ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2025 р. справа № 300/9662/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасувати рішення № 092750011129 від 17.09.2024, зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду.
Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача за №092750011129 від 17.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до поданої ним заяви про призначення пенсії від 01.08.2024; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту “б» ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 06.05.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням періодів: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 07.08.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 13.11.1989, з 13.02.1990 по 12.06.1990, з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 - до стажу роботи за Списком №2; з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 - одночасно до страхового стажу та стажу роботи за Списком №2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 01.08.2024 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, за результатом розгляду якої ГУ ПФ України Івано-Франківській області, яке прийняло рішення №092750011129 від 17.09.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Вказане рішення відповідача мотивовано тим, що в позивача відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений пунктом 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 12 років 6 місяців. Так, позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи на посаді електрогазозварника у ЖЕО №7 з 06.02.2003 по 08.05.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація по даному підприємству. Також, згідно розрахунку страхового та пільгового стажу, відповідачем не зараховано періоди: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 07.08.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 13.11.1989, з 13.02.1990 по 12.06.1990, з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 - до стажу роботи за Списком №2, а періоди з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 як до страхового стажу, так і до стажу роботи за Списком № 2. Представник позивача звернула увагу на безпідставність незарахування до стажу роботи за Списком №2 періоду навчання за спеціальністю «електрогазозварник» з 01.09.1984 по 16.07.1987 та періоду військової служби з 18.12.1987 по 13.11.1989, оскільки одразу після завершення навчання позивач був прийнятий на посаду електрозварника, яка передбачена Списком №2, звідки і був призваний на військову службу. Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 згідно положень як п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", так і п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як на дату звернення з заявою про призначення пенсії до відповідача позивач мав необхідний пенсійний вік - 55 років, пільговий стаж роботи за Списком №2 - понад 12 років 6 місяців та страховий стаж тривалістю понад 30 років.
Ухвалою від 30.12.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0802-8/1855 від 10.01.2025 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області №092750011129 від 17.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 12 років 6 місяців. Так, до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 18.12.1990 по 21.08.1992 згідно рішення Комісії, що діє при ГУ ПФ України в Івано-Франківській області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 05.09.2024 № 3. Період після 22.08.1992 не зараховані до пільгового стажу, оскільки відсутні матеріали атестації робочих місць. Що стосується періоду навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987, то період роботи з 07.08.1987 по 01.12.1987 на посаді електрозварника у Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд», на якій позивач працював після навчання, не підтверджений пільговою довідкою. Щодо періоду проходження військової служби з 18.12.1987 по 13.11.1989, то період роботи з 13.02.1990 по 12.06.1990 на посаді електрозварника у Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд», на якій позивач працював після проходження військової служби, не підтверджений пільговою довідкою. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 93-99).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 01.08.2024 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. До заяви додано: паспорт громадянина України; витяг з реєстру територіальної громади; картку платника податків; диплом про освіту; військовий квиток; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 02.10.1987; лист Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11.12.2023 про відсутність відомостей про проведення атестацій робочих місць; архівні довідки Архівного відділу № 1 Івано-Франківської РДА від 15.04.2024 № К532/04-01, № К534/04-01, № К533/04-01; довідки Державного архіву Івано-Франківської області від 18.04.2024 № К-47/06-07, від 15.04.2024 № К-45/06-07; довідку Богородчанського районного споживчого товариства від 19.02.2024 № 13 та № 14; накази Богородчанського ОПП від 18.12.1990 № 230, від 04.01.2000 № 23к; наказ ККП «Дари природи» від 04.01.2000 № 15к, від 01.08.2000 № 97к; ухвалу Господарського суду Івано-Франківській області від 28.03.2006 у справі № Б-6/238 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу (ліквідація юридичної особи); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Богородчанського об'єднання промислових підприємств; довідку від 09.01.2024 № 4 про заробітну плату за період з грудня 1990 року по грудень 1997 року; довідка ПАТ «Будівельні матеріали» № 1 (а.с. 67); довідка ПАТ «Будівельні матеріали» від 09.10.2023 № 01/32 (а.с. 67); накази ВАТ «Будівельні матеріали» від 19.05.2003 № 76-к, від 12.06.2009 № 47-к, від 20.12.2004 № 237-к, від 07.02.2005 № 28-к, від 07.08.2007 № 168-к, від 01.12.2008 № 219-к, від 30.12.2008 № 234-к, від 26.06.2001 № 33, від 20.09.2004 № 57, від 10.07.2006 № 49; висновок № 472 від 05.07.2001 експертизи якості проведеної атестації робочих місць; висновок № 1536 від 19.10.2004 експертизи якості проведеної атестації робочих місць; висновок № 2647 від 13.10.2006 експертизи якості проведеної атестації робочих місць.
Також 30.04.2024 позивач подав до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області заяву про підтвердження стажу роботи (а.с. 65).
05.09.2024 Комісія при ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняла рішення № 3 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку №2 у Богородчанському об'єднанні промислових підприємств: період з 18.12.1990 по 21.08.1992. За інший період відмовлено, оскільки не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць (а.с. 66).
17.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 092750011129 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Рішення відповідача мотивоване відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. Так, пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 6 років 6 місяців 25 днів, страховий - 33 роки 10 місяців 4 дні. Позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи на посаді електрогазозварника по 4 розряду у ЖЕО №7 з 06.02.2003 по 08.05.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація по даному підприємству. В індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна інформація про отримання допомоги по безробіттю протягом 2000-2001 років, необхідно надати уточнюючу довідку (а.с. 85).
Вважаючи протиправним рішення відповідача № 092750011129 від 17.09.2024 про відмову в призначенні пенсії, представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту “б» ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» з 06.05.2024 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням періодів: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 07.08.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 13.11.1989, з 13.02.1990 по 12.06.1990, з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 - до стажу роботи за Списком №2; з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 - одночасно до страхового стажу та стажу роботи за Списком №2.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та виходить з наступних мотивів.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.08.2024 позивач досягнув віку 55 років.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в частині наявності в позивача загального та спеціального страхового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092750011129 від 17.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 6 років 6 місяців 25 днів, страховий - 33 роки 10 місяців 4 дні. Позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи на посаді електрогазозварника по 4 розряду у ЖЕО № 7 з 06.02.2003 по 08.05.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація по даному підприємству. В індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна інформація про отримання допомоги по безробіттю протягом 2000-2001 років, необхідно надати уточнюючу довідку (а.с. 85).
Окрім цього, відповідно до розрахунку стажу позивачу не зараховано такі періоди: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 07.08.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 13.11.1989, з 13.02.1990 по 12.06.1990, з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 - до стажу роботи за Списком №2; з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 - одночасно до страхового стажу та стажу роботи за Списком № 2 (а.с. 86).
Що стосується періодів роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009, то суд вказує на таке.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 06.02.2003 по 08.05.2003 працював на посаді електрозварювальника 4 розряду в ЖЕО № 7; з 19.05.2003 по 12.06.2009 працював на посаді електрозварювальника по різанні і ручному зварюванні 4 розряду в ПАТ «Будівельні матеріали».
Окрім цього, період роботи позивача з 19.05.2003 по 12.06.2009 в ПАТ «Будівельні матеріали» також підтверджується: довідкою ПАТ «Будівельні матеріали» № 1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 67); довідкою ПАТ «Будівельні матеріали» від 09.10.2023 № 01/32 (а.с. 67); наказами ВАТ «Будівельні матеріали» від 19.05.2003 № 76-к, від 12.06.2009 № 47-к, від 20.12.2004 № 237-к, від 07.02.2005 № 28-к, від 07.08.2007 № 168-к, від 01.12.2008 № 219-к, від 30.12.2008 № 234-к (а.с. 68-71).
Суд звертає увагу на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є саме трудова книжка. Натомість згідно вимог пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або коли трудова книжка містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Верховний Суд у постановах від 08.05.2018 у справі № 559/484/17 та від 07.11.2019 у справі № 686/19477/16 зазначив, що лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені вищевказаним Порядком № 637, зокрема: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; довідки; виписки із наказів; особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати; посвідчення; характеристики; письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи.
В спірному випадку трудова книжка серії НОМЕР_1 від 02.10.1987 містить відомості про періоди роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003 в ЖЕО № 7, з 19.05.2003 по 12.06.2009 в ПАТ «Будівельні матеріали». Така трудова книжка є належним та допустимим доказом вказаних періодів роботи позивача, оскільки містить інформацію стосовно періодів роботи, а саме: дати прийняття на роботу, найменування роботодавця, де працював позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений.
Отже, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 02.10.1987 є основним та достатнім документом, що підтверджує стаж роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003 в ЖЕО № 7, з 19.05.2003 по 12.06.2009 в ПАТ «Будівельні матеріали».
Згідно рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092750011129 від 17.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу по списку № 2 період роботи на посаді електрогазозварника по 4 розряду у ЖЕО №7 з 06.02.2003 по 08.05.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація по даному підприємству.
Також через відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків, позивачу не зараховано частина періодів роботи в ПАТ «Будівельні матеріали», а саме: з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009.
Щодо таких доводів відповідача, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України “Про пенсійне забезпечення» (статті 56), Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).
Позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою права на пенсійне забезпечення лише через несплату страхувальниками страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків.
Підсумовуючи, суд вважає, що відмова пенсійного органу в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 є протиправною.
Щодо зарахування періодів роботи позивача до стажу роботи за списком № 2, то суд вказує на таке.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У вказані вище періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу ОСОБА_1 , чинними були декілька нормативних актів, які перелік професій та посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Суд зазначає, що професії електрозварювальника, газозварювальника віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (розділ XXXII загальні посади), постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (розділ XXXIII загальні професії), постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (розділ XXXIII загальні професії).
Також постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 № 36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постановою Кабінету Міністрів від 24.06.2016 № 461 газозварники, електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварники ручного зварювання віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (розділ XXXIII, загальні професії).
Таким чином, посади за якими працював позивач у спірні періоди віднесені до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Водночас, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 в справі №164/1993/14-а, від 16.05.2019 в справі № 592/7130/17, від 31.10.2019 в справі № 488/3426/16-а.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.09.1984 по 16.07.1987 навчався в Богородчанському ПТУ № 12; з 07.08.1987 по 01.12.1987 працював на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд»; з 28.04.1987 по 13.11.1989 проходив військову службу в радянській армії; з 13.02.1990 по 12.06.1990 працював на посаді електрозварювальника 4-го розряду у Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд»; з 18.12.1990 по 01.01.2000 працював на посаді електрогазозварювальника у Богородчанському об'єднанні промислових підприємств; з 02.01.2000 по 01.08.2000 на посаді електрогазозварювальника у Колективному кооперативному підприємстві «Дари природи»; з 06.02.2003 по 08.05.2003 працював на посаді електрозварювальника 4 розряду в ЖЕО № 7; з 19.05.2003 по 12.06.2009 працював на посаді електрозварювальника по різанні і ручному зварюванні 4 розряду в ПАТ «Будівельні матеріали»; з 18.02.2010 по 31.08.2011 працював на посаді слюсара-сантехніка 4-го розряду в ЖЕО № 5; з 01.09.2011 по 29.08.2016 працював на посаді дезінфектора школи в Дитячо-юнацькій спортивній школі № 2; з 26.09.2016 по 19.07.2019 працював на посаді дезінфектора школи в Дитячо-юнацькій спортивній школі № 2; з 07.10.2019 по 24.07.2021 працював на посаді дезінфектора школи в Дитячо-юнацькій спортивній школі № 2; з 01.09.2021 працює на посаді дезінфектора школи в Дитячо-юнацькій спортивній школі № 2 (а.с. 45-49).
Згідно розрахунку стажу позивачу не зараховано до стажу роботи за Списком № 2 такі періоди: з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 07.08.1987 по 01.12.1987, з 18.12.1987 по 13.11.1989, з 13.02.1990 по 12.06.1990, з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008, з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 (а.с. 86).
Щодо періодів роботи на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990, то такі періоди не зараховані до стажу роботи за Списком №2 через відсутність уточнюючої довідки за такі періоди.
В спірному випадку, з огляду на зміст зазначених вище записів у трудовій книжці позивача про періоди роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990, в яких відсутні дані щодо умов праці на посадах за списком № 2, суд погоджується з доводами відповідача про те, що самих записів у трудовій книжці є недостатньо для зарахування до пільгового стажу таких періодів, без додаткового з'ясування обставин та характеру роботи за періоди роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990 в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» на посаді електрозварювальника, зокрема щодо зайнятості повний робочий день.
Також, позивач не надав пенсійному органу будь-яких інших документів, окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, в підтвердження періодів роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990 в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд».
Вищевказане також підтверджується представником позивача в позовній заяві, в якій представник позивача зазначила, що в інший спосіб підтвердити такий стаж є неможливим. Так, представник позивача вказала, що 09.04.2024 позивачем направлено на адресу ТОВ «Житлобуд» заяву про надання довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак відповіді не отримано (а.с. 50).
Таким чином позивачем не подано ні відповідачу, ні суду передбачених пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, уточнюючої довідки підприємства або його правонаступників, на якому працював позивач в періоди з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суду не подано доказів звернення до архівних установ для отримання інформації про періоди роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990, що зараховуються до спеціального стажу, характеру виконуваної ним роботи, будь-яких первинних документів за час виконання такої роботи на посаді електрозварювальника.
Суд зазначає про те, що дійсно в фізичної особи, яка має намір звернутися до пенсійного органу за призначенням їй пенсії за віком на пільгових умовах, можуть виникнути труднощі з утриманням уточнюючих довідок чи первинних документів для підтвердження пільгового стажу, однак такі труднощі повинні бути об'єктивними, тобто такими, що залежать від волі особи, та підтверджені відповідними доказами. В цій справі суду не подано жодних доказів в підтвердження факту об'єктивної неможливості отримання заявником таких документів з архівних установ.
Також, з огляду на відсутність іншого ефективного способу підтвердження пільгового стажу, позивач вправі був за аналогією закону звернутися до пенсійного органу із заявою згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
З огляду на зміст записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, позивачем не підтверджена допустимим доказом одна із трьох обов'язкових умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які встановлені частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV, а саме: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Зазначені обставини свідчать про правомірність дій ГУ ПФ України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1984 по 16.07.1987, з 13.02.1990 по 12.06.1990 в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд».
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду навчання в Богородчанському ПТУ № 12 з 01.09.1984 по 16.07.1987, то суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Спірним в цьому випадку є незарахування періоду навчання позивача з 01.09.1984 по 16.07.1987 до пільгового стажу.
Щодо цих обставин, то судом враховано, що згідно з частиною першою статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" за № 103/98-ВР від 10.02.1998, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З огляду на записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, позивач з 01.09.1984 по 16.07.1987 навчався в Богородчанському ПТУ № 12, а з 07.08.1987 працював на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд».
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що відсутня перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування позивача на роботу за набутою професією, однак, з огляду на попередні висновки суду, період роботи після навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» не підтверджений уточнюючою довідкою, а тому на час звернення із заявою про призначення пенсії не міг бути зарахований до пільгового стажу.
Проте в подальшому, в разі надання позивачем відповідної уточнюючої довідки в підтвердження пільгового стажу, чи підтвердження такого стажу комісією пенсійного органу згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, вказаний період роботи може бути зарахований до пільгового стажу за списком № 2.
Отже, зважаючи на те, що період роботи після навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» не дає позивачу право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, то відсутні підстави для зарахування періоду навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 до пільгового стажу позивача.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби з 28.04.1987 по 13.11.1989, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту "в" абзацу 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Водночас, відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2019 у справі № 513/1195/16-а.
В спірному випадку, як встановлено судом, позивач з 07.08.1987 працював на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» та звільнений з 01.12.1987 у зв'язку із призовом на військову службу.
Проте, зважаючи на те, що період роботи перед призовом на військову службу з 07.08.1987 по 01.12.1987 на посаді електрозварювальника 4-го розряду в Будівельному управлінні «Житлобуд» тресту «Прикарпатбуд» не дає позивачу право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, то відсутні підстави для зарахування періоду проходження військової служби з 28.04.1987 по 13.11.1989 до пільгового стажу позивача.
Щодо періоду роботи з 06.02.2003 по 08.05.2003 на посаді електрозварювальника 4 розряду в ЖЕО № 7, то такий період не зарахований до стажу роботи за Списком № 2 через відсутність уточнюючої довідки.
В спірному випадку, з огляду на зміст зазначених вище записів у трудовій книжці позивача про період роботи з 06.02.2003 по 08.05.2003, в яких відсутні дані щодо умов праці на посадах за списком № 2, суд погоджується з доводами відповідача про те, що самих записів у трудовій книжці є недостатньо для рахування до пільгового стажу таких періодів, без додаткового з'ясування обставин та характеру роботи за період з 06.02.2003 по 08.05.2003 на посаді електрозварювальника 4 розряду в ЖЕО № 7, а саме: щодо зайнятості повний робочий день.
Також позивач не надав пенсійному органу будь-яких інших документів, окрім трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, в підтвердження періоду роботи з 06.02.2003 по 08.05.2003 в ЖЕО № 7.
При цьому, позивач не надав суду доказів звернень до роботодавця чи архівних установ з метою отримання інформації про умови роботи за період з 06.02.2003 по 08.05.2003, та отримання відмов в наданні такої інформації. Також, у випадку ліквідації роботодавця, позивач не надав суду доказів звернення до пенсійного органу із заявою згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, з метою підтвердження пільгового характеру роботи за період з 06.02.2003 по 08.05.2003 на посаді електрозварювальника 4 розряду в ЖЕО № 7.
З огляду на зміст записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, позивачем не підтверджений допустимим доказом одна із трьох обов'язкових умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які встановлені частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV, а саме: зайнятості повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Зазначені обставини свідчать про правомірність дій ГУ ПФ України в Івано-Франківській області щодо не зараховання до пільгового стажу позивача періоду роботи з 06.02.2003 по 08.05.2003 в ЖЕО № 7.
Щодо незарахування періодів з 22.08.1992 по 01.01.2000 та з 02.01.2000 по 01.08.2000 до стажу роботи за Списком № 2, то суд вказує на таке.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 18.12.1990 по 01.01.2000 працював на посаді електрогазозварювальника у Богородчанському об'єднанні промислових підприємств; з 02.01.2000 по 01.08.2000 на посаді електрогазозварювальника у Колективному кооперативному підприємстві «Дари природи».
Так, разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 01.08.2024 позивач надав пенсійному органу такі документи в підтвердження періодів роботи з 22.08.1992 по 01.01.2000 та з 02.01.2000 по 01.08.2000:
- довідку №13 від 19.02.2024 про роботу в Богородчанському об'єднанні промислових підприємств з 18.12.1990 по 01.01.2000 та в Колективному кооперативному підприємстві «Дари природи» з 01.01.2000 по 01.08.2000 (а.с. 54);
- наказ №230к від 18.12.1990 про прийняття на роботу електрогазозварювальником 4- го розряду у Богородчанське об'єднання промислових підприємств з 18.12.1990;
- наказ №15к від 04.01.2000 про прийняття в Колективне кооперативне підприємство «Дари природи» в порядку переводу з об'єднання промислових підприємств з 01.01.2000;
- наказ (розпорядження) №23к від 04.01.2000 про припинення трудового договору з Богородчанським ОПП в зв'язку з переводом в ККП «Дари природи»;
- наказ №57к від 01.08.2000 про звільнення з КПП «Дари природи» з посади газоелектрозварника по ст. 40 п. 1 КЗпП України по скороченню чисельності внаслідок ліквідації підприємства з 01.08.2000 (а.с. 55-56);
- довідку №14 від 19.02.2024 про ліквідацію Богородчанського об'єднання промислових підприємств (а.с. 57);
- ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 у справі №Б-6/238 про ліквідацію Богородчанського об'єднання промислових підприємств (а.с. 58);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Богородчанського об'єднання промислових підприємств (а.с. 59-61);
- довідку Богородчанського об'єднання промислових підприємств №4 від 09.01.2024 про заробітну плату за період грудень 1990 - грудень 1997 (зворотній бік а.с. 61);
- акт перевірки довідки про заробітну плату від 03.09.2024 (а.с. 62-64);
- довідку Богородчанського об'єднання промислових підприємств №64 від 03.09.2024 про заробітну плату за період грудень 1990 - грудень 1997 (зворотній бік а.с. 64).
Також 30.04.2024 позивач подав до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області заяву про підтвердження стажу роботи (а.с. 65).
05.09.2024 Комісія при ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняла рішення № 3 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку №2 у Богородчанському об'єднанні промислових підприємств: період з 18.12.1990 по 21.08.1992. За інший період відмовлено, оскільки не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць (а.с. 66).
Щодо таких мотивів відмови, то суд вказує таке.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
За приписами пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-вказала на таке:
“...Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць…
54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту “б» статті 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
57. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник…»
Підсумовуючи, суд вважає, що відмова пенсійного органу в зарахуванні до пільгового стажу за списком № 2 періодів роботи позивача: з 22.08.1992 по 01.01.2000 та з 02.01.2000 по 01.08.2000, лише з підстав відсутності результатів атестації робочих місць, є надміру формальною та не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо незарахування періодів з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 , з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 до стажу роботи за Списком №2, то суд вказує на таке.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1987, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 19.05.2003 по 12.06.2009 працював на посаді електрозварювальника по різанні і ручному зварюванні 4 розряду в ПАТ «Будівельні матеріали».
Так, разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 01.08.2024 позивач надав пенсійному органу такі документи в підтвердження періоду роботи з 19.05.2003 по 12.06.2009:
- уточнюючу довідку про пільговий стаж за Списком №2 у період з 19.05.2003 по 12.06.2009 на посаді електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні (а.с. 67);
- довідку №01/32 від 09.10.2023 по роботу в ПАТ «Будівельні матеріали» у період з 19.05.2003 по 12.06.2009 на посаді електрогазозварника (зворотній бік а.с. 67);
- наказ №76-к від 19.05.2003 про прийняття на роботу на посаду електрогазозварника на різанні та ручному зварюванні 4-го розряду з 19.05.2003;
- наказ №47-к від 12.06.2009 про звільнення з посади електрогазозварника ручного зварювання 4-го розряду з 12.06.2009 (а.с. 67);
- довідку №01/33 від 09.10.2023 про перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати (а.с. 68);
- наказ №237-к від 20.12.2004 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 21.12.2004 (зворотній бік а.с. 68);
- наказ №28-к від 07.02.2005 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 07.02.2005 (а.с. 69);
- наказ №168-к від 07.08.2007 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 08.08.2007 по 10.08.2007 (зворотній бік а.с. 69);
- наказ №219-к від 01.12.2008 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01.12.2008 по 14.12.2008 (а.с. 70);
- наказ №234-к від 30.12.2008 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 31.12.2008 (а.с. 71);
- наказ про проведення атестації робочих місць №33 від 26.06.2001 з додатками (а.с. 72-73);
- висновок Державної експертизи умов праці №472 від 05.07.2001 про підтвердження дійсності результатів атестації робочих місць згідно наказу №33 від 26.06.2001 (а.с. 74);
- наказ про проведення атестації робочих місць №57 від 20.09.2004 з додатками (а.с. 75-76);
- висновок Державної експертизи умов праці №1536 від 19.10.2004 про підтвердження дійсності результатів атестації робочих місць згідно наказу №57 від 20.09.2004 (а.с. 77);
- наказ про проведення атестації робочих місць №49 від 10.07.2006 з додатками (а.с. 78-79);
- висновок Державної експертизи умов праці №2647 від 13.10.2006 про підтвердження дійсності результатів атестації робочих місць згідно наказу №49 від 10.07.2006 (а.с. 80-81).
Суд звертає увагу на те, що періоди роботи з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 зараховані тільки до загального стажу, хоча згідно уточнюючої довідки ПАТ «Будівельні матеріали», підприємство визнає наявність у ОСОБА_1 шкідливого стажу за Списком № 2 безперервно у період з 19.05.2003 по 12.06.2009 на посаді електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні, що становить 6 років 24 дні.
Так, виключення 20 днів із шкідливого стажу позивача пов'язано з наявністю у нього відпусток без збереження заробітної плати згідно довідки №01/33 від 09.10.2023, наказу №237-к від 20.12.2004 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 21.12.2004, наказу №28-к від 07.02.2005 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 07.02.2005, наказу №168-к від 07.08.2007 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 08.08.2007 по 10.08.2007, наказу №219-к від 01.12.2008 про надання відпустки без збереження заробітної плати з 01.12.2008 по 14.12.2008, наказу №234-к від 30.12.2008 про надання відпустки без збереження заробітної плати на 31.12.2008.
Водночас Міністерство соціальної політики у своєму листі від 08.02.2016 р. N 713/039/161-16 надало роз'яснення з приводу зарахування до пільгового стажу роботи періодів безоплатних відпусток:
«Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році».
Оскільки, ОСОБА_1 перебував у відпустках без збереження заробітної плати в ПАТ «Будівельні матеріали» в період з 19.05.2003 по 12.06.2009 тільки 20 днів, тому проведене відповідачем відрахування зі шкідливого стажу позивача за Списком № 2 періодів з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008 є безпідставним.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.03.2020 у справі № 423/2860/16, від 29.07.2020 у справі № 165/2354/16.
Щодо періодів роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009 у ПАТ «Будівельні матеріали», то такі періоди, зважаючи на наявність відповідної уточнюючої довідки підтвердження пільгового стажу, не зараховано до стажу роботи за Списком № 2 лише з підстави відсутності інформації в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким доводам відповідача суд надав оцінку вище та дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків.
Підсумовуючи, суд вважає, що відмова пенсійного органу в зарахуванні як до страхового, так і пільгового стажу, періодів роботи позивача з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009 є протиправною.
Зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів територіального органу пенсійного фонду України, викладених в спірному рішенні № 092750011129 від 17.09.2024, суд дійшов висновку про неправомірність відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009, та до пільгового стажу за списком № 2 періодів роботи позивача: з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з врахуванням критеріїв правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області №092750011129 від 17.09.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно. Отже, рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області №092750011129 від 17.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах належить скасувати як протиправне.
З огляду на передбачені пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досягнув 55 років; має страховий стаж не менше 30 років, з яких пільговий стаж за списком № 2 не менше 12 років 6 місяців.
Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 01.08.2024, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку - 55 років, а тому пенсія має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України в Івано-Франківській області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняло рішення №092750011129 від 17.09.2024 про відмову в призначенні пенсії, наслідком чого є його скасування.
Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Так, саме ГУ ПФ України в Івано-Франківській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина друга статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 КАС України).
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 01.08.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи: з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009, та до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи: з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позову відмовити.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 09.12.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн. (а.с. 17).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092750011129 від 17.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи: з 06.02.2003 по 08.05.2003, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009, та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 22.08.1992 по 01.01.2000, з 02.01.2000 по 01.08.2000, з 21.12.2004 по 21.12.2004, з 07.02.2005 по 07.02.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 08.08.2007 по 10.08.2007, з 01.12.2008 по 14.12.2008, з 31.12.2008 по 31.12.2008, з 13.01.2009 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 31.05.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 01.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.