Справа № 639/3408/22
н/п 1-в/953/162/25
"02" червня 2025 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 10.11.2022 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
08 травня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому покарання у зв'язку із закінченням 21.08.2024 іспитового строку.
Представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином.
Прокурор Київської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 у судовому засіданні прохав відмовити у задоволенні клопотання.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Метою кримінально-виконавчого законодавства України, визначеної в ст. 1 КВК України, є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України, окрім іншого, є визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; участі громадськості в цьому процесі.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.11.2022 ОСОБА_5 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Крім того, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 ОСОБА_5 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого було покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2024 задоволено подання Начальника Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Харківській області про застосування покарання за наявності кількох вироків у відношенні ОСОБА_5 та у відповідності до ч. 1 ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_5 засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.11.2023 та вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2023, призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 2 років обмеження волі. На підставі вищевикладеного, з урахуванням ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Іспитовий строк це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування. Однією з найголовніших умов звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є те, що він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Згідно з ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Виходячи з аналізу вказаних норм, звільнення засудженого від відбування покарання можливо за умови одночасного виконання ним двох умов: виконання покладених на нього судом обов'язків та не вчинення протягом іспитового строку нового злочину.
Тобто, закінчення іспитового строку не означає, що засуджений визнається звільненим від відбування призначеного покарання, оскільки правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку, а саме: виконання покладених на нього обов'язків та не вчинення нового злочину.
Так, з наданих органом пробації документів, вбачається, що іспитовий строк ОСОБА_5 закінчується 25.01.2026, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2024 ОСОБА_5 призначене остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки.
Отже, подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 , в якому ставиться питання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, є передчасним, а посилання представника органу з питань пробації на закінчення іспитового строку, як на підставу для звільнення засудженого від відбування покарання, помилковим, оскільки іспитовий строк останнього закінчується 25.01.2026.
На підставі викладеного, суд вважає подання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку ОСОБА_5 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 76, 78 КК України, ст. 107, 539 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя - ОСОБА_1