Справа № 638/10097/25
Провадження № 1-в/638/614/25
03 червня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції клопотання державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», відносно засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кремінна Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 14 червня 2018 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 03.12.2020 звільненого умовно-достроково на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.11.2020 на невідбуту частину покарання 1 рік 24 дні,
щодо приведення вироку Кремінського районного суду Луганської області від 14 червня 2018 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року,-
Державна установа «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», звернулась до суду із клопотанням про вирішення питання щодо приведення вироку Кремінського районного суду Луганської області від 14 червня 2018 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відносно засудженого ОСОБА_4 , вобґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_4 засуджений 26 березня 2024 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Згідно ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_4 покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018, призначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025, вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 березня 2024 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін. Початок строку - 26.03.2024 року, кінець строку - 10.06.2026 року.
09.08.2024 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вироку Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018ОСОБА_4 ,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом від 12 грудня 2017 року завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму 1392 грн. 00 коп., що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ) особа підлягає адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на станом 01.01.2017 рік становить 1600,00 гривень.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Засуджений в судовому засіданні при вирішенні клопотання підтримав.
Вивчивши матеріали клопотання та надані документи, оглянувши матеріали особової справи, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 539 КПК України орган або установа виконання покарань має право на звернення до суду із питаннями, які виникають під час виконання вироку, у випадках встановлених законом, зокрема подання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 року ОСОБА_4 визнано винни у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 17.07.2018 року.
З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 відбуває покарання з 10.03.2021 року.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, до ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» були внесені зміни та передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 5 під. 1 роз. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн. 00 коп., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 роз. IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до п.п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 01.01.2017 рік становить 1600,00 гривень.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за крадіжку настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведені норми закону, суд встановив, що застосовуючи зворотну дію закону у часі на момент вчинення ОСОБА_4 злочину, за який він був засуджений, слід дійти висновку, що особа, яка вчинила крадіжку, може бути притягнута до кримінальної відповідальності у разі, якщо сума матеріальної шкоди станом на момент вчинення правопорушення в 2017 році перевищує 1600,00гривень сума є нижчою, що свідчить про відсутність підстав притягнення до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену новим Законом, на підставі ст. 5 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 , від покарання, призначеного йому вироком Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом від 12 грудня 2017 року), у зв'язку із скасуванням кримінальної протиправності діяння.
Таким чином, подання ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» про вирішення питання щодо приведення вироку Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року відносно засудженого ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає необхідним привести вирок Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 до вимог Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст. ст. 4, 5, 74 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання начальника ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_5 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом від 12 грудня 2017 року) у зв'язку із скасуванням кримінальної протиправності діяння.
Привести вирок Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», та вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Кремінського районного суду Луганської області від 14.06.2018 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня ухвалення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова , а саме з 26.03.2024.
Копії ухвали направити до ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів із дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1