Справа № 359/4847/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3876/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Плешкані Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді Генерального директора Національного історико - етнографічного заповідника «Переяслав», раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погодженого прокурором Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні №42025112100000049 від 09.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, без застосування засобів електричного контролю, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, строком на 60 днів за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, та покладено на нього такі обов'язки:
- не залишати без дозволу слідчого, прокурора та/або суду місце фактичного проживання та перебування під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня;
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;
- не відлучатися за межі м. Переяслав Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- залишити на зберіганні відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії цієї ухвали встановлено до 16 год. 06 хв. 22.06.2025 року включно.
Виконання ухвали слідчого судді покладено на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під домашнім арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням обов'язків покладено на слідчих Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, які здійснюють досудове розслідування та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначає, що дана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до суду 21.05.2025 року та 22.05.2025 року прокурор ОСОБА_6 посилається на те, що під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та встановлено існування одного ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим, слідчим суддею безпідставно не враховано наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органу досудового розслідування та суду та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
На думку прокурора, зазначені ризики на момент розгляду клопотання та на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати.
Так, на даний час існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, дають підстави вважати, що ОСОБА_7 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
Окрім того, прокурор зазначає, що згідно з відомостями з Державної міграційної служби України ОСОБА_7 має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 від 20.08.2018, строк дії до 20.08.2028, що може свідчити про можливості виїхати за несприятливих для нього обставин за межі України і переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
Тому, зазначені обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що у результаті обізнаності ОСОБА_7 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування.
Працівники Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в силу займаних посад володіють інформацією та можуть повідомити про деякі факти, які певним чином можуть викрити незаконну діяльність ОСОБА_7 , перебуваючи під домашнім арештом у нічний час доби, останній матиме реальну можливість здійснювати погрози, моральний та фізичний тиск, вчиняти інший вплив щодо цих осіб.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім цього, слідчим суддею не враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.
Зокрема, не враховано, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення корупційного кримінального правопорушення, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначене кримінальне правопорушення згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Також прокурор вважає, що слідчим суддею не враховано, що у даному випадку, об'єктом кримінального правопорушення виступають правовідносини у сфері службової та професійної діяльності, а дії підозрюваного ОСОБА_7 , спрямовані на порушення суспільних інтересів та цінностей, і що метою звернення до слідчого судді з клопотанням, є саме забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, що є передумовою забезпечення ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано даних про особу підозрюваного, а саме, що 18.06.2021 відносно ОСОБА_7 скеровано до Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, який на даний час перебуває на розгляді.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, не зробив необхідних висновків з приводу негативних наслідків його протиправної діяльності та вчинив новий злочин у сфері службової діяльності.
Окрім цього, слідчим суддею належним чином не вмотивовано висновок про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що саме такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При цьому, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив, що підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки обставин, передбачених п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, прокурором в судовому засіданні не доведено.
Однак, на думку прокурора, зазначені висновки слідчого судді не відповідають дійсності, оскільки прокурором під час розгляду клопотання доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перебування підозрюваного не в межах слідчого ізолятора унеможливить запобігання існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та не досягне своєї мети по забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, прокурор вважає, що ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду від 25 квітня 2025 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є незаконною і підлягає скасування у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор у доповненнях до апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
Також прокурор просить при постановленні ухвали про тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 визначити заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. У разі визначення розміру застави та її внесення підозрюваним або іншими особами, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрюваного ОСОБА_7 покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; не відлучатися із м. Переяслав Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання органів міграційної служби паспорт для виїзду за кордон.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025112100000049 від 09.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
24.04.2025 року о 16 год. 06 хв. ОСОБА_7 було затримано відповідно до п. 1 ст. 208 КПК України, безпосередньо під час вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
25.04.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
26.04.2025 року (клопотання датоване 25.04.2025 року) слідчий слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодження з прокурором Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що СВ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42025112100000049 від 09 квітня 2025 року за ознаками кримінального право-порушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 532-к від 24.09.2021 року та наказу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» № 107/ОС від 24.09.2021 року призначено ОСОБА_7 з 25.09.2021 року на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» за контрактом як такого, що став переможцем конкурсного відбору.
Окрім цього, Міністерством культури та інформаційної політики України в особі Міністра ОСОБА_10 з ОСОБА_7 укладено контракт № 753 від 24 вересня 2021 року. Термін дії контракту з 24 вересня 2021 року до 23 вересня 2026 року.
Відповідно до Положення про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (далі - Заповідник) у новій редакції, затвердженого Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України № 762 від 01 листопада 2024 року Заповідник є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним на базі комплексу пам'яток історії та культури м. Переяслава Київської області.
На підставі п. 2.1 Заповідник створено з метою забезпечення охорони та популяризації пам'яток культурної спадщини, розташованих на його території, проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи.
Згідно п. 5.1 Положення межі території та охоронні зони Заповідника визначені в Плані організації території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Режим території Заповідника визначається відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей та цільового призначення об'єктів культурної спадщини та природних комплексів.
На підставі п. 5.5 Положення на території Заповідника забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання, зокрема: проведення професійних теле-, кіно-, відео- і фотозйомок на об'єктах Заповідника без дозволу Заповідника.
Відповідно п. 10.1 Положення керівництво Заповідником здійснює Генеральний директор, який призначається на посаду Органом управління майном шляхом укладення контракту на п'ять років за результатами конкурсу та звільняється з посади Органом управління майном у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно п. 10.2 Положення Генеральний директор Заповідника здійснює керівництво діяльністю Заповідника, несе повну відповідальність за фінансовий стан, господарську та виробничу діяльність, виконання покладених на Заповідник завдань; здійснює контроль за додержанням режиму Заповідника та порядку використання пам'яток; видає в межах своєї компетенції локальні акти розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання; без довіреності від імені Заповідника вчиняє юридичні дії, представляє Заповідник в судах, у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, у тому числі закордонними або міжнародними організаціями, перед громадянами інших країн, з питань, які стосуються діяльності Заповідника; самостійно вирішує питання діяльності Заповідника, за винятком тих, що віднесені цим Положенням чи законодавством до компетенції Уповноваженого органу управління чи інших органів та посадових осіб.
На підставі п. 3.1.1 Контракту керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво Заповідником, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Заповідника, передбачених законодавством, Положенням про Заповідник та цим контрактом.
За змістом п. 3.2.1 Контракту керівник має право діяти від імені Заповідника, представляти його інтереси на підприємствах, в установах, організаціях та перед фізичними особами.
Згідно п. 3.3.2 Контракту керівник зобов'язується організовувати роботу Заповідника щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері культурної спадщини згідно мети, предмету діяльності і завдань, визначеними Положенням про Заповідник, виконання державних програм розвитку охорони культурної спадщини та музейної справи відповідно законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про музеї та музейну справу», «Про охорону археологічної спадщини» та «Про культуру».
На підставі п. 3.3.31 керівник зобов'язується забезпечувати виконання визначених Планом організації території Заповідника заходів та встановлених режимів використання зон охорони Заповідника.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 , який є посадовою особою юридичної особи публічного права, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно примітки п.1 ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого само-врядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_7 обіймає посаду у державній установі, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», з метою особистого збагачення, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Встановлено, що на початку квітня 2025 року до генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 звернулася громадянка ОСОБА_11 , яка діє на підставі доручення в інтересах ТОВ «Нові фінансові можливості» з метою організації та проведення медійних заходів на території Заповідника.
Після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди, використовуючи надане йому службове становище.
Відтак, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 під час особистої зустрічі висунув протиправну вимогу ОСОБА_11 , яка полягала в тому, що для того щоб провести медійні заходи на території Заповідника, яка має особливий режим використання, остання повинна надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень та у разі її згоди ОСОБА_7 обіцяв надати дозвіл на проведення відеозйомки аудіовізуального твору (соціальної реклами) на території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у період з 27 квітня 2025 року по 07 травня 2025 року.
Таким чином, ОСОБА_7 , діючи умисно, в порушення вищезазначеного законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повідомив ОСОБА_11 про необхідність надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень, на що остання погодилася.
Надалі, 21 квітня 2025 року біля 14:30 год. генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання під час особистої зустрічі із ОСОБА_11 у службовому кабінеті у приміщенні будівлі Заповідника, що розташована за адресою: Київська область, м. Переяслав, вул. Шевченка, 8, підтвердив свої наміри щодо отримання неправомірної вигоди та її суми у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень за надання дозволу на проведення відеозйомки аудіовізуального твору (соціальної реклами) на території Заповідника, а також обумовив механізм документального оформлення досягнутих домовленостей та передачі неправомірної вигоди.
При цьому, за допомогою засобів телекомунікаційної служби для обміну текстовими повідомленнями «WhatsApp» відправив повідомлення ОСОБА_11 , яке містило проєкти необхідних документів, зокрема заявку-дозвіл на проведення зйомок на території Заповідника, яку необхідно підписати замовнику та у подальшому передати ОСОБА_7 з метою оформлення відповідного дозволу.
У подальшому 24 квітня 2025 року біля 16:00 год. генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 , діючи умисно, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи на території АЗС «Socar», що розташована за адресою: 28-й км Бориспільське шосе, с. Гора Бориспільського району Київської області одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень за надання дозволу на проведення відеозйомки аудіовізуального твору (соціальної реклами) на території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у період з 27.04.2025 по 07.05.2025 року.
24.04.2025 року о 16 годині 06 хвилин ОСОБА_7 було затримано відповідно до п.1 ст. 208 КПК України, безпосередньо під час вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
25.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий вказав, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; інформацією на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України від 24 квітня 2025 року за № 138 від Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з додатками, а саме: Положення про Національний історико-етнографічного заповідник «Переяслав»; журналом реєстрації договорів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; наказом про призначення на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 ; контрактом генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 ; калькуляцією платних послуг, затверджена генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; наказом про затвердження калькуляції платних послуг Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; планом організації та режим роботи Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; протоколом виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 24 квітня 2025 року, протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 24 квітня 2025 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 25 квітня 2025 року.
Слідчий у клопотанні зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи тяжкість злочину, є достатні підстави вважати, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності; у результаті обізнаності ОСОБА_7 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування, а також оскільки постійним джерелом доходу ОСОБА_7 є надання послуг у вигляді передачі в користування території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що вказує на те, що останній зможе продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення вказаної категорії. Окрім цього, 18 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 скеровано до Переяслав-Хмельницького районного суду обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 366, ч. 4 ст. 358 КК України.
Посилаючись на вказане, слідчий зазначив, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. З метою запобігання цих ризиків слідчий просив застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. та покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погодженого прокурором Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні №42025112100000049 від 09.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, без застосування засобів електричного контролю, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, строком на 60 днів за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, та покладено на нього такі обов'язки:
- не залишати без дозволу слідчого, прокурора та/або суду місце фактичного проживання та перебування під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня;
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;
- не відлучатися за межі м. Переяслав Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
- залишити на зберіганні відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії цієї ухвали встановлено до 16 год. 06 хв. 22.06.2025 року включно.
Виконання ухвали слідчого судді покладено на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під домашнім арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням обов'язків покладено на слідчих Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, які здійснюють досудове розслідування та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Як встановлено колегією суддів, матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Зокрема, підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; інформацією на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України від 24 квітня 2025 року за № 138 від Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з додатками, а саме: Положення про Національний історико-етнографічного заповідник «Переяслав»; журналом реєстрації договорів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; наказом про призначення на посаду генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 ; контрактом генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_7 ; калькуляцією платних послуг, затверджена генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; наказом про затвердження калькуляції платних послуг Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; планом організації та режим роботи Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; протоколом виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 24 квітня 2025 року, протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 24 квітня 2025 року, протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 25 квітня 2025 року
Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, чи незаконного впливу на свідків.
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду справи, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.
Однак, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_7 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_7 під вартою.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
Окрім того, згідно з відомостями з Державної міграційної служби України ОСОБА_7 має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 20.08.2018, строк дії до 20.08.2028, що може свідчити про можливості виїхати за несприятливих для нього обставин за межі України і переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
Тому, зазначені обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що у результаті обізнаності ОСОБА_7 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування.
Працівники Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» в силу займаних посад володіють інформацією та можуть повідомити про деякі факти, які певним чином можуть викрити незаконну діяльність ОСОБА_7 , перебуваючи під домашнім арештом у нічний час доби, останній матиме реальну можливість здійснювати погрози, моральний та фізичний тиск, вчиняти інший вплив щодо цих осіб.
Також, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Доведеним є і ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), оскільки постійним джерелом доходу ОСОБА_7 є надання послуг у вигляді передачі в користування території Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що вказує на те, що останній зможе продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення вказаної категорії.
Окрім цього, 18.06.2021 року відносно ОСОБА_7 скеровано до Переяслав-Хмельницького районного суду обвинувальний акт у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 366, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, не зробив необхідних висновків з приводу негативних наслідків його протиправної діяльності та вчинив новий злочин у сфері службової діяльності, тому існує вірогідність, що підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність.
Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, враховуючи його вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.06.2025 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого відділу Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні № 42025112100000049 від 09.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 22 червня 2025 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,заставу в розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає - м. Переяслав Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 22 червня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4