вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/7476/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024, повний текст рішення складено 04.11.2024
у справі № 910/7476/24 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН"
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії "Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 4 556 305,71 грн
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 4556305,71 грн, з яких 4 345 716,00 грн - заборгованість за договором постачання товару № 53-123-01-22-07974 від 30.12.2022, 82 361,32 грн - інфляційні втрати та 128 228,39 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором постачання товару № 53-123-01-22-07974 від 30.12.2022 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
17.07.2024 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог з 4 556 305,71 грн до 4 582 874,17 грн, з яких: 4 345 716,00 грн боргу, 128 228,39 грн 3% річних, 108 929,78 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукововиробниче підприємство «Атен» 4 345 716 грн 00 коп. боргу, 128 228 грн 39 коп. 3% річних, 108 929 грн 78 коп. інфляційних втрат та 68 743 грн 11 коп. витрат зі сплати судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 частково і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в частині стягнення 3% річних, залишити без задоволення. Вирішити питання щодо судового збору.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
При визначенні строку здійснення розрахунків за поставлений товар необхідно враховувати дату реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Разом із тим, необхідність врахування при визначенні строку здійснення розрахунків за поставлений товар також дату проходження товару вхідного контролю (далі - ВК), який передбачений умовами договору, з умовами якого погодився позивач під час проведення торгів та укладання договору. Оскільки, дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН та ВК відбулися 12.01.2023, то оплата відповідно до п.2.2 договору відбувається протягом 120 робочих днів після постачання товару та виконання постачальником умов договору п.3.2, п.6.1 договору, а отже початок відліку120 робочих днів починає свій перебіг від дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН та ВК - 12.01.2023 (12.01.2023 +120 робочих днів = 29.06.2023). Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача товар у строк до 29.06.2023. Тож, першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання є 30.06.2023. Враховуючи умови оплати, визначені сторонами у п.2.2, 3.2, 6.1 договору, граничний термін оплати за умовами договору позивачем та судом визначений не вірно.
На думку скаржника, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги факт знаходження апелянта/відповідача у скрутному фінансовому становищі. Ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу підприємства. Відповідач має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України. Також,судом першої інстанції не враховано, що джерелом доходу відповідача є виробництво електричної енергії. Діяльність з продажу електроенергії регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та відповідними підзаконними актами на його виконання. Тому, можливості відповідача щодо продажу електроенергії і відповідно отримання коштів за неї є чітко визначеними і обмеженими. Обставини свідчать про брак коштів у відповідача не з власної вини, а внаслідок не розрахунку ДП Гарантований покупець з відповідачем, а оскільки він є монополістом-покупцем електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів, то інших варіантів реалізації електроенергії для забезпечення власного належного фінансово-економічного становища у апелянта/відповідача не було, і як наслідок безвихідна ситуація (не розрахунок ДП Гарантований покупець), спричиняє заборгованість за іншими зобов'язаннями апелянта/відповідача, тобто даний випадок через це є винятковим, оскільки цей процес регламентований державою, а не просто продиктований ринком електроенергії. Тобто, вказані обставини свідчать про наявність підстав не застосовувати до відповідача положень ст.625 ЦК України. Більше того, додаткове стягнення інфляційних та 3% річних, створить додаткові фінансові навантаження та, як наслідок можуть призвести до затримки у фінансуванні планових робіт на АЕС, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії та зростання ще більших фінансових наслідків для останнього, які можуть призвести до настання негативних наслідків, що може вплинути на споживачів електроенергії. Таким чином, з урахуванням обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Відповідач звертає увагу Північного апеляційного господарського суду, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги клопотання відповідача про зменшення 3% річних. Судом першої інстанції ухвалено передчасне та необ'єктивне рішення в частині стягнення 3% річних.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що покупцеві надано всі необхідні документи, що зазначені у вищезазначеному пункті 3.2 договору, зокрема й податкові накладні, оформлені належним чином.
На думку позивача, помилково вважати, що оплата за поставлений товар починає перебіг після виконання постачальником останньої умови договору, адже всі умови, передбачені п.п. 3.2, 6.1 договору виконані, а строк оплати передбачений договором: 120 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 до договору. Договором передбачені конкретні терміні оплати, а не прив'язка до останньої події, яка відбулася. У випадку обчислення строку оплати за отриманий товар з дати настання останньої події, в даній справі від дати проходження вхідного контролю, то даний пункт договору є дискримінаційним у відношенні постачальника.
Позивач звертає увагу на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ТОВ «НВП «АТЕН» також знаходиться у тяжкій фінансовій ситуації, отримує значну кількість претензій від заводів-виробників продукції, що поставляється, про погашення заборгованості, яка склалася через значні неоплати по договорам поставок та надання послуг, які були укладені з АТ «НАЕК «Енергоатом» Станом на сьогодні, заборгованість відповідача перед позивачем становить вже понад 41 млн.грн. Проте позивач і надалі забезпечує необхідною продукцією АЕС України для безперебійної роботи критично важливих об'єктів України та добросовісно виконує договірні зобов'язання, а у випадку невчасної поставки сплачує штрафні санкції. Саме тому важке фінансове становище відповідача, описане у апеляційній скарзі, не є причиною для несплати 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи , апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді -Коротун О.М., Майданевич А.Г.
27.11.2024 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/7476/24 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв'язку з тим, що його близький родич працює в Акціонерному товаристві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 задоволено. Справу № 910/7476/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, у зв'язку із тим, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 28.11.2024, для розгляду справи № 910/7476/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24. Призначено справу № 910/7476/24 до розгляду у судовому засіданні 28.01.2025.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, 04.02.2025 розгляд справи № 910/7476/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відкладався на 04.02.2025, 04.03.2025, відповідно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 задоволено Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 03.03.2025, для розгляду справи № 910/7476/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 прийнято справу № 910/7476/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
На підставі 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 відкладено розгляд справи № 910/7476/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 на 08.04.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/7476/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників у судове засідання
Позивач та відповідач представників у судове засідання 08.04.2025 не направили, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання товару № 53-123-01-22-07974, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язався передати відповідачу, за договором покупцю, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 44810000-1 по ДК021:2015 - Фарби (Лакофарбова продукція), у кількості, асортименті і цінам, зазначеними у Специфікації №1.
Загальна вартість договору відповідно до п. 2.1 договору, складає 4 345 716,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 2.2 договору оплата відбувається протягом 120 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та виконання позивачем умов п.п. 3.2, 6.1 договору.
Згідно з п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
30.12.2022 позивачем поставлено відповідачеві товар на суму 4 345 716,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 67 від 30.12.2022 та податковою накладною №82 від 30.12.2022.
Однак поставлений позивачем відповідачеві товар не було оплачено, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором в сумі 4 345 716,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Факт постачання позивачем відповідачу товару за договором на суму у розмірі 4 345 716,00 грн, підтверджується видатковою накладною № 67 від 30.12.2022 та податковою накладною № 82 від 30.12.2022.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач визнає наявність заборгованості за договором у сумі 4 345 716,00 грн.
Таким чином, вимога про стягнення заборгованості у сумі 4 345 716,00 грн за договором є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в пункті 2.2 договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 120 робочих днів після постачання товару згідно специфікації №1 та виконання позивачем пунктів 3.2 та 6.1 Договору.
Відповідно до п. 3.2 договору, з товаром позивач надає відповідачу:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;
- електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України;
- паспорт на товар чи сертифікату якості чи документ, що підтверджує якість товару з перекладом (копія завірена печаткою позивача).
Тобто, кінцевою датою поставки товару слід вважати саме дату реєстрації податкових накладних позивачем в ЄРПН, оскільки всі інші умови договору в частині поставки товару були виконані позивачем раніше.
Оскільки положення п. 6.1 Договору не містять переліку дій, виконання яких вимагалось би від постачальника (а містять лише вказівку на нормативи, за якими відбувається приймання товару покупцем), суд дійшов висновку, що за умовами договору покупець зобов'язаний був оплатити товар протягом 120 робочих днів після поставки товару та виконання постачальником умов п. 3.2 Договору, яким у свою чергу передбачалося надання зареєстрованої електронної податкової накладної.
Факт надання позивачем передбачених п. 3.2 Договору документів відповідач у своєму відзиві не заперечив. Також відповідачем не надано жодних заперечень щодо кількості та якості поставленого товару.
Згідно із наданої позивачем копії податкової накладної № 82 від 30.12.2022 на суму 4 345 715,00 грн, вона була зареєстрована в ЄРПН 12.01.2023.
Зважаючи, що податкова накладна зареєстрована 12.01.2023, то відповідно з дати реєстрації податкової накладної починає свій перебіг строк на оплату товару.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар на суму 4 345 715,00 грн, у строк до 29.06.2023, включно.
Відтак, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання за договором не виконав.
Також позивачем (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заявлено вимоги про стягнення з відповідача 108 929,78 грн інфляційних втрат та 128 228,39 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних не є арифметично вірним, оскільки невірно визначено дату початку прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням правильної дати початку прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що сума 3% річних у розмірі 120 370,00 грн є арифметично правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача. Заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, встановленого судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4 345 716,00 грн заборгованості, 120 370,00 грн 3% річних та 108 929,78 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів апеляційної інстанції частково не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника щодо відсутності його вини у допущеному порушенні грошових зобов'язань, а відтак і відсутність підстав для нарахування йому 3% річних та інфляційних втрат, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на наступне.
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.
Отже правові підстави для звільнення відповідача від обов'язку щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
Висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3% річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).
Доводи скаржника про необхідність врахування ч. 1 ст. 233 ГК України, якою визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, і при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржником не наведено обставин, які є підставами саме для звільнення його від відповідальності, обумовленої законом, а саме - ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».
Так, 24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась та на сьогоднішній день продовжена до 07.02.2025.
Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування. При цьому, ці обставини відомі обом сторонам.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що всі суб'єкти господарювання та фізичні особи на території України з 24.02.2022 зазнають негативних (невідворотних) наслідків як в господарські діяльності, так і в повсякденному житті, спричинені невмотивованою агресією ворожої держави, а військова агресія рф на території України впливає на здійснення господарської діяльності всіх суб'єктів господарювання, в тому числі й позивача.
Відповідач, знаючи про настання обставин негативних наслідків власної платоспроможності у зв'язку з тимчасовою окупацією відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом», про які він вказує у апеляційній скарзі, приймаючи надані послуги, повинен був передбачати настання обов'язку з їх оплати та планувати відповідні видатки, за відсутності таких коштів відповідач не був позбавлений права та можливості розірвати вказаний договір та відмовитись від одержання послуг за ним, при цьому не ставлячи позивача у завідомо невигідне становище за наслідком виконання укладеного договору, а тому дії заявника по прийняттю наданих позивачем послуг та подальше невиконання грошового зобов'язання з посиланням на обставини, які були відомі сторонам під час виконання умов договору, є нічим інакшим, як суперечливою поведінкою.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24, частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у зв'язку із чим, рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 858,39 грн трьох відсотків річних з простроченої суми та ухвалили нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 858,39 грн трьох відсотків річних з простроченої суми та ухвалили нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі філії «відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (03062, місто Київ, вулиця Нивська, будинок 4-Г, приміщення 2М, код 38871512) 68 625,24 грн судового збору.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/7476/24 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (03062, місто Київ, вулиця Нивська, будинок 4-Г, приміщення 2М, код 38871512) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код 24584661) в особі філії «відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; код 20915546) 222,68 грн витрат по оплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу № 910/7476/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Постанова підписана 03.06.2025, зокрема, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко