вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 910/10845/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024
у справі № 910/10845/24 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр відновлювальної енергетики "Альтернатива"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення коштів,
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» (далі - позивач; ТОВ «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива»; Товариство) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (надалі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт; скаржник) про стягнення 5 317 267,46 грн за договором № 16618/01 від 26.02.2019, у тому числі: 5 133 476,44 грн основного боргу, 40 367,14 грн 3% річних, 143 423,88 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором №16618/01 від 26.02.2019. Обґрунтовуючи настання строку оплати позивач посилається на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (по тексту - НКРЕКП) 26 квітня 2019 року № 641 (скорочено - Порядок).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10845/24.
Позивачем під час розгляду справи зменшено розмір позовних вимог до 4 865 452,37 грн.
В свою чергу, відповідач подав докази сплати 663 610,88 грн боргу (платіжні інструкції: від 07.10.2024 № 406 801, від 23.10.2024 № 409 603, від 25.10.2024 № 411 240, від 30.10.2024 № 415 565, від 14.11.2024 № 419 896).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 задоволено частково позов ТОВ "Науково-технічний центр відновлювальної енергетики "Альтернатива" до ДП "Гарантований покупець". Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Науково-технічний центр відновлювальної енергетики "Альтернатива" 4 201 841,49 грн основного боргу, 36 558,69 грн 3% річних, 121 379,40 грн інфляційних втрат, 65 396,69 грн судового збору. Закрито провадження в частині стягнення 663 610,88 грн. Відмовлено в частині стягнення 3 808,45 грн 3% річних, 22 044,48 грн інфляційних втрат.
Як зазначено місцевим господарським судом, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 4 865 452,37 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Крім того, під час розгляду справи відповідач погасив 663 610,88 грн боргу (за березень, квітень 2023 року), тому судом першої інстанції закрито провадження у частині стягнення 663 610,88 грн боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. Також місцевий господарський суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 36 558,69 грн 3% річних та 121 379,40 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 повністю та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду Гарантованим покупцем враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від НЕК «Укренерго» відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Скаржник вказує, що на виконання договору № 0414/09051/52/01 від 26.06.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, протягом вересня 2022 року - грудня 2023 року Гарантованим покупцем надано, а ОСП (НЕК «Укренерго») прийнято послугу на загальну суму 27 076 079 046,09 грн, що підтверджується складеними та підписаними актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за вищенаведений період, а також актом коригування від 03.05.2024 до акта № 09 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 21.10.2022 за вересень 2022 року. Гарантований покупець вказував на те, що станом на 30.08.2024 заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у спірному розрахунковому періоді (вересень 2022 року - грудень 2023 року) послугу становить 5 810 308 940,34 грн та долучив до відзиву відповідні докази. Таким чином, місцевим господарським судом не взято до уваги, що наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці. Крім цього, судом 1-ої інстанції не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки за вересень 2022 року НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед Позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за періоди, в тому числі, вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року є таким, що настав.
Окремо відповідач акцентував, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо регулювання спірних відносин нормами законодавства, що регулюють інститут зарахування зустрічних однорідних вимог в частині права Гарантованого покупця на зменшення розміру розрахунків з ТОВ «НВЦ «Альтернатива» на суму заборгованості щодо сплати небалансів.
Апелянтом наголошується й на тому, що враховуючи висновки та правові позиції Верховного Суду щодо правової природи відсотків річних та інфляційного збільшення боргу як компенсації постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі, який за певних обставин може бути нерозумним та несправедливим з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а також щодо правової природи відповідальності у приватно-правових відносинах як покладання додаткового обов'язку, який носить компенсаторний характер, відповідач вважає, що дискреційні повноваження суду щодо зменшення нарахувань на підставі статті 625 ЦК України поширюється на всі складові боргу, визначені даною статтею, в т.ч., інфляційне збільшення боргу. Отже, з врахуванням: ступеню добровільного виконання основного зобов'язання; наявності особливостей правового регулювання порядку виконання Гарантованим покупцем зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; здійснення розрахунків з позивачем належним чином, у точній відповідності до регуляторних актів, зокрема, Порядку № 641; захищеність прав та інтересів позивача, пов'язаних із знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, відповідними державними гарантіями та особливим, у порівнянні із встановленим статтею 625 ЦК України, порядком щоквартально перерахунку «зеленого» тарифу; відсутність доказів завдання позивачеві збитків у заявленому до стягнення розмірі; складний фінансовий стан відповідача, зумовлений наявністю значної дебіторської заборгованості; тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для Гарантованого покупця, зумовлені воєнними діями на території України, на переконання скаржника, - суд першої інстанції дійшов безпідставного на необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язання.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/10845/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/10845/24. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/10845/24 призначено на 19.05.2025.
21.04.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно аргументів позивача, в силу приписів Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 11.4 Порядку, умов Договору та положень ст. 530 ЦК України грошове зобов'язання Підприємства по розрахунку в обсязі 100% за придбану електричну енергію мало бути виконано протягом п'яти робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг та отримання акту. Проте, відповідачем, в порушення умов договору та наведених норм чинного законодавства, отримана електрична енергія була оплачена частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Також позивачем зазначається, що з аналізу пункту 11.4. Порядку № 641 вбачається, що відсутнє положення про те, що у випадку неотримання коштів Гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів. Тобто, положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Додатково Товариством вказується, що з 04.04.2024 відповідач мав можливість протягом десяти місяців здійснити повний розрахунок з позивачем з вирахуванням суми «частки небалансу», проте відповідач таким своїм правом не скористався. Крім того, відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Відповідач не звертався до ТОВ «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» з заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором на суму 8 135 016,46 грн, відповідно підстави для зменшення суми боргу відсутні.
Позивач висновувався й про те, що у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, при цьому застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України, у зв'язку чим судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Представник апелянта в судовому засіданні 19.05.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 повністю та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Апеляційний розгляд здійснювався із застосуванням норм матеріального права, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» є суб'єктом господарювання з виробництва електричної енергії. Цю діяльність позивач здійснює на підставі відповідної ліцензії, виданої за рішенням (постанова) НКРЕКП.
26 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр відновлювальної енергетики «Альтернатива» (ВАД) та Державне підприємство «Енергоринок» (ДПЕ) уклали договір № 16613/01 (в подальшому - Договір), відповідно до умов якого ВАД продає, а ДПЕ купує електроенергію, вироблену ВАД, та сплачує за неї.
Згідно з додатковою угодою № 395/01 від 05.07.2019 до Договору в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок», що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від № 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» змінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець», що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».
У додатковій угоді від 31.03.2020 до Договору сторони замінили в преамбулі Договору слова «виробник за «зеленим тарифом» на слова «продавець за «зеленим тарифом» та виклали статті 1-7 Договору в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 за № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (постанова втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 178 від 24.01.2024).
Відповідно до пункту 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
У додатковій угоді від 11.02.2021 до Договору сторони доповнили Договір новим пунктом 1.2 в такій редакції: «За цим договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами».
Відповідно до пункту 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 11.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, що діяла до 26.01.2024) було встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно з пунктом 3.3 Договору (у редакції додаткової угоди № 755/07/24 від 26.01.2024 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, в тому числі, договори про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю відповідно до цього Закону за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього.
В ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що за бажанням суб'єкта господарювання, який має намір продавати за "зеленим" тарифом електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантований покупець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом у будь-який час до початку будівництва та/або введення в експлуатацію відповідного об'єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) і встановлення "зеленого" тарифу Регулятором. Договір укладається між гарантованим покупцем і суб'єктом господарювання незалежно від наявності інших договорів купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, укладених щодо інших об'єктів електроенергетики такого суб'єкта господарювання.
При цьому, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, у рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у вересні-грудні 2022 року та у лютому-грудні 2023 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії на суму 35 038 300,39 грн.
30.04.2024 НКРЕКП було прийнято постанову № 858 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому та липні - вересні 2023 року».
08.05.2024 НКРЕКП було прийнято постанову № 896 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року».
15.05.2024 НКРЕКП було прийнято постанову № 946 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.
Відтак, оскільки Регулятор затвердив тарифи після 24.01.2024, слід керуватися редакцією Порядку № 641 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Внаслідок неналежного виконання умов Договору у відповідача станом на 13.08.2024 утворився борг на суму 4 865 452,37 грн.
Факт часткових оплат за Договором за вказаний період сторонами не заперечується.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В той же час, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у розмірі 663 610,88 грн (борг за березень, квітень 2023 року) за Договором, що було підставою для закриття провадження у справі № 910/10845/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу на вказану суму.
В свою чергу, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 4 201 841,49 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
За наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії у повному обсязі, то відповідачем було порушено умови Договору та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 201 841,49 грн підлягають задоволенню. Крім того, правильним є й висновок щодо закриття провадження у справі № 910/10845/24 в частині стягнення 663 610,88 грн заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
З огляду на вказане судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта щодо недоведення позивачем порушення ДП "Гарантований покупець" умов Договору в частині оплати поставленої (відпущеної) позивачем електричної енергії.
Крім того, позивач у позові просив стягнути з відповідача 40 367,14 грн 3% річних та 143 423,88 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, нарахованих за період з 07.05.2024 по 13.08.2024, що склав - 40 367,14 грн, а також нарахованих за період з травня по серпень 2024 року, що дорівнює - 143 423,88 грн інфляційних втрат апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при їх обчисленні позивачем допущено арифметичну помилку, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.
Так, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідна частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених останнім, що за період з 09.05.2024 по 13.08.2024 становлять - 36 558,69 грн 3% річних, а також за період з травня по червень 2024 року складають - 121 379,40 грн інфляційних втрат.
Тим самим, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаній частині.
Щодо тверджень скаржника про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Разом з тим, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта у цих межах.
Стосовно аргументів апелянта про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії і, як наслідок, на думку апелянта, вимоги в частині стягнення 8 135 016,46 грн не підлягають задоволенню, то колегією суддів відхиляються у даному контексті доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення», - з огляду на те, що положення вказаної постанови, по-перше, жодним чином не звільняють підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У свою чергу, спірні правовідносини виникли у період з вересня 2022 року по грудень 2023 року, у зв'язку з чим положення вищевказаної постанови до них не застосовуються.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/10845/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/10845/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 у справі № 910/10845/24 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".
4. Справу № 910/10845/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.06.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков