Справа № 201/3351/25
Провадження №2-а/201/40/2025
04 червня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
Суддя Федоріщев С.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області Дрімуша Тараса Любомировича, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
1.Стислий виклад позиції позивача.
19.03.2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шахторіна Артема Сергійовича звернувся через підсистему «Електронний суд» з адміністративними позовом до поліцейського сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області Дрімуш Тараса Любомировича та до Головного управління поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серії ЕНА №3491993 від 16.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.03.2025 року під час ознайомлення в Солонянському районному суді Дніпропетровської області з матеріалами справи про адміністративне правопорушення №192/369/25 (провадження №3/192/135/25), йому стало відомо про наявність постанови серії ЕНА №3491993 від 16.11.2024 року (без підписів, печаток, дати, тощо) про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Вказаною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач із прийнятою постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Додатково зазначає, що в день та час який зазначений у спірній постанові взагалі знаходився у місті Дніпрі та фізично не керував та не міг керувати транспортним засобом. Постанову не отримував ні особисто, ані засобами поштового зв'язку. Вперше дізнався про неї із матеріалів іншої справи, про адміністративне правопорушення лише 10.03.2025 року, просив поновити строк на її оскарження.
2. Стислий виклад позицій відповідачів та заперечень на них, рух справи,.
10.04.2025 року через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача - Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області - Пенькова С.А. надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду, а також відзив на позовну заяву, в якому останній повідомив, що ГУНП в Дніпропетровській області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а доводи, які викладені в позові - такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Посилаючись на приписи законодавства - Конституцію України, ЗУ «Про Національну поліцію», окремі статті КУпАП, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.11.2024 року серії ЕНА №3491993, якою зафіксовано порушення позивача, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. Посилаючись на Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зазначає, що поліцейським СВП ВРПП ДРУП №1 ГУНП старшим сержантом поліції Дрімушем Т.Л., зафіксовано, що 16.11.2024 року о 20-42 годині у с. Микільське-на-Дніпрі, вул. Нова, 1, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 без права керування таким транспортним засобом, тобто взагалі без посвідчення водія, чим порушив п.п. 2.1. а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.
Як на підставу своїх заперечень надав роздруківку скріншота фотографії із зазначенням дати та часу, а також геологічної локації її створення, а саме: дата - 16.11.2024, час - 20:59, геологічна локація - с. Микільське-на-Дніпрі, на якій зображено ОСОБА_1 , що тримає в руках документ, що посвідчує його особу (паспорт № НОМЕР_3 ) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 ; фотокопію постанови ЕНА №3491993, що виготовлена у вигляді факсимільної (касової) стрічки 16.11.2024, на якій чітко зафіксовано особистий підпис ОСОБА_1 в пункті 8, який підтверджує, що особі роз'ясненні права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, а також в пункті 9, який підтверджує, що особу яку притягують до адміністративної відповідальності отримала копію постанову.
Вважає, що у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, оскаржувана постанова законна та відповідає вимогам законодавства та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
18.04.2025 року через канцелярію суду від відповідача - поліцейського сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області Дрімуша Тараса Любомировича надійшов відзив на позовну заяву з аналогічним змістом тому, що поданий іншим відповідачем - Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області.
З урахуванням викладеного, просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
15.04.2025 року через підсистему «Електронний суд», представником позивача - адвокатом Шахторіним Артемом Сергійовичем подано відповідь на відзив, де останній акцентує увагу щодо порушення вимог належності та допустимості доказів, а саме зазначає, що докази повинні бути отримані у законний спосіб та містити відомості, які підтверджують чи спростовують факт правопорушення. Якщо фото або скріншоти не ідентифікують обставин правопорушення, не містять точного часу, місця, держ. номера ТЗ, особу водія - вони є неналежними. Якщо докази не оформлені згідно з процесуальними нормами (немає акту огляду, додатків до протоколу, пояснень автора знімка) - вони є недопустимими.
Також представник позивача зазначає про відсутність автентичності електронних доказів. Фотографії з мобільного пристрою або скріншоти з месенджера можуть бути змінені або редаговані, тому цілісність доказу не можна вважати забезпеченою. Так само неможливо перевірити джерело їх походження (який пристрій, хто автор); не встановлено умови та контекст створення зображення.
Крім того звертається увага на порядок фіксації порушення. Якщо порушення не зафіксоване в автоматичному режимі, то фіксація має здійснюватися уповноваженим поліцейським із дотриманням процедури складання протоколу. Фотографії, зроблені невідомою особою (навіть співробітником поліції поза межами виконання обов'язків), не є процесуальною фіксацією правопорушення. Додатково вказує на відсутність ланцюга збереження доказів, а саме не надання інформації про оригінали файлів; метадані (дата, геолокація, тип пристрою); хто, коли, як передавав/ зберігав ці файли, що виключає можливість перевірки цілісності та автентичності.
Також в своїй відповіді на відзив, представник позивача, не погоджуючись із наданими фотографіями відповідачами, зазначає, що з жодного документу неможливо встановити його змісту, коли, де, ким, при яких обставинах і на підставі чого було здійснено відповідну фотофіксацію. Додатково на противагу твердженням відповідачів, як приклад можливості зміни та редагування надає фотографію «Феміди», яка так само із зазначенням дати та часу, а також геологічної локації її створення, відповідає вихідним даним на зображеннях наданими відповідачами (дата - 16.11.2024, час 20:59, геологічна локація - с. Микільське-на-Дніпрі).
Ухвалою судді від 20.03.2025 року позовна заява була залишена без руху та позивачу надано триденний строк для усунення недоліків.
21.03.2025 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків разом із витребуваними документами.
Ухвалою судді від 24.03.2025 року позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у адміністративній справі з призначенням розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду надійшли відзиви відповідачів на позов та відповідь на відзив, згадані вище.
3.Обставини, встановлені судом, оцінка та аналіз доводів сторін, застосовані норми права, висновки суду.
Суд, розглянувши матеріали даної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить наступних висновків.
Як вбачається із спірної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3491993 від 16.11.2024 року - ОСОБА_1 , 16.11.2024 року о 20:42 годині в с. Микільське-на-Дніпрі по вул. Нова, 1 керував т/з не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто не отримував взагалі посвідчення водія, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП за яке до останнього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позивач заперечує факту керування ним транспортним засобом при зазначених обставинах, та із постановою про накладення на нього адміністративного стягнення не згоден.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху частини перша, друга і четверта статті 126 КУпАП.
Положенням ст.221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами третьою і п'ятою статті 126 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Нормами ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозиція ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».
В даному ж випадку, належних та допустимих доказів, зокрема, відеозаписів, якими б беззаперечно доводився факт саме керування позивачем транспортним засобом при зазначених обставинах, суду не надано. Фотознімки позивача із документом в руках, надані стороною відповідачів, суд не може прийняти до уваги як докази його керування транспортним засобом при зазначених обставинах, оскільки такі фотознімки цей факт не підтверджують. Надана ж стороною відповідачів копія рапорту поліцейського сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Дрімуш Тараса Любомировича, не може слугувати однозначним доказом винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, та такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 травня 2020 року по справі №524/4668/17.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.
Інших будь-яких допустимих та достовірних доказів, які б спростовували пояснення сторони позивача, в тому числі, як вже згадано вище, - відео з місця з вчинення правопорушення, на якому було б зафіксовано вказане правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, відповідачами на адресу суду не скеровано.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, відповідно до ст.283 КУпАП постанова поміж іншого повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.
Таким чином, оскільки доказів провини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Вказане свідчить про неправомірність складеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому вимога позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що оскільки під час розгляду справи не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, то належним способом захисту порушених прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.139 КАС України, в зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору. Заяв про розподіл інших видів судових витрат не надходило.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.247, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.72, 77, 139, 241-256, 257, 263, 268 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області Дрімуш Тарас Любомирович, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови серії ЕНА №3491993 від 16.11.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №3491993 від 16.11.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ: 40108866) 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.С. Федоріщев