Справа №755/11291/22 Головуючий у 1 інстанції: Савлук Т.В.
Провадження №22-ц/824/528/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
19 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Сушко Л.П., Борисової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року заява ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 42 852,64 гривень, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 14 274,24 гривень, інфляційну складову боргу у розмірі 13 196,77 гривень та 3% річних у розмірі 3 718,23 гривень, судовий збір у розмірі 2 684,00 гривень та 35,00 гривень за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позову зазначило, що надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є споживачами послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_2 . Однак відповідачі з квітня 2015 року своєчасно не вносять плату за отримані послуги, в результаті чого утворилась за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 42 852,64 гривень, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 14 274,24 гривень, що є предметом спору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 12 січня 2024 року представник ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення заборгованості.
В обґрунтування апеляційний вимог зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт отримання відповідачами послуг та факту наявної у мешканців квартири заборгованості зі сплати коштів за надані комунальні послуги (Бухгалтерські довідки із зазначенням щомісячних періодів надання послуг, їх обсягу, вартості та розміром сплачених споживачами коштів) та не надав цим документам належної оцінки під час розгляду справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачі не скористались своїм правом на подачу відзиву, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1ст.7ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5ст. 272 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за № 198, що підтверджується переліком житлових будинків, затвердженим Головою Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації 20 серпня 2015 року.
Відповідно до наданої інформації Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» пред'явило позов до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогою стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 42 852,64 гривень, за послуги з постачання гарячої води в розмірі 14 274,24 гривень, за період з квітня 2015 року по 23 лютого 2022 року.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунків суми боргу по особовому рахунку квартири АДРЕСА_3 , нараховано суму заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з квітня 2015 року по березень 2022 року становить 71 117,37 гривень, а за постачання гарячої води за період з квітня 2015 року по березень 2022 року становить 66 058,46 гривень. (а.с. 104-110)
Проте, з наданого позивачем розрахунку нарахування та сплату по особовому рахунку квартири АДРЕСА_3 , неможливо встановити належне нарахування послуг, оскільки розмір заборгованості який зазначений у змісті позовної заяви є відмінним від розміру заборгованості який підлягає стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які визначені в прохальній частині позовної заяви та не узгоджується з долучений до позову розрахунком заборгованості яка виникла за спожиті послуги по квартирі АДРЕСА_3 .
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 42 852,64 гривень, та за послуги з постачання гарячої води в розмірі 14 274,24 гривень, за період з квітня 2015 року по 23 лютого 2022 року, є необґрунтований та такими, що не підлягають задоволенню, з мотивів наведених судом в судовому рішенні.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування до вказаних правовідносин санкцій цивільно-правового характеру, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідачів солідарного зобов'язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, тому відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 13 196,77 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 3 718,23 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, мотивуючи таким.
Так, відповідно до вимог частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Підпунктами 1,2 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що окрім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а також вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позов шляхом подання письмової заяви.
При цьому варто зауважити, що Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено право позивача на подання до суду уточненої позовної заяви.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, ціну позову вказує позивач.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а саме - за постачання теплової енергії в сумі 42 852,64 грн. та за постачання гарячої води в сумі 14 274,24 грн. за період з квітня 2015 року по 23 лютого 2022 року.
Суд першої інстанції, дослідивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, при цьому обґрунтовано зазначивши, що з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити належне нарахування заборгованості, яка підлягає стягненню саме з зазначених у позові осіб.
Суми в розрахунку та в тексті позовної заяви суттєво відрізняються, не узгоджуються між собою, що позбавляє суд можливості достовірно встановити підстави для солідарного стягнення конкретного розміру боргу.
Зазначене свідчить про порушення позивачем вимог ст. 175 ЦПК України щодо належного обґрунтування позовних вимог та подання доказів, що підтверджують підстави позову. Крім того, солідарна відповідальність може бути покладена лише у випадках, передбачених договором або законом, однак у матеріалах справи відсутні належні докази існування правовідносин, які б підтверджували зобов'язання усіх чотирьох відповідачів у заявленому розмірі боргу.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2020 року по справі №911/2139/19 зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року по справі №405/3360/17 також зазначав, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого позову (ще одного позову), чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстави позову.
За приписами чинного цивільного процесуального кодексу збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Як визначено статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права приймати до свого розгляду заяви, що подані учасниками справи з порушенням встановлених законом строків та порядку їх подачі, а також приймати до свого розгляду заяви, право на подачу яких не передбачено цивільним процесуальним законодавством.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни рішення суду, яке є законним та обґрунтованим.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Л.П. Сушко
О.В. Борисова