27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2263/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Тихонова В. В. (адвокат),
відповідача - не з'явилися,
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 (суддя Мілєва І. В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (головуючий - Дармін М. О., судді Кощеєв І. М., Чус О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Друга Фармація Дніпра",
про визнання недійсними результатів аукціону.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 23.05.2024 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк, позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпровської міської ради (далі - Управління комунальної власності Криворізької міськради, Управління, орендодавець, відповідач) про:
1) визнання недійсними результатів аукціону на продовження договору оренди або укладання договору оренди з новим орендарем об'єкта нерухомості: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх окремо розташованої будівлі, загальною площею 132,3 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8, оформлених протоколом про результати електронного аукціону від 06.02.2024 № LLP001-UA-20240119-61512 (далі - аукціон № LLP001-UA-20240119-61512, оспорюваний аукціон № 1);
2) визнання недійсними результатів аукціону на продовження договору оренди або укладання договору оренди з новим орендарем об'єкта нерухомості: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх житлового будинку, загальною площею 139,9 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121, оформлених протоколом про результати електронного аукціону від 06.02.2024 № LLP001-UA-20240119-61512 (далі - аукціон №-UA-20240119-77782, оспорюваний аукціон № 1), з посиланням на положення статей 16, 203, 215, 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", чинного з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-IX), статті 8 Закону України "Про критичну інфраструктуру", пунктів 5, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 634).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що АТ "Ощадбанк" є добросовісним користувачем зазначених нежитлових приміщень (далі - спірні приміщення, спірні об'єкти) на підставі чинних договорів оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 30.08.2017 № 10/17 і № 21/35 (далі - договори № 10/17 і № 21/35 відповідно), укладених із Управлінням комунальної власності Криворізької міськради, однак під час дії договорів № 10/17 і № 21/35, строк яких було продовжено до 30.06.2023, орендодавець протиправно (з порушенням вимог статті 19 Закону України № 157-IX та пункту 5 постанови КМУ № 634) виставив спірні об'єкти на аукціон із метою їх передачі в оренду іншим суб'єктам господарювання, чим порушив вимоги порядку проведення електронних торгів. Вказані порушення, на думку Банку, вплинули на законність проведення електронних торгів та їх результати, оскільки лотом таких торгів були об'єкти, що не могли бути виставлені на аукціон як такі, що перебувають у законному користуванні позивача.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі № 904/2097/24 (щодо заборони Управлінню комунальної власності Криворізької міськради здійснювати будь-які дії щодо укладення та підписання з переможцем електронних аукціонів № LLP001-UA-20240119-77782 та № LLP001-UA-20240119-61512 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Друга фармація Дніпра" (далі - ТОВ "Друга фармація Дніпра", Товариство, третя особа-2) будь-яких правочинів (договори, акти тощо) щодо таких об'єктів нерухомості: нежитлового приміщення, вбудованого у 1-ий поверх окремо розташованої будівлі загальною площею 132,3 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8; нежитлового приміщення, вбудованого у 1-ий поверх житлового будинку загальною площею 139,9 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121; щодо заборони Управлінню та/або ТОВ "Друга фармація Дніпра" та/або балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (далі - КП "Парковка та реклама", Підприємство, третя особа-1) вчиняти будь-які дії, спрямовані на блокування або інше обмеження діяльності: територіально відокремленого безбалансового відділення № 10003/0454 філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121; територіально відокремленого безбалансового відділення № 10003/0450 філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк", що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8, у т. ч. шляхом виселення із займаних приміщень), з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення та постанова мотивовані неефективністю обраного позивачем способу захисту своїх прав з огляду на те, що:
1) задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів оспорюваних аукціонів без вимоги про визнання недійсними укладених з переможцем аукціону договорів оренди не призведе до повного відновлення порушених прав позивача, якому необхідно буде ще раз звертатися до суду та отримувати ще одне рішення;
2) задоволення заявлених позовних вимог не тільки не призведе до відновлення прав позивача, а навпаки, свідчитиме про перебування як позивача, так і переможця аукціонів (Товариства) у стані правової невизначеності щодо наявності/відсутності в них прав оренди в спірних правовідносинах, оскільки як позивач (у випадку визнання недійсними результатів аукціонів) буде вважати себе орендарем спірних приміщень, так і переможець аукціону вважатиме себе їх легітимним орендарем на підставі договорів оренди, які укладено за результатами проведення аукціонів і не визнано недійсними;
3) обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, що виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (схожий за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (пункт 43) і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19 (пункт 29)).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Ощадбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18;
2) суд першої інстанції не дослідив зібрані в справі докази, зокрема про те, що інформація про укладення Управлінням 07.05.2024 договорів оренди із переможцем аукціону (ТОВ "Друга фармація Дніпра") із копіями зазначених договорів надійшла до суду 12.09.2024, тобто після закриття судом підготовчого засідання та початку розгляду справи по суті, в зв'язку з чим позивач не мав можливості змінити предмет позову, заявивши вимогу про визнання недійсними договорів оренди, укладених між відповідачем і третіми особами.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Управління комунальної власності Криворізької міськради у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 904/2263/24 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 27.05.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 30.08.2017 між Управлінням комунальної власності Криворізької міськради (орендодавець) і Публічним акціонерним товариством "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є АТ "Ощадбанк" (орендар), було укладено договори № 10/17 і № 21/35, за умовами пунктів 1.1 яких Банку було передано в тимчасове платне користування: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх житлового будинку загальною площею 139,9 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, для використання під розміщення приміщення територіально відокремленого безбалансового відділення № 10003/0454 на площі, що використовуються виключно для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (за договором № 10/17); нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх окремо розташованої будівлі загальною площею 132,3 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13 приміщення 8, для використання під розміщення приміщення територіально відокремленого безбалансового відділення № 10003/0450 та площі, що використовуються виключно для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (за договором № 21/35). Балансоутримувачем зазначених об'єктів оренди є Управління.
10. Згідно з пунктами 2.2 договорів № 10/17 та № 21/35 вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі, який треба оформити в 5-ти денний термін з КП "Парковка та реклама".
11. Пунктами 10.1, 10.5 договорів № 10/17 та № 21/35 передбачено, що ці договори укладено на строк з 30.08.2017 по 30.07.2020 включно. У разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.
12. 30.08.2017 за кожним із зазначених договорів оренди підписано акти приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно з якими Банк прийняв у строкове платне користування вказані об'єкти нерухомості.
13. 02.04.2019 між Управлінням і ПАТ "Ощадбанк" укладено додаткові угоди № 1 до договорів № 10/17 і № 21/35, якими внесено зміни до пунктів 1.1 зазначених договорів, а саме шляхом зазначення КП "Парковка та реклама" як балансоутримувача об'єктів оренди.
14. З огляду на відсутність попереджень орендодавця, строк дії договорів № 10/17 і № 21/35 продовжено до 30.06.2023.
15. 06.02.2024 орендодавець через електронний майданчик Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ Тендер" виступив організатором електронних аукціонів щодо оренди нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8, загальною площею 132,3 м2, та за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121, загальною площею 139,9 м2, а саме:
- електронний аукціон № LLP001-UA-20240119-61512 - на продовження договору оренди або укладання договору оренди з новим орендарем об'єкта нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх окремо розташованої будівлі загальною площею 132,3 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8. Технічний стан задовільний. Опалення відсутнє. Послуги водопостачання та водовідведення, електропостачання за потреби підключаються орендарем самостійно. Вказаний об'єкт не є пам'яткою культурної спадщини;
- електронний аукціон № LLP001-UA-20240119-77782 - на продовження договору оренди або укладання договору оренди з новим орендарем об'єкта нерухомості за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх житлового будинку загальною площею 139,9 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський район, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121. Технічний стан задовільний. В наявності - опалення. Послуги водопостачання та водовідведення, електропостачання за потреби підключаються орендарем самостійно. Вказаний об'єкт не є пам'яткою культурної спадщини.
16. Переможцем аукціонів № LLP001-UA-20240119-77782 і № LLP001-UA-20240119-61512 визначено ТОВ "Друга фармація Дніпра", про що складено відповідні протоколи про результати електронних аукціонів.
17. 07.05.2024 між Управлінням комунальної власності Криворізької міськради (орендодавець), ТОВ "Друга фармація Дніпра" (орендар) і КП "Парковка та реклама" (балансоутримувач) за результатами оспорюваних аукціонів № 1 і № 2 укладено:
- договір оренди № ПР/С-25 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (об'єкт оренди: нежитлове приміщення, вбудоване у перший поверх нежитлової будівлі, загальною площею 132,3 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 13, приміщення 8);
- договір оренди № ПР/С-26 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (об'єкт оренди: нежитлове приміщення, вбудоване у 1-ий поверх житлового будинку, з окремим входом, загальною площею 139,9 м2, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, Саксаганський р-н, мкр. Ювілейний, 4, приміщення 121).
Позиція Верховного Суду
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
19. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав на оренду спірних приміщень, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на те, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів оспорюваних аукціонів без одночасного заявлення вимоги про визнання недійсними договорів оренди від 07.05.2024, які станом на час звернення Банку з цим позовом (23.05.2024) вже були укладені між Управлінням і Товариством (переможцем аукціону), не призведе до повного відновлення порушених прав позивача, якому необхідно буде додатково звертатися до суду.
Адже задоволення таких позовних вимог не тільки не призведе до відновлення прав позивача, а навпаки, свідчитиме про перебування як позивача, так і переможця аукціонів (Товариства) у стані правової невизначеності щодо наявності/відсутності існування в них прав оренди в спірних правовідносинах, оскільки як позивач (у випадку визнання недійсними результатів аукціонів) буде вважати себе орендарем спірних приміщень, так і переможець аукціону вважатиме себе їх легітимним орендарем на підставі договорів оренди, які укладено за результатами проведення аукціонів і не визнано недійсними.
20. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
21. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такий висновок викладено в постановах від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
23. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.13)).
24. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який в разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
25. Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42- 44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45- 47).
26. Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства ?Бліц-інформ? (предмет заяв кредиторів - визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договорів купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочинів, повернення майна до складу ліквідаційної маси боржника) виснувала про таке:
1) правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (пункт 289 зазначеної постанови);
2) у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:
? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред'явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;
- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред'явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);
? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України (пункт 293 зазначеної постанови).
27. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:
1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;
2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;
3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
28. Ураховуючи правові висновки, викладені в постановах від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, які наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в питанні визначення ефективного способу захисту порушеного права особи в разі проведення електронного аукціону з порушенням вимог закону, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту свого права на оренду спірних приміщень, оскільки само по собі задоволення позовних вимог про визнання недійсними результатів оспорюваних аукціонів за умов відсутності одночасного заявлення Банком (як первісним орендарем) вимог про визнання недійсними договорів оренди, укладених між Управлінням і Товариством (переможцем аукціону) 07.05.2024 (тобто вже існуючих на час звернення з цим позовом), не призведе до поновлення порушених прав позивача, якому необхідно буде ще додатково звертатися до суду, що не відповідає принципу процесуальної економії. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду.
При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (схожий за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 (пункт 43) і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19 (пункт 29)), що, в свою чергу, виключає як необхідність вирішення судом заявлених позовних вимог по суті на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості, зокрема шляхом подальшого дослідження підстав для визнання недійсними результатів оспорюваних аукціонів, так і необхідність надання апеляційним судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)
29. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновку щодо застосування положень статті 16 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, з огляду на таке.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
30. Так, ухвалюючи постанову від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (предмет позову Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства "Кварсит" - визнання недійсними електронних торгів з реалізації у виконавчому провадженні арештованого нерухомого майна (приміщення готелю), протоколу проведення електронних торгів та акта про проведені електронні торги), якою судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимоги про визнання недійсними проведених 28.11.2017 електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна були скасовані з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті вимог (про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів від 28.11.2017 № 299985 та акта про проведені електронні торги від 12.12.2017) судові рішення було змінено лише в мотивувальних частинах із їх викладенням у редакції цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 33- 36 зазначеної постанови сформулювала такі висновки щодо застосування положень статей 650, 655, 656 ЦК України:
"33. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17, 6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38, 39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
34. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).
35. Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.
36. Тому рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу".
Натомість під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій виходили зовсім з інших фактичних обставин, оскільки предметом відчуження на оспорюваних електронних аукціонах від 06.02.2024 є право оренди нежитлових приміщень комунальної власності, при цьому орендодавцем і орендарем за договорами оренди від 07.05.2024, укладеними за результатами вказаних аукціонів, є відповідач і третя особа-2, а не позивач як первісний орендар спірних приміщень, що в розумінні пункту 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 виключає ефективність такого способу захисту прав Банку, як визнання недійсними результатів електронних торгів, якщо позивач водночас не оспорює договори оренди від 07.05.2024, укладення яких власне і є наслідком проведення аукціонів № LLP001-UA-20240119-77782 і № LLP001-UA-20240119-61512 (див. пункт 289 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Крім того, спірні правовідносини в цій справі є предметом регулювання норм Закону України № 157-IX та постанови КМУ № 634, тоді як відносини в справі № 233/4365/18 регулюються статтями 387, 388, 650, 655, 656 ЦК України та положеннями законів України "Про виконавче провадження" і "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
31. Колегія суддів зауважує, що в касаційній скарзі Банк на обґрунтування своїх заперечень посилається на нібито викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 висновок про те, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору.
Проте насправді відповідний висновок у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду відсутній, а його викладення є наслідком безпідставного довільного тлумачення змісту вказаної постанови Верховного Суду.
32. Наведене вище переконливо свідчить як про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове (особливе) правове регулювання в цивільній справі № 233/4365/18 і в цій справі (№ 904/2263/24), у зв'язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.
Таким чином, за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справі № 233/4365/18 та в господарській справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаного скаржником правового висновку як нерелевантного для вирішення цього спору.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв'язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою позивача в частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
33. Колегія суддів наголошує на тому, що покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог цілком відповідає останній правовій позиції (в співвідношенні з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18), викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, суть якої полягає в тому, що в разі, якщо за результатами аукціону з переможцем вже укладено договір, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оспорювати результати аукціону, є пред'явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону, укладеного з переможцем аукціону договору та застосування реституції (див. пункт 293 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Саме зазначену останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду суди попередніх інстанцій на підставі частини 4 статті 236 ГПК України фактично врахували при вирішенні цього господарського спору.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
34. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
35. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, з тих причин, що інформація про укладення Управлінням 07.05.2024 договорів оренди із переможцем аукціону (ТОВ "Друга фармація Дніпра") із копіями зазначених договорів надійшла до суду 12.09.2024, тобто після закриття судом підготовчого засідання та початку розгляду справи по суті, що унеможливило зміну позивачем предмета позову шляхом заявлення вимоги про визнання недійсними договорів оренди, укладених між відповідачем і третіми особами.
36. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
37. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
38. Крім того, колегія суддів відхиляє бездоказові аргументи скаржника про запізніле отримання ним інформації про укладення Управлінням 07.05.2024 договорів оренди із переможцем аукціону (ТОВ "Друга фармація Дніпра"), копії яких (договорів) надійшли до суду 12.09.2024, тобто після закриття судом підготовчого засідання та початку розгляду справи по суті, в зв'язку з чим позивач нібито не мав можливості змінити предмет позову шляхом заявлення вимог про визнання недійсними договорів оренди, укладених між відповідачем і третіми особами, оскільки наведені аргументи повністю спростовуються відзивом на позовну заяву від 03.06.2024, надісланим позивачу 05.06.2024 цінним листом з описом вкладення, зі змісту якого (відзиву) вбачається своєчасна обізнаність Банку як учасника оспорюваних аукціонів із фактом укладення договорів оренди від 07.05.2024 та можливість пред'явити відповідні позовні вимоги до закриття підготовчого провадження, що було оформлено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024.
39. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
40. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, то немає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови.
41. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту своїх прав на оренду спірних приміщень.
42. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині вказаної підстави касаційного оскарження.
45. У свою чергу інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.
46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про неефективність обраного способу захисту своїх прав на оренду спірних приміщень, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
47. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову повністю, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
Розподіл судових витрат
50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у справі № 904/2263/24 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 904/2263/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай