П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4005/25
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
повний текст судового рішення
складено 15.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року по справі за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
07.02.2025 Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесену 05.02.2025 у виконавчому провадженні №75798107 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним були вчинені усі залежні від нього дії для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23 (проведений розрахунок заборгованості грошового забезпечення, 08.12.2023, 08.01.2024, 29.03.2024 надіслані запити на додаткове фінансування), але в межах виконавчого провадження №75798107, відкритого 14.08.2024, на Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» був накладений штраф в сумі 5100 грн оскаржуваною постановою від 05.02.2025. Позивач звертав увагу на те, він є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, і виконання судового рішення залежить виключно від фінансування з Державного бюджету, а тому судове рішення не виконане з поважних причин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, ухваленим в письмовому провадженні, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)».
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дослідив надані позивачем докази, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення.
Так, на думку апелянта, матеріалами справи підтверджено вчинення ним усіх залежних від нього дій (надіслання запитів на отримання бюджетного фінансування для виплати грошового забезпечення перерахованого на виконання судового рішення) для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17, від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, апелянт вказує, що у нього не було реальної можливості виконати судове рушення, а тому в діях апелянта відсутня така складова як невиконання рішення без поважних причин, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Також апелянт звертає увагу, що зі змісту постанови, яка оскаржується, вбачається, що головним державним виконавцем у постанові взагалі не зазначено таку обов'язкову підставу для застосування штрафу, як невиконання рішення без поважних причин. З постанови вбачається, що причини невиконання рішення боржником державним виконавцем не встановлювались, оцінка на предмет їх поважності не надавалась, а зазначено, лише що боржником не виконано рішення суду.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)»:
- визнана протиправною бездіяльність Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно;
- зобов'язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до матеріалів справи, Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)», на адвокатський запит представника Данілової В.В., надала відповідь від 12.01.2024 про проведення перерахунку додаткової винагороди на виконання рішення, та надала відповідну довідку, за якою загальна сума коштів для виплати з ПДФО склала 70463,82 грн. Також було повідомлено про відсутність коштів для проведення виплати перерахованої додаткової винагороди.
03.06.2024 Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №420/3512/23, зокрема в частині зобов'язання нарахувати та виплати додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
23.08.2024 ОСОБА_1 подала виконавчий лист до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 14.08.2024 відкрито виконавче провадження №75798104 з примусового виконання виконавчого листа №420/3512/23, виданого Одеським окружним адміністративним судом 03.06.2024, та, окрім іншого, боржнику наданий строк, 10 робочих днів, ля виконання рішення суду.
В подальшому, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) від 05.02.2025 на боржника накладний штраф в сумі 5100 грн за невиконання судового рішення. Накладення штрафу обґрунтоване невиконанням боржником судового рішення.
07.02.2025 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надійшов лист Державної установи «Одеська виправна колонія (№14) від 06.02.2025 за вих. №1/9/1-832, в якому, в межах виконавчого провадження №75798107, старшого державного виконавця повідомлено про те, що боржник вчиняє усі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23, а саме:
- проведений перерахунок додаткової винагороди, визначена сума до виплати з ПДФО, яка складає 70463,82 грн;
- у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на виконання судових рішень боржником підготовлені та направлені листи до Департаменту з питань виконання покарань від 08.12.2023 за вих. №1/9/1-7020 та від 08.01.2024 за вих. №1/9/1-89 щодо розгляду можливості надання додаткових бюджетних асигнувань на виплату стягувачу нарахованої на виконання рішення суду суми додаткової винагороди.
Також 17.02.2025 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) надійшов лист Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14) від 14.02.2025 за вих. №1/12/1-1014 стосовно вимоги старшого державного виконавця виданої в межах, окрім іншого, виконавчого провадження №№75798107, в якому боржник повідомив про вчинення ним усіх залежних від нього дій, спрямованих на виконання, в тому числі, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23, а саме:
- проведення перерахунку додаткової винагороди, визначення суми до виплати з ПДФО, яка складає 70463,82 грн;
- у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на виконання судових рішень боржником підготовлені та направлені листи до Департаменту з питань виконання покарань від 08.12.2023 за вих. №1/9/1-7020 та від 08.01.2024 за вих. №1/9/1-89, від 19.11.2024 за вих. №1/9/1-7724, від 06.02.2025 за вих. №1/9/1-856 щодо розгляду можливості надання додаткових бюджетних асигнувань на виплату стягувачу нарахованої на виконання рішення суду суми додаткової винагороди.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність коштів (бюджетного фінансування) не є поважною причиною не виконання судового рішення, а надані позивачем докази не свідчать про вчинення ним активних дій, спрямованих на виконання рішення суду, з дати набрання судовим рішенням законної сили 05.12.2023 та по день застосування штрафу за невиконання судового рішення - 05.02.2025.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).
Порядок виконання рішень суду, за якими боржник повинен вчинити певні дії, встановлений ст.63 Закон №1404-VIII.
Так, частиною 2 ст.63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами ч. 3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст.75 Закону №1404-VIII.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII).
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення), і така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Поважними, в розумінні Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20).
Проте, невиконання судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин ( постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі №360/4705/20).
Колегія суддів зазначає, що як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, апелянт посилається на відсутність виділення коштів для виплати, як на поважну причину невиконання рішення суду в повному обсязі.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції відхиляє такі доводи, оскільки апелянт, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надав жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо вчинення ним усіх залежних від нього дій, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23, набрало законної сили 05.12.2023, виконавче провадження №75798107 відкрите 14.08.2024, та з моменту відкриття виконавчого провадження апелянт направив лише один запит на отримання коштів - 19.11.2024, а другий запит - 06.02.2025, але після накладення на апелянта штрафу.
При цьому апелянт не надав жодних доказів на підтвердження того, що з моменту відкриття виконавчого провадження - 14.08.2024 та до винесення оскаржуваної постанови в цій справі - 05.02.2025, апелянт повідомляв відповідача про вчинення ним дій, спрямованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №420/3512/23. Наявне у матеріалах справи листування апелянта з відповідачем датоване після 05.02.2025, тобто після накладення на апелянта штрафу.
Оскільки апелянт не довів того факту, що він, після відкриття виконавчого провадження, повідомляв старшого державного виконавця про вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність в оскаржуваній постанові висновків щодо поважності причин невиконання судового рішення.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів ні суду, ні відповідачу, що несплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, у ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.2-12, 72-78, 242, 272, 287, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька