П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11773/24
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 28.02.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення ВЧ НОМЕР_1 оформлене листом від 14.11.2024 року за вих.№1451/4/8877 про відмову у звільненні молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Однак позивач отримав відповідь про залишення його рапорту без реалізації з підстав того, що висновок лікарсько-консультативної комісії долучений до рапорту не є належним доказом, що встановлює потребу у постійному догляді для ОСОБА_2 ..
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 27.02.2022 року (наказ командира ВЧ НОМЕР_2 №18 від 27.02.2022 року) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває в прямому підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_1 .
07.11.2024 року позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.
У рапорті позивач зазначив, що його матір ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи, яка спільно із ним проживає, та згідно висновку Лікарсько-консультативної комісії комунального підприємства «Первомайський міський центр первинної медикосанітарної допомоги» №773 від 27.09.2024 року потребує постійного стороннього догляду. При цьому інших осіб, які б здійснювали такий догляд не має.
До вказаного рапорту позивач додав копії: нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 сер. НОМЕР_3 від 01.02.1987 року, яким підтверджено родинний зв'язок між ОСОБА_1 та його матір'ю, ОСОБА_2 ; нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер.12 ААГ №513235 від 29.01.2024 року, відповідно до якої підтверджено, що ОСОБА_2 являється інвалідом ІІ групи безстроково; оригінал висновку лікарсько-консультативної комісії КП «КНП Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» №773 від 27.09.2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою первинної облікової документації №080-4/о затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407, яким підтверджено необхідність здійснення догляду за ОСОБА_2 ; довідка старости сіл Новогригорівка та Ракове №49 від 05.02.2024 року, якою підтверджено, що за адресою, АДРЕСА_1 проживають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відсутні інші особи члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
У зв'язку із вищевказаним ВЧ НОМЕР_2 (яка перебуває в прямому підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась із поданням до ВЧ НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби та за результатами розгляду якого, 14.11.2024 року відповідачем було надано командиру ВЧ НОМЕР_2 відповідь та повідомлено про залишення без реалізації подання про звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця - оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , за підпунктом «г», пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Також відповідач зазначив, що відповідно до висновку юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 в наданих матеріалах відсутні документи оформлені належним чином, які підтверджують необхідність здійснення постійного стороннього догляду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучений позивачем до рапорту висновок лікарсько-консультативної комісії не дає йому право на звільнення з військової служби, під час дії воєнного стану, на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, а тому відповідач правомірно залишив без реалізації подання ВЧ НОМЕР_2 щодо звільнення позивача.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався, який станом на дату розгляду справи не скасовано.
Частинами 1, 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч.4 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, у частині четвертій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII (в редакції закону від 30.10.2024 року, який діяв на момент звернення позивача з рапортом та виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, під час дії воєнного стану, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Колегія суддів звертає увагу не те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було використано редакцію Закону №2232-XII від 04.05.2024 року, у якій, відповідно до пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 вказаного закону, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку:
- з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз.4);
- з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз.8).
Керуючись наведеними нормами Закону №2232-XII в редакції від 04.05.2024 року, суд першої інстанції зробив висновок про те, що вказаними нормами встановлено обов'язковість військовослужбовця, у разі звільнення з військової служби, під час дії воєнного стану, на підставі необхідності здійснення постійного догляду за хворими своїми батьками з інвалідністю II групи, подання, окрім іншого, висновку саме медико-соціальної експертної комісії, якою буде встановлено необхідність стороннього догляду за вказаними особами.
Також суд першої інстанції, керуючись Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року, Порядком організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 року за №731/36353, та Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 (в редакції, яка діяла до 22.05.2024 року), зробив висновок, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, в той час як, висновком лікарсько-консультативної комісії підтверджується необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною.
Саме до такого ж висновку дійшов відповідач при залишенні без реалізації подання ВЧ НОМЕР_2 щодо рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та ВЧ НОМЕР_1 , оскільки як вбачається з наведених вище норм пп.«г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, в редакції закону від 30.10.2024 року, який діяв на момент звернення позивача з рапортом та виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, військовослужбовцю для звільнення з військової служби на зазначених вище підставах необов'язково подавати висновки медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, якщо є довідка до акту огляду МСЕК про встановлення I чи II групи інвалідності особі за якою вказаний військовослужбовець має здійснювати постійний догляд.
Обов'язок у наданні вказаних вище висновків медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я виникає у військовослужбовця лише за умови наявності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення з вказаною особою з інвалідністю I чи II групи та такі члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, в даному випадку, висновки медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному догляді подаються для підтвердження того, що саме інші члени сім'ї (якщо такі є) першого чи другого ступеня споріднення, самі потребують постійного догляду.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з нотаріально засвідченої копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією сер.12 ААГ №513235 від 29.01.2024 року, ОСОБА_2 (мати позивача) являється інвалідом ІІ групи безстроково.
Згідно довідки старости сіл Новогригорівка та Ракове №49 від 05.02.2024 року, підтверджено, що за адресою, АДРЕСА_1 проживають лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відсутні інші особи члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Згідно оригіналу висновку лікарсько-консультативної комісії КП «КНП Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» №773 від 27.09.2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою первинної облікової документації №080-4/о затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407, підтверджено необхідність здійснення догляду за ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи наведені норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин, наданих позивачем доказів, колегія суддів робить висновок про наявність у позивача права на звільнення з військової служби, під час дії воєнного стану, на підставі пп.«г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є інвалідом II групи та потребує здійснення постійного стороннього догляду.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідь відповідача від 14.11.2024 року про залишення без реалізації подання ВЧ НОМЕР_2 щодо рапорту позивача про звільнення з військової служби, є протиправною та не відповідає вимогам встановленим законодавствам до актів індивідуальної дії, оскільки відповідачем не було зазначено чіткої підстави для залишення без реалізації вказаного подання та будь якої норми закону, яка передбачає такі дії відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а рішення відповідача підлягає скасуванню, як протиправне.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин у даній справі не врахував актуальну на момент виникнення цих спірних правовідносин редакцію Закону №2232-XII, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача та відсутність у позивача права на звільнення на підставі пп.«г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII.
Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищенаведених обставин, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям у справі нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 №1451/4/8877 від 14.11.2024 року про залишення без реалізації подання про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька