ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"04" червня 2025 р. Справа № 918/134/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Філіпова Т.Л.
судді Маціщук А.В.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Гандзілевський Н.А.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у справі №918/134/25 (повний текст складено 10 квітня 2025 року, суддя Качур А.М.)
за позовом Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації
до Зарічненської селищної ради
про скасування державної реєстрації права власності
Заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Зарічненської селищної ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 14,8956 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0017, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Святчук К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2022 року №65352870, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що на підставі погодженої документації із землеустрою, 28 серпня 2019 року в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:08:000:0017, площею 14,8956 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, прокурор вважає, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності. Стверджує, що не зважаючи на факт перебування зазначеної земельної ділянки в межах прикордонної смуги, органом виконавчої влади - Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ №17-17-ОТГ від 08 грудня 2020 року "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га, які розташовані на території Зарічненської селищної ради, зокрема і спірну ділянку.
Згідно з актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, всупереч вимог чинного законодавства, у перелік земельних ділянок незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:08:000:0017. Після цього, на підставі зазначеного наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:08:000:0017 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області (рішення про державну реєстрацію від 03 листопада 2022 року №65352870).
На переконання прокурора, державна реєстрація права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Зарічненською селищною радою підлягає скасуванню, з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у справі №918/134/25 відмовлено у задоволенні позову Засступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до Зарічненської селищної ради про скасування державної реєстрації права власності.
Вказане рішення обгрунтоване тим, що земельна ділянка котра була передана із державної у комунальну власність на підставі чинних на той час правових норм не може вважатися такою, що передана територіальній громаді неправомірно та безпідставно. Жодних доказів щодо розміщення на спірній ділянці прикордонних інженерних споруд чи приналежності ділянки або її частини до земель оборони на час передачі у комунальну власність суду не надано. Також суд не встановив обставин, що зазначена ділянка знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.
Суд зауважив, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, зокрема картографічними матеріалами, викопіюваннями, землевпорядною документацією, спірна земельна ділянка не розміщується у в межах 30-50 метрів від лінії державного кордону або ж в межах зони від кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. У цьому випадку немає підстав для висновків, що спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин належала до земель оборони. Матеріали справи не містять доказів зміни її цільового призначення. На час передачі територіальній громаді ця земельна ділянка належала до державної власності, але не мала статусу прикордонної смуги, а тому не було обмежень щодо передачі цієї землі селищній раді.
За висновком місцевого суду, позивач не є підтвердженим власником спірної ділянки, не зареєстрований як власник та не є фактичним володільцем цієї землі. Відсутні правові підстави вважати, що спірна ділянка передавалася з державної власності із порушенням земельного законодавства. А тому у позивача відсутнє право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, тобто звертатися до суду із негаторним позовом.
Не погодившись з ухваленим рішенням, прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у справі №918/134/25 та прийняти нове про задоволення позову.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції звернув у вагу, що зміни до статті 77 Земельного кодексу України, про встановлення двох кілометрової смуги вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією та республікою білорусь землі у якій підлягають передачі військовим частинам Державної прикордонної служби України, внесено лише у 2023 році, у той час як право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване у 2022 році, тобто до внесення таких змін.
Прокурор зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до державного кордону України з республікою білорусь, розташована у північній частині Вараського району Рівненської області та у найближчій точці фактично межує з державним кордоном (якщо вимірювати з півночі орієнтовно 120 м., а у найвіддаленішій точці близько 1500 м.), що візуально підтверджується викопіюванням з ДЗК. Тобто, спірна земельна ділянка розташована в межах прикордонної смуги.
Скаржник звертає увагу суду, що імперативне визначення в Земельному кодексі України розмірів земельних ділянок, що надаються у постійне користування не свідчить, що зазначені зони не можуть бути збільшені або утворені в іншому розмірі з урахуванням вже існуючої системи інженерних споруд. Тобто, такі земельні ділянки надаються у постійне користування органам Державної прикордонної служби України, а відсутність їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не свідчить про те, що земельні ділянки в межах прикордонної смуги можуть перебувати в іншій формі власності, окрім, державної та належати до іншої категорії земель аніж землі оборони.
Листом №918/134/25/2422/25 від 02 травня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
06 травня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/134/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2025 року у справі №918/134/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у справі №918/134/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "04" червня 2025 р. об 10:20 год.
В судове засідання 04 червня 2025 року з'явився прокурор, інші учасники провадження у справі не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Під час підготовки до судового засідання судом встановлено про наявність у провадженні Великої Палати Верховного Суду справи №902/122/24.
Прокурор не заперечив проти зупинення провадження у справі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі №918/134/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №902/122/24, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.
Статтею 228 ГПК України визначено перелік підстав, за наявності яких господарський суд має право зупинити провадження по справі.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є вимоги заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 14,8956 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0017, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Святчук К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 листопада 2022 року №65352870, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2025 року прийнято до розгляду справу №902/122/24 у подібних правовідносинах.
Так, у справі №902/122/24 позовні вимоги мотивовані тим, що спірні земельні ділянки частково розташовані у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що свідчить про їх приналежність у цих частинах до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Прокурор в цій справі вказує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0866 площею 14,0092 га та 0522683600:01:000:0913 площею 14,3612 га незаконно зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу. При цьому, наявність такої реєстрації з позиції позовної заяви позбавляє позивача можливості належним чином розпорядитися земельними ділянками уздовж лінії державного кордону та надати їх у постійне користування третій особі для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо подібності обставин у справах №918/134/25 та №902/122/24.
Мотивуючи підстави для передачі справи №902/122/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що прямою вказівкою в законі визначено можливість встановлення контрольованих прикордонних районів у межах земель територіальних громад. За викладеного колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що встановлення прикордонного режиму та прикордонної смуги не виключає можливості перебування таких земельних ділянок у комунальній власності.
Підтвердженням цього висновку є і внесений Законом №2952-IX від 24 лютого 2023 року до Перехідних положень ЗК України пункт 27-1, який визначив, що військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, надають у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності уздовж лінії державного кордону України на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням вимог цього пункту. Звідси очевидно, що законодавець передбачив можливість використання і комунальних земель в "оборонних цілях", однак автоматичного переведення цих земель до категорії земель оборони не визначав.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду констатував, що наразі висновок суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах відсутній. Більше того, у правозастосуванні наявна виключна правова проблема визначення правового статусу земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, встановленої вздовж державного кордону з урахуванням положень пункту 27-1 Перехідних положень ЗК України, а саме щодо віднесення/не віднесення їх до земель оборони в автоматичному порядку. При цьому, від вирішення цього питання залежить встановлення дійсного власника вказаних земель, їх належного розпорядника, а відтак і можливість стверджувати про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.
На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішення у цій справі питання щодо визначення правової природи земельних ділянок, які розміщені в межах прикордонної смуги, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. Водночас слід враховувати, що у цій справі існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й у публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто в невизначеній кількості справ.
При цьому, частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ухвали від 26 березня 2025 року у справі № 902/122/24 Великою Палатою Верховного Суду вказану справу прийнято до розгляду. Ухвалою від 07 травня 2025 року у справі №902/122/24 повідомлено учасників справи №902/122/24 (провадження № 12-15гс25), що судове засідання відбудеться 02 липня 2025 року.
Відтак, враховуючи подібність правовідносин у справах №902/122/24 та №918/134/25, та те, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/122/24 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, а також з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною та джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №918/134/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №902/122/24.
Керуючись статтями 234, 227, 229, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити апеляційне провадження у справі №918/134/25 до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у справі №902/122/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення.
2. Зобов'язати сторони повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №918/134/25.
3. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена відповідно до пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.