26 березня 2025 року
м. Київ
справа № 569/1223/20
провадження № 61-16783св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Пророка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: державний реєстратор Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області Ютовець Олег Федорович, Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду
від 14 вересня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до державний реєстратора Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - державний реєстратор) Ютовця О. Ф., Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позову вказувала, що 13 грудня 2019 року державний реєстратор Ютовець О. Ф. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9» загальною
площею 6, 2 кв.м, розташоване на АДРЕСА_1 .
17 грудня 2019 року державний реєстратор Ютовець О. Ф. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),
індексний № 50262913, яким за ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на вказане нежитлове приміщення.
Позивач вказувала, що їй та її чоловіку ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 . Біля квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 розташований коридор площею 4,8 кв. м (фактично площею 6,2 кв. м), доступ до якого є обмеженим, оскільки ОСОБА_2 у 2015 році неправомірно влаштував перегородку та двері, які безпосередньо розділяють коридори.
У березні 2019 року ОСОБА_2 звертався з позовом про визнання права власності на вказане нежитлове приміщення, однак його позов залишено без розгляду.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до власників квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 з вимогою звільнити належне йому на праві власності майно - нежитлове приміщення загальною площею 6,2 кв. м.
На думку позивача, державний реєстратор провів державну реєстрацію права на нерухоме майно, а саме на приміщення загального користування - коридор, за відсутності усіх необхідних документів, які підтверджують право власності. Під час державної реєстрації державний реєстратор не врахував, що подані для реєстрації документи, а саме витяг з протоколу засідання правління № 2 ПАТ «Рівненський радіотехнічний завод» та довідка про сплату, не вказують на набуття
ОСОБА_2 речових прав на вказане нежитлове приміщення, тому державний реєстратор Ютовець О. Ф. мав відмовити у вчиненні такої реєстраційної дії.
Вважала, що суб'єктами спільної власності допоміжних приміщень багатоквартирного будинку є не лише ОСОБА_2 , а й інші власники квартир. Влаштування перегородки та встановлення дверей у приміщенні загального користування - коридорі здійснено ОСОБА_2 без дотримання встановленого законом порядку, а встановлення ним дверей, які розділяють приміщення загального користування, фактично позбавило її та інших осіб вільного доступу до приміщення загального користування.
За таких обставин просила визнати протиправним та скасувати рішення (індексний номер 50262913) від 17 грудня 2019 року про державну реєстрацію речових прав, прийняте державним реєстратором Ютовцем О. Ф. про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення
9-го поверху літ. «А-9», загальною площею 6,2 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1989253956101, номер запису про право власності 34683260).
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада
2020 року, ухваленим у складі судді Першко О. О., позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 50262913) від 17 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором Ютовцем О. Ф., про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9», загальною площею 6,2 кв. м, розташоване на
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1989253956101, номер запису про право власності 34683260).
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до державного реєстратора Ютовця О. Ф. та Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нежитлове приміщення з порушенням вимог законодавства та прав ОСОБА_1 як співвласника допоміжних приміщень будинку. ОСОБА_1 позбавлена права користування коридором на дев'ятому поверсі будинку, де розташована належна їй на праві спільної часткової власності квартира, тому прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення порушує її права.
Не погодившись з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 23 листопада 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року закрито.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент укладення договору купівлі-продажу (31 серпня 2020 року), за яким ОСОБА_3 набула у власність спірні нежитлові приміщення, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області з 24 лютого 2020 року перебувала цивільна справа за позовом
ОСОБА_1 до державного реєстратора Ютовця О. Ф., Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна. Судове рішення у справі ухвалено 23 листопада 2020 року. ОСОБА_2 приховав від покупця - ОСОБА_3 факт існування судового спору щодо відчужуваного майна, чим увів її в оману.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2021 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада
2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано речове право на це майно;
- від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, за результатами якого суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Заявник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції статті 374 ЦПК України, в якій відсутнє повноваження суду апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо повноважень апеляційного суду закривати апеляційне провадження на підставі вказаної норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав вважати, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_3 , оскільки на час ухвалення місцевим судом рішення нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9», загальною площею 6,2 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , належало їй на праві власності.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування
частини першої статті 374 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло
від 22 лютого 2010 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 25/100 часток секції 904-905 у гуртожитку на АДРЕСА_1 , поряд з якою розташована секція № 902-903, яка належала ОСОБА_2 з 20 березня 2002 року до лютого 2019 року. Між вказаними секціями розташоване спірне нежитлове приміщення -коридор літ. «А-9» загальною площею 6,2 кв. м.
17 грудня 2019 року державний реєстратор Ютовець О. Ф. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),
індексний № 50262913, яким за ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9» загальною
площею 6,2 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 за (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1989253956101, номер запису про право власності 34683260).
Апеляційний суд встановив, що 31 серпня 2020 року ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Юган Г. І. і зареєстрований за № 291, відповідно до умов якого ОСОБА_3 набула у власність нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9» загальною площею 6,2 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керувався суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного
цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17
(провадження № 61-2417сво19) викладено висновок, що «аналіз
частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків».
У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».
У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
У постанові Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 714/877/15 (провадження № 61-13835св21) зазначено, що «суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду».
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (висновок у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18)).
Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Водночас відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
У справі, що переглядається:
- 23 листопада 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області ухвалив рішення про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 50262913)
від 17 грудня 2019 року, прийнятого державним реєстратором Ютовцем О. Ф., про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення 9-го поверху літ. «А-9» загальною площею 6,2 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1989253956101, номер запису про право власності 34683260);
- не погодившись з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 23 листопада 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку;
- в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначила, що з 31 серпня 2020 року вона є власником нежитлового приміщення 9-го поверху літ. «А-9» загальною
площею 6,2 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції, скасувавши рішення державного реєстратора щодо вказаного нерухомого майна, вирішив питання про її право на це майно;
- відхиляючи доводи ОСОБА_3 про вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, суд апеляційної інстанції надав оцінку поведінці ОСОБА_2 , зазначивши, що останній не повідомив ОСОБА_3 про існування судового спору щодо вказаного нежитлового приміщення, а суд - про відчуження спірного майна; вказані обставини апеляційний суд вважав такими, що свідчать про відсутність підстав вважати оскаржуване рішенням таким, що вирішує питання про права та обов'язки ОСОБА_3 ;
- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 , що на момент ухвалення оскаржуваного рішення, яким вирішено спір щодо правомірності реєстрації права власності на нежитлове приміщення, право власності на це приміщення було зареєстроване за нею, та дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року;
- зазначені апеляційним судом обставини щодо поведінки ОСОБА_2 жодним чином не спростовують факту належності ОСОБА_3 на час ухвалення рішення суду першої інстанції спірного нежитлового приміщення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність викладення висновку Верховного Суду щодо відсутності у статті 374 ЦПК України повноважень апеляційного суду закривати апеляційне провадження, оскільки такі повноваження апеляційного суду визначені статтею 362 ЦПК України.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції по суті, підстави для ухвалення нового судового рішення, про що заявник просить заявник у касаційній скарзі відсутні.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк О. М. Ситнік