19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 201/8661/22
провадження № 61-5995ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Верби Андрія Петровича на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра (раніше - Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) від 23 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови правочину шляхом стягнення коштів або шляхом передачі майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та
23 серпня 2024 року ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра (раніше - Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з позивачів.
08 квітня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра (раніше - Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська)
від 23 серпня 2024 року залишено без змін.
09 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П. через систему «Електронний суд» подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра (раніше - Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська) від 23 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною першою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Пунктом 20 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України та
пункту 20 частини 1 статті 353 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
У Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Конституційний Суд України виснував, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ
від 12 липня 2001 року в справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 27 жовтня 2020 року в справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
В ухвалах від 20 лютого 2025 року в справі № 161/20471/23 (провадження
№ 61-1999ск25), від 12 березня 2025 року в справі № 521/4168/24 (провадження
№ 61-2168ск25), від 07 квітня 2025 року в справі № 686/20289/24 (провадження
№ 61-4025ск25) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження в справі з огляду на те, що судові рішення щодо відмови ухвалити додаткове рішення (пункт 20 частини першої статті 353 ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в справі необхідно відмовити.
Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Верби Андрія Петровича на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра (раніше - Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська) від 23 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов'язання виконати умови правочину шляхом стягнення коштів або шляхом передачі майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська