вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2025 р. Справа№ 910/1085/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.
представники:
від прокуратури: Ханчич Г.О.
від відповідача-1: Буханистий О.В.
від відповідача-2: Мороз Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, повний текст якого складений 24.12.2024,
у справі № 910/1085/24 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
до 1) Київської міської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-5"
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,
Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Київської міської ради та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-5" про:
- визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 18.05.2023 № 6398/6439 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва";
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, що укладений між відповідачами, та який 12.07.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. і зареєстровано в реєстрі за № 526;
- зобов'язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2064 га з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.
Позов мотивовано тим, що оспорюване рішення прийнято, а також оспорюваний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та всупереч інтересам держави та територіальної громади, оскільки земельну ділянку передано без проведення земельних торгів та площею, що майже в 4 рази перевищує площу майна, яке на ній розташовано.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/1085/24 відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 правомірно прийняв рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 та на підставі вказаного рішення укладено договір оренди земельної ділянки від 12.07.2023, оскільки відповідач-2 є власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107, право власності є чинним та не скасовано, не визнано у встановленому законом порядку незаконним.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, зокрема, суд першої інстанції помилково та безпідставно не звернув увагу на те, що:
- спірну земельну ділянку передано відповідачем-1 в оренду відповідачу-2 не для обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна, а для нового будівництва;
- передача такої земельної ділянки відбувається на конкурентних засадах, з дотриманням процедури проведення земельних торгів, які в даному випадку не проводились;
- розмір земельної ділянки в чотири рази перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташовано;
- розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним так, як обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням;
- розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі, споруди визначається з урахуванням чинних нормативних документів в галузі будівництва, санітарних норм та правил;
- обов'язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки у спірному розмірі покладається на відповідачів, а не на позивача, як зазначив місцевий господарський суд.
Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-2 посилається на те, що він є власником нерухомого майна (нежитлова будівля), яке розташоване на спірній земельній ділянці, право власності є чинним та не скасованим, не визнано у встановленому законом порядку незаконним, що зумовлює застосування процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та, як наслідок, виключає застосування проведення земельних торгів.
Також відповідач-2 вказує, що вид цільового призначення земельної ділянки "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", відповідає виду цільового використання земельної ділянки, який визначений Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок.
Поряд з цим, відповідач-2 зазначає, що на спірній земельній ділянці наявні часткові обмеження у використанні земельної ділянки (червоні лінії, електрокабелі, каналізація, водопровід), що пояснює конфігурацію спірної земельної ділянки та її площу.
Окрім викладеного, на думку відповідача-2, прокурором не доведено належними і допустимими доказами розмір земельної ділянки, який є необхідним для використання відповідачем-2, тобто останній належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди.
Узагальнений виклад позиції відповідача-1
Відповідач-1 не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. В свою чергу, неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 910/1085/24 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025, справу № 910/1085/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/1085/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2025.
10.04.2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача-1 надійшли пояснення в яких останній повідомив суд про те, що інформація про незаконне відведення спірної земельної ділянки відповідачу-2 неодноразово висвітлювалась в засобах масової інформації.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи; розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2025.
В судове засідання, яке відбулося 23.04.2025, з'явилися прокурор та представники відповідачів-1,-2, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів-1,-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-5" (відповідачем-2) зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843).
Київською міською радою (відповідачем-1) прийнято рішення № 6398/6439 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" (відповідачем-2) для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (код виду цільового призначення - 03.07) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, а також вирішено передати відповідачу-2, за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) для обслуговування будівлі торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, в зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
На виконання вказаного рішення 12.07.2023 між відповідачем-1 (орендодавцем) та відповідачем-2 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за зареєстровано за номером 526, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 18.05.2023 за № 6398/6439 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі.
Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 18.05.2023 за № 6398/6439 та цього договору є земельна ділянка з такими характеристиками: кадастровий номер 8000000000:91:198:0107; місце розташування: проспект Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; розмір - 0,2064 га.
Договір укладено на 5 років (п. 3.1 договору).
Спір у справі, виник у зв'язку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а також повернення такої земельної ділянки територіальній громаді міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/1085/24 відмовлено у задоволенні позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву відповідача-2 та письмових пояснень відповідача-1, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
За своєю правовою природою оспорювань рішення Київської міської ради є актом ненормативного характеру (актам індивідуальної дії).
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання в користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; будівництва, обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване без проведення земельних торгів.
Виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 124 і абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради за № 6398/6439 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення ділянки відповідачу-2 для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (код виду цільового призначення - 03.07) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, а також вирішено передати відповідачу-2, за умови виконання п. 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) для обслуговування будівлі торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, в зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
19.12.2022 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем-2 та Дішланян А.М., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. і зареєстрований в реєстрі за № 953, за відповідачем-2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843).
Також, відповідачем-2, як власником будівлі, було виготовлено (замовлено) технічний паспорт на зазначений об'єкт нерухомого майна від 21.12.2022.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова агенція з нерухомості" було проведено технічну інвентаризацію будівлі, за результатами якої було видано технічний паспорт, зареєстрований в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, та згідно матеріалів технічної інвентаризації нежитлова будівля літ "Б" по проспекту Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва має такі технічні показники: загальна площа приміщень 488 кв.м, площа забудови 526,1, кількість поверхів 1.
Згідно з п. 5 пояснювальної записки від 15.03.2023 № ПЗН-52401 (до проекту рішення Київської міської ради) земельна ділянка забудована нежитловою будівлею (літ.Б) (загальна площа будівлі 488 кв.м), (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2225142880000). Вказана будівля перебуває в приватній власності відповідача-2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19.12.2022 № 953 (номер запису про право власності - 48751843).
Отже, з рішення Київської міської ради № 6398/6439 вбачається, що відповідачу-2 надано в оренду земельну ділянку площею 0,2064 га, в зв'язку з набуттям ним права власності на нерухоме майна, тобто з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
З договору оренди вбачається, що земельна ділянка була надана відповідачу-2, у зв'язку із наявністю в нього права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва.
Тобто, станом на час ухвалення рішення Київської міської ради від 18.05.2023 за № 6398/6439 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва" за відповідачем-2 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 488 кв.м. по проспекту Свободи, 5А у місті Києві.
Отже, виходячи із встановлених фактичних обставин, розташування на спірній земельній ділянці належного відповідачу-2 нерухомого майна (нежитлової будівлі), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб'єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.
Аналогічна правова позиція зазначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-1 правомірно прийняв оспорювань рішення про надання спірної земельної ділянки в оренду та на підставі вказаного рішення укладено договір оренди земельної ділянки від 12.07.2023, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за реєстровим номером 526, оскільки відповідач-2 є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107, право власності є чинним та не скасовано, не визнано у встановленому законом порядку незаконним.
При цьому, судова колегія наголошує на тому, що дослідження законності будівництва нерухомого майна, законності реєстрації права власності на таке майно не входить до предмета доказування в межах вирішення спору у цій справі з урахуванням предмета і підстав заявленого прокурором позову.
Також, колегія суддів враховує, що згідно Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, яким визначені види цільового використання земельних ділянок, зокрема, 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Водночас як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 19.07.2023, укладеного між відповідачами-1,-2 цільове призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Тобто, цільове призначення земельної ділянки "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", визначене оспорюваним договором оренди, відповідає виду цільового використання земельної ділянки, який визначений Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок.
Доводи прокурора про перевищення відведеної відповідачу-2 площі земельної ділянки порівняно з площею належного останньому нерухомого майна, судовою колегією оцінюється критично, виходячи з наступного.
Так, при вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку ст. 120 Земельного кодексу України.
В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проєкту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення.
Доведення обставин, пов'язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, у тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих ст.ст. 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проєкт землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). При цьому оцінка зазначених доказів повинна здійснюватися судами з дотриманням стандартів доказування, передбачених Господарським процесуальним кодексом України щодо їх належності, допустимості, обґрунтованості та вірогідності.
Отже, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об'єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв'язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки в користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.03.2021 у справі № 992/1323/20.
Отже, проаналізувавши надані докази та доводи усіх учасників справи, обставини, якими прокурор обґрунтовує заявлені вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 18.05.2023 № 6398/6439 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо вимог прокурора стосовно визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.07.2023, слід зазначити наступне.
Відповідно до норм ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З огляду на те, що відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 18.05.2023 за № 6398/6439, на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.
Також враховуючи, що вимога про зобов'язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2064 га з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання, є похідною вимогою, то остання також не підлягає задоволенню, з огляду на законність рішення відповідача-1 від 18.05.2023 за № 6398/6439.
Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, а тому рішення місцевого господарського суду в даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/1085/24 - без змін.
Матеріали справи № 910/1085/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 02.06.2025 після виходу головуючого судді Іоннікової І.А. з лікарняного та відпустки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська