Рішення від 26.05.2025 по справі 927/993/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/993/22(927/117/25)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (код 34863309)) до фізичної особи - підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, поданої в межах справи за заявою

КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (код 34863309) 30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43

БОРЖНИК: Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» (код 35274787) 15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участі представників учасників справи:

від позивача: Забарін А.Ф. - ліквідатор

від відповідача: Чепурний В.В. - адвокат (ордер серії СВ № 1117546 від 20.02.2025)

від третьої особи: Нечитайло Т.В. - адвокат

В судовому засіданні 26.05.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» та повноваження розпорядника майна боржника Сиволобова М.М.; визнано банкрутом Фермерське господарство «САПФІР-М.М.»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 постановлено, зокрема, відсторонити арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від виконання повноважень ліквідатора Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; ліквідатором Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» призначити арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2025 постановлено продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута Забаріна А.Ф. до 09 травня 2025 року включно.

10 лютого 2025 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 28.01.2025 Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. (надалі - Позивач) до фізичної особи - підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича (надалі - Відповідач) про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів (присвоєно єдиний унікальний номер 927/117/25) в якій Позивач просить:

визнати недійсним Договір поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020, укладений між Фермерським господарством «САПФІР-М.М.» та фізичною особою - підприємцем Малагою Євгенієм Анатолійовичем;

стягнути з фізичної особи - підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича на користь Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» 1 059 375,57 грн заборгованості за Договором поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020;

визнати недійсним Договір поставки № 01/04/21 від 01.04.2021, укладений між Фермерським господарством «САПФІР-М.М.» та фізичною особою - підприємцем Малагою Євгенієм Анатолійовичем;

стягнути з фізичної особи - підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича на користь Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» 913 401,00 грн заборгованості за Договором поставки № 01/04/21 від 01.04.2021;

визнати недійсним Договір поставки № 02/05/22 від 02.05.2022, укладений між Фермерським господарством «САПФІР-М.М.» та фізичною особою -підприємцем Малагою Євгенієм Анатолійовичем;

стягнути з фізичної особи - підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича на користь Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» 714 730,00 грн заборгованості за Договором поставки № 02/05/22 від 02.05.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута було виявлено, що протягом 2019 - 2023 років, в тому числі у так званий «підозрілий період», та навіть після відкриття провадження у даній справі про банкрутство, ФГ «САПФІР-М.М.» здійснило понад 100 перерахувань грошових коштів на банківський рахунок Відповідача на загальну суму 9 757 600,65 грн. за 11-ма різними договорами.

Незначна частина коштів (230 571,91 грн) була повернута Відповідачем, а щодо решти, то жодного документального підтвердження договірних стосунків чи поставки товарів виявлено не було, а сам характер діяльності Відповідача та інші дані стосовно його підприємницької діяльності свідчать про заінтересованість Відповідача відносно Позивача (боржника у справі про банкрутство), тобто - фіктивний та/чи фраудаторний характер усіх господарських операцій, направлених не на їх фактичне виконання, а на створення формальних підстав для незаконного виведення коштів боржника у переддень та під час процедури банкрутства.

Позивач направив Відповідачу вимогу про погашення заборгованості в якій вимагав у Відповідача у семиденний строк з моменту її отримання перерахувати за банківськими реквізитами Позивача заборгованість у розмірі 9 527 028,74 грн (що включають і 2 687 506,57 грн., що є предметом даного позову) або при наявності законних підстав набуття власності на вказані грошові кошти - направити належним чином завірені копії всіх підтверджуючих документів.

Після надання Відповідачем частини документів, які стосуються спірних правовідносин між сторонами, Позивач дійшов висновку про наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Так, Відповідач у період з травня 2020 року по травень 2022 року, тобто у так званий «підозрілий період», нібито здійснив поставку Позивачу насіння соняшнику, зерна кукурудзи та вівса за трьома різними договорами на загальну суму 7 711 897,07 грн. Позивач сплатив лише 2 687 506.57 грн, в т.ч. і кілька оплат після відкриття провадження у даній справі про банкрутство, залишившись нібито винним 5 024 390,50 грн. При цьому, Відповідач не заявляв грошові вимоги до ФГ «САПФІР-М.М.» у справі про банкрутство, не подавав проти Позивача позовів про стягнення заборгованості та загалом, до тієї міри, яка була встановлена Позивачем у процесі ліквідаційної процедури, не проявляв жодного інтересу до повернення вказаної заборгованості, що перевищує річний дозволений об'єм виручки Відповідача, як платника єдиного податку 2-ї групи спрощеної системи оподаткування.

Всі три оскаржувані договори містять ознаки фраудаторності, умови договорів не відповідають звичаям ділового обороту, а їх виконання підтверджене виключно видатковими накладними, складеними у день підписання специфікацій на поставку товарів, при чому фактична якість та переміщення (транспортування) товару не доводиться жодним доказом.

На думку Позивача, оспорювані договори були направлені не на їх фактичне виконання, а на створення юридичних підстав для виведення грошових коштів боржником напередодні банкрутства. Крім того, ці договори (чи щонайменше договір № 01/04/21 від 01/04/2021 року, за яким Позивач нібито має заборгованість на суму понад 5 млн. грн.) могли бути направлені на формування фіктивної кредиторської заборгованості Позивача, або на незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівкові, або на отримання податкової вигоди шляхом створення первинних бухгалтерських документів та їх подальшого відображення у податковому обліку, або на «легалізацію» зерна, самостійно вирощеного Позивачем на земельних ділянках, право оренди (користування) якими не було оформлене належним чином, або на кілька із вказаних цілей чи іншу мету, не пов'язану із предметами договорів.

Також, Позивач вважає, що ФОП Малага Є.А. є заінтересованою особою відносно ФГ «САПФІР-М.М.» (боржника у справі про банкрутство) через наявність спільних бізнес - зв'язків із сім'єю ОСОБА_1 через ПП «ВАШ ЗАХИСТ» та ТОВ «Сапфір-Агротех».

Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті 3, 13, 203 ЦК України.

Щодо спеціальних підстав для визнання правочину недійсним, встановлених у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, то відповідно до частини 2 цієї статті, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, боржник уклав договір із заінтересованою особою. Очевидно, що укладення спірних договорів призвело до безпідставного взяття Позивачем на користь Відповідача (заінтересованої особи) грошових зобов'язань на суму 7 711 897,07 грн без відповідних майнових дій іншої сторони (тобто без поставки товарів). Таким чином, спірні договори повинні бути визнані недійсними.

Нормативно - правовим обґрунтуванням позовних вимог в частині стягнення 2 687 506,57 грн позивач визначив ст. 216 Цивільного кодексу України.

Предметом позову в даній справі є не всі 11 правочинів на суму реституції 9 527 028,74 грн., а лише три із них із грошовими вимогами на суму 2 687 506,57 грн., що обґрунтовується наступним:

- захист власних прав є правом, а не обов'язком Позивача, який самостійно формує позовні вимоги;

- пред'явлення вимог за 11-ма договорами на всю суму 9 527 028,74 грн обмежується відсутністю у Позивача (який є банкрутом) достатніх ресурсів для сплати судового збору, а також може бути економічно необґрунтованим, оскільки у Позивача на сьогодні відсутня інформація про наявність у Відповідача достатніх активів для погашення всієї заборгованості Позивачу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2025 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/993/22 (927/117/25);

розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/993/22 про банкрутство Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» за правилами загального позовного провадження;

залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 13 березня 2025 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна») письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Фермерського господарства «САПФІР К» в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.

27 лютого 2025 року, у встановлений судом процесуальний строк, Відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що ФОП Малага Є.А. проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень Відповідач вказує, що вимоги Позивача ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах («вказані товари нібито були поставлені», «він є низькомаржинальним для посередників», «спірний договір не має детального опису товару» і т.п). Позивач вважає, що для поставки товару потрібна велика кількість автомобілів та придумує «критерії відповідності для реалізації насіння». При цьому, Позивач навіть не надав жодного документа на які потреби було витрачено придбані товари.

Відповідач визнає факт укладення між сторонами трьох спірних правочинів, однак стверджує про повне виконання сторонами своїх зобов'язань за ними. За таких обставин, оспорювані правочини не можуть вважатися фраудаторними і підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Додатково Відповідач вказує, що всі фінансові операції з ФГ «САПФІР-М.М.» знайшли своє відображення у податковій звітності Відповідача і з цих операцій були сплачені податки. Для підприємців, котрі працюють на податку для ФОП 2 групи, є обмеження щодо видів діяльності, котрий вони здійснюють. Це надання побутових послуг населенню та платникам єдиного податку, що здійснюють виробництво або продаж товарів, також працюють у сфері ресторанного бізнесу. Підприємці на другій групі єдиного податку не можуть здійснювати посередницькі послуги у сфері нерухомого майна, надавати ювелірні послуги, в т.ч. здійснювати торгівлю виробами з ювелірних каменів, наданням доступу до інтернету та ін.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2025 постановлено:

клопотання ФОП Малаги Є.А. про залишення позовної заяви без руху залишити без задоволення;

клопотання ФОП Малаги Є.А. про витребування доказів задовольнити;

витребувати у ФГ «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича належним чином засвідчені копії звітів 4 СГ, 37 СГ та 29 СГ за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки;

витребувані даною ухвалою докази подати суду протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали;

у випадку відсутності можливості подати докази, які витребовує суд, або відсутності можливості подати такі докази у встановлені строки, зобов'язати Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича протягом 10 днів з дня вручення ухвали повідомити про це суд із зазначенням відповідних причин.

07 березня 2025 року, через систему «Електронний суд», до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову та відзиву, які фактично є письмовими поясненнями третьої особи щодо відзиву.

Звертаючись з даною заявою по суті справи, третя особа просить поновити процесуальний строк на вчинення відповідної процесуальної дії.

Оскільки судом процесуальний строк на подання третьої особою письмових пояснень щодо відзиву не встановлювався, клопотання товариства про поновлення процесуального строку на подання відповідної заяви по суті справи судом не розглядається.

В письмових поясненних ТОВ «Суффле Агро Україна» вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог заявлених ФГ «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.

Третя особа підтримує позицію Позивача щодо наявності підстав вважати Малагу Є.А. заінтересованою особою стосовно ФГ «САПФІР-М.М.».

Протягом 2019 - 2022 років Позивачем на користь ФОП Малаги Є.А. було виплачено загалом понад 9,7 млн. грн, що, беручи до уваги обмежені ліміти доходів фізичної особи - підприємця 2 групи спрощеного оподаткування, приводить до думки про фактичну «ексклюзивність» співпраці Позивача та Відповідача. А якщо взяти до уваги всі задекларовані Відповідачем поставки на адресу Позивача, за які останній навіть не розрахувався, а Відповідач ніколи не наполягав на таких розрахунках, то стає очевидним, що в межах 2-ї групи ФОП не міг здійснювати вказані господарські операції без порушення законодавства.

Характер перерахування коштів говорить про те, що Позивач практично завжди перераховував кошти на Відповідача одразу після надходження виручки від реальних покупців зерна на власний рахунок, що схоже не на звичайну господарську операцію, а на незаконне виведення коштів. При цьому, разом із Відповідачем такі ж самі оборудки Позивач здійснював із іншими фізичними особами, які також є відповідачами у судових проваджених в рамках справи про банкрутство.

Як вбачається із відзиву на позов, Відповідач фактично не коментує та уникає прямих підстав та аргументів позову, що договори мають мати законну ділову мету і що в даній ситуації Відповідач мав би її довести, крім іншого, шляхом зазначення і того, що ці договори мали реальний характер, тобто, що Відповідач взагалі був власником проданих товарів, придбав їх чи виготовив, оплатив їх вартість, надав докази якості та транспортування. Однак всі ці докази відсутні. Натомість Відповідач зазначає виключно те, що нібито ці товари були задіяні у виробництві, про що можуть свідчити сільськогосподарські статистичні дані, але ці дані не підтверджують нічого, оскільки очевидно, що практично всі господарства в Україні вирощують соняшник та кукурудзу (менше - овес), отже в посівах кожного господарства будуть ці культури.

Третя особа також погоджується з позицією Позивача щодо того, що оспорювані договори мають загальні недоліки, які вказують на їх невідповідність звичаям ділового обороту. До прикладу: три договори, які нібито були укладені в різний час, мають в пунктах 3.3 посилання на пункт 1.3 договору. При цьому, жоден з оспорюваних договорів не містить такого п. 1.3. Також, ні договори, ні специфікації до них не містять даних щодо строків поставки, а це вже є ознакою того, що по даним договорам сторони ще з моменту їх укладання не планували здійснювати реальне їх виконання.

Відповідачем разом з відзивом не надано ні доказів наявності в нього такого товару, ні доказів фактичного транспортування товару, а отже і доказів реального передавання товарів Позивачу. У відзиві Відповідач вказує, що оспорювані договори були виконані сторонами, а «інших документів ні умовами договору, ні діючим законодавством України не передбачено». Втім, крім видаткової накладної, товарно - транспортна накладна також є первинним документом бухгалтерського обліку, адже містить відомості про господарську операцію, а відтак й усі необхідні реквізити первинного документа, зазначені в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з п. 2.3.4 Примірного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (додаток № 1 до Правил № 363), Замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товарно - транспортних документів, зазначати у ТТН фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів вантаження та розвантаження. Отже, саме Замовник (вантажовідправник), ким був в контексті оспорюваних договорів Відповідач, несе відповідальність за своєчасне надання та належне оформлення ТТН. І будь-які негативні наслідки, пов'язані з оформленням ТТН, можуть бути перекладені учасниками такої операції саме на Замовника.

10 березня 2025 року Позивач повідомив суд про те, що витребувані ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2025 докази відсутні у ліквідатора, адже вони не були передані попереднім керівником ФГ «САПФІР-М.М.» Корецьким О.О.

При цьому, ліквідатором вживалися заходи щодо отримання необхідних документів від ОСОБА_1 .

Так, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про зобов'язання вчинити дії; зобов'язано ОСОБА_1 (учасника та колишнього керівника ФГ «САПФІР-М.М.») передати ліквідатору ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф.: печатки та штампи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; засновницькі та установчі документи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) та іншу документацію Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; господарські договори (з додатками) де стороною є Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» (у т.ч. на реалізацію/придбання рухомого та нерухомого майна) із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки. На примусове виконання даної ухвали був виданий наказ.

Однак, станом на сьогоднішній день ані добровільно, ані під час примусового виконання судового рішення, документи ФГ «САПФІР-М.М.», в т.ч. статистична звітність вказаного господарства, Корецьким О.О. передані не були.

При цьому, можливість отримати запитувану статистичну звітність в державних органах статистики у ліквідатора також відсутня, адже такі документи в силу положень ч. 2 ст. 31 Закону України «Про офіційну статистику» підлягають знищенню протягом одного року з дати їх отримання від респондентів.

Учасники справи процесуальним правом на участь в призначеному на 13.03.2025 підготовчому засіданні не скористалися. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були належним чином повідомлені.

При цьому, ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 та від 26.02.2025 відмовлено в задоволенні заяв представника ТОВ «Суффле Агро Україна» - адвоката Стеценко А.І. та ліквідатора Забаріна А.Ф. про участь у підготовчому засіданні 13.03.2025 в режимі відеоконференції в справі № 927/993/22 (927/117/25).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2025 постановлено витребувати у ФОП Малаги Є.А. належним чином засвідчені копії документів, що стосуються виконання зобов'язань за Договорами поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020, № 01/04/21 від 01.04.2021 та № 02/05/22 від 02.05.2022, а саме:

всіх товарно - транспортних накладних на транспортування товарів на ФГ «САПФІР-М.М.» (чи уповноважених ним осіб);

договорів, укладених між ФОП Малагою Є.А. та перевізниками товарів, та документів на їх виконання (заяв на перевезення, доказів розрахунків із перевізниками);

всіх товаросупроводжувальних документів, що підтверджують якісні характеристики товарів (сертифікати відповідності, якості, фітосанітарні сертифікати тощо) за вищезазначеними Договорами;

доказів наявності права власності ФОП Малаги Є.А. на товари, що були поставлені на ФГ «САПФІР-М.М.» за вищезазначеними Договорами, в т.ч., але не обмежуючись, договорів на закупівлю товарів ФОП Малагою Є.А. (як покупцем), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, документів щодо якості товарів, доказів розрахунків з постачальниками за товари;

доказів наявності складських приміщень для зберігання насіння;

доказів наявності прав інтелектуальної власності на комерційне поширення (продаж) насіння від власника прав сорту;

звітів водіїв у зв'язку із здійсненням перевезень, в т.ч. оплати витрат на паливно-мастильні матеріали, відрядження тощо, документів на підтвердження здійснення вказаних витрат;

витребувані даною ухвалою докази подати суду протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали або в цей же строк повідомити суд про відсутність можливості подати докази, які витребовує суд, із зазначенням відповідних причин.

У зв'язку з витребуванням нових доказів, суд оголосив перерву з призначенням підготовчого засідання на 03 квітня 2025 року.

Одночасно суд встановив процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - до 20.03.2025 включно; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2025 залишено без задоволення заяву Корецького Олександра Онісімовича про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2025 про витребування доказів ФОП Малага Є.А. 25.03.2025 надав письмові пояснення в яких, серед іншого, вказав, що він знаходиться на спрощеній системі оподаткування і тому веде лише облік доходів - це вся готівкова і безготівкова виручка, а не дохід мінус витрати. З 2021 року вести книгу обліку доходів не обов'язково, але це не означає, що облік не потрібно вести взагалі.

Згідно з пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, ФОП - платники єдиного податку другої групи ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Це означає, що такі ФОП не повинні підтверджувати документами (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести лише облік доходів з урахуванням вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Водночас, такі ФОП повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу (стаття 292 Податкового кодексу України).

Документами, які підтверджують дохід фізичної особи - підприємця є документи, що підтверджують надходження коштів на поточний рахунок в банку або надходження готівкових коштів.

Оприбуткування та облік фізичними особами - підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Всі операції по продажу товарів ФГ «САПФІР-М.М.» знайшли своє відображення в податковій звітності ФОП Малаги Є.А. по факту отримання грошових коштів, тобто отримання доходу. Таким чином, документи, які витребовує суд як доказ, у Відповідача відсутні, оскільки їх зберігання не передбачено взагалі чинним законодавством.

Також Відповідач вказав, що свого транспорту ФОП Малага Є.А. не має і при поставці товару Позивачеві винаймався транспорт перевізника.

Крім того, ці письмові пояснення містять клопотання Відповідача про зобов'язання Позивача виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 04.03.2025, та надати докази - належним чином засвідчені копії звітів 4 СГ, 37 СГ та 29 СГ за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.

Дане клопотання Відповідач обґрунтовує тим, що Позивач насправді має можливість отримати та надати суду відповідні докази шляхом отримання кваліфікованого електронного підпису та як наслідок - отримання доступу до електронного кабінету платника податків: всі звіти юридичної особи знаходяться в кабінеті і її керівник (в даному випадку арбітражний керуючий Забарін А.Ф.) має можливість їх там отримати.

Присутні в підготовчому засіданні 03.04.2025 повноважні представники позивача та третьої особи проти даного клопотання відповідача заперечили.

Розглянувши дане клопотання, в підготовчому засіданні 03.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, звернувши увагу Відповідача на те, що наслідки невиконання позивачем відповідних вимог суду передбачені ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 25.03.2025 Відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява про залишення позову без руху, оскільки всупереч вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича не містить відомості про місцезнаходження юридичної особи (вказана лише адреса для листування ліквідатора) та про наявність або відсутність електронного кабінету.

Розглянувши дане клопотання, в підготовчому засіданні 03.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки за правилами ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведені норми діючого законодавства України, починаючи з 06.06.2024 арбітражний керуючий Забарін А.Ф., як ліквідатор, виконує функції керівника банкрута, а тому і вказав в позовній заяві свою адресу як місцезнаходження юридичної особи, з якого проводиться щоденне керування діяльністю банкрута.

Щодо відсутності відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету суд вказує, що за правилами ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.

Оскільки згідно Витягів від 03.04.2025 № 8699056 та № 8699110 як арбітражний керуючий Забарін А.Ф., так і безпосередньо банкрут мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, враховуючи подання позову в електронній формі через електронний кабінет, в силу прямої вказівки закону Позивач звільняється від обов'язку зазначення в позовній заяві відповідних відомостей.

02 квітня 2024 року, через систему «Електронний суд», до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 01.04.2025 № 1/п третьої особи у справі.

В підготовчому засіданні 03.04.2025 повноважний представник третьої особи повідомив, що вказані вище додаткові пояснення у справі фактично є поясненнями щодо повідомлення відповідача про неможливість надати суду витребувані докази.

В цих письмових поясненнях третя особа, з посиланням на ст. 19, 145 Господарського кодексу України, ст. 51 Цивільного кодексу України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказує, що законодавство зобов'язує вести фізичну особу - підприємця власний управлінський облік, система та форми якого розробляються ним самим. При цьому, підприємець зобов'язаний дотримуватися інших вимог законодавства, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Третя особа посилається також на зміст Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Мін'юсті 17 квітня 2012 р. за № 571/20884, яким затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів.

Цим наказом визначено, що договори та інші первинні бухгалтерські документи на їх підтвердження зберігаються протягом певних строків, однак, за будь - яких обставин після закінчення строків на здійснення податкової перевірки та/чи строків на судове оскарження (позовної давності).

При цьому, строки позовної давності неодноразово переривалися та продовжувалися різноманітними нормативними актами, пов'язаними із пандемією та воєнним станом, та не є такими, що сплили на сьогодні.

Таким чином, незважаючи на податкові зобов'язання Відповідача та відсутність у нього прямого обов'язку вести бухгалтерський облік у відповідності до законодавства, у Відповідача є обов'язок вести первинний (оперативний, управлінський) облік результатів своєї роботи, що не обмежується лише документами про доходи, та зберігати створені в процесі діяльності первинні бухгалтерські документи.

Відповідач не лише є зобов'язаним зберігати витребувані документи, але й має бути логічно зацікавлений у їх збереженні максимально довго. Навіть якщо вказані документи були втрачені, то очевидно, що у Відповідача мала б бути принаймні інформація із управлінського обліку, яка могла б стати корисною при відновленні документів (щодо первинних продавців товару, перевізників тощо). Але навіть цю інформацію Відповідач не може надати суду.

З іншого боку, використання формальної підстави відсутності істотних негативних наслідків для Відповідача при знищенні чи відсутності такої інформації є очевидним зловживанням правом та суперечить принципу добросовісності.

Додатково третя особа звертає увагу суду на зміст податкових декларацій Відповідача в контексті спірних правовідносин між сторонами та наводить певні розрахунки, вказуючи що левову частку поставок Відповідач нібито здійснював саме Позивачу, таким чином, його фактичним прибутком (і, відповідно, законною ціллю його діяльності) мала б бути торгова націнка (маржа) на вказану продукцію.

Сільськогосподарська продукція, яка нібито поставлялася, з одного боку, зазвичай купується сільгоспвиробниками із ПДВ, а з іншого - є низькомаржинальною. Наприклад, сільгоспвиробник, який виростив кукурудзу, здебільшого зацікавлений у продажі її із ПДВ, оскільки ціна на цю кукурудзу на 14 % вища (за рахунок ПДВ), а свої податкові зобов'язання такий виробник зможе компенсувати за рахунок закупівлі насіння, добрив, дизельного пального тощо на наступний сезон. Навіть коли припустити, що Відповідач вмовив такого виробника продати зерно, як він зазначає, «за готівку», тобто без ПДВ, то у нього не буде можливості продати зерно на внутрішньому ринку України із націнкою понад 10 %. Тим більше, у нього не буде можливості не отримати оплати на суму понад 4,5 млн. грн., що практично відповідає його річному доходу (не прибутку).

На думку третьої особи, дані обставини, а також повне небажання Відповідача надати бодай якісь пояснення реальної ділової мети задекларованих операцій та їх фактичного здійснення, повністю підтверджує позовні вимоги.

В підготовчому засіданні 03.04.2025 повноважний представник Відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі, оскільки на дату звернення позивача до суду з даним позовом строк повноважень ліквідатора Забаріна А.Ф., встановлений ухвалою від 02.12.2024, закінчився.

Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, виходячи з наступного: підписання позовної заяви особою, яка не має права підписувати її, не є підставою для закриття провадження у справі, визначеною ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, однак може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Втім, за правилами Кодексу України з процедур банкрутства закінчення строку ліквідаційної процедури не є підставою для її завершення та закриття провадження у справі про банкрутство (ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства). Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 6 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином, станом на момент подання позову у даній справі повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф., який є законним представником Позивача в розумінні ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, не були припинені у встановленому законом порядку. Тому підстави для залишення позову без розгляду також відсутні.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17 квітня 2025 року.

В судовому засіданні 17.04.2025 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву до 15.05.2025.

В судовому засіданні 15.05.2025 суд дослідив також томи № 1 - 3 основної справи про банкрутство ФГ «САПФІР-М.М.».

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 26.05.2025 о 12:30.

Представники позивача та третьої особи брали участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon».

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» зареєстроване в якості суб'єкта господарювання 26.05.2008, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10441020000000379.

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, єдиним учасником ФГ «САПФІР-М.М.» являється Корецький Олександр Онісімович. Він також був і керівником ФГ «САПФІР-М.М.» до визнання боржника банкрутом.

Малага Євгеній Анатолійович зареєстрований в якості суб'єкта господарювання 17.09.2015, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 24440000000026659. Основний вид діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

04 травня 2020 року в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області між ФГ «САПФІР-М.М.» (Покупцем) та ФОП Малагою Є.А. (Постачальником) був укладений договір поставки № 04/05/20ПС згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця посівмат соняшнику (далі - «товар»), а Покупець прийняти та оплатити його у кількості та строки визначені умовами даного договору. При цьому, кількість товару, його асортимент та вартість визначається Специфікацією (-ями), що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.2 даного договору, право власності виникає з моменту передачі Продавцем товару Покупцеві з відповідним документальним оформленням в порядку, визначеному п. 3.2 даного договору.

Пунктами 3.1 - 3.3 договору встановлено, що поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника. Передача товару оформлюється накладною та здійснюється Постачальником на підставі пред'явленої довіреності від Покупця. Покупець зобов'язується сплатити вартість товару, визначену в пункті 1.3 цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу Постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 04.05.2021 року (п. 4.1 договору).

В цей же день, 04.05.2020 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області сторонами була підписана Специфікація № 1 до договору поставки від 04.05.2020 № 04/05/20ПС зі змісту якої вбачається, що предметом даного договору є поставка:

посівного матеріалу соняшника Круїзер - 129 пак. по ціні 4 997,83 грн без ПДВ на загальну суму 644 720,07 грн без ПДВ;

посівного матеріалу соняшника Дівна - 115 міш. по ціні 3 605,70 грн без ПДВ на загальну суму 414 655,50 грн без ПДВ;

усього товару на загальну суму 1 059 375,57 грн без ПДВ.

Також, в цей же день, 04.05.2020 на підтвердження факту передачі вищевказаного товару на загальну суму 1 059 375,57 грн без ПДВ сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000003.

Наданими Позивачем банківськими виписками підтверджується факт перерахування ФГ «САПФІР-М.М.» грошових коштів в сумі 1 059 375,57 грн на рахунок ФОП Малаги Є.А. з призначенням платежу «оплата за посівний матеріал насіння соняшнику зг. дог. 04/05/20ПС від 04.05.20р. без ПДВ».

01 квітня 2021 року в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області між ФГ «САПФІР-М.М.» (Покупцем) та ФОП Малагою Є.А. (Постачальником) був укладений договір поставки № 01/04/21 згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця кукурудзу (далі - «товар»), а Покупець прийняти та оплатити його у кількості та строки визначені умовами даного договору. При цьому, кількість товару, його асортимент та вартість визначається Специфікацією (-ями), що є невід'ємною частиною Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року (п. 4.1 договору).

В цей же день, 01.04.2021 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області сторонами була підписана Специфікація № 1 до договору поставки від 01.04.2021 № 01/04/21 зі змісту якої вбачається, що предметом даного договору є поставка кукурудзи - 316,575 т по ціні 7 100,00 грн без ПДВ на загальну суму 2 247 682,50 грн без ПДВ;

Також, в цей же день, 01.04.2021 на підтвердження факту передачі вищевказаного товару на загальну суму 2 247 682,50 грн без ПДВ сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000003.

11.05.2021 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області сторонами була підписана Специфікація № 2 до договору поставки від 01.04.2021 № 01/04/21 зі змісту якої вбачається, що предметом даного договору є поставка кукурудзи - 109,070 т по ціні 7 700,00 грн без ПДВ на загальну суму 839 839,00 грн без ПДВ.

В цей же день, 11.05.2021 на підтвердження факту передачі вищевказаного товару на загальну суму 839 839,00 грн без ПДВ сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000005.

25.05.2021 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області сторонами була підписана Специфікація № 3 до договору поставки від 01.04.2021 № 01/04/21 зі змісту якої вбачається, що предметом даного договору є поставка кукурудзи - 380,0 т по ціні 7 500,00 грн без ПДВ на загальну суму 2 850 000,00 грн без ПДВ.

В цей же день, 25.05.2021 на підтвердження факту передачі вищевказаного товару на загальну суму 2 850 000,00 грн без ПДВ сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000006.

Наданими Позивачем банківськими виписками підтверджується факт перерахування ФГ «САПФІР-М.М.» грошових коштів в сумі 913 401,00 грн на рахунок ФОП Малаги Є.А. з призначенням платежу «оплата за кукурудзу зг. дог.№ 01/04/21 від 01.04.21р. без ПДВ».

02 травня 2022 року в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області між ФГ «САПФІР-М.М.» (Покупцем) та ФОП Малагою Є.А. (Постачальником) був укладений договір поставки № 02/05/22 згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця овес (далі - «товар»), а Покупець прийняти та оплатити його у кількості та строки визначені умовами даного договору. При цьому, кількість товару, його асортимент та вартість визначається Специфікацією (-ями), що є невід'ємною частиною Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 року (п. 4.1 договору).

В цей же день, 02.05.2022 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області сторонами була підписана Специфікація № 1 до договору поставки від 02.05.2022 № 02/05/22 зі змісту якої вбачається, що предметом даного договору є поставка овса - 110 т по ціні 6 500,00 грн без ПДВ на загальну суму 715 000,00 грн без ПДВ.

Також, в цей же день, 02.05.2022 на підтвердження факту передачі вищевказаного товару на загальну суму 715 000,00 грн без ПДВ сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000010.

Наданими Позивачем банківськими виписками підтверджується факт перерахування ФГ «САПФІР-М.М.» грошових коштів в сумі 714 730,00 грн на рахунок ФОП Малаги Є.А. з призначенням платежу «оплата за овес зг. дог. 02/05/22 від 02.05.22р. без ПДВ».

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Суд наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Відповідні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022 по даній справі, зокрема, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» в розмірі 7 243 386,40 грн., 24 810,00 грн. судового збору та 60 300,00 грн. витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 по даній справі, зокрема, визнано грошові вимоги:

Приватного підприємства «АДЛЄР» в розмірі 3 818 032,34 грн (2 026 761,70 грн - борг, 472 347,13 грн - індексація ціни товару (дооцінка вартості товару, курсова різниця), 109 822,02 грн - тридцять процентів річних з простроченої суми, 405 352,34 грн - штраф, 183 241,46 грн - пеня, 25 500,00 грн - третейський збір згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 26.08.2022 у справі № 20/22 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 873/84/22; а також додатково нараховані за період з 09.08.2022 по 20.12.2022 тридцять процентів річних з простроченої суми в сумі 222 971,98 грн та 372 035,71 грн пені) та 5 368,00 грн судового збору;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС» в розмірі 5 739 617,84 грн (3 067 112,48 грн - борг, 871 816,22 грн - двадцять п'ять процентів річних з простроченої суми, 613 422,50 грн - штраф, 1 187 266,64 грн - пеня) та 5 368,00 грн судового збору, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» в розмірі 8 955 926,56 грн (1 892 080,92 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 4 163 070,25 грн - сорок вісім процентів річних з простроченої суми, 2 900 775,39 грн - пеня) та 5 368,00 грн судового збору.

Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР» в розмірі 4 137 402,00 грн (борг) та 5 368,00 грн судового збору, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНО-АГРОТРЕЙД» в розмірі 620 884,38 грн (418 887,38 грн - борг, 112 174,25 грн - нарахований на суму боргу індекс інфляції, 12 837,86 грн - три проценти річних з простроченої суми, 76 984,88 грн - пеня) та 5 368,00 грн судового збору.

Розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економії господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, щоб під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права (п. 122 постанови СП КГС ВС від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23)).

Як було вказано вище, з метою з'ясування питання чи дійсно оспорювані правочини були укладені між сторонами справи задля досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести грошові кошти боржника для унеможливлення задоволення вимог його кредиторів, в судовому засіданні 15.05.2025 суд дослідив також томи № 1 - 3 основної справи про банкрутство ФГ «САПФІР-М.М.».

Так, під час розгляду вимог вищевказаних кредиторів були встановлені наступні дати виникнення у ФГ «САПФІР-М.М.» заборгованості:

перед ТОВ «Суффле Агро Україна» - 25.09.2021 в розмірі 8 028 800,00 грн на підставі фінансової аграрної розписки від 26.04.2021. Станом на 14.12.2022 розмір безумовного грошового зобов'язання становив 7 243 386,41 грн;

перед ТОВ «БАЙЄР» - 15.10.2021 в розмірі 6 137 402,00 грн на підставі фінансової аграрної розписки від 24.05.2021;

перед ТОВ «ЗЕРНО-АГРОТРЕЙД» - 07.12.2021 в розмірі 31 820,97 грн (договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 30.11.2021 № 1590)); 07.12.2021 в розмірі 49 102,02 грн договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 30.11.2021 № 1591)); 07.12.2021 в розмірі 268 935,29 грн (договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 30.11.2021 № 1592)); 07.01.2022 в розмірі 52 010,92 грн (договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 31.12.2021 № 1779)); 07.01.2022 в розмірі 16 839,88 грн (договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 31.12.2021 № 1780)); 07.02.2022 в розмірі 178,30 грн (договір складського зберігання зерна від 07.10.2021 № С/0921/60 (акт від 31.01.2022 № 81));

перед ПП «АДЛЄР» - 20.05.2022 в розмірі 203 693,52 грн (договір поставки товару № 572/АДЛ/ЗЗР від 16.05.2022 (додаток № 1); 27.05.2022 в розмірі 2 504 047,62 грн (договір поставки товару № 572/АДЛ/ЗЗР від 16.05.2022 (додаток № 3));

перед ТОВ «ЗАХІД АГРОБІЗНЕС»: зважаючи на часткове виконання ФГ «САПФІР-М.М.» своїх зобов'язань за договорами поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 та № 40н-ШВ-21 від 16.03.2021, заборгованість почала виникати: 28.07.2021 в розмірі 2 850,12 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 28.07.2021)); 11.08.2021 в розмірі 110 469,42 грн (договір поставки № 40н-ШВ-21 від 16.03.2021 (специфікація від 11.08.2021), частково сплачено 12.08.2021 - 100 000,00); 16.09.2021 в розмірі 62 901,36 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 16.09.2021), частково сплачено 24.09.2021 - 31 450,68 грн; 01.10.2021 в розмірі 180 899,76 грн (договір поставки № 40н-ШВ-21 від 16.03.2021 (специфікація від 21.04.2021)); 15.10.2021 в розмірі 128 438,10 грн (договір поставки № 40н-ШВ-21 від 16.03.2021 (специфікація від 17.05.2021)); 31.10.2021 в розмірі 2 317 378,56 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 05.05.2021)); 31.10.2021 в розмірі 20 690,88 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 04.06.2021)); 31.10.2021 в розмірі 70 520,64 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 14.06.2021)); 31.10.2021 в розмірі 76 362,55 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 22.06.2021)); 31.10.2021 в розмірі 5 901,12 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 14.07.2021)); 31.10.2021 в розмірі 39 515,14 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 15.07.2021)); 31.10.2021 в розмірі 11 400,48 грн (договір поставки № 26-ШВ-21 від 05.11.2020 (специфікація від 28.07.2021)); 31.10.2021 в розмірі 816 433,34 грн (договір поставки № 40н-ШВ-21 від 16.03.2021 (специфікація від 16.03.2021), частково сплачено 20.04.2021 - 150 000,00 грн та 10.12.2021 - 500 000,00 грн).

За таких обставин, лише один оспорюваний правочин підпадає під можливість визнання його фраудаторним (договір поставки № 02/05/22 від 02.05.2022). Щодо інших двох оспорюваних правочинів (договір поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020 та договір поставки № 01/04/21 від 01.04.2021), то враховуючи момент укладення цих правочинів, вони не можуть бути визнані фраудаторними, адже на дату їх укладення у ФГ «САПФІР-М.М.» була відсутня заборгованість перед іншими кредиторами.

Обґрунтованих підстав вважати, що оспорювані правочини були укладені в інші дати у суду немає.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 656, 658, 662, 674, 692 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Дослідивши зміст договору поставки № 02/05/22 від 02.05.2022 та докази щодо виконання сторонами зобов'язань за ним, суд звертає увагу на певну невідповідність їх звичаям ділового обороту.

Так, предметом даного договору є овес. Згідно Національного стандарту України ДСТУ 4963:2008 «Овес. Технічні умови», цей стандарт поширюється на зерно вівса, призначене для використовування на продовольчі та кормові потреби і для експортування.

Обов'язкові вимоги до зерна вівса, що гарантують безпеку життя і здоров'я людини, тварин та охорони довкілля, викладено у 5.1 (сміттєва, мінеральна і шкідлива домішки, кукіль, зараженість шкідниками), 6.1 (токсичні елементи, мікотоксини, пестициди і радіонукліди), 6.2 (вимоги щодо безпеки і виробничої санітарії), 6.3 та 6.4 (охорона довкілля).

Залежно від форми зерна і забарвлення квіткової плівки овес поділяють на типи і підтипи: зерно крупне або середнього розміру, виповнене, циліндричної, грушеподібної або видовженої форми (3 підтипи) та зерно тонке, довге, вузьке, голчатої форми.

Залежно від якості і напрямів використання овес поділяють на чотири класи: для продовольчих потреб (1-го, 2-го, 3-го класу); для кормових потреб (4-го класу); для вироблення солоду в спиртовому виробництві.

Зерно вівса 1-го, 2-го і 3-го класів використовують для переробляння на крупи та інші продовольчі потреби, 4-го класу - на кормові потреби. Окремий напрямок використовування - вироблення солоду в спиртовому виробництві.

У кожній партії вівса визначають стан зерна, запах, колір, натуру, вологість, типовий склад, зернову і сміттєву домішки, зараженість шкідниками.

Однак, в договорі поставки № 02/05/22 від 02.05.2022 не вказано, яке саме зерно вівса (з визначенням його типу, підтипу, класу та інших характеристик) є предметом даного договору.

Згідно умов договору та специфікації № 1, ФОП Малага Є.А., який здійснює підприємницьку діяльність у м. Кропивницький Кіровоградської області, зобов'язався передати у власність ФГ «САПФІР-М.М.», яке здійснює підприємницьку діяльність у с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, 110 т вівса. При цьому, поставка товару здійснюється за рахунок ФОП Малаги Є.А.

В письмових поясненнях, наданих суду ФОП Малагою Є.А. 25.03.2025, він вказав, що не має власного транспорту і при поставці товару Позивачеві винаймався транспорт перевізника.

Отже, з метою виконання зобов'язань за договором, ФОП Малага Є.А. повинен був укласти договір (договори) перевезення з перевізником, завантажити щонайменше 5 - 6 вантажних автомобілів для перевезення зерна і доставити товар з м. Кропивницький Кіровоградської області до с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області відстань між якими становить 502 км (за даними Google Maps).

Втім, із матеріалів справи вбачається, що договір поставки № 02/05/22 між сторонами був укладений 02.05.2022 в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області. В цей же день сторонами була підписана специфікація № 1 до договору. І вже в цей же день на підтвердження факту передачі 110 т вівса сторонами була підписана видаткова накладна № РН-0000010.

Також, на відміну від звичаїв ділового обороту, які використовуються під час укладення та виконання сторонами умов договору поставки, договір поставки № 02/05/22 не містить строку оплати товару.

Позивач в позовній заяві стверджує, що оспорюваний договір містить ознаки фраудаторності, його умови не відповідають звичаям ділового обороту, а виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару підтверджене виключно видатковою накладною, складеною у день підписання специфікацій на поставку товару. При чому фактична якість та переміщення (транспортування) товару не доводиться жодним доказом. Тобто, позивач стверджує, що відповідач не виконував своїх зобов'язань за договором.

За правилами ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2025 витребувано у ФОП Малаги Є.А. належним чином засвідчені копії документів, що стосуються виконання зобов'язань за Договорами поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020, № 01/04/21 від 01.04.2021 та № 02/05/22 від 02.05.2022, а саме:

доказів наявності права власності ФОП Малаги Є.А. на товари, що були поставлені на ФГ «САПФІР-М.М.» за вищезазначеними договорами, в т.ч., але не обмежуючись, договорів на закупівлю товарів ФОП Малагою Є.А. (як покупцем), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, документів щодо якості товарів, доказів розрахунків з постачальниками за товари;

доказів наявності складських приміщень для зберігання насіння;

Як було вказано вище, ФОП Малага Є.А. витребуваних документів не надав, пославшись на те, що положеннями Податкового кодексу України визначено, що ФОП - платники єдиного податку другої групи ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Тобто, такі ФОП не повинні підтверджувати документами (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести лише облік доходів з урахуванням вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, документи, які витребовує суд як доказ, у Відповідача відсутні, оскільки їх зберігання не передбачено взагалі чинним законодавством.

Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що ФОП Малага Є.А. з 01.01.2019 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку другої групи.

Згідно п. 291.2, 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

В той же час, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

У відповідності з ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Тому наявність у Відповідача права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, як особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює ведення спрощеного обліку та звітності, зовсім не означає, що Відповідач звільнений від процесуального обов'язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Оскільки Відповідач стверджує про реальність господарських операцій між сторонами за оспорюваними правочинами, він зобов'язаний довести ці обставини належними доказами, а у разі неможливості самостійно надати докази - вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідач подавав клопотання про витребування від Позивача копій звітів 4 СГ, 37 СГ та 29 СГ за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки з метою підтвердження, що отриманий від Відповідача товар був використаний Позивачем під час сільськогосподарського товаровиробництва.

Позивач витребуваних доказів не надав, вказавши, що такі докази відсутні у ліквідатора, адже вони не були передані попереднім керівником ФГ «САПФІР-М.М.» Корецьким О.О. При цьому, ліквідатором вживалися заходи щодо отримання необхідних документів від Корецького О.О.

На підтвердження даної обставини надано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77008026 від 29.01.2025.

Таким чином, суд вважає причини неподання Позивачем витребуваних судом доказів поважними.

Крім того, суд зауважує, що зі змісту статистичної звітності за формою № 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур», за формою № 29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду», за формою № 37-сг (місячна) «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур» неможливо встановити, що посіви сільськогосподарських культур під урожай були здійснені Позивачем з використанням товару придбаного у Відповідача.

В той же час, Відповідач мав право подати клопотання про витребування судом доказів від осіб у яких він придбав товар, який є предметом оспорюваних правочинів, а також від осіб, які здійснювали перевезення такого товару.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог (ч. 2 ст. 917 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п. 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Оскільки оспорюваними правочинами передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника, то саме на Відповідача, як замовника перевезення, законодавством покладено обов'язок по оформленню товарно - транспортної накладної на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, правила ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неподання Відповідачем витребуваних ухвалою від 13.03.2025 доказів, суд визнає встановленою обставину невчинення Відповідачем дій по фактичній поставці Позивачеві товару згідно Договору поставки № 02/05/22 від 02.05.2022.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір поставки № 02/05/22 від 02.05.2022 був укладений сторонами для досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести грошові кошти боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаних у процедурі банкрутства кредиторів за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

Отже, договір поставки № 02/05/22 від 02.05.2022 є фраудаторним правочином.

Згідно ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Оскільки під час розгляду даної справи було встановлено, що ФГ «САПФІР-М.М.» згідно договору поставки № 02/05/22 від 02.05.2022 взяло на себе зобов'язання по оплаті товару, натомість ФОП Малага Є.А. своїх зобов'язань по поставці товару не виконав, наявні підстави для визнання даного договору недійсним в силу положень ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, за змістом ст. 1 цього Кодексу, заінтересованими особами стосовно боржника являються, серед іншого, особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним.

За таких обставин, ФОП Малага Є.А. є заінтересованою особою стосовно боржника, як сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником.

Доводи Позивача щодо інших ознак заінтересованості Відповідача стосовно боржника через наявність спільних бізнес зв'язків із сім'єю Корецького О.О. через ПП «ВАШ ЗАХИСТ» та ТОВ «Сапфір-Агротех», суд відхиляє, як такі, що суперечать ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо. З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Зокрема, за змістом преамбули КУзПБ одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів відбуваються за рахунок майнових активів боржника, вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення яких віднесено до повноважень ліквідатора боржника.

Одним зі способів досягнення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів шляхом консолідації майна боржника є визнання недійсними за позовом арбітражного керуючого або кредитора правочинів боржника, укладених на шкоду кредиторам. Однак пред'явлення у межах справи про банкрутство такого позову не завжди може забезпечити ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з відповідними вимогами до суду. Це залежить від характеру та природи правовідносин, які склались між їх учасниками.

Зокрема, у випадку укладення фраудаторного правочину, який передбачає виникнення у боржника певних зобов'язань задля впливу на формування та справедливий розподіл ліквідаційної маси (фіктивного збільшення кредиторської заборгованості тощо), але не є виконаним на момент його оспорення, задоволення позову про визнання недійсним такого договору матиме наслідком реальне поновлення прав учасників процедури банкрутства, адже це нівелює юридичні наслідки, які могли бути створені спірним правочином, та не потребує вжиття додаткових способів захисту.

Водночас у разі, якщо внаслідок укладення та виконання фраудаторного правочину розмір активів боржника був зменшений, для поновлення прав потерпілих осіб самого лише визнання його недійсним є недостатньо. Захист прав у такому випадку може забезпечуватися шляхом застосування зобов'язально-правових або речово-правових способів захисту.

З огляду на викладене Верховний Суд виходить з того, що визнання недійсним правочину, вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину) та фактично виконаного (повністю чи частково), слід вважати ефективним способом захисту у справі про банкрутство в тому разі, коли відповідна вимога поєднана із застосуванням правових механізмів, спрямованих на відновлення майнового стану осіб до того стану, який існував до вчинення спірного правочину, наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального задоволення вимог кредиторів.

Зокрема, частиною 3 статті 42 КУзПБ та статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено наслідки недійсності правочину, до яких, окрім повернення другою стороною одержаного на виконання недійсного правочину в натурі, також належить відшкодування вартості одержаного в разі неможливості його повернення, відшкодування збитків винною стороною. Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено притягнення до відповідальності третіх осіб.

Суд звертається до висновків, викладених у постанові СП КГС ВС від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23).

Доводи Позивача про фіктивність оспорюваних правочинів суд відхиляє, адже частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19)).

Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

Під час розгляду даної справи було встановлено, що Позивачем були частково виконані зобов'язання по сплаті Відповідачеві грошових коштів.

Хоча воля боржника при укладенні оспорюваних правочинів обумовлена наявністю у нього неправомірної та недобросовісної мети, проте вона усвідомлено спрямована на виведення майна з володіння боржника, перехід прав на таке майно до інших (пов'язаних) осіб задля приховання його від кредиторів, убезпечення від включення до ліквідаційної маси боржника тощо. У зазначеному випадку власник свідомо порушує засади (принципи) цивільного законодавства та зловживає своїм правом шляхом відчуження майна на шкоду кредиторам, і його воля спрямована саме на це. Укладаючи фраудаторний правочин, боржник свідомо бажає настання правових наслідків у вигляді вибуття відповідного майна з його володіння.

Таким чином оспорювані правочини не можна вважати фіктивними.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору поставки № 02/05/22 від 02.05.2022, укладеного між Фермерським господарством «САПФІР-М.М.» та фізичною особою -підприємцем Малагою Є.А. та стягнення з фізичної особи - підприємця Малаги Є.А. на користь Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» 714 730,00 грн сплачених на виконання цього договору.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки враховуючи момент укладення договору поставки № 04/05/20ПС від 04.05.2020 та договору поставки № 01/04/21 від 01.04.2021, вони не можуть бути визнані фраудаторними, адже на дату їх укладення у ФГ «САПФІР-М.М.» була відсутня заборгованість перед іншими кредиторами.

Щодо судових витрат: за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції від 09.02.2025 Позивачем було сплачено 39 517,28 грн судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на Відповідача покладається судовий збір в розмірі 10 999 грн 16 коп. Решта судового збору покладається на Позивача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до фізичної особи-підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір поставки № 02/05/22 від 02.05.2022, укладений між Фермерським господарством «САПФІР-М.М.» (код 35274787) та фізичною особою-підприємцем Малагою Євгенієм Анатолійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з фізичної особи-підприємця Малаги Євгенія Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» (15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24, код 35274787) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича 714 730 грн 00 коп. та 10 999 грн 16 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2025.

Суддя А.С.Сидоренко

Попередній документ

127899612

Наступний документ

127899614

Інформація про рішення:

№ рішення:	127899613
№ справи:	927/993/22
Дата рішення:	26.05.2025
Дата публікації:	06.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (28.10.2025)
Дата надходження:	28.10.2025
Предмет позову:	про розгляд справи з викликом сторін

Розклад засідань:

Минулі засідання (89)

29.11.2022 09:00	Господарський суд Чернігівської області
14.12.2022 10:00	Господарський суд Чернігівської області
21.12.2022 14:30	Господарський суд Чернігівської області
09.02.2023 14:30	Господарський суд Чернігівської області
22.02.2023 10:00	Господарський суд Чернігівської області
01.03.2023 09:30	Господарський суд Чернігівської області
09.03.2023 14:30	Господарський суд Чернігівської області
14.03.2023 14:30	Господарський суд Чернігівської області
15.03.2023 14:30	Господарський суд Чернігівської області
27.03.2023 14:30	Господарський суд Чернігівської області
19.04.2023 09:00	Господарський суд Чернігівської області
19.04.2023 09:30	Господарський суд Чернігівської області
27.04.2023 10:20	Господарський суд Чернігівської області
02.05.2023 11:00	Господарський суд Чернігівської області
02.05.2023 11:30	Господарський суд Чернігівської області
23.05.2023 09:00	Господарський суд Чернігівської області
23.05.2023 11:00	Господарський суд Чернігівської області
23.05.2023 11:30	Господарський суд Чернігівської області
19.06.2023 10:30	Господарський суд Чернігівської області
20.06.2023 09:40	Господарський суд Чернігівської області
17.07.2023 09:00	Господарський суд Чернігівської області
17.07.2023 09:30	Господарський суд Чернігівської області
10.08.2023 09:00	Господарський суд Чернігівської області
14.09.2023 10:00	Господарський суд Чернігівської області
17.10.2023 10:00	Господарський суд Чернігівської області
08.11.2023 10:00	Господарський суд Чернігівської області
15.11.2023 11:00	Господарський суд Чернігівської області
16.05.2024 11:30	Господарський суд Чернігівської області
06.06.2024 11:00	Господарський суд Чернігівської області
23.07.2024 12:00	Господарський суд Чернігівської області
09.09.2024 11:30	Господарський суд Чернігівської області
02.12.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
12.12.2024 10:00	Господарський суд Чернігівської області
09.01.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
25.02.2025 12:00	Господарський суд Чернігівської області
13.03.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
13.03.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
27.03.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
03.04.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
03.04.2025 11:30	Господарський суд Чернігівської області
10.04.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
10.04.2025 15:00	Господарський суд Чернігівської області
11.04.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
17.04.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
23.04.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
24.04.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
29.04.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
29.04.2025 11:40	Господарський суд Чернігівської області
15.05.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
20.05.2025 11:30	Господарський суд Чернігівської області
22.05.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
26.05.2025 12:30	Господарський суд Чернігівської області
09.06.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
09.06.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
17.06.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
24.06.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
24.06.2025 10:40	Господарський суд Чернігівської області
07.07.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
10.07.2025 11:30	Господарський суд Чернігівської області
10.07.2025 12:00	Господарський суд Чернігівської області
15.07.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
21.07.2025 15:05	Північний апеляційний господарський суд
24.07.2025 11:40	Господарський суд Чернігівської області
28.07.2025 16:10	Північний апеляційний господарський суд
31.07.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
01.08.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
09.09.2025 14:30	Господарський суд Чернігівської області
15.09.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
22.09.2025 15:15	Північний апеляційний господарський суд
22.09.2025 15:45	Північний апеляційний господарський суд
29.09.2025 16:15	Північний апеляційний господарський суд
30.09.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
30.09.2025 10:40	Північний апеляційний господарський суд
13.10.2025 14:50	Північний апеляційний господарський суд
16.10.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
20.10.2025 13:45	Північний апеляційний господарський суд
20.10.2025 15:40	Північний апеляційний господарський суд
04.11.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
04.11.2025 14:15	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
13.11.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
18.11.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
20.11.2025 09:00	Господарський суд Чернігівської області
27.11.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
04.12.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
08.12.2025 13:30	Північний апеляційний господарський суд
08.12.2025 14:15	Північний апеляційний господарський суд
18.12.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
18.12.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд

Заплановані засідання (2)

05.01.2026 10:00	Господарський суд Чернігівської області
26.01.2026 15:00	Північний апеляційний господарський суд