вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа№ 910/15133/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
розглядаючи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025
у справі № 910/15133/24 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 213 683, 32 грн
У грудні 2024 до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал») до акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 213 683, 32 грн, у тому числі: 49 997, 30 грн 3% річних та 163 686, 02 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія 2Енергоатом» задоволено частково; вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» 156 321, 57 грн інфляційних втрат, 47 586, 55 грн 3% річних, 2 446, 90 грн судового збору.
14.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» сформувало в системі «Електронний суд» заяву «про долучення доказів понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення».
21.03.2025, не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24 про часткове задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24; справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15133/24 з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Оболонь інвест плюс» стягнуто 23 856, 34 грн витрат на професійну правничу допомогу.
25.04.2025, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 про стягнення на користь ТОВ «Оболонь інвест плюс» витрат на правничу допомогу у справі № 910/15133/24; ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Оболонь інвест плюс» у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі; у разі задоволення витрат на професійну правничу допомогу - зменшити заявлену суму до мінімально можливої за вказаних обставин.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено за умов неправильного застосування норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом. Також скаржник зазначає, що позивачем не надано докази економічного обґрунтування чи затвердження вартості послуг, їх складових, затвердження певних тарифів, обґрунтованості цін на послуги адвоката. Крім того скаржник звертає увагу, що представник позивача не приймав участі в жодному засіданні суду, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного провадження, заперечення на відзив на позовну заяву позивачем не подавались, позовна заява була подана з порушенням процесуального законодавства. Вказані обставини на думку скаржника нівелюють зацікавленість представника у результаті вирішення справи та доцільність відшкодування заявленої суми. Скаржник також вважає, що позивачем не було повідомлено місцевий господарський суд до ухвалення рішення, про поважність причин неможливості надати докази на підтвердження понесених судових витрат, тоді як подання цієї заяви є обов'язковою умовою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Й наостанок скаржник вважає, що покладення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі становитиме для відповідача надмірний тягар.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15133/24. Справу № 910/15133/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15133/24 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/15133/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24; справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було вище зазначено та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія 2Енергоатом» задоволено частково; вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» 156 321, 57 грн інфляційних втрат, 47 586, 55 грн 3% річних, 2 446, 90 грн судового збору.
14.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» сформувало в системі «Електронний суд» заяву «про долучення доказів понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення».
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15133/24 з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Оболонь інвест плюс» стягнуто 23 856, 34 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач подав належні докази понесення 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач не довів неспівмірність цих витрат, однак оскільки позов задоволено частково, розподілу підлягають 23 856, 34 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, у першій заяві по суті спору (позовна заява) вказав, що він планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок якої складає 25 000, 00 грн, докази розміру яких будуть надані в порядку ч. 8, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення. (а.с. 4)
Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами їх розміру подав 14.03.2025. (а.с. 134-136)
Як вже було зазначено, рішення у даній справі ухвалене 12.03.2025, а позивачем у позовній заяві було вказано, що докази будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 08.11.2023; копію додаткової угоди № 6 від 05.12.2024, в якій сторони зафіксували, що вартість наданих послуг складає 25 000, 00 грн; копію акту виконаних робіт № 1 від 14.03.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 5871; ордер серії АА № 0047816. (а.с. 137-141, 144, 147)
Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, колегією суддів встановлено, що між адвокатом Дикий Юрій Олегович та товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір про надання привичної допомоги від 08.11.2023 відповідно до якого предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом, відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, в тому числі, але не виключно: надавати клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалах, що підготовлені клієнтом; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, під час розгляду господарських, цивільних, адміністративних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, що стосуються до предмета договору, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором, а також додатками та додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість надання правничої допомоги визначається в додатках/додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
05.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання правничої допомоги від 08.11.2023 пунктом 2 якої встановлено, що розмір гонорару адвоката за виконання умов договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва інтересів клієнта у справі за позовом ТОВ «Оболонь інцест плюс» до АТ «НАЕК «Енергоатом» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за час невиконання (прострочення) грошового зобов'язання сторонами визначено наступним чином:
- вартість надання правничої допомоги з супроводу справи в суді першої інстанції, що включає усі види правничої допомоги, визначені пунктом 2.2. договору, визначається сторонами у розмірі 25 000, 00 грн та підлягає сплаті клієнтом на користь адвоката не пізніше 5-ти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у вищезазначеній справі.
Згідно з п. 3.4. договору на підтвердження факту надання адвокатом клієнту правничої допомоги по мірі її надання сторони складають та підписують акт про надання правничої допомоги.
14.03.2025 сторони склали акт № 1 приймання - здачі наданої правової допомоги за договором про надання правничої допомоги від 08.11.2023 відповідно до п. 1, якого адвокат надав клієнту правовий аналіз первинної документації наданої клієнтом із спірного питання; здійснення розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних за час невиконання (прострочення) грошового зобов'язання; підготовка та подання до Господарського суду міста Києва в інтересах клієнта позову до АТ «НАЕК «Енергоатом» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за час невиконання (прострочення) грошового зобов'язання. (а.с. 147)
Отже, доводи скаржника, що матеріали справи не містять акту про надання правничої допомоги колегія суддів відхиляє.
Щодо посилання відповідача про ненадання позивачем доказів оплати вартості наданих послуг, як на підставу для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, то колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Також колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 23 856, 34 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Колегія суддів також зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/15133/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі № 910/15133/24 залишено без змін.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують, тому підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, відтак визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі №910/15133/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/15133/24 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15133/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Постанова складена 02.06.2025 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці з 05.05.2025 - 18.05.2025 та у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Іоннікової І.А. з 05.05.2025 - 27.05.2025 та у відпустці з 28.05.2025 - 30.05.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова