 25 160 кг; автомобіль марки «DAF XF 105.406», реєстраційний номер НОМЕР_13 , з причепом «Bodex», реєстраційний номер НОМЕР_14 , у кузові якого виявлено кукурудзу у сухому стані, об'ємом 25 480 кг; 4 металевих сілосних зерносховищ, кожне об'ємом 150 000 кг, загальним об'ємом 600 000 кг, всередині яких невизначений об'єм зерна - кукурудзи, які опломбовані пластиковими пломбами; приміщення операторської до сушарки, яка на момент огляду зачинена та яку опечатано биркою.
Під час огляду виявлену кукурудзу, що перебувала у вищевказаних автомобілях, загальним об'ємом 176 280 кг, яку вилучено та транспортовано для подальшого зберігання до складу, розташованого у с. Русанів, за геокоординатами: широта - 50.4910065, довгота - 31.1428157, який зачинено та опечатано биркою та передано для подальшого зберігання ОСОБА_12 (директор ТОВ «Віта Агро Трейд»).
04 березня 2024 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116130000548 від 04 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що є достатні підстави вважати, що зазначене майно, яке вважається тимчасово вилученим майном, використовувалось як засоби та предмет вчинення даного кримінального правопорушення, тобто забезпечували заволодіння зернової культури - кукурудзи шахрайським шляхом.
Протоколом огляду документів, а саме відеореєстратору з автомобіля марки «DAF», моделі «105.460», реєстраційний номер НОМЕР_15 , яким на той час користувався ОСОБА_14 , встановлено, що в приміщенні ангару розташоване носіння соняху у кількості близько 100 тон, який завозив як він особисто напередодні так і інші водії, хто саме не відомо, але цей сонях завозився за вказівкою ОСОБА_15 . На відео вбачається, що праворуч від соняху розташована кукурудза, близько 30 тон, яка належить ОСОБА_16 та яку ніхто не реалізовував, оскільки вона перебуває у поганому стані. Вказаний відеореєстратор спрацьовує на екстренні випадки, тому невідомо чому він запрацював та зняв фрагмент складу, але, повного відео через це і немає. Однак, з відео вбачається, що вказане зерно розташоване наприкінці ангару, а інша частина порожня. Відео датоване 25.09.2024 року, що не співпадає з реальною датою зйомки, оскільки дата та час не налаштовані, але відеозапис здійснювався приблизно 11-12 вересня 2024 року.
Крім того, до чергової частини Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшов рапорт про те, що в ході аналізу документів, наданих ОСОБА_17 , встановлено, що на документах, які підтверджують походження зернових культур - кукурудзи, вбачаються недостовірні дані, що свідчить про внесення до документів завідомо неправдивих (підроблених) даних з метою заволодіння правом власності на вказане зерно (кукурудзу), тобто вбачаються ознаки кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.
Таким чином у зв'язку з розслідуванням даного кримінального провадження, необхідністю доказування стороною обвинувачення фактів та обставин вчинення кримінального правопорушення, а також встановлення інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на зернову культуру підпиту - кукурудза, масою близько 1077 т, оскільки вказана культура є предметом вчинення кримінального правопорушення, має на собі індивідуальні ознаки, які необхідні для подальшого досудового розслідування.
З огляду на те, що зернова культура є предметом та являється доказом вчинення кримінального правопорушення, а також несе доказову інформацію у даному кримінальному провадженні, подальша експлуатація може призвести до її приховування, знищення, перетворення чи відчуження, тому з метою збереження речових доказів, необхідно застосувати захід забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на вказану зернову культуру, що в сукупності з іншими доказами надасть органам досудового розслідування можливість прийняти законне процесуальне рішення.
На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, обставини кримінальних правопорушень повністю не з'ясовані.
Незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, інших негативних наслідків, які можуть перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, органом досудового розслідування встановлено наявність підстав, визначених у ст. ст. 170, 171, 172 КПК України, для вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження та вказаних у клопотанні обмежень, з метою швидкого, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, а також з метою збереження речових доказів.
З огляду на викладене, прокурор просив задовольнити клопотання та постановити ухвалу про накладення арешту на зернову культуру - кукурудзу, загальною масою близько 1077 т, яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, в смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007), з забороною у будь-якій спосіб її відчужувати, з метою подальшого проведення необхідних експертиз та вирішення питання по суті.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116130000548 від 04 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Накладено арешт на зернову культуру - кукурудзу, загальною масою близько 1077 т, яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, в смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007), з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12024116130000548 від 04.12.2024 року, заборонивши вчиняти дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на зернову культуру - кукурудзу, загальною масою близько 1077 т, яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, в смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007),оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, та визнане речовим доказом постановою слідчого від 05.12.2024 року у даному кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Колегією суддів під час розгляду клопотання встановлено об'єктивні ризики відчуження речового доказу у цьому провадженні. Зокрема, 04 грудня 2024 року ТОВ «Платон.003» була спроба вивезти з території комплексу 75 300 кг кукурудзи. Надалі, 20.12.2024 року ТОВ «Платон.003» відчужило та намагалось вивезти з території комплексу за адресою: Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Соборна, 102 ще 176 280 кг зерна кукурудзи.
Таким чином, оскільки були спроби перевезення та відчуження зернової культури кукурудза, яку орган досудового розслідування обґрунтовано вважає об'єктом вчинення кримінального правопорушення, що розслідується, то наявні реальні ризики втрати речового доказу - кукурудзи масою 1077 т, на який просить накласти арешт прокурор.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводів представника ТОВ «Платон.003», у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про те, що ТОВ «Платон.003» є добросовісним власником арештованого майна - кукурудзи, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення про те, що зернова культура - кукурудза, загальною масою близько 1077 т, яка знаходиться в критому складському приміщенні, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 102, в смт. Велика Димерка, Броварського району, Київської області (земельна ділянка за координатами 3221281201:01:075:0007), являється предметом кримінального правопорушення та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення ТОВ «Платон.003» є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Слід зауважити, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ТОВ «Платон.003» завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Колегією суддів перевірено і доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі представника власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги з доповненнями до неї.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Платон.003» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4