19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 286/3/22
провадження № 61-1783ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі суддів Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С., за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Овруцького району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Овруцького району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просила скасувати рішення 9 сесії VI скликання Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 28 липня 2011 року № 95 «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у власність площею 0,1229 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». Скасувати рішення 9 сесії VI скликання Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 28 липня 2011 року № 94 «Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки у власність площею 0,2021 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ». Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1229 га, кадастровий номер 1824282500:01:001:0266, належної ОСОБА_2 (на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок від 24 березня 2011 року, виготовленого ДП «Житомирський міський центр ДЗК»), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2021 га, кадастровий номер 1824282500:01:001:0265, належної ОСОБА_3 (на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок від 24 березня 2011 року, виготовленого ДП «Житомирський міський центр ДЗК»), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 06 вересня 2023 року позов задоволено частково. Скасовано рішення 9 сесії VI скликання Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 28 липня 2011 року № 95 «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у власність площею 0,1229 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 06 вересня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
29 травня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року за нововиявленими обставинами, в якій зазначила, що апеляційний суд мотивував відмову тим, що вона не мала підстав на спадкову землю. Дійсно, у її спадковій справі що у судовій справі, не виявилось документа, який підтверджує, що спадкова земельна ділянка розташована по АДРЕСА_3 і є предметом успадкування. Вона була впевнена, що цей основний документ є, тому що вона його подавала нотаріусу раніше. Чому його не стало, їй невідомо. Тепер цей документ з'явився, і має істотне значення для справи. 29 квітня 2024 року нею повторно представлений нотаріусу основний документ: рішення 2 сесії 2 скликання Зарічанської сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області від 24 березня 1995 року "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок" ОСОБА_4 , було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки /присадибна ділянка/ для обслуговування житлового будинку, господарських будівель розміром 0,25 га, а також для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,04 га, яке державний нотаріус Овруцької державної нотаріальної контори Кулініч О. Д. спеціально посвідчила особистим підписом, і внесла у її відкриту спадкову справу № 172/2013 вх. № б/н від 29 квітня 2024 року.
Просила відновити рішення Овруцького районного суду від 06 вересня 2023 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції і стягнути із ОСОБА_2 сплачений судовий збір.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Овруцького району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишено в силі.
Апеляційний суд виходив з того, що рішення 2 сесії 2 скликання Зарічанської сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області від 24 березня 1995 року "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок", на яке посилалась ОСОБА_1 , як на нововиявлену обставину, не може бути підставою для скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року оскільки воно досліджувалось в судовому засіданні 06 лютого 2024 року, що підтверджується змістом мотивувальної частини постанови апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України, для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій просила скасувати ухвалу, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. До касаційної скарги додала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга мотивована тим, що у справу в апеляційну інстанцію не встиг дійти другий нововиявлений доказ (письмовий) - кольорова копія - письмове підтвердження державного нотаріуса від 30 жовтня 2024 року на претензію позивача, з якого вбачається, що рішення за 1995 рік було відновлено у спадковій справі. Зазначене рішення підтверджує її статус спадкоємця, що має важливе значення для вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
На виконання ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 надала уточнююче клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначила, що поважні причини пропуску строку, які пов'язані з неналежним виконанням обов'язків адвокатом, який надавав безоплатну допомогу та тривалим процесом його заміни.
Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена 22 жовтня 2024 року. Повний текст складений23 жовтня 2024 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 здана до поштового відділення 08 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів вважає зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку поважними, тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) вказано, що:
«34. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
34.1.1. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
35. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22 січня 2019 року (пункт 26)).
36. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. зазначену постанову у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
37. Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14 квітня 2021 року (пункт 6.38))».
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року в справі № 761/11351/16-ц (провадження № 61-38347св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 299/883/17 (провадження № 61-7687св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2024 року в справі № 752/21538/20 (провадження № 61-5221св24)).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підставою для такого перегляду вказано відсутність рішення 2 сесії 2 скликання Зарічанської сільської ради народних депутатів Овруцького району Житомирської області від 24 березня 1995 року "Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок" на час розгляду справи, що не може бути підставою для скасування постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, оскільки таке рішення досліджувалось в судовому засіданні 06 лютого 2024 року, що підтверджується змістом мотивувальної частини постанови апеляційної інстанції. Отже такі обставини були предметом розгляду справи, тому зазначені доводи заявника не є нововиявленими обставинами.
Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року задовольнити.
Поновити строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Овруцької міської ради Овруцького району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат