ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2025Справа № 910/3320/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна»
про стягнення 2 370 627,49 грн.
представники сторін:
позивача - Нестеришин Т.С.
відповідача - не зявились
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» про стягнення 2 370 627,49 грн., у тому числі 1 941 533,20 грн. витрат на оплату послуг перевізника вантажу, 156 205,03 грн. інфляційних втрат, 27 553,38 грн. трьох процентів річних та 245 335,88 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 12.02.2020 № Z-152724/120220.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання та встановлено строки надання учасниками заяв по суті.
Відповідачем 10.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність у нього зобов'язання з оплати послуг перевізника вантажу.
Позивачем 15.04.2025 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.
Протокольною ухвалою від 20.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2025.
Представником відповідача сформовано 30.05.2025 клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з її відрядженням, у задоволенні якого судом відмовлено.
У судовому засіданні 03.06.2025 оголошено вступну та резолютивні частини рішення у справі.
Врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Встановив
Сторонами у справі укладено договір транспортного експедирування №Z-152724/120220 від 12.02.2020, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів. В свою чергу, відповідач зобов'язався оплачувати надані йому позивачем послуги.
За визначеннями частини першою статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Відповідно до частини третьої статті 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1.2 договору № Z-152724/120220 від 12.02.2020 врегульовано, що у відповідності до цього договору та погоджених сторонами заявок до нього, які є невід'ємними частинами договору, позивач надає послуги транспортно-експедиторського обслуговування вантажів відповідача, що перевозяться комбінованим способом.
За умовами пункту 1.3 відповідач зобов'язався оплатити послуги позивача у погодженому заявкою розмірі та компенсувати додаткові витрати.
Таким чином, умовами укладеного сторонами у справі договору встановлено, що винагорода позивача визначається відповідною заявкою на організацію перевезення, а додаткові витрати - загальними умовами цього договору.
Відповідно до наведених у позовній заяві пояснень позивачем за результатами електронної переписки працівників сторін організовано перевезення шести контейнерів з колесами відповідача відповідно до інвойсу №22010683003 від 15.02.2022 за маршрутом Китай-Україна.
Заявку на організацію відповідного перевезення з визначенням вартості послуг позивача сторонами у справі не було укладено.
У той же час, відповідачем підтверджено факт надання позивачу доручення на організацію цього перевезення (лист №200622/3 від 20.06.2022, лист №160822/1 від 16.08.2022, лист №030924/1 від 05.09.2024, відзив у даній справі тощо).
За процесуально-правовими приписами частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, факт організації перевезення позивачем шести контейнерів за маршрутом Китай - Україна (порт Південний) на користь відповідача суду доведено поза розумним сумнівом.
Факт не укладення сторонами у справі заявки у визначеній договором формі фактично позбавляє позивача права на отримання винагороди за виконану роботу, проте не позбавляє його права на відшкодування понесених ним фактичних витрат при організації та здійсненні перевезення відповідача.
Вимога про стягнення винагороди позивачем у межах даного позову не заявлялась.
Предметом даного судового дослідження є наявність у позивача права на компенсацію понесених фактичних витрат при здійснені перевезення вантажів відповідача.
Матеріалами справи поза розумним сумнівом підтверджується, що на час початку повномасштабної збройної агресії проти України вантаж відповідача перебував на морському судні.
Загальновідомим є факт припинення функціонування морських портів України, у тому числі і Південного, з початком повномасштабного вторгнення через блокування військовими кораблями та мінну небезпеку.
Наведені обставини без сумніву є форс мажорними обставинами, які унеможливили здійснення доставки вантажу у порт Південний.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відзиву в частині недоведеності позивачем факту наявності обставин непоборної сили, які унеможливили доставку вантажу у порт південний.
Судом відхилено доводи відповідача про можливу та вірогідну компенсацію перевізником своїх витрат після можливої реалізації ним вантажу, оскільки ці доводи є прямим припущенням відповідача, яке не може бути покладено в основу судового рішення. Крім того, у даному судовому провадженні дії перевізника контейнерів не можуть досліджуватись, оскільки він не є учасником даного судового розгляду.
У будь-якому випадку матеріали справи не містять жодного доказу продажу будь-якою особою вантажу відповідача. Матеріали справи містять лише копію листа перевізника (Maersk) №13899/01 від 12.07.2022, яким стверджується лише про вивантаження шести контейнерів у транзитному порту.
Частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як зазначалось раніше, предметом даного судового дослідження є встановлення наявності або відсутності у позивача права на компенсацію понесених ним витрат на організацію перевезення вантажу відповідача.
Суду доведено поза розумним сумнівом, що позивачем перераховано платіжною інструкцією від 05.07.2024 зі свого рахунку в АТ «Сітібанк» на користь нерезидента Maersk A/S 47 884,94 доларів США, що за курсом НБУ (40,5458) на 05.07.2024 (день здійснення платежу) складає 1 941 533,20 грн.
Відповідно до довідки АТ «Сітібанк» №240779/0401-01 від 17.09.2024 платіж здійснено на підставі наданих банку договору №UA033731 від 05.03.2021 та акту №М18-06/2024 від 18.06.2024, оформленого до рахунку №5653238461 від 18.06.2024.
Рахунком №5653238461 від 18.06.2024 визначено оплату фрахту шести контейнерів з 11.02.2022.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У даному випадку позивачем доведено суду належними доказами поза розумним сумнівом факт оплати ним фрахту шести контейнерів, в яких здійснювалось перевезення вантажу відповідача.
Пунктом 4.3 укладеного сторонами у справі договору №Z-152724/120220 від 12.02.2020 врегульовано, що у разі виникнення у експедитора додаткових витрат, здійснення ним оплати штрафів або проведення інших платежів (зокрема, використання контейнерного обладнання) в інтересах відповідача і пов'язаних з виконанням цього договору, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу понесені ним витрати.
Враховуючи наведене, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 1 941 533,20 грн. фактичних витрат, пов'язаних з перевезенням вантажу відповідача.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Частиною третьою статті 550 Цивільного кодексу України визначено, що Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Умовою пункту 8.1 укладеного сторонами у справі договору №Z-152724/120220 від 12.02.2020 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно стало прямим або непрямим наслідком обставин непоборної сили.
Таким чином, непрямий вплив на виконання зобов'язань обставин непоборної сили визначено сторонами як належну підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Відповідно, суд не може не прийняти до уваги доводи відзиву, що введення військового стану хоча і опосередковано, але вплинуло на неможливість виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки ці нарахування є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна» (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 19, офіс 710; ідентифікаційний номер 35551613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістика (Україна)» (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 34; ідентифікаційний номер 22945557) 1 941 533,20 грн. основного боргу та 23 298,41 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 05.06.2025
Суддя Т.Ю. Кирилюк