02 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15825/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Пукас А. Ю.)
від 03.03.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуюча - Яценко О. В., судді: Тищенко О. В., Мальченко А. О.)
від 19.05.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про стягнення 63 152,74 грн.
1. У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 28.12.2023 № 09-5063/24-БО-Т (далі - договір) у розмірі 179 465, 64 грн, нарахованої пені - 30 816, 67 грн, 3 % річних - 3 344, 04 грн, інфляційні втрати - 4 717,00 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивачем на виконання умов договору протягом січня - квітня 2024 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 470 503,14 грн згідно з актами приймання - передачі природного газу, які додано до позову. Водночас відповідач за поставлений газ здійснював оплату лише частково на суму 1 291 037,50 грн, а тому не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
3. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про зменшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, у якій просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 40 848, 63 грн, 3 % річних у розмірі 5 246,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 17 057, 41 грн.
4. 03.03.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивач пеню в сумі 40 848,63 грн, 3 % річних в сумі 5 246,70 грн, інфляційні втрати в сумі 17 057,41 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн, а також повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 197,73 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 0000022398 від 04.12.2024 на суму 2 620,13 грн.
5. Північний апеляційний господарський суд 19.05.2025 ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого за спірним договором у період з січня по квітень 2024 року природного газу, тому позивач має право на стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах. При цьому, суд визнав безпідставними посилання відповідача на Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за своєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", оскільки станом на дату виникнення спірних правовідносин такий закон втратив чинність.
7. 20.05.2025 відповідач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.
9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
14. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
15. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
16. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
17. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
18. Зі змісту касаційної скарги убачається, що скаржник посилається на виключний випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
19. В обґрунтування скаржник зазначає про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки, на думку відповідача, судами не було враховано їх правову позицію, і як наслідок, Головне управління, яке є державною установою і фінансується за рахунок Державного бюджету, має нести матеріальну відповідальність у розмірі, що є значним для Головного управління.
20. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
21. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення.
22. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
24. Доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.
25. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
26. Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.
27. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
28. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення у розмірі 63 152,74 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
29. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
30. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/15825/24 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко