Справа № 761/12791/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3127/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 28 березня 2025 року, тобто до 26 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у вигляді 500 (п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматись від спілкування з іншими підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/12791/25 від 29.03.2025 року в частині визначення розміру застави у вигляді 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 гривень та постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судовий розгляд клопотання слідчого був неповним, висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а ухвала слідчого судді була постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що згідно до положень ст. 409 Кримінального процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції, оскільки такі порушення призвели до ухвалення незаконного, необгрунтованого та несправедливого судового рішення.
Зазначає, що у ході судового розгляду клопотання прокурор зобов'язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов'язаний з'ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Однак, прокурором в судовому засіданні не доведено обставин для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а застосування слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 гривень, є непомірним для підозрюваного та необґрунтовано завищеним.
При цьому, виключних обставин для тримання підозрюваного під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Захисник зазначає, що заявлені у клопотанні слідчого ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваного, не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою.
На думку скаржника, немотивованими є посилання сторони обвинувачення, яке лягло в основу оскаржуваної ухвали слідчого судді, на умисне переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, оскільки додані до клопотання матеріали не підтверджують надсилання йому будь-яких повісток, листів, постанов, здійснення викликів до слідчого, прокурора, а також неявку на будь-які виклики органу досудового розслідування та/або суду.
Крім того, ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання, готовий в будь-який час з'являтися на виклик слідчого чи суду.
Посилання стороною обвинувачення на ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не відповідають дійсності, оскільки в ході досудового розслідування кримінального провадження слідчими було проведено обшуки, в ході яких вилучено вказані речі, тобто підозрюваний вже не матиме можливості будь-яким чином їх знищити, сховати або спотворити.
Твердження про ризик впливу на свідків не відповідають дійсності, оскільки у кримінальному провадженні їх вже допитано та проведено впізнання за фотознімками.
Адвокат зазначає, що застава є альтернативним заходом, який може забезпечити належну процесуальну поведінку особи, не обмежуючи її свободу в такий значній мірі, як тримання під вартою, однак, розмір застави визначеної судом, що становить 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і складає 1 514 000 гривень, є неспівмірним обставинам кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , та необґрунтовано завищеним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000056 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, придбав нарізну вогнепальну зброю - виготовлений промисловим способом та придатний для стрільби 9 мм пістолет ПМ, заводський номер НОМЕР_1 , 1988 року виготовлення, виробництва СРСР, а також бойові припаси - виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби 8 пістолетних патронів «ПМ» (9х18), призначених для проведення пострілу з нарізної вогнепальної зброї калібру 9 мм (ПМ, ІЖ-70-01 та ін.), після чого зберігав їх у невстановленому досудовим розслідуванням місці з метою використати надалі за власним розсудом.
У подальшому, 27.03.2025 року у період часу з 16 год. 21 хв. по 21 год. 13 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення обшуку у ОСОБА_7 виявлено та вилучено придатний для стрільби 9 мм пістолет ПМ, заводський номер НОМЕР_1 , 1988 року виготовлення, виробництва СРСР, а також бойові припаси - виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби 8 пістолетних патронів «ПМ» (9х18), призначених для проведення пострілу з нарізної вогнепальної зброї калібру 9мм (ПМ, ІЖ-70-01 та ін.).
Згідно з висновком експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України від 28.03.2025 №СЕ-19/126-25/4324-БЛ наданий на дослідження пістолет являється нарізною вогнепальною зброєю - 9 мм пістолетом ПМ заводський номер НОМЕР_2 року способом та придатний для стрільби. Надані на дослідження 8 патронів являються боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї - 9мм пістолетними патронами «ПМ» (9х18), призначеними для проведення пострілу з нарізної вогнепальної зброї калібру 9мм (ПМ, Ж-70-01 та інш.). Патрони виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися у придбанні, зберіганні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Після цього ОСОБА_7 затримано працівниками Служби безпеки України та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
29.03.2025 року (клопотання датоване 28.03.2025 року) слідчий 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенант юстиції ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується такими матеріалами: листом ГУ «Д» ДЗНД СБ України від 21.01.2025 року щодо виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколами допитів; протоколом обшуку від 27.03.2025; висновком експерта від 28.03.2025 року; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. У разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою він може переховуватися від органів слідства та суду. Так, підозрюваний вміло володіє засобами конспірації і, розуміючи, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, за допомогою представників злочинної спільноти Чернівецькій області, може вдатись до залишення місця свого постійного проживання або території України у незаконний спосіб;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Цей ризик є реальним, зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має у своєму користуванні майно (речі), документи, які мають істотне значення для досудового розслідування, та у разі їх спотворення чи знищення встановлення всіх обставин кримінального правопорушення буде неможливим. Органом досудового розслідування проведено обшуки, під час яких виявлено та вилучено велику кількість речей і документів, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були знаряддям протиправних дій;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Наразі не встановлено та не допитано усіх свідків вчинення кримінального правопорушення, які наразі встановлюються, тому, перебуваючи не під вартою, підозрюваний зможе вільно впливати на них шляхом тиску, погроз, підкупу чи іншим чином з метою їх переконання чи примушення до відмови надавати показання або до надання завідомо неправдивих показів;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю віддалено за допомогою засобів зв'язку;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється. На наявність ризику продовження злочинної діяльності вказує характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 . З огляду на суспільну небезпеку вчиненого підозрюваним діяння, його особу та чергове притягнення до кримінальної відповідальності можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження викритої злочинної діяльності є цілком ймовірною і обґрунтованою.
Слідчий посилався на те, що застосування до підозрюваного тримання під вартою є заходом, здатним запобігти наявним ризикам. При цьому, застосувати більш м'які запобіжні заходи до підозрюваного неможливо.
Зазначав, що сторона обвинувачення на підставі оцінки отриманих доказів стверджує, що причетність ОСОБА_7 до вчинення ним злочину є достатньою для застосування до нього тримання під вартою.
Жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти існуючим ризикам, зокрема втечі в будь-яку точку України та за її межі, тиску на свідків, спілкування підозрюваного із іншими співучасниками, узгодження з ними своїх дій за допомогою різних засобів зв'язку.
Вивченням особи підозрюваного на цей час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Необхідність у допиті свідків під час судового розгляду щодо запобіжного заходу відсутня.
Слідчий посилався на те, що сторона обвинувачення вважає, що застава у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Крім того, ОСОБА_7 може бути причетний до інших особливо тяжких злочинів, вчинених організованою групою, які наразі розслідуються.
За таких обставин, з метою забезпечення виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, заставу необхідно визначити у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень.
З огляду та викладене, враховуючи вік, стан здоров'я, сімейне становище
підозрюваного та відсутність можливості запобігання зазначеним вище ризикам
шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий у клопотанні просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів та визначити підозрюваному заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки, передбачені
ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утриматись від спілкування з іншими підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, починаючи з 28 березня 2025 року, тобто до 26 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено розмір застави ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України, у вигляді 500 (п'ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматись від спілкування з іншими підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою слідчого судді обов'язків - 60 днів з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом, в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Зокрема, причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: листом ГУ «Д» ДЗНД СБ України від 21.01.2025 року щодо виявлення ознак кримінального правопорушення; протоколами допитів; протоколом обшуку від 27.03.2025; висновком експерта від 28.03.2025 року; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 263 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1-3, ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) зумовлено тим, що підозрюваний ОСОБА_7 має у своєму користуванні майно (речі), документи, які мають істотне значення для досудового розслідування, та у разі їх спотворення чи знищення встановлення всіх обставин кримінального правопорушення буде неможливим. Органом досудового розслідування проведено обшуки, під час яких виявлено та вилучено велику кількість речей і документів, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були знаряддям протиправних дій.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, потерпілих та інших підозрюваних) вбачається із того, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_7 шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-3, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи підозрюваного та захисника про те, що зібрані у справі докази є недопустимими та не підтверджують вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи апелянта, що ризики, заявлені в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, нічим не доведені, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та, як наслідок, встановлення слідчим суддею в ухвалі, вказаних ризиків.
Посилання апелянта на характеризуючі дані підозрюваного приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 .
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України при визначенні підозрюваному застави у виді 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень, та не обґрунтував необхідність визначення застави саме в такому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Хоча кримінальним процесуальним законодавством і передбачено можливість слідчого судді у виключних випадках призначати вищий розмір застави, ніж передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, однак таке рішення слідчого судді має надати ретельний аналіз обставин справи, щоб обґрунтувати таку «виняткову» заставу.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельної оцінки всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення ОСОБА_7 розміру застави, та не навів достатніх обґрунтувань визначення розміру застави на такому високому рівні.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному дій, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, та ті обставини, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 26.05.2025 року із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави строком до 26.05.2025 року.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня 2025 року- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26.05.2025 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з іншими підозрюваними і свідками у кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити в межах строку досудового розслідування до 26.05.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій утримується підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи в якій утримується підозрюваний, негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судці, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4