28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 593/320/20
провадження № 61-2336св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Ситнік О. М.,
Сердюка В. В.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня
2024 року у складі судді Костіва О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради (далі - КНП «БОДГС» ТОР) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Уточнивши позовні вимоги позивач просила:
- визнати незаконним наказ генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н. М. «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» № 86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади вихователя;
- скасувати наказ генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н. М. «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» № 86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 і поновити позивача на роботі на посаді вихователя
КНП «БОДГС» ТОР;
- вирішити питання про стягнення судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що оскаржуваний наказ від 19 грудня 2019 року в частині її звільнення прийнятий на підставі пункту першого статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з ліквідацією підприємства. Рішення про таку ліквідацію, як вбачається із преамбули оскаржуваного наказу, прийняте на сесії Тернопільської обласної ради (рішення №1430 від 17 вересня 2019 року). Однак, як стверджує позивач, сесія Тернопільської обласної ради такого рішення фактично не приймала; посилання відповідача в оскаржуваному наказі на згадане рішення сесії вважає безпідставним.Ввважає наказ про звільнення незаконним, таким, що підлягає скасуванню. Поновлення позивача на роботі є похідною вимогою, яка також підлягає задоволенню.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 серпня
2023 року позов задоволено у повному обсязі.
ОСОБА_1 поновлений строк на звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Визнано незаконним та скасовано наказ Генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП «БОДГС» ТОР Лужної Н.М. «Про звільнення працівників у зв'язку із ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 року в частині звільнення з роботи позивача ОСОБА_1 з посади вихователя.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у КНП «БОДГС» ТОР на посаді вихователя з 28 грудня 2019 року.
Стягнуто на користь держави із відповідача КНП «БОДГС» ТОР судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач звільнена з КНП «БОДГС» ТОР у зв'язку з його ліквідацією, після визнання судовим рішенням такої ліквідації незаконною і відновлення роботи організації, вона мала право бути поновленою на раніше займаній посаді у цьому підприємстві, тобто вимоги позивача є обґрунтованими. При цьому, суд першої інстанції вважав поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 червня 2023 року апеляційну скаргу КНП «БОДГС» ТОР задоволено, рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 10 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду щодо незаконності звільнення позивача, однак зазначив, що суд першої інстанції помилково визнав причини пропуску звернення до суду з позовом поважними та такими, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача до суду. Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував положення статті 233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення за вирішенням трудових спорів до суду.
Відповідно до вказаної статті, у справах про звільнення працівник може звернутися до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Порушення вказаного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено поважність причин пропуску строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 лютого 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Моленя Р. Б. надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду
від 29 січня 2024 року, залишити в силі рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, витребував справу із суду першої інстанції.
21 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Р. Б., посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права; неврахування судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, №461/9578/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 04 вересня 2021 року у справі № 185/446/18; необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18, від 26 жовтня 2022 року справі №5023/2756/11, від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України у їх системному взаємозв'язку у подібних правовідносинах, а також на фундаментальне значення вказаного спору на формування єдиної правозастосовчої практики.
Вважаючи постанову апеляційного суду незаконною, позивач посилається на те, що на час розгляду цієї справи, у суду була відсутня заява про застосування строку позовної давності до винесення судом рішення у справі, яка була б подана представником з належними повноваженнями. Повноваження на представництво Лужної Н. М. інтересів КНП «БОДГС» ТОР в матеріалах справи відсутні.
Вважає, що без заяви сторони у справі, ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю такої заяви.
Позивач вважає, шо норми КЗпП України не містять положення про застосування строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, а тому не погоджується з висновками Верховного суду, зазначеними в касаційній скарзі, від яких просить відступити.
Також позивач зазначила про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 233, 228 КЗпП України в частині строків звернення до суду незалежно від заяви сторін у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, оскільки такий висновок містить обмеження (положення), що (прямо чи опосередковано) не передбачені законодавством, зокрема, нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та КЗпП України, тому суперечить принципу верховенства права. Така правова позиція не сприяє забезпеченню принципу рівності як елемента принципу верховенства права, а саме передбачає таке становище роботодавця, де він отримує додаткові переваги відносно працівника, адже навіть без участі роботодавця чи здійснення ним будь-яких процесуальних дій у справі, суд має можливість на власний розсуд розпорядитися його правом уникнути відповідальності за незаконне звільнення, самовільно застосувавши строк позовної давності.
Позивач вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України у їх системному взаємозв'язку у подібних правовідносинах.
Правовий висновок щодо застосування встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду незалежно від заяви сторін суперечить принципу верховенства права, закріпленому у статті 8 Конституції України, та його
складової - принципу правової визначеності, зокрема, що є об'єктивною та ґрунтовною підставою для відступлення від такого висновку.
Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінку істотним обставинам, у зв'язку з чим дійшов неправильного висновку про відмову у поновленні строку на звернення до суду.
17 вересня 2019 року на засіданні одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради вирішувалось питання щодо реорганізації закладів охорони здоров'я, в тому числі КНП «БОДГС» ТОР, у зв'язку з чим у позивача були вагомі підстави вважати, що вказаний заклад хорони здоров'я буде реорганізовано, реформовано у структурний підрозділ центру соціальної реабілітації та в жодному разі не ліквідовано.
Генеральний директор КНП «БОДГС» ТОР Лужна Н. М. на зборах працівників закладу повідомила, що після ліквідації КНП «БОДГС» ТОР, звільнених з посад праціників буде взято на облік в центр зайнятості і в подальшому їх працевлаштують на роботу у новостворений структурний підрозділ.
Поведінка та слова представників Тернопільської обласної ради та керівництва КНП «БОДГС» ТОР надавали підстави вважати про неможливість безповоротного звільнення працівників. Отже, таким чином позивача було введено в оману.
Інші працівники вказаного підприємства 27 грудня 2019 року звернулись до Тернопільської обласної ради з вимогою переглянути рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430 від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю».
Однак відповідь на вказане звернення від Тернопільської обласної ради працівники отримали лише 27 січня 2020 року. Саме із вказаної відповіді стало зрозуміло, що Тернопільська міська рада не має наміру переглядати рішення про ліквідацію КНП «БОДГС» ТОР.
Враховуючи викладене, позивач не мала можливості звернутись до суду з цим позовом раніше, оскільки в такому разі він був би безпідставним.
27 січня 2020 року, після отримання відповіді на звернення з Тернопільської обласної ради, інші працівники КНП «БОДГС» ТОР звернулись до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430 від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю», який в подальшому був задоволений.
Також, як на підставу касаційного оскарження постанови суду, позивач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме принципу рівності сторін у зв'язку з безпідставним поновленням відповідачу строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено КНП «БОДГС» ТОР строк на апеляційне оскарження рішення суду та відкрито апеляційне провадження.
Апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів на підтвердження отримання відповідачем копії рішення суду, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції представник відповідача неодноразово надавав суду заяви та клопотання від свого імені через підсистему «Електронний Суд» із зазначенням відповідної електронної адреси. На таку електронну адресу, зокрема, була направлена копія рішення суду, яка отримана представником відповідача 05 вересня 2023 року, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Отже, відповідач через свого представника Гуцалюка А. Р. отримав рішення суду першої інстанції, однак приховав вказаний факт від суду апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
27 травня 2024 року КНП «БОДГС» ТОР, в інтересах якого діє представник
Гуцалюк А. Р., через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги
ОСОБА_1 та залишити в силі постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року.
Вважає направлення судом першої інстанції рішення суду на його власну електронну адресу порушенням вимог статті 272 ЦПК України. Копію рішення суду він, як представник, засобами електронної пошти не отримував, дізнався про його існування 26 жовтня 2023 року від Бережанського районного центру зайнятості, після чого ознайомився з текстом рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з червня 2017 року працювала на посаді вихователя у КНП «БОДГС» ТОР.
Наказом генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_2 «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» №86-к від 19 грудня 2019 року позивач звільнена з роботи на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства (відповідача).
Як вбачається із додатку до цього наказу, яким є Список працівників КНП «БОДГС» ТОР, що підлягають звільненню у зв'язку з ліквідацією підприємства, у ньому під порядковим номером 48 зазначена «вихователь ОСОБА_1 », в графі «дата та підпис працівника про ознайомлення з наказом та отримання його копії» - наявний особистий підпис ОСОБА_1 про отримання копії наказу та ознайомлення з ним 28 грудня 2019 року.
Із особової картки ОСОБА_1 вбачається, що позивач отримала трудову книжку, про що свідчить її підпис.
Підставою для прийняття вказаного наказу про звільнення позивача було рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430 від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» з якого слідує, що юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство «Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій» Тернопільської обласної ради (код ЄДРПОУ 02000406) припинено шляхом ліквідації.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня
2021 року у справі № 500/320/20 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі №500/320/20 та ухвалено нове рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю» №1430 від 17 вересня
2019 року. Рішення набрало законної сили.
Постановою Верховного Суду від 30 липня 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня2021 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою
статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом ( частина перша статті 49 ЦПК України).
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, однією з підстав касаційного оскарження позивач зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме порушення принципу рівності сторін, безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду та відкриття апеляційного провадження.
Заявник у касаційній скарзі зазначила, що копія рішення суду першої інстанції
05 вересня 2023 року була направлена на власну електронну пошту представника відповідача Гуцалюка А. Р., зазначену ним в заявах та клопотаннях, з якими він звертався під час розгляду справи в суді першої інстанції через підсистему «Електронний Суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа. Саме із вказаної дати повинен обраховуватись строк для звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду. Отже, підстав для задоволення заяви представника відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження у апеляційного суду не було і останній мав відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в цивільному судочинстві виникнуть порушення прав учасників цивільного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Отже, строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Отже, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, представник відповідача
Гуцалюк А. Р. зазначив, що не був присутнім у судовому засіданні, яке відбулось
23 серпня 2023 року, коли було ухвалено рішення. Копію рішення суду першої інстанції у порядку статті 272 ЦПК України не отримував, дізнався про його існування 01 листопада 2023 року, отримавши листа Бережанського управління Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 31 жовтня 2023 року №14/01-2/528.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року КНП «БОДГС» ТОР поновлений строк на апеляційне оскарження рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року. Поновлюючи строк, апеляційний суд виснував, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів щодо отримання відповідачем рішення суду першої інстанції та погодився з доводами представника відповідача щодо отримання копії такого рішення останнім 01 листопада 2023 року.
Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
На час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, а саме 23 грудня
2023 року, підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку розпочали функціонування.
Статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) було передбачено два способи направлення учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копії судового рішення, а саме: в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
При цьому, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом частин п'ятої - восьмої статті 14 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС), офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Відповідно до пункту 38 підрозділу 2 "Підсистема "Електронний суд" вказаного розділу інформація про надходження до "Електронного кабінету" відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його "Електронного кабінету".
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що функціонування "Електронного кабінету" та надсилання до нього документів в електронній формі у справах, в яких особи, що беруть в них участь пройшли процедуру реєстрації в ЄСІТС пов'язується саме з проходженням такими особами процедури реєстрації «Електронного кабінету» з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Указаний порядок надсилання учасникам справи процесуальних документів у справі за допомогою засобів ЄСІТС узгоджується з положеннями частин п'ятої і шостої статті 272 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).
Поновлюючи відповідачу строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів щодо отримання відповідачем рішення суду першої інстанції.
Проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наступні обставини.
Так, в матеріалах справи міститься довідка Бережанського районного суду Тернопільської області про доставку електронного листа, відповідно до якої
05 вересня 2023 року представнику відповідача Гуцалюку А. Р. на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 була направлена копія рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року, яка доставлена до електронної скриньки останнього того ж числа.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, представник відповідача
Гуцалюк А. Р. протягом розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово звертався до суду із заявами та клопотаннями через підсистему «Електронний Суд», що свідчить про його реєстрацію в підсистемі та наявність електронного кабінету. Зокрема такі заяви/клопотання були подані 29 грудня 2022 року, 11 січня 2023 року, 28 лютого 2023 року, 14 березня 2023 року, 23 травня 2023 року,
06 червня 2023 року та 05 липня 2023 року. Електронною адресою у вказаних заявах/клопотаннях зазначена ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто аналогічна електронній адресі, на яку судом першої інстанції було направлено копію рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року.
На вказані обставини апеляційний суд не звернув увагу та не надав оцінку доказам, які підтверджують факт направлення судом першої інстанції копії рішення на електронну адресу представника відповідача, не встановив, чи була така адреса офіційною електронною адресою останнього, зареєстрованою в ЄСІТС в розумінні вимог Положення про ЄСІТС та чи забезпечувала можливість отримання документів у належний спосіб, передбачений ЦПК України, що, у свою чергу, впливає на висновки щодо дотримання строку на апеляційне оскарження відповідачем.
Не перевіривши вказані обставини та не надавши належної оцінки всім доказам, апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань.
Зазначене порушення норм процесуального права апеляційним судом є підставою для скасування ухвали Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 січня
2024 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Разом з тим, у разі, якщо апеляційний суд під час перегляду справи в апеляційному порядку дійде висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження, необхідно звернути увагу на доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, на які вона посилалась як у позовній заяві, так і у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, що такий строк був нею пропущений через оскарження в судовому порядку рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430
від 17 вересня 2019 року «Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров'я - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю», зважаючи на те, що станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом (16 березня 2020 року), спір щодо оскарження вказаного рішення органу місцевого самоврядування знаходився на стадії апеляційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи викладене, у зв'язку із допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування ухвали Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження та постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у зв'язку із порушенням судом норм процесуального права.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Верховний Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції з підстав скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження та постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. С. Ситнік