ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 червня 2025 року Справа № 918/1179/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 (суддя Марач В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Клесівське лісове господарство"
про стягнення 141579,75 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" у задоволенні позову до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Клесівське лісове господарство" про стягнення 141579,75 грн.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивач не довів фактичної поставки товару за договором поставки, оскільки первинні документи (видаткова та товарно-транспортна накладні) не підписані уповноваженим представником відповідача
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 та ухвалити нове
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував факт поставки товару, що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладними та податковою накладною, а також відсутністю заперечень відповідача на претензії, які виставлялися позивачем.
Апелянт стверджує, що податкова накладна була зареєстрована, а відповідач не заперечував її, що свідчить про прийняття товару. Також позивач стверджує, що відповідач частково виконував договір у аналогічний спосіб раніше, тобто без 100% передоплати, що підтверджується актом звірки.
Скаржник зауважує, що місцевий суд не врахував правові висновки Верховного Суду щодо допустимості інших доказів поставки за наявності дефектів у первинних документах.
Листом №918/1179/24/1315/25 від 06 березня 2025 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.
18 березня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1179/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року у справі №918/1179/24 залишено без руху апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду доказів наявності у представника повноважень, доказів сплати судового збору у розмірі 605,6 грн. та доказів реєстрації ТОВ "Клейові технології" Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
31 березня 2025 року від ТОВ "Клейові технології" надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази доплати судового збору в сумі 605,6 грн та відповідь про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24.
Запропоновано відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту.
Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. У відповідності до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клейові технології", як Постачальником та Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Клесівське лісове господарство", як Покупцем укладено Договір поставки від 06 лютого 2023 року №К2/23.
Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, найменування, кількість і вартість якого визначаються у Заявці Покупця, видаткових накладних та рахунках-фактурах, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату його вартості.
Розділом 2 Договору передбачено наступне:
2.1. Кількість товару, що підлягає поставці, вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі.
2.2. Товар поставляється партіями протягом строку дії Договору, обсяг і термін поставки яких визначаються Сторонами на підставі письмових заявок Покупця.
2.3. Заявки Покупця на товар, вказані в п.2.2 даного Договору, направляються Постачальнику не пізніше 7 календарних днів до бажаної дати поставки.
2.4. Заявки Покупця на товар, вказані в п.2.2 даного Договору, направляються Постачальнику з використанням факсимільного зв'язку, на адресу електронної поштової скриньки, вказаної в п. 11 даного Договору, а також простим чи рекомендованим листом. Поставка товару вважається узгодженою Сторонами, якщо Постачальник відвантажив (передав у власність) Покупця, а Покупець прийняв товар в асортименті, кількості та за ціною зазначеною у видатковій накладній.
2.5. Якість продукції повинна відповідати вимогам стандартів на дану продукцію, вказаних в специфікаціях виробника.
Відповідно до п. 3.3. Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату Товару в розмірі 100% (ста відсотків) в порядку передоплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Оплата здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником (п.3.4).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється Постачальником у строк не більше 3-х календарних днів з моменту оплати Покупцем замовленої партії продукції.
Відповідно до п.6.1. Договору право власності на товар, що передається, та всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту фактичного прийняття товару представником Покупця або перевізником, що здійснює перевезення товару за замовленням Покупця.
В той же час у п.6.3 Договору сторони передбачили, що підтвердженням приймання-передачі товару є підпис уповноваженого представника Покупця (або перевізника) на видатковій накладній. Представник Покупця (або перевізника) зобов'язаний надати Постачальнику оригінал довіреності від Покупця на отримання Товару.
Вказаний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 березня 2024 року. У випадку, якщо після закінчення терміну дії Договору не будуть проведені остаточні взаєморозрахунки між Сторонами, дія Договору продовжується до моменту повного виконання зобов'язань (п.10.1, п.10.2).
У позовній заяві позивач стверджує, що ним, на виконання Договору було поставлено клей Клесівському лісовому господарству, що підтверджує наступними документами: рахунок на оплату від 14 грудня 2023 року №СФ-0000305, видаткова накладна від 19 грудня 2023 року №РН-0000294 на суму 124 740 грн., товарно-транспортна накладна від 19.12.2023 №19/12/23, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, з огляду на що просить суд стягнути з відповідача вартість вказаного товару, 3% річних та інфляційні втрати, пов'язані з несвоєчасністю оплати.
Також Позивач зазначає, що на дату виникнення податкових зобов'язань - відвантаження товару 19 грудня 2023 року у відповідності до пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Клейові технології" направило на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну на суму 124 740 грн., в тому числі ПДВ 20 790 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В той же час позивач зазначає, що станом на дату подачі позовної заяви видаткова накладна від 19 грудня 2023 року №РН-0000294 на суму 124 740 грн., товарно-транспортна накладна від 19 грудня 2023 року №19/12/23, акт звірки взаємних розрахунків за договором не підписані зі сторони Клесівського лісового господарства і не направлені ТОВ "Клейові технології", як і не здійснена оплата за поставлений клей.
ТОВ "Клейові технології" направив відповідачу дві претензії (від 30 липня 2024 року № 23 та від 18 жовтня 2024 року № 28) на його електронну адресу klesivdlg@ukr.net, та останній не надав відповіді на них.
Первинні документи (видаткова накладна від 19 грудня 2023 року №РН-0000294 на суму 124 740 грн., товарно-транспортна накладна від 19 грудня 2023 року №19/12/23) були повторно направлені Позивачем Відповідачу листом від 24 грудня 2024 № 35, рекомендованим листом з описом вкладення.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із положеннями закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9).
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1).
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту Положення).
За нормами вказаного Положення:
первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції (абз.1 п.1.2);
підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (абз.1 п.2.1);
первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.2.3);
документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (п.2.4);
первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п.2.14).
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а відтак, учасник справи, крім обставин оформлення первинних документів, має довести наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Щодо твердження скаржника про фактичну поставку товару колегія суддів зазначає наступне.
За умовами п.6.3 договору, підтвердженням приймання-передачі товару є підпис уповноваженого представника Покупця (або перевізника) на видатковій накладній. Представник Покупця (або перевізника) зобов'язаний надати Постачальнику оригінал довіреності від Покупця на отримання Товару.
Позивач посилається на видаткову та товарно-транспортну накладні як на підтвердження поставки, проте обидва документи не підписані уповноваженим представником відповідача. Також матеріали справи не містять довіреності або іншого підтверджувального документа на отримання товару, як це передбачено умовами п.6.3 Договору поставки. В матеріалах справи відсутні заявки покупця на поставку товару, що є обов'язковою умовою виникнення зобов'язання відповідно до п.2.2 Договору.
Щодо посилання на мовчазну згоду та відсутність заперечень на претензії.
Апеляційний суд звертає увагу апелянта на тому, що мовчання не є підтвердженням прийняття зобов'язання. Неотримання відповіді на претензії не підтверджує поставку, оскільки договір прямо вимагає дотримання письмової процедури приймання товару та підписання первинних документів. Відсутність відповіді не може вважатись визнанням боргу.
Що ж до повторного направлення позивачем документів рекомендованим листом (видаткова накладна від 19 грудня 2023 року №РН-0000294 на суму 124 740 грн., товарно-транспортна накладна від 19 грудня 2023 року №19/12/23), та факту отримання конверту з документами відповідача, колегія апеляційного суду зазначає, що це не може вважатися доказом факту прийняття товару, оскільки навіть правильно оформлені документи мають підтверджувати реальну господарську операцію (рух товару, волевиявлення на прийняття, підпис, печатка тощо).
Скаржник помилково вважає, що податкова накладна є доказом поставки, оскільки податкова накладна як доказ може оцінюватися судом, однак лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження здійснення спірної поставки ТОВ "Клейові технології" долучено до матеріалів справи податкову накладну, складену ним за результатами проведення господарської операції з поставки клею кількістю 1100 кг на суму 124740 грн. Разом з тим позивач не надав суду доказів на підтвердження відображення відповідачем цієї господарської операції у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту. При цьому відсутність заперечень відповідача на факт реєстрації податкової накладної позивачем суд не вважає юридично значимою дією.
Отже, ТОВ "Клейові технології" не подало до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не зверталося до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача - статті 74, 81 ГПК України).
За таких обставин апеляційний суд відхиляє через недоведеність посилання скаржника на те, що податкова накладна, сформована позивачем, є достатнім доказом на підтвердження господарської операції. У зв'язку з цим не знаходить свого підтвердження і посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної рішення висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.08.2020 зі справи № 922/2081/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі статтею 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 - без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клейові технології" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 11 лютого 2025 року у справі №918/1179/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини
Справу №918/1179/24 повернути до Господарського суду
Повний текст постанови складений "04" червня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.