Постанова від 27.05.2025 по справі 906/171/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року Справа № 906/171/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Шумський О.І.

відповідача - Сіра А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.25, повний текст судового рішення складено14.02.25 у справі №906/171/24 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"

про стягнення 6 913 813,54 грн. (з урахуванням заяви представника позивача від 25.11.2024 про відмову від частини позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі № 906/171/24 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% до 456 838,39 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" - 5 713 527, 25 грн основного боргу; - 456 838,39 грн пені; - 201 266,19 грн інфляційних нарахувань; - 85 343,33 грн 3% річних; - 103 707,20 грн судового збору. В позові відмовлено в частині стягнення 456 838,38 грн пені.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 31.01.2025 у справі №906/171/24 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" 07.03.2025 звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на подання апеляційної скарги, який пропущено по незалежних від апелянта причин. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2025 року по справі 906/171/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" 1574816,94 грн. основного боргу за актом № 5/23 від 18.12.2023; 111 076,23 грн. - пені, 23493,17 грн - 3; річних, 67085,63 грн. - інфляційних нарахувань та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Листом №906/171/24/1366/25 від 10.03.2025 витребувано матеріали справи у Господарського суду Житомирської області.

Також не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 31.01.2025 у справі №906/171/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" 10.03.2025 звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, поновити строк та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі № 906/171/24 в частині відмови у стягненні 456 838,38 грн пені і ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені повністю - у розмірі 993 464, 20 грн.

18.03.2025 від Господарського суду Житомирської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/171/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2025 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2025 об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1. Об'єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез".

04.04.2025 від ТОВ "АС Интернешнл Групп" до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез", у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги останнього.

04.04.2025 від ТОВ "АС Интернешнл Групп" до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний Суд" надійшло клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.

10.04.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання ТОВ "АС Интернешнл Групп" про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів задоволено.

08.05.2025 від ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний Суд" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.

12.05.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів задоволено.

13.05.2025 у судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів з'явились представник позивача (Гамей В.В.) та представник відповідача (Сіра А.В.), які надали свої пояснення з приводу оскаржуваного судового рішення та апеляційних скарг.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції протокольною ухвалою постановила оголосити перерву у судовому засіданні до 27.05.2025 о 14:30 год із забезпеченням проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку представникам сторін.

21.05.2025 від представника позивача Шумського О.І. надійшло клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.

23.05.2025 від ТОВ "АС Интернешнл Групп" до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний Суд" надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

26.05.2025 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання представника позивача Шумського О.І. про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів задоволено.

27.05.2025 через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

27.05.2025 у судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів з'явилися представник позивача (Шумський О.І.) та представник відповідача (Сіра А.В.), які додатково надали свої пояснення з приводу оскаржуваного судового рішення та апеляційних скарг.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

01.04.2022 між ТОВ "АС Интернешнл Групп" (позивач, агент) та ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" (відповідач, замовник) укладено агентський договір №01/04/22 (т.1, а.с. 201-207), за умовами якого замовник надає агенту право представляти інтереси замовника як на території України, так і за кордоном, а агент зобов'язується за винагороду надавати замовнику послуги, від імені замовника, в його інтересах, під його контролем і за рахунок замовника в укладенні угод, а також їх зміні чи розірванні, сприяти їх укладенню та виконанню, бути його представником у відносинах із третіми особами та вчиняти інші дії за дорученням замовника (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору агент приймає на себе зобов'язання з комплексного маркетингового опрацювання іноземних фармацевтичних ринків (далі - ринки), визначення та аналізу ринків, конкурентного середовища, пошуку комерційно-ефективних фармацевтичних продуктів (далі - продуктів) для даних ринків, визначення асортименту продуктів та їх адаптації; виявлення і перевірки потенційних контрагентів; підготовки документів та проведення організації комплексу реєстраційних заходів, обраних для конкретного ринку продуктів, в тому числі підготовки і організації проведення дій фармацевтичної розробки нових продуктів, реєстрації лікарських засобів, впровадження у виробництво нових продуктів; організації просування і дистрибуції продуктів, пошуку партнерів, розробки цінової політики; узгодження між замовником і контрагентом об'ємів та асортименту виробництва зареєстрованих лікарських засобів за контрактом та поставку виробленої готової продукції в асортименті. Агент надає висновки щодо потенційних контрагентів, узгоджує з замовником комерційні пропозиції, веде перемовини з контрагентами щодо запропонованих умов та ціни поставки готової продукції, здійснює підготовку проектів договорів з питань співпраці щодо реєстрації лікарських засобів та контрактів на поставку готової продукції на умовах експорту, контролює оформлення супровідної документації, консультує замовника щодо порядку та ризиків ведення господарської діяльності з резидентами іноземних держав та резидентами на території України.

Згідно з п.1.3 договору замовник укладає зазначені договори та зовнішньоекономічні контракти з контрагентами за сприянням агента, від свого імені та за свій рахунок.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб'єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору (п.4.1 договору)

Відповідно до п.4.2 договору замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб'єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору.

Замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента. Підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти (п.п.4.2.-4.3. договору).

У п. 4.4 договору сторони узгодили, що оплата винагороди агенту здійснюється замовником не пізніше 2 тижнів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).

01.04.2022 між замовником та агентом укладено додаткову угоду №1 до агентського договору (т.1, а.с. 212-214), у якій сторони визначили, що замовник отримує дохід не менше погодженої націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки та страхування, якщо умови поставки відрізняються від FCA (Інкотермс-2020) (п.3.1. додаткової угоди №1).

За п.3.2. додаткової угоди №1 агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п.3.1. за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 передбачено, що агент отримує ексклюзивне право продажу продуктів, організація реєстрації яких була їм проведена на фармацевтичних ринках (включаючи ринок України) протягом терміну дії цього договору. Перелік таких продуктів із зазначенням території дії такого ексклюзивного права продажу вказується в додатках до договору. У разі, якщо протягом 3 років агент не зможе організувати реєстрацію конкретного продукту у визначеній сторонами країні, агент втрачає ексклюзивне право на просування визначених продуктів на даній території, а замовник набуває право діяти на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №22082023/1 від 22.08.2023 до якого було долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023 зі звітом, додатками та рахунком №42 від 22.08.2023 на оплату послуг зазначених у акті (т.2, а.с.59-108).

Згідно з актом та звітом до нього позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з партнерами ТОВ "Сістем Фарм", а саме підписання специфікації на 2 квартал 2023 року, контроль об'ємів замовлення, строків оплати та факту відвантаження на 2 квартал 2023 року згідно:

- специфікації №ФМ 2023/2/2 від 03.04.2023 (додаток 35 від 03.04.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020), поставка лікарського засобу ФАРМАКСИКАМ в кількості 18 815 пачок серія МЕ070423, Видаткова накладна № СГП00000116 від 23.05.2023;

- специфікації №ФТ 2023/2/2 від 03.04.2023 (додаток 36 від 03.04.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020), поставка лікарського засобу ФАРМАЛІПОН ТУРБО в кількості 1 544 пачок серія ТС050423 та 1 544 пачок серія ТС060423. Видаткова накладна № СГП00000117 від 23.05.2023;

- специфікації №Ф 2023/2 від 20.04.2023 (додаток 37 від 20.04.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020), поставка лікарського засобу ФАРМАЛІПОН в кількості 7 775 пачок серія ТА040523, Видаткова накладна № СГП00000126 від 30.05.2023.

Згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023 та звіту до нього позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з партнером ТОВ "Астрафарм", а саме узгодження закупівель на 2023 рік, підписання поставочних специфікацій, контроль об'ємів замовлення, строків оплати та відвантаження на 2 квартал 2023 року згідно:

- специфікації №М 2023/2 від 28.02.2023 (додаток 21 від 28.02.2023 до договору №09/10/20 поставки продукції від 09.10.2020), поставка лікарського засобу МЕЛСІ в кількості 18 497 пачок серія МЕ050323 та 18 720 пачок серії МЕ060323. Видаткова накладна № СГП00000078 від 05.04.2023.;

- специфікації №X 2023/2 від 07.03.2023 (додаток 22 від 07.03.2023 до договору №09/10/20 поставки продукції від 09.10.2023); поставка лікарського засобу ХІТАРТ в кількості 6 912 пачок серія АС020423 та 4 601 пачок серії АС030423. Видаткова накладна № СГП00000108 від 11.05.2023.

Також згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023 та звіту до нього позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з покупцями по реалізації лікарських засобів в Азербайджанській Республіці та Грузії, підписання поставочних специфікацій на 2 квартал 2023 року, контроль об'ємів замовлення, строків оплати та відвантаження на 2 квартал 2023 року згідно:

- специфікації №3 від 14.04.2023 (додаток № 8 до контракту №08/2021 від 27.08.2021 з TOB "MEDEXPORT", м. Тбілісі, Грузія), поставка лікарського засобу TІO-LІPON- NOVOFARM в кількості 7 750 пачок серія ТА030523А, ВМД 23UA101090006776U5;

- специфікації №2 від 16 травня 2023 року (додаток № 4 до контракту № AZ071122 від 07.11.2022 з TOB "VITAMER", м. Баку, Азербайджанська Республіка), поставка лікарського засобу ТІО-LIPON TURBO в кількості 1530 пачок серія ТС080623. ВМД 23UA101090008611U2.

Окрім того, згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023 та звіту до нього позивачем було забезпечено організацію продажів відповідачем лікарського засобу ДЕКСМЕДЕТОМИДИН-НОВО в кількості 4 496 пачок серія КХ010523 в ТОВ "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез". Видаткова накладна № СГП00000148 від 19.06.2023.

Загальна вартість наданих послуг згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/2З від 22.08.2023 склала 3 648 307,35грн (без ПДВ) та 4 377 968,82грн (з ПДВ).

Відповідач отримав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023р. зі звітом та додатками до нього 25.08.2023 (т.2, а.с.128-129), однак не повернув підписаний акт з його сторони та не сплатив кошти згідно виставленого рахунку.

До листа №22082023/1 від 22.08.2023 також було додано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 зі звітом та додатками, а також рахунок №44 від 22.08.2023р. на оплату послуг, зазначених у вказаному акті (т.2, а.с.109-127).

Згідно цього акта та звіту до нього позивачем забезпечено організацію співпраці відповідача з партнером ТОВ "Сістем Фарм", а саме підписання поставочних специфікацій на 2 квартал 2023 року, контроль об'ємів замовлення та строків оплати на 3 квартал 2023 року, контроль відвантаження згідно:

- специфікації №ФТ 2023/3 від 16.05.2023 (додаток 38 від 16.05.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020), поставка лікарського засобу ФАРМАЛІПОН ТУРБО в кількості 1 542 пачок серія ТС110623.- 120623. Видаткова накладна №СГП00000191 від 25.07.2023;

- специфікації №ФМ 2023/3 від 16.05.2023 (додаток 39 від 16.05.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020), поставка лікарського засобу ФАРМАКСИКАМ в кількості 18 760 пачок серія МЕ100623. Видаткова накладна № СГП00000190 від 25.07.2023.

Також згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 та звіту до нього позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з партнером ТOB "Астрафарм", а саме: підписання та контроль відвантаження згідно Специфікації № М 2023/3/1 від 06.04.2023 (додаток 24 від 06.04.2023 до договору №09/10/20 поставки продукції від 09.10.2020); поставка лікарського засобу МЕЛСІ в кількості 18 882 пачок серія МЕ080623 та 18 840 пачок серії МЕ090623. Видаткова накладна №СГП00000189 від 14.07.2023.

Також згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 та звіту до нього позивачем було забезпечено організацію продажів відповідачем лікарського засобу "ПАРАЦЕТАМОЛ-НОВО" в кількості 38 280 пачок серія РА010623 в ТОВ "Торговий Дім "Новофарм-Біосинтез", Видаткова накладна №СГП00000178 від 04.07.2023.

Загальна вартість наданих послуг згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 склала 2 472 943,48грн (без ПДВ) та 2 967 532,18грн (з ПДВ).

Відповідач отримав акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 зі звітом та додатками до нього 25.08.2023 (т.2, а.с.128-129), однак не повернув підписаний акт з його сторони та не сплатив кошти згідно виставленого рахунку.

19.12.2023 позивач надіслав на адресу відповідача лист №19122023/2 від 19.12.2023 до якого було долучено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 з додатками, а також рахунок №47 від 19.12.2023 на оплату послуг, зазначених у вказаному акті (т.2, а.с.130-150).

Згідно цього акту вбачається, що позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з партнером ТОВ "Астрафарм", а саме підписання поставочних специфікацій, контроль об'ємів замовлення та строків оплати, контроль відвантаження згідно:

- специфікації Х2023/3 від 03.08.2023 (додаток 25 від 03.08.2023 до договору №09/10/20 поставки Продукції від 09.10.2020);

- специфікації М2023/3/2 від 03.08.2023 (додаток 26 від 03.08.2023 до договору №09/10/20 поставки продукції від 09.10.2023).

Також згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 додатків до нього позивачем було забезпечено організацію співпраці відповідача з партнером ТОВ "Сістем Фарм", а саме: підписання, контроль об'ємів замовлення та строків оплати згідно Специфікації № Ф 2023/3 від 03.08.2023 (додаток 40 від 03.08.2023 до договору №01/07/20 поставки продукції від 01.07.2020).

Загальна вартість наданих послуг згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 склала 1 574 816,94грн (без ПДВ) та 1 889 780,33грн (з ПДВ).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за невиконаними зобов'язаннями згідно агентського договору становить 8 740 692,63 грн.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист від 23.01.2024 року у якому відмовив у підписанні акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 та повідомив, що не може виконати зобов'язання на користь позивача, оскільки учасником позивача є ОСОБА_1 , який, на думку відповідача є громадянином російської федерації, і ця обставина не дає можливості виконати зобов'язання перед позивачем, зважаючи на обмеження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 за №187 та постановою Національного банку України №18 від 24.02.2022 (т.2, а.с.152-155).

Відсутність оплати за надані послуги за агентським договором №01/04/2022 від 01.04.2022 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення 6 913 813,54грн, з яких: 5 713 527, 25грн основний борг; 913 676,77грн пеня; 201 266,19грн інфляційні нарахування; 85 343,33грн 3% річних (з урахуванням заяви представника позивача від 25.11.2024 про відмову від частини позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі № 906/171/24 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50% до 456 838,39 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" - 5 713 527, 25 грн основного боргу; - 456 838,39 грн пені; - 201 266,19 грн інфляційних нарахувань; - 85 343,33 грн 3% річних; - 103 707,20 грн судового збору. У позові відмовлено в частині стягнення 456 838,38 грн пені.

Мотивуючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції зазначив про таке:

- відповідач 31.01.2025 подав до суду заяву у якій визнав позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги за агентським договором №01/04/2022 від 01.04.2022 в сумі основного боргу в розмірі 4 138 710, 31 грн, що складається з послуг, які надані за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/23 від 22.08.2023 на суму 2 627 360, 43 грн та за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №4/23 від 22.08.2023 на суму 1 511 349, 88 грн;

- представник відповідача, покликаючись на заяву свідка ОСОБА_2 заперечила щодо стягнення заборгованості за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 на суму 1 574 816, 94 грн. Суд першої інстанції надавши оцінку заяві свідка ОСОБА_2 зазначив, що показами свідків не може доводитись факт виконання зобов'язання за договором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №143/280/17 (провадження №61-33033св18), від 02.09.2020 року у справі №569/24347/18 (провадження №61-16630св19). Відтак, на переконання суду першої інстанції заява свідка ОСОБА_2 не є належним доказом на підтвердження обставин ненадання позивачем у 3 кварталі 2023 року ТОВ фірмою "Новофарм Біосинтез" послуг на підставі агентського договору від 01.04.2022;

- єдиною підставою для відмови від підписання акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023 відповідачем у листі №046/02 від 23.01.2024 вказано, що ОСОБА_3 є одноособовим засновником та кінцевим бенефіціарним власником позивача. При цьому він є громадянином рф та перебуває на її території. Однак, дослідивши усі наявні докази в матеріалах справи, суд першої інстанції виснував про те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 громадянства російської федерації. При цьому матеріали справи містять виключно докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 є громадянином України (т. 1, а.с. 157-162);

- згідно довідки-розрахунку до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.212.2023 убачається, що відповідач продав певну кількість препаратів, а тому, згідно п. 3.2. додаткової угоди №1 до агентського договору від 01.04.2022 сума є арифметично правильною, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог (зокрема й в частині пред'явленої вимоги про стягнення суми згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №5/23 від 18.12.2023;

- надавши оцінку клопотанню відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та заперечень позивача щодо задоволення такого клопотання, суд першої інстанції виснував про наявність правових підстав для застосування дискреційних повноважень на зменшення суми пені до 50%.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням ТОВ фірма "Новофарм Біосинтез" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у частині задоволених позовних вимог про стягнення на користь позивача 1 574 816, 94 грн основного боргу згідно акта виконаних робіт № 5/23 від 18.12.2023, 111 076, 23 грн пені, 23 493, 17 грн 3% річних, 67085, 63 грн інфляційних нарахувань. Відповідачем зазначені наступні доводи, які на його переконання є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в зазначеній частині:

- послуги у третьому кварталі 2023 року позивачем не надавалися. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надання послуг за агентським договором у третьому кварталі 2023 року;

- у основу мотивів оскаржуваного судового рішення покладено лише акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 5/23 від 18.12.2023, який не підписано відповідачем, а навпаки надано відмову у підписанні вказаного акта. Судом першої інстанції не було встановлено та досліджено жодних належних та допустимих доказів того чи господарська операція з надання послуг позивачем відповідачу взагалі мала місце, а відтак, на переконання відповідача, оскаржуване судове рішення ухвалено на припущеннях;

- судом першої інстанції не враховано правових позицій, які викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №826/1929915, від 18.03.2020 у справі №927/986/17, від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, №924/233/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/217 від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, від 13.10.2020 у справі №910/4050/17, у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, у справі Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц з приводу важливості дослідження господарськими судами реальності здійснення господарський операцій та доказів, які можуть надаватися задля підтвердження їх проведення;

- під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на тому, що послуги по акту виконаних робіт (послуг) № 5/23 від 18.12.2023 фактично не надавалися і додатковим доказом того є відсутності податкових накладних, які б мали бути сформовані позивачем, як платником ПДВ, по факту першої події - факту надання послуги. Однак зазначене місцевим господарським судом не враховано;

- на підтвердження реальності наданих господарський операцій позивачем надана лише електронна переписка. При цьому упродовж серпня - грудня 2023 року жодної переписки між позивачем та відповідачем немає. Лише 15.12.2023 ОСОБА_4 надіслала лист контрагентам з проханням надати інформацію про те, яка кількість та дати поставок лікарських засобів відбулися між відповідачем та ТОВ "Астрафарм" за 3 квартал 2023 року;

- специфікації, на які покликається відповідач містять розбіжності із кількістю та вартістю товару, що була поставлена за видатковими накладними, які були долучені до матеріалів справи;

- згідно з додатком № 1.1 від 01.04.2022 до договору позивач отримує винагороду за умови поставки гарантованої мінімальної кількості однієї поставки лікарського засобу Фармаліпон, яка не має бути менша 7692 штук. Однак, як убачається з специфікації, яка була надана позивачем на підтвердження позовних вимог, позивачем надались послуги на поставку лікарського засобу Фармаліпон в кількості 7650 пачок. Хоча ціна за одиницю товару, вказана в додатку, є актуальною лише при продажу мінімальної кількості товару - 7962 штук;

- місцевий господарський суд помилково не врахував покази свідка ОСОБА_2 та зауважив на правових висновках, які висвітлив Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №143/280/17 (провадження №61-33033св18), від 02.09.2020 року у справі №569/24347/18 (провадження №61-16630св19), адже у даному випадку свідок свідчив не про факт виконання зобов'язання за договором, а навпаки про відсутність факту такого виконання.

Також не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням ТОВ "АС Интернешнл Групп" звернулось із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду в частині застосування дискреційних повноважень на зменшення суми нарахування пені на 50% до 456 838, 38 грн. Мотивуючи свою апеляційну скаргу позивач зазначає про таке:

- суд першої інстанції не врахував правових висновків, які висвітлені у постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24, від 19.02.2025 у справі №903/665/24, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/517/18 з приводу критеріїв, які суди повинні досліджувати під час застосування дискреційних повноважень щодо можливості зменшення розміру неустойки та її правової природи;

- набуття підприємством статусу "критично важливого" жодним чином не впливає на зменшення розміру чи звільнення його від відповідальності щодо виконання зобов'язань перед контрагентами;

- відповідач частково визнав позовні вимоги лише під кінець розгляду справи, таким чином суд першої інстанції порушив приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, адже взяв до уваги обставину часткового визнання відповідачем позову без урахування поведінки відповідача протягом усього судового розгляду, яка була недобросовісною (невжиття заходів щодо виконання зобов'язання, невизнання позову повністю до останнього судового засідання у суді першої інстанції тощо);

- сума основної заборгованості відповідача за агентським договором складає 5 713 527, 25 грн, у той час як сума нарахованої пені становить 993 464, 20 грн, тобто 17,3% від основної суми боргу. Таким чином, на переконання позивача, суд першої інстанції порушив приписи ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, адже дійшов помилкового висновку про надмірність майнового тягаря для відповідача;

- основною функцією неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання є стимулювання боржника та зміцнення зобов'язальних правовідносин шляхом забезпечення інтересів кредитора по зобов'язанню;

- отримання позивачем компенсаційних витрат за рахунок присудження до стягнення 201 266, 19 грн інфляційних втрат та 85 343, 33 грн 3% річних є правом позивача, яке він може реалізувати незалежно від стягнення зі свого боржника штрафних санкцій за порушення зобов'язання;

- порушення зобов'язання відповідачем не є винятковим, адже відповідач до останнього дня перед ухвалення оскаржуваного судового рішення заперечував факт наявності зобов'язання перед позивачем. Ступінь виконання зобов'язання боржником дорівнює нулю (до цього часу). Поважних причин невиконання зобов'язання не існує. Унаслідок порушення зобов'язання відповідачем позивач вже понад рік не може отримати належні йому кошти.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ч.ч. 1,2 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами

У силу дії ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Відповідно до ст. 296 ГК України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Водночас колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що агентська діяльність є різновидом надання послуг комерційним агентом для суб'єктів господарювання.

Так, глава 63 ЦК України регулює загальні положення надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо незгоди ТОВ фірми "Новофарм Біосинтез" із оскаржуваним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог про стягнення на користь позивача 1 574 816, 94 грн основного боргу згідно акта виконаних робіт № 5/23 від 18.12.2023, 111 076, 23 грн пені, 23 493, 17 грн 3% річних, 67085, 63 грн інфляційних нарахувань, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

На підтвердження заборгованості ТОВ фірми "Новофарм Біосинтез" перед ТОВ "АС Интернешнл Групп", яка є предметом апеляційного перегляду та доказів, які пов'язані з виникненням зазначеної заборгованості, позивачем долучено до матеріалів справи:

- лист начальника фінансового відділу Олени Медяної (вих. №19122023/2 від 19.12.2023, том 2, а.с. 130);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 (том 2, а.с. 131-132);

- рахунок на оплату №47 від 19.12.2023 (том 2, а.с. 133);

- специфікацію № Х 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року (том 2, а.с. 134);

- специфікацію № М 2023/3/2 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року (том 2, а.с. 135);

- специфікацію № Ф 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року (том 2, а.с. 141);

- електронну переписку (том 2, а.с. 136-140; 142- 150);

- лист-відповідь (відмова від підписання акта здачі-приймання робіт № 5/23 від 18.12.2023 та оплату грошових коштів за рахунком на оплату № 47 від 19.12.2023, том 2, а.с 152 - 155).

У постанові Верховного Суду від 10.06.2019 у справі №903/581/18 висвітлено наступну правову позицію:

" Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми...

Докази, які надаються учасниками справи до суду мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, достатності, що визначені статтями 76-79 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи)".

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, неприховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №909/887/18 зазначено, що сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18 визначено наступне:

"Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорій стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суд увід 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Так, згідно п. 3 специфікації № Х 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року та специфікації № М 2023/3/2 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року визначено строки поставки на 38-му тижні (18-22 вересня) 2023 року. При цьому п. 5 специфікацій визначено, що у випадку якщо будь-які строки або умови поставки та/або оплати в Специфікації протирічать строкам або умовам поставки та/або оплати в Генеральній специфікації та інших документах, то поточна Специфікація вважається пріоритетним документом, що відображає актуальну інформацію.

Згідно електронної переписки, яка надана позивачем, поставка лікарських засобів для ТОВ "Астрафарм" відбулася з невідомих причин у іншу дату (10.10.2023, коли в специфікаціях зазначено 38 тиждень 18-22 вересня 2023 року) та у іншій комплектації (Хітарт - 14 004 упаковок, коли в специфікації зазначено 13 500, Мелсі - 37 764 упаковок, а в специфікації 37 400 упаковок).

У складеному акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 зазначена як інша дата поставок, так і інша кількість поставленого товару. У такому випадку акт здачі-приймання робіт суперечить пріоритетним документам: специфікаціям, котрі надав позивач як на підставу своїх вимог, та як наслідок не може відображати актуальну інформацію ( як то передбачено у п. 5 специфікацій № Х 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року та специфікації № М 2023/3/2 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року).

Також у специфікації № Ф 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року зазначено кількість лікарського засобу Фармаліпон у розмірі 7 650 пачок. Однак, як убачається з видаткової накладної № СГП00000195 для ТОВ "Систем Фарм" фактично було постановлено Фармаліпон в кількості 7760 пачок (том 3, а.с. 38 на звороті).

Позивач надав електронну переписку, де уповноважений представник позивача звернувся до контрагента ТОВ "Астрафарм" в грудні місяці з запитом щодо надання інформації по кількості та даті поставок. Зазначене у свою чергу додатково свідчить про необізнаність агента щодо відносин між відповідачем та контрагентом, кількості поставленого товару і загалом дат поставок. У той же час матеріали справи також містять електронну переписку по відвантаженню в 3 кв. 2023 року по специфікації № Ф 2023/3, де Свинарьова Н.І. зверталася до контрагента ТОВ "Астрафарм", а саме:

"Володя, ми вже не спілкуємося з Оленою М. близько півроку, вона не має відношення до нашої фірми. З пов. Свинарьова Наталія" (том 3, а.с. 25).

Також матеріали справи містять електронну переписку ОСОБА_2 з контрагентами щодо поставки та оплати товару (том 3, а.с. 18, 20, 21 на зворотній стороні).

Із матеріалів справи вбачається, що до Господарського суду Житомирської області була надана заява свідка ОСОБА_2 щодо обставин, які на думку відповідача, мають значення для вирішення даного спору (том 3, а.с. 16-17).

Так, у вказаній заяві свідка ОСОБА_2 зазначено, що в третьому кварталі 2023 року фактичного надання послуг для поставки товару ТОВ "Сістем Фарм" не відбулося:

"Позивач 04.08.2023 лише підготовив специфікацію. Далі я специфікацію підписала у керівника і 07.08.2023 р. надіслала на підписання представнику ТОВ "Сістем Фарм". Представник ТОВ "Сістем Фарм" 08.08.2023 надіслав мені підписану з їх сторони специфікацію для виконання замовлення. В подальшому заступник головного бухгалтера ТОВ фірми "Новофарм - Біосинтез" підготувала рахунок на попередню оплату №СГП00000061 від 10.08.2023 року і направила представнику ТОВ "Сістем Фарм". Повідомила мене про направлення рахунку і про отримання попередньої оплати від ТОВ "Сістем Фарм". Погодження з представником ТОВ "Сістем Фарм" збільшення фактичної кількості Продукції, яка підлягає поставці (в Специфікації № Ф 2023/3 від 03.08.2023 передбачалась поставка лікарського засобі Фармаліпон в кількості 7 650 пачок, а фактично по видатковій накладній №СГП00000195 від 12.09.2023 було поставлено 7760 пачок), контроль за оформленням супровідної документації, дотримання умов відвантаження Продукції, контроль за проведенням ТОВ "Сістем Фарм" кінцевого розрахунку здійснювались особисто мною. Всі перемовини і узгодження проводились в телефонному режимі, так як виробництво і поставку даного лікарського засобу ТОВ "Сістем Фарм" ТОВ фірма "Новофарм Біосинтез" здійснює з червня 2017 року згідно Договору №2 щодо державної реєстрації (переєстрації), виробництва і поставки за Контрактом лікарського засобу Фармаліпон, розчин для інфузій, 30 мг/мл від 01.06.2017".

Також у заяві свідка ОСОБА_2 зазначено, що в третьому кварталі 2023 року фактичного надання послуг для поставки товару ТОВ "Астрафарм" також не відбулося:

"Позивач 04.08.2023 лише підготував Специфікацію. Далі я дану Специфікацію підписала і 07.08.2023 р. надіслала на підписання керівнику ТОВ "Астрафарм". Підписані Специфікації отримала 08.08.2023 через представника ТОВ "АС Интернешнл Групп". ТОВ "Астрафарм" здійснило попередню оплату 16.08.2023 на підставі підписаних Специфікацій. Заступник головного бухгалтера ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" повідомила мене про отримання 16.08.2023 р. попередньої оплати від ТОВ "Астрафарм". Виробництво даних лікарських засобів було включно мною до плану виробництва на серпень 2023 р. В подальшому заступник головного бухгалтера ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" підготувала рахунок на оплату №СГП00000063 від 01.09.2023 і №СГП00000064 від 01.09.2023, та №СГП00000067 від 08.09.2023 року і №СГП00000068 від 08.09.2023, які направила мені, а я направила їх керівнику ТОВ "Астрафарм". Продукція була відвантажена 10.10.2023 року згідно видаткових накладних №СГП00000213 від 10.10.2023 та №СГП00000214 від 10.10.2023. Я здійснювала переписку і телефонні перемовини щодо погодження з керівником ТОВ "Астрафарм" збільшення фактичної кількості Продукції, які підлягає поставці (в Специфікації № М 2023/3/2 від 03.08.2023 передбачалась поставка лікарського засобу Мелсі в кількості 37 400 пачок, а фактично по видатковій накладній №СГП00000213 від 10.10.2023 було поставлено 37 764 пачки; в Специфікації № Х 2023/3 від 03.08.2023 передбачалась поставка лікарського засобу Хітарт в кількості 13 500 пачок, а фактично по видатковій накладній №СГП00000214 від 10.10.2023 було поставлено 14 004 пачки), зміни строків та визначення конкретної дати і умов поставки Продукції (планово 18-22 вересня дотримання умов відвантаження Продукції, контроль за строками проведення ТОВ "Сістем Фарм" розрахунків за продукцію (планово до 11.08.2023, до 08.09.2023 та до 14.09.2023, а фактично 16.08.2023, 03.10.2023, 04.10.2023 та 09.11.2023). Поставки зазанчених лікарських засобів здійснювалися по договору поставки продукції №09/10/2020 від 09.10.2020, укладеному між ТОВ "Астрафарм" та ТОВ фірма "Новофарм - Біосинтез".

Суд першої інстанції не взяв до уваги заяву свідка ОСОБА_2 та зазначив, що показаннями сторони та показами свідків не може доводитись факт виконання зобов'язання за договором і що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №143/280/17 (провадження №61-33033св18), від 02.09.2020 року у справі №569/24347/18 (провадження №61-16630св19).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 03.04.2025 у справі №910/9366/22 зазначено:

"Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини".

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №143/280/17 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №569/24347/18 суд касаційної інстанції досліджував питання щодо можливості підтвердження обставин про виконання зобов'язання за договором позики згідно пояснень сторін чи показів свідків, при тому Верховний Суд вказав, що наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.

У даній справі предметом розгляду є стягнення суми у зв'язку з наданням абонентської послуги. Заява свідка ОСОБА_2 не містила інформації щодо факту виконання зобов'язання за договором позики. При цьому заява свідка ОСОБА_2 містила інформацію щодо відсутності фактично наданих послуг у зв'язку з тим, що даний свідок безпосередньо самостійно займався супроводом по поставці вищезазначених товарів для контрагентів ТОВ "Астрафарм" та ТОВ "Сістем Фарм".

У такому випадку суд апеляційної інстанції виснує про помилкове застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №143/280/17 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №569/24347/18, адже у даних справах відсутні спільні риси за спірними правовідносинами, вони є різними за змістом та не можуть бути застосовані до правовідносин у справі, що розглядається.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що одним із доказів (не виключно) на підтвердження реальності господарської операції з постачання послуг може бути складена податкова накладна, адже згідно з п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому згідно п. 201.1 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронному форматі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, КЕП уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Водночас як убачається з матеріалів справи податкова накладна за вказаним актом здачі-приймання робіт № 5/23 від 18.12.2023 не складалася та не реєструвалася.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд загалом не надав оцінки доводам відповідача щодо реальності здійснення господарської операції (надання послуг) згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023.

Водночас доводи відповідача, на переконання суду апеляційної інстанції, віднаходять своє підтвердження адже:

- зміст специфікацій № Ф 2023/3 від 03.08.2023, № Х 2023/3 від 03.08.2023, № М 2023/3/2 від 03.08.2023 не відповідають ні акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023, ні видатковим накладним щодо фактично поставленого товару (кількість товару, дата поставки інша);

- згідно електронної переписки Медяна О. просила зазначити інформацію про кількість та дату отриманих лікарських засобів Мелсі та Хітарт у представника ТОВ "Астрафарм" Нестеренко Д.. Отже, позивач не знав ні дати поставки, ні кількості поставленого товару. При цьому в акті здачі-приймання робіт позивач зазначає, що ним здійснювався контроль об'ємів замовлення. Зазначене суперечить фактичним обставинам справи та доказам, які надані самим позивачем;

- податкова накладна за вказаним актом здачі-приймання робіт № 5/23 від 18.12.2023 не складалася та не реєструвалася;

- згідно електронної переписки яку (також як і позивач) додав відповідач в якості електронного доказу та згідно заяви свідка ОСОБА_2 ТОВ фірма "Новофарм - Біосинтез" самостійно здійснювало супровід обсягів, строку поставки товару, питань проведення оплати за поставку лікарських засобів тощо;

- згідно п. 4.1 агентського договору №01/04/22 від 01.04.2022 замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб'єктам господарської діяльності України та інших країн, за представцнивтом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору. Відповідно до п. 3.1,3.2 додаткової угоди № 1 від 01.04.2022 до агентського договору № 01/04/22 від 01.04.2022 замовник отримує дохід не менше погодженої націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки та страхування, якщо умови поставки відрізняються від FCA (Инкотермс-2020). Агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п. 3.1 за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати постановленої продукції.

Згідно додатку № 1.1 від 01.04.2022 до додаткової угоди № 1 до агентського договору № 01/04/22 від 01.04.2022 року гарантована мінімальна кількість флаконів/пачок Фармаліпону є 7 692 пачок.

У той же час згідно долученої специфікації № Ф 2023/3 від 03.08.2023 на 3-й квартал 2023 року кількість пачок, яка була узгоджена між ТОВ фірма "Новофарм - Біосинтез" та ТОВ "Сістем Фарм" була 7 650. Тобто менша кількість від гарантованого мінімуму, який було узгоджено між агентом (позивачем) та замовником (відповідачем) згідно додатку №1.1 від 01.04.2022;

- виставлена сума за надані послуги позивачем оцінена виключно згідно специфікацій, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, відрізняються як щодо фактичної кількості поставки товару, так і дати поставки (про яку позивач дізнався лише в грудні місяці).

Із урахуванням всього вищезазначеного суд апеляційної інстанції виснує, що згідно стандарту доказування "вірогідність доказів", співставлення судом апеляційної інстанції доказів, які були надані позивачем та відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять таку кількість доказів, яка переважає доводи позивача щодо надання послуг згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 та реальності надання послуг. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтвердили обставину супроводу поставки продукції, яка зазначена в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023.

Із огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задоволити апеляційну скаргу ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" та скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення коштів за надані послуги згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 зі всіма додатковими нарахуваннями.

Щодо незгоди ТОВ "АС Интернешнл Групп" з оскаржуваним судовим рішенням в частині зменшення пені на 50%, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи відповідач подав клопотання до суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Надавши оцінку клопотанню відповідача та запереченням позивача на задоволення такого клопотання суд першої інстанції, враховуючи інтереси сторін, врахував наступне:

- ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" належить до суб'єктів критичної інфраструктури;

- відповідач позовні вимоги визнав частково;

- розмір договірних санкцій складає 913 676, 77 грн, що створює додатковий майновий тягар для відповідача;

- недоведеність негативних наслідків для кредитора та отримання останнім компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення 201 266, 19 грн інфляційних втрат втрат та 85 343, 33 грн 3% річних.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №914/2711/22 висвітлено наступну правову позицію:

"Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними".

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Аналізуючи докази, які наявні в матеріалах справи, судову практику, яка висвітлена у мотивувальній частині даного судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що:

- відповідач не визнавав заявлені позовні вимогам до подання заяви позивачем про відмову від частини позовних вимог на загальну суму в розмірі 1 982 540, 52 грн. При цьому заява про відмову від частини позовних вимог була заявлена після зазначення відповідачем у клопотанні про зменшення штрафних санкцій наступних доводів:

"Також звертаю увагу суду на ту обставину, що позивач визначає суму основного боргу та нараховує штрафні санкції на суму боргу, яка визначена з урахуванням ПДВ, проте жодних доказів того, що позивачем задекларована вказана сума з ПДВ до матеріалів справи не надано, зокрема не надано податкових накладних, сформованих по результату надання спірних послуг, отже останнім безпідставно до суми боргу та штрафних санкцій включно в тому числі ПДВ." (том 3, а.с. 113 на звороті).

У подальшому відповідач визнав грошове зобов'язання згідно акта № 3/23 від 22.08.2023 та акта № 4/23 від 22.08.2023. Відповідач не визнав лише грошове зобов'язання за актом № 5/23 від 22.08.2023. При цьому колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що таке невизнання було виправданим з огляду на непогодження апеляційним господарським судом з оскаржуваним судовим рішенням з мотивів, викладених у даній постанові. Тому, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що поведінка відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції не є суперечливою (як зазначає позивач) та не є такою, яка була спрямована на уникнення від відповідальності за невиконання зобов'язання;

- відповідач є підприємством, яке виготовляє і поставляє лікарські засоби, що входять до переліку мобілізаційного завдання. Невиконання мобілізаційного завдання може позначитися на обороноздатності країни, оскільки перешкодить виконанню мобілізаційного плану. У свою чергу відповідач зазначає, що його лікарські засоби використовуються для проведення інфузійної терапії - використання на всіх етапах оперативних втручань і є незамінними у хірургічній сфері, при невідкладних гострих станах, передопераційної підготовки та післяопераційного відновлення, при лікуванні травм, хронічної паталогії. Такі лікарські продукти виробництва ТОВ Фірма "Новофарм-Біосинтез" як Амікацид, Амінаргін, Амінокапронова кислота, Артрокс, Атркуріум, Гепарин, Глюкоза, Дексмедетомідин, Левофлоксацин, Лінезолідин, Маніт, Мелсі, Метронідазол, Мілдракор, Натрію хлорид, Новаксон, Фармілон, Парацетамол, Хітарт тощо є критично важливими під час виконання мобілізаційного завдання (том 3, а.с. 122-124).

Тому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи ТОВ "АС Интернешнл Групп", що сутність і значення статусу "критично важливого" надається підприємству лише для забезпечення можливості його безперервної роботи шляхом бронювання ключових працівників від призову на військову службу та бронювання кадрового потенціалу підприємства. Адже надання зазначеного статусу має на меті не лише бронювання працівників, але і є підтвердження того, що підприємство здійснює діяльність, яка пов'язана з обороноздатністю держави під час воєнного стану (згідно п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру" від 16.11.2021, у редакції чинній на момент ухвалення судового рішення, об'єкти критичної інфраструктури - об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, із урахуванням вищезазначених, обставин вважає, що місцевий господарський суд не звільнив відповідача від відповідальності та правомірно і обґрунтовано застосував дискреційні повноваження суду, зменшивши розмір неустойки із урахуванням доводів, які надавалися відповідачемі.

Крім того, судом першої інстанції враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним в контексті інтересів обох сторін. Із зазначеним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє ТОВ "АС Интернешнл Груп" у задоволенні апеляційної скарги в оскаржуваній частині. У свою чергу колегія суддів апеляційної інстанції виснує про наявність матеріально-правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ фірми "Новофарм - Біосинтез" та скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволених вимог та стягненні з відповідача на користь позивача грошового зобов'язання за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5/23 від 18.12.2023 з усіма додатковими нарахуваннями.

Здійснивши перерахунок вимог, колегія суддів апеляційної інстанції вважає арифметично доведеним та правильним розмір позовних вимог позивача до відповідача у розмірі: 4 138 710, 31 грн основного боргу, 345 762, 15 грн пені, 134 180, 56 грн інфляційних нарахувань, 61 850, 16 грн 3% річних та 75 393, 97 грн судового збору за подання позовної заяви.

Водночас під час дослідження матеріалів справи судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів, які підтверджують сплату судового збору ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" у розмірі 10 246, 49 грн, адже останній оскаржував рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 574 816, 94 грн основного боргу, 111 076, 23 грн пені, 23 493, 17 грн - 3% річних та 67085, 63 грн інфляційних втрат. Загалом - 1 776 471, 97 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, 1.5% від 1 1776 471, 97 грн становить 26 647, 07 грн.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарг.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Із урахуванням застосування положень пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" суд апеляційної інстанції виснує, що ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" повинно було заплатити судовий збір у розмірі 31 976, 49 грн. Однак, матеріали справи містять докази сплати судового збору не у повному розмірі, а саме 21 730 грн (том 4, а.с. 82).

Із огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" зобов'язано доплатити в Державний бюджет України 10 246, 49 грн.

Водночас у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги ТОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір судових витрат слід покласти на ТОВ "АС Интернешнл Групп" згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Интернешнл Групп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.25 у справі №906/171/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.25 у справі №906/171/24 задоволити.

3. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі №906/171/24 частково.

4. Ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити частково.

4.1. Зменшити розмір пені на 50% до 345 762, 15 грн.

4.2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (вул.Житомирська, 38, м.Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 20420715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП" (вул.Саксаганського, 129Б, офіс 26, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44245128)

- 4 138 710, 31 грн основного боргу;

- 345 762, 15 грн пені;

- 134 180, 56 грн інфляційних нарахувань;

- 61 850, 16 грн 3% річних;

- 75 393, 97 грн судового збору.

5. У іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (вул.Житомирська, 38, м.Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 20420715) в дохід Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10 246, 49 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ИНТЕРНЕШНЛ ГРУПП" (вул.Саксаганського, 129Б, офіс 26, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 44245128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" (вул.Житомирська, 38, м.Звягель, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 20420715) 31 976, 49 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Господарському суду Житомирської області видати накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

10. Матеріали справи №906/171/24 надіслати до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "03" червня 2025 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.