ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про вжиття заходів забезпечення позову
м. Київ
05.06.2025Справа №910/6955/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Роман Володимирович, розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах справи з позовом ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 3. ОСОБА_6 , законними представниками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 4. ОСОБА_9 в особі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсним договору дарування,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_12 , в якому просить суд визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023, згідно якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_12 частку корпоративних прав: право власності на належні ОСОБА_2 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ним у липні 2024 року було ініційовано господарський спір щодо розірвання укладеного із ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 , як покупцем, зобов'язання з оплати придбаної частини, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (набрало законної сили 26.12.2024) у справі №910/8690/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а Договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 - розірвано.
Однак, як вказує позивач, 22.05.2025 за наслідками його звернення до ЦНАП Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_12 , як обдарованим, укладено Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім", предметом якого є дарування 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Позивач вважає, що оспорюваний договір дарування вчинено без наміру правових наслідків, а обдарований ОСОБА_12 є підставною особою та з моменту укладення договору дарування, не має на меті здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати вимоги Статуту Приватного підприємства "Вадім", і своєю безцільністю намагається довести підприємство до банкрутства, в той час як всупереч Статуту Приватного підприємства "Вадім" ОСОБА_2 самостійно прийняв рішення щодо дарування частки у підприємстві ОСОБА_12 , тому ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 залучено ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до участі у розгляді справи №910/6955/25 в статусі відповідачів; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
При цьому, постановляючи ухвалу суду від 04.06.2025 суд виходив із того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину, а також врахував, що визначений позивачем відповідач - ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відтак відповідачами у справі також є правонаступники померлого - ОСОБА_3 (17 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Разом із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_12 здійснювати будь-яке відчуження частки корпоративних прав, а саме: право власності на належні йому ( ОСОБА_12 ) 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Суд відзначає, що залишення позову ОСОБА_1 без руху не нівелює обов'язку суду в силу приписів ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України розглянути подану позивачем заяву про забезпечення позову у визначені строки.
Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити її частково з огляду на наступне.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (див. постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).
Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 у справі №910/6192/24 дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (див. також постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №915/249/24).
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У справі №910/6955/25 предметом спору є визнання недійсним Договору дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023, укладеного між ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_12 , як обдарованим.
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (набрало законної сили 26.12.2024) у справі №910/8690/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а Договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021, який був укладений ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, - розірвано з підстав невиконання ОСОБА_2 свого обов'язку щодо оплати продавцеві 75 000,00 грн в рахунок придбаної частки в розмірі 50% в статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім".
Частиною 3 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.
Таким чином, позовні вимоги у справі №910/6955/25 обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 без здійснення оплати ОСОБА_1 частки в розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" було відчужено цю частку за договором дарування на користь ОСОБА_12 .
В свою чергу ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , проте до 31.05.2025 реєстрації змін до відомостей щодо складу учасників Приватного підприємства "Вадім" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не проводилось.
Прикметним є те, що за інформацією із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №218009361933 від 04.06.2025 вбачається, що 21.05.2025 ОСОБА_1 було запитано копії документів із реєстраційної справи Приватного підприємства "Вадім" (очевидно, що з метою підготовки даного позову). А вже 28.05.2025 (через чотири робочі дні) на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.М. 26.11.2023 (тобто заповіт ОСОБА_12 складено за чотири дні до смерті), відбувся вступ у спадщину неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в частині 20% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім", що становить 30 000,00 грн; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в частині 20% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім", що становить 30 000,00 грн, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 в частині 10% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім", що становить 15 000,00 грн.
31.05.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. було проведено реєстрацію змін складу учасників Приватного підприємства "Вадім", внаслідок якої станом на 04.06.2025 учасниками Приватного підприємства "Вадім" є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .
При цьому, законні представники ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) є фігурантами кількох кримінальних проваджень. Наприклад, ОСОБА_7 є підозрюваним у кримінальному провадженні №12021100030002216 від 21.08.2021, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255 (створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу), ч. 2 ст. 255 (участь у злочинній організації), ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 (вимагання чужого майна з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, з погрозою вбивства, вчинене злочинною організацією), ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 (умисне знищення чужого майна, вчинене злочинною організацією шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в великих та особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 362 (несанкціоноване копіювання інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчинені особою, яка має право доступу до такої інформації, вчинене за попередньою змовою групою осіб) Кримінального кодексу України.
Із Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 16.06.2023 вбачається, що обставини вибуття із власності ОСОБА_1 12.07.2021 частки в розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" також фігурують в кримінальному провадженні №12021100030002216 від 21.08.2021 із формулюванням "учасником злочинної організації отримано право власності на 50% статутного капіталу ПП "Вадім".
У засобах масової інформації в Інтернеті наявні публікації стосовно імовірної діяльності ОСОБА_13 на прізвисько " ОСОБА_14 ", а також ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Відтак, зважаючи на фактичну зміну власника 50% статутного капіталу ПП "Вадім" в період між підготовкою позову ОСОБА_1 та його поданням на підставі складеного ОСОБА_12 за чотири дні до смерті заповіту, проте за 1,5 роки до вступу у спадщину відповідачів 2-4 та набуття часток у статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім" дітьми осіб, щодо яких здійснюється кримінальні провадження, в яких фігурує вибуття із власності ОСОБА_1 12.07.2021 частки в розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" як один із епізодів злочинної діяльності, суд вважає, що існує обґрунтований ризик подальшого відчуження часток статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
При цьому, позов ОСОБА_1 у даній справі спрямований на захист свого права власності на частку в розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" (метою позову є повернення її у власність позивача), яка була подарована ОСОБА_12 та який в свою чергу заповів її ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .
За положеннями частини 1 статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Статтею 12 цього Закону визначено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відтак подальше відчуження часток у статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім" може зумовити їх набуття добросовісним набувачем, що унеможливить захист прав та інтересів ОСОБА_1 в межах справи №910/6955/25 у разі задоволення позову.
В свою чергу, заборона відчуження таких часток на час розгляду даного спору жодним чином не зумовить більш негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. В аспекті можливого порушення прав та інтересів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , то судом взято до уваги, що останні не здійснювали реєстрації набуття ними у власність часток у статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім" впродовж 1,5 року після смерті ОСОБА_12 , що може свідчити про невисокий інтерес останніх щодо даних майнових прав, відтак заборона відчужувати такі майнові права не ставитиме їх в край негативне становище порівняно із інтересом позивача.
Відтак, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову (заборона відчуження часток в статутному капіталі) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду.
Попри наведене, оскільки судом встановлено, що станом на дату вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову правонаступниками ОСОБА_12 у правовідносинах щодо дарування 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" є ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 (про що позивач не міг дізнатись раніше ніж 31.05.2025, в той час як заява про забезпечення позову подана 02.06.2025 - в перший робочий день після проведення реєстрації змін до складу учасників Приватного підприємства "Вадім" 31.05.2025 - суботу), то суд вбачає за необхідне заборонити саме останнім відчужувати набуті ними частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім".
З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частковому задоволенню шляхом заборони ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 здійснювати відчуження набутих ними часток в статутному капіталі Приватного підприємства "Вадім".
Керуючись статтями 2, 13, 45, 52, 57, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Заборонити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснювати будь-яке відчуження частки корпоративних прав, а саме: права власності на належні йому 20% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 25-Д; ідентифікаційний код 23160396), що становить 30 000,00 грн.
3. Заборонити ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , здійснювати будь-яке відчуження частки корпоративних прав, а саме: права власності на належні йому 20% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 25-Д; ідентифікаційний код 23160396), що становить 30 000,00 грн.
4. Заборонити ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , здійснювати будь-яке відчуження частки корпоративних прав, а саме: права власності на належні йому 10% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, буд. 25-Д; ідентифікаційний код 23160396), що становить 15 000,00 грн.
5. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 05.06.2028.
6. Стягувачем за п.п. 2, 3, 4 резолютивної частини даної ухвали є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса для листування, вказана у позовній заяві: АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).
7. Боржником за п. 2 резолютивної частини даної ухвали є: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
8. Боржником за п. 3 резолютивної частини даної ухвали є: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
9. Боржником за п. 4 резолютивної частини даної ухвали є: ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
10. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Роман Володимирович Бойко