21 травня 2025 року м. Київ
Справа № 760/3434/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/6149/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Ішуніної Л.М. 09 грудня 2024 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив зменшити розмір стягуваних аліментів з нього на користь відповідача на сина - ОСОБА_3 за судовим наказом №760/14505/23, виданим Солом'янським районним судом міста Києва від 07 липня 2023 року, з частини всіх видів його заробітку на 1/6 частину з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги мотивує тим, що він з відповідачем з 30 жовтня 2018 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року було розірвано. Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Солом'янським районним судом міста Києва 07 липня 2023 року видано судовий наказ, яким з нього стягнуто аліменти у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що він не погоджується з вищенаведеним судовим наказом, тому звернувся до суду з заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами, однак ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перегляд судового наказу та надано роз'яснення, що останній може звернутись до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів у випадку існування для цього обставин.
Вказує, що при подачі заяви про видачу судового наказу відповідачем суду не було повідомлено про деякі обставини, які мають важливе значення для вирішення справи. Зокрема, про те, що від першого шлюбу з ОСОБА_4 він має спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір'ю, однак спільно утримується ним та його колишньою дружиною. 18 лютого 2019 року між ним та його колишньою дружиною - ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, відповідно до якого вони спільно утримують сина та беруть участь в його матеріальному забезпеченні.
Крім того, їхня спільна дитина виховувалась виключно ним, а також з ним проживала та була зареєстрована до дня розірвання шлюбу з відповідачем. При цьому, наразі, відповідач також проживає окремо від дитини, залишаючи її на виховання своїм родичам. У свою чергу, він, проживаючи поза межами України, отримавши тимчасовий захист, продовжує утримувати дитину, щомісяця надсилаючи грошові кошти, хоча позбавлений заробітку, намагається брати участь у його вихованні, розвитку та спілкуванні з ним, однак відповідач перешкоджає йому в цьому, з приводу чого у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває справа.
Також, зауважив, що він є учасником бойових дій, під час яких отримав декілька поранень та контузію.
Враховуючи вищевикладене, визначений судовим наказом розмір аліментів не відповідає чинному законодавству та порушує його права, тому він звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану, зміни сімейного стану, у зв'язку з чим він не спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом. Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги рівний обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, неприпустимість покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру, а також те, що позивач є працездатною особою, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат на правничу допомогу заявлений відповідачем є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об'єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру його відшкодування до 7000,00 грн, який підлягає стягненню на користь відповідача.
Не погодився із рішенням суду позивач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судом було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Представник зазначає, що позивач надав до суду всі підтверджуючі докази наявності на його утриманні іншої дитини, однак суд першої інстанції проігнорував дані обставини, проігнорувавши також норми процесуального права при досліджені доказів та незаконно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, вважає, що стягненню з нього на користь відповідача підлягають аліменти на утримання дитини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу позивача.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача вказує на те, що апеляційна скарга позивача не містить правового обґрунтування незаконності судового рішення, а також не містить заперечень щодо розподілу судових витрат. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також представник відповідача зазначає, що розмір гонорару адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 5000,00 грн, який і просить стягнути з позивача на користь відповідача.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гарницький П.П., який приймав участь в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу з підстав наведених у них та просив про її задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлені, та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 19 квітня 2019 року. /а.с.12/
07 липня 2023 року Солом'янським районним судом міста Києва видано судовий наказ (справа № 760/14505/23), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду - 24 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. /а.с.13/
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року у справі № 760/14505/23, яку було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.66-73/
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також існує спір щодо спілкування батька з дитиною, який перебуває на розгляді Солом'янського районного суду м. Києва, справа № 760/12092/23. /а.с.27/ За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 10 березня 2025 року у справі ухвалено рішення про задоволення частково заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та визначені способи його участі у вихованні сина, а саме - необмежене спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку. Наразі ця справа перебуває на стадії апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 є також батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якого є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 16 січня 2014 року. /а.с.9/
18 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено та нотаріально посвідчений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Умовами цього договору сторонами визначено місце проживання дитини разом з матір'ю та порядок зустрічей батька з дитиною. У п.2.4.1. встановлено обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 3000 грн щомісяця до досягнення нею повноліття, але не більше ніж 35% від заробітної плати за основним місцем роботи. /а.с.28-30, 116-119/
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
В ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 19 червня 2024 року справа № 686/22677/23 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22 Верховний Суд вказав на те, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Разом з тим Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, вказував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина постійно проживає з відповідачем.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 зазначав, що окрім сина ОСОБА_6 , 2019 року народження, він також утримує дитину від першого шлюбу - ОСОБА_7 , 2014 року народження. Вказане свідчить про те, що обставина наявності у позивача ще однієї дитини виникла до вирішення питання про стягнення аліментів, а тому не свідчить про наявність змін у сімейному стані позивача.
Посилання позивача на умови договору яким визначений його обов'язок по утриманню старшої дитини не можуть бути прийняті до уваги суду, так як інтереси однієї дитини не можуть впливати на інтереси іншої, діти мають перебувати у рівному становищі.
Іншою підставою для зменшення розміру аліментів може бути зміна майнового стану позивача. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Разом з тим з матеріалів справи не вбачається даних про дохід позивача, як до ухвалення судом наказу про стягнення аліментів, так і після набрання ним законної сили.
Отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на зміну в сторону погіршення його майнового стану, зміни сімейного стану, у зв'язку з чим він не спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом.
Суд першої інстанції врахував і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18, які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Позивач є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати задля належного та пропорційного забезпечення як своїх потреб, так і потреб своїх дітей, що не спростовано будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо висновків суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та апеляційний суд не вбачає очевидного і неправильного вирішення судом першої інстанції цього питання, так як в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Вирішуючи питання про компенсацію відповідачеві понесених нею витрат на стадії апеляційного перегляду справи, поставлене перед апеляційним судом відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката на стадії апеляційного перегляду справи, суду було надано в копіях: Додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень в Угоду про надання правової допомоги від 27 травня 2025 року, якою гонорар адвоката В.Шкурій за підготовку процесуального документу визначений в розмірі 5000 грн; акт прийому-передачі наданих послуг професійної правової (правничої) допомоги від 05 березня 2025 року на суму 5000 грн; платіжна інструкція від 03 березня 2025 року про оплату відповідачем послуг адвоката в розмірі 5000, 00 грн. /а.с.220-222/
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що надані суду докази (документи), є достатньою підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем, оскільки вони відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, принципам співмірності та розумності судових витрат. До того ж стороною позивача не були висловлені заперечення з цього приводу. А тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання, АДРЕСА_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 02 червня 2025 року.