19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 359/7213/15-ц
провадження № 61-7135св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова
компанія «Інвест-Кредо»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тихомиров Роман Леонідович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року, постановлену колегією у складі суддів: Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову вказувало, що 29 серпня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» уклав з
ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 11205630001
(далі - договір № 11205630001), відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі сплатою 12,4 процентів річних за його користування та кінцевим терміном повернення до 29 серпня 2024 року.
Належне виконання зобов'язань позичальника за договором № 11205630001 забезпечено іпотекою житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 243,2 кв.м, розташованого на
АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0017, відповідно до укладеного вказаними сторонами договору іпотеки № 4077, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С.
за № 4422 (далі - договір іпотеки № 4077).
8 грудня 2011 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «УкрСиббанк», яке є правонаступником кредитора та іпотекодержателя у спірних правовідносинах, уклало з ПАТ «Дельта Банк» договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за договором № 11205630001 та договором іпотеки № 4077.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому
у ПАТ «Дельта Банк» виникло право достроково вимагати повернення боргу за договором № 11205630001 у розмірі 2 963 699,91 грн.
За таких обставин ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок погашення заборгованості за договором № 11205630001 звернути стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 243,2 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0017, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану у селі Мала Олександрівка (село Безуглівка), і визнати за позивачем право власності на вказане іпотечне майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 1 грудня 2015 року, ухваленим у складі судді Чирки С. С., позов задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 243,2 кв.м, розташований
на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0017, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану у селі Мала Олександрівка
(село Безуглівка).
Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказані житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав доведеними належними і допустимими доказами вимоги позивача, а обраний ним спосіб захисту права - ефективним.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Тихомиров Р. С., оскаржив заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2015 року в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року відмовлено адвокату Тихомирову Р. Л., який діє в інтересах особи, яка не брала участі
у справі, - ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2015 року.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_1 , який помер, тому має дотримуватись процедури оскарження заочного рішення як для відповідача
у справі. Встановивши, що ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не звертався і місцевим судом заочне рішення відповідно до вимог статті 284 ЦПК України не переглядалося, апеляційний суд дійшов висновку, що заявник порушив порядок оскарження заочного рішення і відмовив у прийняті апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тихомиров Р. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду
від 3 травня 2023 рокуі направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2019 року
у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), про те, що «якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої
статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред'явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі».
Також заявник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 7 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), про те, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку
статті 55 ЦПК України можливе лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Заявник вказує, що відповідач у справі - ОСОБА_1 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 - до звернення ПАТ «Дельта Банк» з позовом, тому суд апеляційної інстанції помилково вважав, що ОСОБА_2 є правонаступником відповідача у справі і безпідставно вказав на необхідність додержання заявником порядку перегляду заочного рішення, встановленого для відповідача статтею 284 ЦПК України.
На думку заявника, ОСОБА_2 є особою, яка не брала участі в справі, і суд вирішив питання про його права та обов'язки, тому він вправі подати апеляційну скаргу на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2015 року в загальному порядку.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені Верховним
Судом у постановах від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 5 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 8 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц
(провадження № 61-19413св19), про те, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), та постановах Верховного Суду від 20 червня
2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 5 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 8 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Дельта Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 1 грудня 2015 року, ухваленим у складі судді Чирки С. С., позов задоволено.
Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 243,2 кв.м, розташований
на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0017, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, розташовану у селі Мала Олександрівка
(село Безуглівка).
Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказані житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Тихомиров Р. С., оскаржив вказане заочне рішення суду в апеляційному порядку.
В обґрунтування права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказував, що:
- він є спадкоємцем ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (до пред'явлення позову в цій справі);
- з моменту відкриття спадщини він є власником 1/2 частки майна, на яке оскаржуваним заочним рішенням звернено стягнення, без залучення його до участі у справі.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно
до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
За частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною першою статті 282 ЦПК України передбачено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і
265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача і це є лише його персоніфікованим правом.
Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18), від 5 лютого 2020 року у справі № 369/1534/18 (провадження № 61-47851св18), від 8 квітня 2020 року у справі № 488/3949/16-ц (провадження № 61-3498св20), від 22 липня 2020 року у справі № 760/13894/14-ц (провадження № 61-19413св19).
Про неврахування таких висновків представник ОСОБА_2 - адвокат Тихомиров Р. Л. зазначає у касаційній скарзі.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції і зазначив себе особою, яка не брала участі у справі, вважаючи, що місцевий суд вирішив питання про його права та обов'язки.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що
ОСОБА_2 у спірних правовідносинах є процесуальним правонаступником ОСОБА_1 і всі дії вчинені відповідачем у цивільному процесі до вступу правонаступника, відповідно до статті 55 ЦПК України обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов без урахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), та висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц
(провадження № 61-33766сво18), про що в касаційній скарзі зазначає
представник ОСОБА_2 - адвокат Тихомиров Р. Л.
Так, процесуальне правонаступництво в порядку статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи можливе лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом після смерті відповідача і останній статусу відповідача у справі не набув, застосування інституту правонаступництва в цій справі суперечить принципам цивільного судочинства і ОСОБА_2 не можна вважати правонаступником ОСОБА_1 .
Отже ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі, тому перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом у загальному порядку.
Такий висновок в аналогічних правовідносинах викладений Верховним
Судом у постанові від 6 березня 2024 року у справі № 754/1875/23
(провадження № 61-13832св23)
За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Апеляційний суд наведеного не врахував та відмовив у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене в цій справі існують підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тихомиров Роман Леонідович, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 3 травня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік