Справа № 127/2-1854/10
Провадження 6/127/147/25
05 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дзюбенка про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся головний державний виконавець Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергій Дзюбенко із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.
Подання мотивовано тим, що на виконанні у Третьому відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 60194617 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1854/10 від 14.04.2011, виданого Староміським районним судом м. Вінниці про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором в сумі 16 033, 79 доларів США, що станом на 29.10.2010 еквівалентно 126 852, 93 гривень, судового збору та витрат на ІТЗ в розмірі 1 388, 53 гривень. У ході примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися дії щодо отримання інформації про наявність у боржника будь-яких джерел доходів, рахунків, нерухомого та рухомого майна. Державним виконавцем було встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , який постановою державного виконавця оголошено у розшук. Також державним виконавцем встановлено, що боржник пенсії не отримує, не працює, будь-яких інших доходів не має, на відкритих та арештованих банківських рахунках кошти відсутні, за адресою. зазначеною у виконавчому документів не проживає. Водночас державним виконавцем встановлено, що боржник володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон, однак за період з 02.10.2019 по 29.04.2025 державний кордон України боржник не перетинав. Вищевказані обставини, на думку виконавця, вказують на небажання боржника сплачувати боргові зобов'язання та виконувати вимоги рішення суду і порушують права стягувача. Станом на 14.05.2025 заборгованість по рішенню суду боржником не погашена, жодних проплат не здійснено, будь-якого майна на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення суми заборгованості, окрім транспортного засобу який з 2019 року знаходиться у розшуку в межах виконавчого провадження № 60194617, не виявлено.
Вищевикладене й стало підставою для звернення головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дзюбенка із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 до повного виконання боргових зобов'язань покладених рішенням суду.
У судове засідання головний державний виконавець Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергій Дзюбенко не з'явився, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду подання. Водночас, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд подання без участі державного виконавця.
Враховуючи викладене, клопотання державного виконавця та положення ст.ст. 223, 441 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дзюбенка(ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).
Дослідивши подання та матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
08.12.2010 Староміським районним судом м. Вінниці було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1854/10 за позовом ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 16 033, 79 доларів США, що станом на 29.10.2010 еквівалентно 126 852, 93 гривень, судового збору в розмірі 1 268, 53 гривень та витрат з інформаційно-технічного розгляду справи в розмірі 120, 00 гривень. (а.с. 38-40)
Староміським районним судом м. Вінниці 14.04.2011 видано виконавчий лист за вищевказаним судовим рішенням, зокрема, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . (а.с. 193)
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2017, яка набрала законної сили 10.10.2017, замінено стягувача - ПАТ «Раффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні щодо виконання вищевказаного рішення суду. (а.с. 85-87)
02.10.2019 державним виконавцем Староміського відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Гаватюк О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60194617 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 . (а.с. 195-196)
Державним виконавцем Староміського відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Гаватюк О.В. 04.12.2019 винесено постанову про розшук майна боржника ОСОБА_1 , а саме транспортних засобів марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , та «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с. 197)
З відповіді Відділу № 3 у місті Вінниці УДМС України у Вінницькій області від 01.12.2023, отриманої на запит державного виконавця від 24.11.2023, вбачається, що ОСОБА_1 належить паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 05.10.2020. (а.с. 205-206)
З відповіді ДПС України від 20.09.2023 щодо перетину боржником ОСОБА_3 державного кордону за період з 01.11.2019 по 20.09.2023 вбачається, що такі відомості відсутні. (а.с. 203)
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем неодноразово вчинялись дії щодо виявлення наявності у боржника будь-яких доходів, рахунків нерухомого та рухомого майна, шляхом скеровування відповідних запитів. У результаті отримання інформації за запитами державного виконавця було встановлено, що боржник не працює, будь-яких доходів не має та не отримує, на відкритих та арештованих банківських рахунках кошти відсутні, будь-яким іншим рухомим та/або нерухомим майном, окрім арештованого транспортного засобу «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , боржник не володіє, інформація щодо перебування боржника на військовому обліку чи призову на військову службу за мобілізацією, відсутня. (а.с. 198-230)
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 5 частиною першою статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язань, зокрема виконання судового рішення, а не за наявність факту невиконання зобов'язань.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Матеріалами справи безспірно підтверджується, що рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 08.12.2010 по справі № 2-1854/10, яке набрало законної сили, і про яке ОСОБА_1 був обізнаний, оскільки в ході розгляду справи і безпосередньо під час проголошення судового рішення був присутній його представник - ОСОБА_4 , боржником не виконується; з часу набрання рішенням законної сили, тобто понад 14 (чотирнадцять) років, кошти на погашення заборгованості боржниками взагалі не сплачуються.
Суд прийшов до висновку, що встановлені в ході розгляду подання обставини порушують права стягувача на відновлення і за захистом яких позивач звертався до суду, та порушують принципи судочинства, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 1291 Конституції України та ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Завдання цивільного судочинства, окреслене в ч. 1 ст. 2 ЦПК України, включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав стягувача, а для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Судом прийнято до уваги, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу, що право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, вищевказана конституційна гарантія не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Слід врахувати, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника за ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається із матеріалів подання, будучи обізнаним про покладені на нього зобов'язання судовим рішенням, боржник переоформив належний йому з 04.12.2018 по 21.11.2019 транспортний засіб марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , на ОСОБА_5 . (а.с. 201) Інший транспортний засіб, належний боржникові - «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , на який накладено арешт державним виконавцем, перебуває у розшуку з 04.12.2019.
Вищезазначене вказує на свідоме приховування майна.
ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, які б свідчили про його намір і бажання виконати рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 08.12.2010 по справі № 2-1854/10 про стягнення з нього, зокрема, заборгованості.
Матеріали подання містять достатньо доказів на підтвердження того, що державними виконавцями, зокрема головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергієм Дзюбенком з метою виконання рішення суду у виконавчому провадженні вчинено виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», однак рішення суду залишається невиконаним.
Враховуючи значний термін (понад 14 (чотирнадцять) років) невиконання боржником, зокрема добровільно, покладених на нього зобов'язань судовим рішенням та законних вимог державного виконавця, є достатні підстави вважати, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду.
Суд наголошує, що ефективність правосуддя - це, зокрема, й ефективна система виконання судового рішення, що є основною метою правосуддя. Через це наявність дієвих інструментів стимулювання виконання - важливий елемент ефективності механізму судового захисту порушених прав. Допоки рішення суду не виконано, дії державного або приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними. Належним доказом вжиття всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.
Враховуючи те, що боржник свідомо ухиляється від виконання вимог державного виконавця, а також від виконання судового рішення, як те встановлено в ході розгляду цієї справи, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника наразі є можливим і необхідним заходом забезпечення виконання судового рішення та проведення виконавчих дій.
Суд, оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що подання підлягає задоволенню.
З метою вчинення виконавчий дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання судового рішення, суд вважає за необхідне задовольнити подання державного виконавця і встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 08.12.2010 по справі № 2-1854/10.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 4, 18, 76-82, 89, 229, 258-261, 353-355, 441 ЦПК України, суд, -
Подання головного державного виконавця Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сергія Дзюбенка про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 08.12.2010 по справі № 2-1854/10.
Виконання ухвали суду покласти на Державну прикордонну службу України.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена 05.06.2025.
Суддя